Розумове виховання обдарованих дітей

 
 
 
 
 

Курсова робота з педагогіки на тему

«РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Суми 2009

ПЛАН

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

1.1. Поняття   обдарованості. Види обдарованості……………………………5

    1.2. Особливості обдарованих дітей.  Основні завдання виховання…………8

1.3. Принципи  та методи виявлення обдарованих  дітей……………………12

РОЗДІЛ  II. ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ  ДИТИНИ

    2.1. Організація виховної роботи  з обдарованими дітьми в школі……......17

    2.2. Розумове виховання обдарованих дітей у сім’ї……………………...…20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..26

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Проблема виховання обдарованої дитини існує стільки, скільки існує сама педагогіка.

     У певні періоди людської історії її диктувало прагнення панівної верхівки суспільства цілком нівелювати особистість, перетворити цілі народи на слухняних маріонеток.

     В інші епохи у плеканні неповторної індивідуальності вбачали сенс педагогічної діяльності, перспективу поступу держав i людства.

     Перебудовні процеси в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Виникла нагальна потреба суспільства в творчих, діяльних i обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах.

     Реформи, що відбулися у системі освіти за останнє десятиліття, їх спрямованість  на гуманістичні, особистісно-орієнтовані  освітні технології змінили ставлення до учнів, що виявляють неординарні здібності. З’явилися освітні заклади, навчальні й соціальні програми, громадські організації й фонди, що основною своєю метою вважають навчання й розвиток обдарованих дітей. Поступово в суспільній свідомості починає формуватися розуміння того, що перехід до віку наукових технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального потенціалу країни з обдарованими дітьми.

     Обдарована  людина може дати державі, суспільству, людству в цілому значно більше, ніж людина з посередніми здібностями. Тому перед суспільством і школою завжди стояла проблема виховання обдарованих дітей. Гострота цієї проблеми наростала по мірі розвитку суспільного виробництва, науки, наукововмісних технологій.

      Наразі  наголошується, що не варто принижувати роль і значення вроджених задатків дітей. Адже на хід і розвиток мислення обдарованих дітей значною мірою впливає їхня уява, інтуїція, здогадка, передбачення.

      Забезпечення  розумового розвитку підростаючого  покоління є найважливішим завданням  освіти.

     Дослідженням  проблеми розумового виховання обдарованих дітей займалася велика кількість вчених, серед них Ф. Моляко , М. Лейтес, М. Карне, Б. Теплов, Б. Ананьєва та багато інших. Разом з тим ряд актуальних проблем залишається в стані крайньої недостатньої розробленості.

      Об’єкт  дослідження: процес виховання обдарованих дітей.

      Предмет дослідження: розумове виховання обдарованих дітей.

      Мета  дослідження: дослідити особливості розумового виховання обдарованих дітей.

    Виходячи  з актуальності, мети, визначеного нами об’єкту і предмету дослідження, ми поставили перед собою такі завдання:

1. проаналізувати наукову літературу та періодичні видання з даної проблеми;
2. розкрити поняття дитячої обдарованості;
3. визначити особливості обдарованих дітей;
4. проаналізувати принципи та методи виявлення обдарованих дітей;
5. надати загальну характеристику організації виховної роботи  з обдарованими дітьми у школі;
6. охарактеризувати розумове виховання обдарованих дітей у сім'ї.

     У процесі роботи над дослідженням ми використали такі теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукової літератури та педагогічних періодичних видань з даної проблеми.

     Дослідження розумового виховання обдарованих дітей має важливе практичне значення у процесі виховної роботи з обдарованими дітьми. Теоретичні знання допоможуть вихователям у практичній діяльності організувати виховний процес так, щоб інтелектуальний потенціал вихованців розвивався та повністю розкрився. Також  це допоможе уникнути низки проблем, пов’язаних з певними особливостями обдарованих дітей. 
 
 

РОЗДІЛ I.

  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ 

1. Поняття обдарованості. Види обдарованості

 

    Слово «дар» походить з давньо-естонської мови. Спочатку воно означало - плата за дружину. Інше значення цього слова можна знайти в давньофранцузькій, де воно має значення – отрута. Лише в середині XIX ст. цей термін було вжито А. Треєм (1839 р.) у поєднанні зі словом «геній». Але немає жодного запису щодо часу, коли слово «обдарований» стало означати найрозумніший [8].

    Часто слова «обдарований» і «талановитий» вживають як синоніми. Ці поняття не слід ототожнювати. Обдарованість – це сукупність здібностей, які допомагають індивіду досягти вагомих результатів в одному, або кількох видах діяльності й давати суспільству користь. Ця риса формується, і проявляється в процесі діяльності. Талановитий – це той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих процесах [11].

