Формування моральних почуттів у молодших школярів

У практиці роботи з молодшими школярами  необхідно використати форми  роботи, що сприяють розвитку їх самостійності, самооцінки, привчають до відповідальності за свої особисті вчинки. Доцільно включати дітей у різні види суспільної роботи, створюючи умови для прояву самостійності, самоконтролю. Це сприяє розвитку у дітей відповідальності.

Сформувати це моральне почуття  можна лише цілеспрямованою виховною роботою, шляхом стимулювання правильних мотивів і адекватних форм поведінки (похвала, заохочення), гальмування  негативних вчинків і неправильних форм поведінки. Розкриття моральної  суті позитивних і негативних вчинків  є одним із засобів засвоєння  моральних знань і вимог, сприяють розвитку правильної спрямованості  моральних почуттів.

 

 

Розділ ІІ Практична робота із формування моральних почуттів у молодших школярів

 

2.1 Аналіз  методів робити класного керівника,спрямованих  на  моральне виховання та формуванню  моральних почуттів у молодших  школярів.

Класні керівники відбирають такі форми організації виховного процесу, які сприяють всебічному розвитку особистості, відповідають загальним завданням виховання. Разом з тим вони враховують і особливості учнів того чи іншого віку, конкретні умови життя класного колективу. Розглянемо основні форми і методи моральної освіти і переконання школярів, які виділив Болдирєв. 

Класна година. Це найбільш поширена форма організації виховної роботи класного керівника. Проведення класних годин заздалегідь передбачається у плані виховної роботи. Під час проведення класних годин переважає форма вільного спілкування учнів з класним керівником. Класна година - це не звичайний виховний захід. До нього треба добре готуватися, щоб він запам'ятовувався школярами, залишав слід в їх свідомості, впливав на їх поведінку та почуття.

Тематика класних годин багато в чому залежить від віку учнів, рівня їх вихованості, від конкретних умов життя і діяльності учнівського колективу. Основна вимога до класному години - це активна участь в ньому всіх учнів; ніхто в класі не може залишатися пасивним спостерігачем - всім можна знайти справа при його підготовці та проведенні. Класні години не слід використовувати для повчань і настанов, для розносу і нотації. 

Бесіди. У виховній діяльності класних керівників велике місце займають етичні бесіди. Вони мають на меті збагатити моральними уявленнями та поняттями, пов'язаними з позитивними вчинками та діями, ознайомити з правилами поведінки. У процесі бесід виробляється оцінне ставлення учнів до своєї поведінки та поведінки інших людей. Підвищенню ефективності етичних бесід сприяють високий моральний і культурний рівень класного керівника, їх емоційність в подачі матеріалу, вміння викликати учнів на відвертість, змусити перейнятися довірою до вихователів.

Поряд з систематичними бесідами проводяться і епізодичні бесіди, пов'язані з обговоренням вчинків учнів. Таку розмову слід проводити відразу після скоєння певного вчинку. 

У діяльності класних керівників особливо велике місце займає роз'яснення «Правил для учнів» як головних критеріїв поведінки школярів. Досвідчені класні керівники при проведенні бесід про дисципліну менше говорять про те, чого не можна робити, а розповідають про те, що, навіщо і як потрібно робити, як потрібно поступати у тому чи іншому випадку. 

Бесіда проводиться з класом чи індивідуально з учнем, який вчинив негідний вчинок. Досвідчені класні керівники не захоплюються колективним засудженням недоліків у поведінці школярів. У ряді випадків більш ефективна індивідуальна бесіда з певними учнями. При цьому важливо створити атмосферу доброзичливості і довірливості. 

Залучення учнів до мистецтва. Класні керівники залучають учнів до участі в конкурсах на кращого читця або оповідача, до художньої самодіяльності, що збагачує моральний світ школярів. До підготовки та проведення конкурсів залучають учителів літератури та малювання. 

Розвиток естетичного смаку школярів сприяють також екскурсії в музеї, картинні галереї, на виставки, відвідування кіно і театрів. 

З метою переконання використовуються і моральні вимоги до поведінки школярів. Вимагаючи, щоб вони добре поводилися на уроці і поза школою, поважали старших, були правдивими і щирими, класний керівник повідомляє їм знання про норми і правила поведінки, збагачує їх моральні уявлення і поняття. Вимоги вихователя до поведінки досягають мети лише за умови, якщо вони зрозумілі і доступні, пов'язані з практикою повсякденного поведінки дітей. 

 

 

Також для морального виховання молодших школярів є важливим метод корекції поведінки.  

