Моральне виховання молоді: сутність, методика, сучасні проблеми

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Система моральних цінностей та основні проблеми сучасної молодої людини.

 

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, виникає інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо.

Економічна та соціальна  криза ускладнила функціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої  соціології. За відсутності фінансування майже не проводяться масштабні  дослідження, які б могли з’ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної, соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів, проблемних лабораторій з вивчення сучасної молоді, зокрема її проблем та турбот. Тому мною було проведено самостійне дослідження. В дослідженні використовувались опитування фокус-групи та власні спостереження. Фокус-групу складала молодь що мешкає у м. Львові віком від 15 до 25 років. Опитування проводилось на початку 2012 р.

Для початку було запропоновано  визначити, що таке морально вихована людина (варіантів відповіді запропоновано не було). Цікаво відмітити, що частина респондентів на дане питання дала відповідь: „та, яка дотримується принципів моралі, правильна”, тобто певна частина молоді не може сформулювати принципів моральної поведінки суспільства, в якому проживає. Але більша частина змогла чіткіше сформулювати свої відповіді: „Чесна; віддана сім’ї та родині; яка прийде на допомогу; та, що керується у своїх вчинках принципами любові і милосердя до інших”. Все це вказує на те, що молодь не переймається загальносуспільними принципами, але й не відрікається від них.

З метою визначення соціальних проблем респондентам було запропоновано  назвати теми, які молоді люди найчастіше обговорюють зі своїми друзями. Результати показані на діаграмі №1:

  Діаграма №1

 

Найточнішим індикатором  актуальності тієї чи іншої проблеми є частота її обговорення, адже здебільшого  люди обговорюють саме ті проблеми, котрі їх турбують понад усе. Частіше  за інші у молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми: заробіток грошей; побутові, сімейні та сексуальні проблеми; навчання; одяг, зовнішність, мода; музика, спорт, відпочинок. Тобто, в умовному рейтингу проблем перелічені питання посідають перші позиції. Цікаво відмітити, що для молоді неабияке значення мають музика та спорт, а політичне та економічне життя суспільства та держави для молодіне не дуже актуальне.

Також було прохання визначити свої особисті першочергові проблеми та обов’язки (результати показані на діаграммі №2)

  Діаграма №2

Як бачимо, основними проблемами молоді є отримання  освіти, як логічне продовження: пошук роботи, створення сім’ї. Тобто, незважаючи на неоднорідність молоді, як соціальної групи, можна спробувати вибудувати шкалу її цінностей, де на першому місці, безсумнівно прагнення поліпшити своє матеріальне положення.

Прагнення підвищити  свій прибуток цілком зрозуміле: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід - для того, щоб народити та виховувати дитину потрібні чималі кошти. Заробіток – не самоціль, а засіб для задоволення інших, більш фундаментальних потреб молоді.

Але в результаті власних спостережень, хочеться відмітити, що деяки моральні цінності, сформовані протягом століть, ввійшли до списку архаїзмів. Серед молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави й повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Усе це спонукає дітей і молодь до власних пошуків самореалізації, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності. „Сучасна молодь звикла до розкошів. Вона погано вихована, зневажає авторитети, не поважає старших. Діти сперечаються з батьками, жадібно ковтають їжу та до розпачу доводять вчителів”. Здавалося б, ці слова стосуються сучасної молоді, але вони, як не дивно, належать Сократу і його часу.

Молоді люди інколи соромляться милосердя, добродійності, доброзичливості, вважаючи, що то слабкість, яка принижує їх в очах однолітків. Як переконати, що ці якості не принижують людської гідності, а навпаки допомагають людям жити достойно, долати страхи і хвороби, самотність і старість? Доброзичливість, співчуття, довіра, скромність, терпимість, мужність і милосердя тоді стануть нормою життя, коли будуть усвідомлені як моральний обов’язок перед родиною, друзями і товаришами, старшими і меншими, перед навчальним закладом і тими, хто в ньому піклується про молоду людину.

Ще однією справжньою бідою сучасної молоді є вживання у своїй мові нецензурних слів. Такі слова густо засмічують бесіди молодих людей. Особливо огидно вони звучать від молодих дівчат. До нецензурної лексики звертаються не з метою принизити або образити, насправді ці слова або нічого не означають, лише заповнюють паузи, або можуть означати практично все, що завгодно. Для значної частини молоді, зокрема й студентської, характерні бідність лексики, слабкий розвиток вербального інтелекту, неграмотна побудова фраз, невміння чітко сформулювати свої думки, розгорнути логічну аргументацію. Тому людина, свідомо чи підсвідомо, користується лайливим звукосполученням, з метою виграти час для процесу формулювання думки, який протікає у неї з великими труднощами та бідності словникового запасу.

