Наука – складова духовного розвитку суспільства

    План  бесіди, інтерв’ю та анкета − це перелік  запитань (питальник). Розробляючи питальник, визначають специфіку інформації, яку необхідно здобути. Потім формулюють приблизну сукупність запитань, структурують їх так, щоб відповіді на них дали змогу одержати необхідну інформацію. Наступним кроком є складання першого плану питальника і його попередня перевірка через пробне дослідження. На основі отриманих відомостей виправляють питальник і остаточно його корегують.

    Вивчення  продуктів діяльності як метод полягає у виявленні особистісних якостей і властивостей людей на основі аналізу завершальних продуктів діяльності, їхньої досконалості, новизни, оригінальності та ін. Через них суб’єкти навчання визначають необхідні відомості про індивідуальність людини, про досягнутий рівень умінь і навичок у тій чи іншій сфері діяльності.

    Певну інформацію про індивідуально-психологічні особливості людей, їхні наміри, ставлення, рівень розвитку мислення тощо, а також  об’єктивні відомості, які характеризують організацію педагогічного процесу, можна отримати, використовуючи метод  вивчення документації (особистих справ, медичних карт, журналів, щоденників, протоколів зборів і засідань, конспектів, залікових відомостей тощо).

    Експертна оцінка – різновид непрямого спостереження. Інформація до дослідника надходить від компетентних осіб, які за певними правилами оцінюють аспекти, явища та ознаки педагогічної практики. Метод передбачає використання різних оцінних шкал, що відкриває для дослідника можливість застосовувати апарат математико-статистичного опрацювання матеріалу.

    У психолого-педагогічній літературі метод оцінювання (психологічного виміру), що оснований на судженнях компетентних осіб, має назву «рейтинг». Від якості програми оцінювання певних властивостей особистості, якостей діяльності залежить якість отриманого дослідницького матеріалу.

    Метод незалежних характеристик полягає в отриманні інформації через характеристику людини з боку кількох осіб (наприклад, начальника, бригадира, кількох співробітників та ін.).

    Інформацію  про значущість певних ознак, властивостей, якостей тощо можна одержати методом парних порівнянь. У матриці заздалегідь перераховують те, що потрібно порівнювати (особи, якості, ознаки тощо). Унаслідок парного порівняння за кожним параметром (0;1) дослідник одержує порівняльні оцінки в балах. Це дає йому змогу ранжирувати досліджувані параметри за ступенем їхньої значущості. Методика парного порівняння проста й має широку сферу застосування.

    Педагогічний  експеримент – дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових  зв’язків у педагогічних явищах, що містить досвідчене моделювання педагогічного явища та умов його перебігу; активний вплив дослідника на педагогічне явище; вимір результатів педагогічного впливу і взаємодії.

    Розрізняють експеримент природний (в умовах звичайного освітнього процесу) і лабораторний − створення штучних умов для перевірки. Найчастіше використовують природний експеримент. Він може бути тривалим чи короткочасним.

    Педагогічний  експеримент  може бути констатуючим, тобто таким, що встановлює тільки реальний стан справ у процесі, або формуючим (перетворюючим), коли його цілеспрямовано організовують для формування певних якостей, властивостей, станів тощо.

    Для формуючого експерименту потрібні для порівняння контрольні групи.

    Педагогічний  експеримент допомагає перевіряти імовірність робочих гіпотез, виявляти зв’язки й відносини між окремими елементами педагогічних систем. Основні види педагогічного експерименту − природний і лабораторний – мають багато підвидів. В умовах природного експерименту без порушення типового режиму перевіряють нові навчальні плани, програми, підручники та ін. Лабораторний педагогічний експеримент є точнішою формою наукового дослідження. Із широкого педагогічного контексту виокремлюють один аспект, потім створюють ситуацію, яка дає змогу точно змінювати й контролювати змінні величини. В експериментальних та контрольних групах фіксують початкові й завершальні показники вимірів, аналізують зміни, що відбулися, і зіставляють розбіжності. На підставі отриманих результатів роблять висновок про ступінь впливу факторів (аргументів) на цільовий результат.