    Посилаючись на дослідження Ф. Моляко, можна запропонувати реєстр визначення обдарованості, хоча не завжди існує єдність у трактуванні цих понять. До них належать:

    • задатки - спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на базі здібностей;

    • нахили - ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда до певної діяльності, яка ґрунтується на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності;

    • здібності - це індивідуальні особливості людини, які дають змогу успішніше оволодівати тією чи іншою діяльністю, вирішувати ті чи інші завдання, проблеми;

    • загальні  здiбності - лежать в основі оволодiвання будь-якаю дiяльнiстю;

    • спеціальні здiбності - дають змогу конкретнiй людинi оволодiвати певною дiяльнiстю, успiшно щось виконувати;

    • творчi здібності - даютъ змогу успiшно виконувати творчу дiяльнiсть;

    • обдарованiсть - специфiчне поєднания здiбностей, інтеpeciв i потреб, яке дас змогу виконувати певну дiяльнiсть на високому piвні;

    • творча обдарованість - дає змогу успiшно вирiшувати творчi завдання, виконувати творчу дiяльнiсть бiльш оригінально;

    • талант - система рис та особливостей, якi дають особистocтi змогу досягти значних ycпіхів в оригiнальному виконаннi творчої дiяльностi;

    • геніальність - системна характеристика особистостi, яка свiдчить про її надоригiнальнiстъ досягнення[8].

    М. Лейтес визначає три категорії обдарованих дітей:

    1. учні з ранньою розумовою реалізацією - це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до окремого навчального предмета. Він може випередити ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть обтяжувати дитину;

    2. учні з прискореним розумовим розвитком - це учні, якi за однакових умов надто вирізняються високим рівнем інтелекту. Особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психолога прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з високою розумовою активністю та пізнавальною потребою;

    3. учні з окремими ознаками нестандартних здібностей - ці учні не вирізняються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета. Але вирізняються особливостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять на певні об'єкти, широта уяви, здатність до спостережень)[9].

    Серед таких школярів трапляються учні зі складним характером, незалежні, уперті, мало контактні.

    Психолого-педагогічна наука розрізняє шість сфер обдарованості дітей:

    1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина вирізняється хорошою пам'яттю, допитливістю, добре вирішує різні завдання, зрозуміло висловлює свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

    2. Сфера академічних досягнень. Це успіхи з математики, читання та інших навчальних предметів.

    3. Творчість. Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність i оригінальність мислення, висловлює власні оригінальні ідеї.

    4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій. Легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в iгpax та заняттях.

    5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє: великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, виявляє інтерес до музики, добре відновлює мелодію, із задоволення, співає, намагається створювати музику).

    6. Рухова сфера. Тонка i точна моторика, чітка координація, добре володіє тілом [10].

    Для педагогічних працівників важливою проблемою є виявлення та розпізнавання великих можливостей розвитку дитини . М. Боженко вважає, що вчитель повинен вміти бачити відмінності таких здiбностей, а саме:

    • загальні здібності - це здатність кожної особистості до сприйняття, засвоєння та відображення інформації;

    • гуманітарні здібності - здатність до літературно філософської діяльності;

    • математичні здібності - передбачають добре розвинену логіку;

    • здібності до академічного навчання - це комплекс здiбностей, якi сприяють успішному навчанню та підкріплені вольовими зусиллями;

    • спеціальна обдарованість - та, яка виявляється в тенденції досягнення успіху в одній чи декількох сферах дiяльностi;

    • загальна обдарованiсть - це рівень задатків, схильностей особистості, якi свідчать про високий ступінь інтелектуального, моторного та сенсорного розвитку [3] .

1. 2. Особливості обдарованих дітей. Основні завдання виховання

 

    Обдаровану дитину можна зустріти в ycix верствах населення, незалежно від соціального статусу батаків. Якщо сімейні умови досить сприятливі й родина робить усе можливе для всебічного розвитку дитини, її обдарованість може виявитися досить рано i навіть розвинутись. Якщо раніше вважали, що обдаровані діти фізично слабші, надзвичайно серйозні й не дуже цікавляться спілкуванням або спортом, то дослідження останніх років доводять, що такі діти мають значні переваги над своїми однолітками в різних галузях знань. Вони раніше починають ходити i говорити, вирізняються кращим фізичним розвитком, досить комунікабельні, мають різноманітні інтереси, яскраві вподобання, високу пізнавальну активність, зосереджені на пізнанні. Вони i навчаються інакше, ніж звичайні діти: швидше i легше сприймають нову інформацію, ставлять багато запитана і білаше запам’ятовують із того, що вивчають. Багато з них caмi навчаються читати, легко засвоюють нові знання, швидко помічають взаємозв’язок між окремими явищами i роблять висновки.

    Обдаровані діти здібні до абстрактного мислення й мають виняткову здатність вимости самостійні судження, вони надзвичайно кмітливі, а їхні інтереси виходять далеко за межі того, що цікавити їхніх однолітків. Найчастіше вони тяжіють до спілкування з батьками або з бiльш інтелектуально розвиненими однолітками або зі старшими за віком дітьми.