Це пов’язано  ще з однією великою проблемою, яка  останнім часом набула розмаху і  характеру епідемії – це небажання  вчитись. Мабуть, це пов’язано з  тим, що не завжди знання й компетентність переважають, коли на терези з іншого боку поставлені тугий гаманець або ж вигідне знайомство. А іноді і просто неможливість батьків забезпечити потреби дитини. Причому ми розуміємо, що в кожного свої потреби і свої шляхи їх досягнень. Людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути не зацікавленою в можливості отримати ці знання, розвивати свої здібності.

За останні  роки у молоді визначилися нові цінності, нав’язані не викладачами, батьками. Адже той шквал фільмів-бойовиків, низькосортних телесеріалів, музичної продукції сумнівної якості, який заполонив кіно - і телеекрани, сприяв появі й укоріненню культу такого собі супергероя з накачаними біцепсами, міцними кулаками і тугим гаманцем.

 

2.2. Сучасні проблеми морального виховання

 

Проблеми  морально-етичного виховання молоді на сучасному етапі розвитку українського суспільства є вельми актуальними. У вирі кардинальних змін (політичних, соціальних, економічних) відбувається перегляд, переоцінка цінностей. Дуже важливою державною проблемою наразі є не розгубити духовні надбання, загальнолюдські цінності прадавніх культурних традицій, які українське суспільство виробило впродовж віків свого існування в загальнокультурному контексті. У цьому напрямку й варто спрямовувати виховну роботу.

Проблема  виховання духовності й моральності  у молоді – є особливим предметом  розгляду суспільства. Її постійна присутність  у ідеологічному, інтелектуальному, культурному полі пояснюється тим, що вона не має однозначного й остаточного  вирішення, її розуміння й розв’язання залежать великою мірою від соціально-економічного, культурного стану суспільства. Особливо ця проблема актуалізується у час трансформацій, коли кардинально змінюються не лише вимоги до освіти й виховання, а саме суспільство, його структура, організація, ідеологія. Саме ці процеси спостерігаємо сьогодні в Україні.

Зниження ролі соціального примусу супроводжується переміщенням центру уваги в самій моралі з стримуючого, обмежуючого характеру (за А. С. Макаренком, це норми, які забезпечують "дисципліну гальмування"), до характеру, який стимулює, активізує діяльність людини. Це є одним з проявів принципу самодіяльності морального виховання. Але тут є так звана проблема „виховного ризику”. Свого часу вона досліджувалася А. С. Макаренком, котрий обґрунтував доцільність і необхідність добре продуманого, розумного й виправданого „педагогічного ризику” у вихованні. На думку педагога, намагання уникнути конфліктних ситуацій, надмірне обмеження активності й самодіяльності молодих людей, намагання захистити їх від боротьби з труднощами життя, бажання уникнути конфліктних ситуацій у вихованні, з тим щоб зробити процес виховання дуже рівним, спокійним, зовні благополучним, чреваті небезпекою одержання негативних результатів. Надмірна опіка дітей з боку батьків, відсутність простору для ініціативи, позбавлення молоді можливості самостійно приймати рішення формують безвідповідальних і безвільних людей. Найвищим рівнем реалізації принципу самодіяльності у вихованні є організація самовиховання особистості. Інтерес до цієї проблеми постійно зростає, хоч ця сторона реалізації принципу самодіяльності у вихованні ще слабо відображена в етичній і педагогічній літературі.

Науково-технічний  розвиток, використання передових технологій у народному господарстві ставить чимраз вищі вимоги до поведінки особистості. Вчені наполягають на необхідності морального забезпечення економічних і технологічних процесів. Зазначимо, що особливо чутливі до відсутності такого забезпечення глобальні проекти, оскільки матеріальні збитки супроводжуються тут моральною деградацією суспільства.

Крім того, збільшення кількості видів професійної діяльності змінює функції спеціалістів і характер відносин при виконанні цих функцій, що, в свою чергу, впливає на моральну атмосферу в трудових колективах, яка тільки формується. Дедалі чіткіше усвідомлюється суспільна потреба в спеціальній моральній підготовці людей до багатьох видів професійної діяльності (насамперед у сфері обслуговування, охорони здоров’я, освіти).