    Етапи педагогічного експерименту: планування, організація й проведення, а також  інтерпретація отриманих результатів. Планування складається з формулювання цілей і завдань експерименту, вибору залежної перемінної (відгуку), вибору факторів впливу і кількості їхніх рівнів, необхідної кількості спостережень, порядку проведення експерименту, методу перевірки отриманих результатів (спосіб верифікації). Експеримент організовують і проводять чітко відповідно доплану. На етапі інтерпретації збирають та опрацьовують матеріал, використовують статистику для перевірки робочих гіпотез. Щоб проведення експерименту відповідало принципові імовірності, необхідно:

    􀂃 оптимальне число піддослідних і  кількість дослідів;

    􀂃 надійність методик дослідження;

    􀂃 статистична значущість розбіжностей отриманих відомостей.

    У педагогічних дослідженнях виникає  необхідність виявити структуру  взаємин у соціальній групі (колективі), тому в педагогічному експерименті також можуть використовувати соціометричні  методи. Отримані відомості вивчають за допомогою логічного, статистичного й графічного аналізу. Поєднання різних методів дає змогу підвищити ефективність та якість педагогічних досліджень. Цьому також сприяє активне застосування в педагогіці математичних методів і використання комп’ютера. Як правило, обчислюють: середнє арифметичне, моду, медіану, дисперсію, середнє квадратичне відхилення вибіркової сукупності, помилку середнього значення, коефіцієнти кореляції ознак.

    До  основних статистичних критеріїв перевірки  вірогідності результатів експерименту традиційно зараховують:

    􀂃 I – Стюдента (перевірка гіпотези про рівність центрів розподілу  нормальних генеральних сукупностей  у разі невідомого стандартного відхилення);

    􀂃 Р – Фішера (перевірка гіпотези про рівність дисперсій двох нормальних генеральних сукупностей);

    􀂃 X2 – Пірсона (перевірка гіпотези про закон розподілу).

    У педагогічних дослідженнях дедалі частіше  застосовують різні методи регресійного й факторного аналізів, які докладно розглянуто в спеціальній літературі. Однак у дослідженні такого складного об’єкта, як «педагогічний процес», аналітичних методів недостатньо, тому що пов’язати задані умови з вихідними відомостями вдається аж ніяк не завжди.

    Ступінь труднощів педагогічних завдань  динамічно змінюється від простого аналізу засвоєння окремих елементів до складних технологій соціалізації й професійної підготовки людей, проблем управління педагогічним процесом у різних соціальних групах (колективах).

    Відтворити  реальні процеси, що відбуваються в  педагогічній системі, із задовільним ступенем правдоподібності можна, якщо використовувати методи статистичного моделювання випадкових функцій на комп’ютері. Математичне моделювання є прикладом евристичної творчості, тому що в основі його завжди так звані методи інтуїтивного мислення, наприклад, мозкової атаки, сценаріїв, Дельфи, морфологічний тощо.

    Труднощі  експериментального методу в тому, що необхідно досконало володіти технікою його проведення, потрібні особлива делікатність, такт, педантичність  з боку дослідника, уміння встановлювати контакт із досліджуваним.

    Метод «мозкової атаки» оснований на гіпотезі про те, що серед безлічі тривіальних знань закономірно з’являються передові ідеї. Він дає змогу використовувати знання, досвід і творчі здібності провідних спеціалістів. Для цього організують наради, семінари, «круглі столи» тощо, проведення яких має відповідати таким вимогам:

    • проблему потрібно заздалегідь точно  сформулювати й виокремити центральний  пункт обговорення;

    • варто приймати будь-які ідеї, зокрема  ті, можливості реалізувати які найближчим часом не буде змоги.