Цей метод направлений на те, щоб створити умови, при яких дитина внесе зміни у свою поведінку, в ставлення до людей. Така корекція може відбуватися на основі зіставлення вчинку учнів із загальноприйнятими нормами, аналізу наслідків вчинку, уточнення цілей діяльності. В якості модифікації цього методу можна розглядати приклад. Його вплив грунтується на відомій закономірності: явища, які сприймаються зором, швидко і без праці відображаються у свідомості, тому що не вимагають ні розкодування, ні перекодування, в якому потребує будь-який мовленнєвий вплив. Тому приклад - найбільш прийнятний шлях до корекції поведінки учнів.  
Великий вплив на свідомість і поведінку учнів надає приклад інших людей. Виховна сила прикладу заснована на схильності і здібності до наслідування. Не маючи достатніх знань і життєвого досвіду, школярі придивляються до вчинків і дій оточуючих, наслідують їх, намагаються вести себе так, як поводяться дорослі, товариші. Приклад поведінки інших людей робить прямий і непрямий вплив на вихованців, стимулює їх прагнення до вдосконалення, самовиховання і зміни їх життєвої позиції.  
Виховний вплив за допомогою прикладу - це своєрідне використання наочності у вихованні. Приклади поведінки інших людей впливають не тільки на свідомість, але й на почуття вихованців, вони зачіпають їм розум, але й нервову систему. Класні керівники широко використовують приклади з життя та діяльності деяких відомих людей. 

Життя дає не тільки позитивні, але і негативні приклади. Звертати увагу школярів на негативне в житті і поведінці людей, аналізувати наслідки неправильних вчинків, витягати правильні висновки не тільки бажано, але й необхідно. Вчасно до місця наведений негативний приклад допомагає утримати вихованця від неправильного вчинку, формує поняття про аморальне.  
На формування свідомості та поведінки школярів серйозний вплив має і особистий приклад вихователів, батьків, близьких людей, товаришів. Ніякі слова педагога не можуть дати такого чіткого уявлення про правила поведінки, як його вчинки та дії. Діти постійно спостерігають, як вчитель тримається на уроці і в житті, як він одягнений, як поводиться з оточуючими його людьми. Їх цікавить, як він відгукується на ту чи іншу подію, як ставляться до своїх обов'язків. Особливо високо цінується в вихователі цілісність характеру, вимогливість до себе та інших, завзятість і наполегливість у досягненні поставленої мети.

Методи використання прикладів у процесі виховання різноманітні. Це, перш за все наслідування або відтворення зразка поведінки інших людей. Один з методів використання позитивних прикладів - це запозичення. Воно передбачає свідоме і вибіркове відтворення якостей особистості, прийомів і способів її діяльності, поведінки. Іноді запозичують навіть манери, ходу, одяг. У ряді випадків проходження прикладу інших людей проявляється в змаганні, в прагненні перевершити зразок, який наслідують, у бажанні досягти кращих результатів у праці, повсякденній поведінці. 

Для молодших школярів відображенням і відтворенням суспільного життя є гра,тому метод ігрових ситуацій широко використовується у практиці класного керівника. Ігрові ситуації дозволяють легко, захоплююче, без настирливого дидактизму дорослих засвоювати на практиці правила поведінки. «Гра, - говорив А.С.Макаренко, - має важливе значення в житті дитини, має те ж значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі ». Гра вчить бути діяльними, проявляти ініціативу, діяти в інтересах колективу, підкорятися і керувати. 

Ігрові ситуації проблемно-пошукового характеру. Вже в самій назві цього методу органічно поєднуються два емоційних стимулу - ігровий і проблемно-пошуковий. Гра з елементами пошуку - заняття, надзвичайно захоплююче для школярів. Методи переконання і вправи максимально зближуються, взаємопроникають; створюється атмосфера природного «входження» у конкретну ситуацію морального змісту. До групи цих методів входять розігрування ситуацій різного рівня складності, в яких школярі повинні помітити помилку або знайти вихід із становища.

Для даного віку актуальними є методи виховних ситуацій. 

Методи організації діяльності та поведінки вихованців у спеціально створених умовах скорочено називають методами виховують ситуацій. Це ті ситуації, в процесі яких дитина ставиться перед необхідністю вирішити якусь проблему. Це може бути проблема морального вибору, проблема способу організації діяльності, проблема вибору соціальної ролі та інші. Класний керівник спеціально створює лише умови для виникнення ситуації. Коли в ситуації виникає проблема для дитини, і існують умови для самостійного її вирішення, створюється можливість соціальної проби (випробування) як методу самовиховання. Соціальні проби охоплюють всі сфери життя людини і більшість його соціальних зв'язків. У процесі включення в ці ситуації у дітей формується певна соціальна позиція і соціальна відповідальність, які і є основою для їх подальшого входження в соціальне середовище. 