Зміна форм спілкування  та дозвілля, особливо в молодіжному середовищі, породжує нові моральні проблеми, норми й правила поведінки, способи її оцінки.

Проблема  формування моральних якостей усе  частіше привертає увагу філософів, педагогів, психологів, соціологів. Це пов’язане головним чином з деморалізацією життя суспільства, викликаного складними економічними, демократичними процесами та недостатньою моральною орієнтацією молодого покоління. І як результат — нетерпимість, агресивність у судженнях, діях молоді, що призводять до конфліктів, деструктивних проявів, які провокують криміногенну ситуацію, сприяють появі агресивності, жорстокості, грубості, байдужості, пасивності.

Всі ці процеси  є результатом соціальної нестабільності, недієвості регулятивних механізмів, невизначеності програм кардинального реформування суспільства у гуманітарно-культурній сфері.

 

 

 

 

 

2.3. Методика морального виховання

 

Існує кілька факторів, які справляють вплив на формування відповідальності у молодої людини: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких може бути покарання. До внутрішніх — безпосередня необхідність і розуміння вимог відповідальної поведінки, виконання їх в силу внутрішніх переконань.

Вчені у галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і юнак, по-різному ставляться до різних засобів виховання. Знання та облік досягнутого людиною в той чи інший період життя допомагає проектувати у вихованні його подальше зростання.

Необхідна ланка  в процесі морального виховання - моральне просвітництво, мета якого - повідомити сукупність знань про  моральні принципи і норми суспільства, якими кожен повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов’язано з усвідомленням зразків моральної поведінки, сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків. 

Отже, однією з цілей виховного впливу є  формування етичних знань (принципів, норм, традицій людського співжиття). Вочевидь,  метою такого впливу є вироблення у вихованцях певних емоційних станів (почуття любові до Батьківщини, почуття жалю, совісті та відповідальності, обов’язку). Єдність знань і переживань — головна умова формування будь-якої моральної якості особистості.

Далі необхідно  виокремити принцип поєднання високих вимог з повагою до особистості студента, учня. Даний принцип спрацьовує лише за умови, що молода людина приймає моральні вимоги як цінності своєї особистості. Принцип втілив у собі велику ідею Д. Локка про моральне виховання, як про взаємодію між вихователем і вихованцем.

Ще один бік  морального виховання розкриває  принцип відповідності особистих  якостей вихователя вимогам, які  останній ставить до вихованців. Справедливість, чесність, усвідомлення і почуття  відповідальності, обов’язку, доброзичливість і повага до людей — моральні якості гідні того, щоб бути прикладом. Тому вихователь сам повинен обов’язково мати такі якості, а отже мати моральне право вимагати від вихованців виявлення ними цих якостей на практиці.

Також, етичні бесіди сприяють придбанню підростаючим поколінням моральних знань, вироблення моральних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, прагненню до оціночної моральної діяльності. Головне призначення етичної бесіди - допомогти молоді розібратися в складних питаннях моралі. У процесі етичних бесід необхідно, щоб вихованці брали активну участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до певних висновків, вчились відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів. Етична бесіда будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій з повсякденного життя, прикладів з художньої літератури, періодичної преси, кінофільмів. Особливість етичної бесіди полягає в тому, що це метод залучення самої молоді до вироблення нею правильних оцінок і суджень про моральні вчинки.

Не треба  забувати й про принцип виховання в колективі й через колектив. В умовах кардинальних змін, що відбуваються нині в країні, особливий інтерес викликає і на практиці і у теорії проблема формування колективних відносин. Інакше кажучи, мова йде про вибір моральних цілей, що могли б служити організації життєдіяльності як старшого покоління, котре переживає крах соціалістичних ілюзій, так і молоді, яка шукає нові життєздатні ідеали.

У тісному  взаємозв’язку з принципом виховання в колективі й через колектив перебуває принцип індивідуального підходу в моральному вихованні. Він відображує необхідність урахування вихователем індивідуальних особливостей вихованця, своєрідності його особистості, темпераменту, характерологічних рис, сильних чи слабких сторін, що дає змогу більш диференційовано застосовувати загальні способи впливу в кожному випадку. Разом із тим не можна обмежитися тільки цим аспектом реалізації даного принципу. Важливішим є створення найсприятливіших умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей вихованця.