    Необхідно заохочувати наукові фантазії і  передбачення шляхів розвитку проблеми; усебічно обговорювати найцікавіші ідеї доти, доки не досягнуть згоди шість висококваліфікованих експертів. Різні варіанти методу «мозкової атаки» успішно використовують у прогнозуванні.

    Метод сценаріїв полягає в короткому викладенні змісту досліджуваного предмета за певним планом. Він прийшов у науку з літератури. Сюжетна схема сценарію дає змогу одночасно розглядати кілька аспектів проблеми, критично оцінювати події і припускати моменти їхнього альтернативного розгалуження, які надалі можна досліджувати докладніше. У спеціальній літературі наводять такі переваги цього методу: він є одним із ефективних засобів переборювати традиційність мислення в конкретній науковій галузі; ілюструє зміни в майбутньому; відкриває можливість пошуку особливих підходів і шляхів, які заслуговують спеціального наукового аналізу; дає змогу розглядати деталі й процеси, які неможливо охопити абстракціями.

    Приклад використання методу сценаріїв у  педагогіці – часткові методики, головна  особливість яких полягає в науковій переробці галузі знань, призначених для вивчення.

    Метод Дельфи (названий на честь давньогрецького міста Дельфи, яке славилося мудрецями, що передбачали майбутнє) становить спроектовану програму, спрямовану на формування групової думки фахівців та узгодження їхніх поглядів з питань досліджуваної проблеми. Його можна розглядати як наступний етап змістових ітерацій методів мозкової атаки і сценаріїв. Мета цього методу – уникнувши впливу психологічних чинників (навіювання, пристосування до думки більшості та ін.), знайти найкращий варіант розв’язання проблеми й закласти основи забезпечення контактів практики з обчислювальною технікою. Процедура вироблення думок експертів методом Дельфи складається з чотирьох турів.

    Перший  тур. Експерти оцінюють події, доповнюють (чи скорочують) перелік питань анкети, яку спеціально для цього розробили аналітики. Анонімність забезпечують різні прийоми організації, серед яких можуть бути контакти експертів з ЕОМ. Отримані результати статистично опрацьовують. Уточнюють перелік подій і характеристики деяких оцінок через медіану і квартилі.

    Другий  тур. Експертів ознайомлюють з характеристикою групової відповіді − медіаною й показниками розкинутості індивідуальних оцінок. Така процедура дає змогу членам групи взяти до уваги обставини, які випали випадково з поля зору, або аргументувати причини розбіжності в думках. Умотивованість позиції авторів також залишається анонімною, а процедура статистичного опрацювання інформації й повідомлення результатів − попередньою.

    Третій  тур. Експерти висувають аргументи на користь своїх оцінок.

    Четвертий тур. Усі мотивування доводять до відома експертів. Їм надають останню можливість обґрунтувати свої відповіді. Результати останнього туру приймають за узагальнену оцінку, яка має найповніше відображати єдність думки групи щодо змісту розглянутої проблеми.

    Ефективність  застосування методу Дельфи підвищується, якщо відповідь на запитання допускає можливість числового вираження, експерти однорідні за рівнем кваліфікації й  можуть обґрунтувати свої оцінки.

    Морфологічний метод становить певну послідовність аналітичних дій. Він дає змогу обмежувати кількість інформації, виявляти наслідки і відшукувати всі можливі варіанти розв’язання певної проблеми.

    Порядок застосування морфологічного методу:

    􀂃 точно формулюють завдання, яке потрібно розв’язати;

    􀂃 задають перелік найважливіших  параметрів, від яких залежить розв’язання  проблеми;

    􀂃 у кожного з параметрів визначають кількість різних незалежних властивостей;

    􀂃 складають матрицю параметрів і  властивостей;

    􀂃 розглядають функціональну цінність усіх можливих рішень і потенційну можливість їхнього здійснення;

    􀂃 вибирають найкраще рішення для  практичної реалізації.

    Названі вище методи є засобом збирання науково-педагогічної інформації для теоретичного аналізу. Тому й виокремлюють спеціальну групу методів теоретичного дослідження.