Модифікацією методу виховують ситуацій є змагання, воно сприяє формуванню якостей конкурентоспроможної особистості. Цей метод спирається на природні схильності дитини до лідерства, до суперництва.

У процесі змагання дитина досягає певного успіху у відносинах з товаришами, набуває новий соціальний статус. Змагання викликає не тільки активність дитини, а й формує у нього здатність до самоактуалізації.  
Створення уявних ситуацій морального вибору, близьких життєвому досвіду школярів.  Колективний аналіз ситуації-аналога допомагає зробити правильний моральний вибір у скрутних, суперечливих життєвих обставинах.  
Отже, ми проаналізували деякі методи формування моральної поведінки школярів. Потрібно відзначити, що в реальних умовах педагогічного процесу методи виховання виступають у складній і суперечливій єдності. Вирішальне значення тут має не логіка окремих «відокремлених» засобів, а гармонійно організована їхня система. Зрозуміло, на якомусь певному етапі виховного процесу той чи інший метод може застосовуватися в більш-менш ізольованому вигляді. Але без відповідного підкріплення іншими методами, без взаємодії з ними він втрачає своє призначення, уповільнює рух виховного процесу до наміченої мети. І ще моральність формується не на словесних або діяльнісних заходах, а у повсякденних стосунках і складнощі життя, в яких дитині доводиться розбиратися, робити вибір, ухвалювати рішення і робити вчинки. Тому методи морального виховання повинні бути взаємопов'язані з життям. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Проблема морального виховання  молодших школярів можлива при забезпеченні педагогічних умов: мотиваційної, змістовної, операційної.

Програма  «Моральне виховання школярів в  учбовій діяльності» може сприяти  підвищенню рівня виховної підготовки що вчаться в школі, забезпечуючи розвиток моральних якостей особистості  в учбовій діяльності.

І діти, стануть високоморальними особами: ввічливими, уважними до інших людей, навчаться дбайливо відноситися  до праці. Чи не це головна мета роботи вчителя?

Перед загальноосвітньою  школою ставиться завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати, що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих людей. Рішення  цієї задачі пов'язане з формуванням  стійких моральних властивостей особистості школяра. Основною функцією є формування інтелектуальної, емоційної, ділової, комунікативної готовності учнів  до активної діяльності, взаємодії  з навколишнім світом (з природою, іншими людьми, самими собою і ін.).

Моральне виховання виділяє серед своїх завдань формування моральних почуттів. Моральні почуття - це переживання людиною свого ставлення до дійсності, до людей, до власної поведінки. Моральне почуття виникає тоді, коли людина починає виходити у своїх діях не зі спонукань «своєї волі», а із суспільних вимог. Процес формування моральних почуттів передбачає участь і вихованні навчально-виховного закладу,а особливо діяльність вчителя.

Сформувати це моральне почуття  можна лише цілеспрямованою виховною роботою, шляхом стимулювання правильних мотивів і адекватних форм поведінки (похвала, заохочення), гальмування  негативних вчинків і неправильних форм поведінки. Розкриття моральної  суті позитивних і негативних вчинків  є одним із засобів засвоєння  моральних знань і вимог, сприяють розвитку правильної спрямованості  моральних почуттів.

А даній роботі було проведено дослідження з виявлення рівня сформованості моральних почуттів у молодших школярів,було виявлено домінування високого та середнього рівнів сформованості. Для формування та закріплення такого морального почуття як дружба було проведено етичну бесіду. Також проведена робота по аналізу методи формування моральної вихованості у роботі класних керівників.

Отже, значення і функція початкової школи в  системі безупинного утворення  визначається не тільки наступністю  її з іншими ланками утворення, але  і неповторною цінністю цієї ступіні  становлення і розвитку особистості  дитини. Психологи  установили,  що  саме молодший  шкільний  вік  характеризується  підвищеною  сприйнятливістю  до  засвоєння  моральних  правил  і  норм.  Це  дозволяє  вчасно  закласти  моральний і духовний фундамент  розвитку особистості. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості  в  молодшому  шкільному  віці,  є  формування  гуманістичного  відношення  і  взаємини  дітей,  опора  на  почуття,  емоційну  чуйність.