Формування моральних почуттів у молодших школярів

В основу змісту морального виховання  покладено загальнолюдські морально-духовні  цінності.

Загальнолюдські моральні цінності — це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Національні моральні цінності — це історично зумовлені і створені народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняються національними проявами, своєрідностями у поведінці і є основою соціальної діяльності людей певної етнічної групи. Наприклад, у християнському світі загальнолюдські цінності виокремлені в Біблії як заповіді Божі: "Шануй свого батька та матір свою... Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! I не бажай дому ближнього свого, ані поля, ані раба його, ані невільника його, ані осла його, ані всього, що є в ближнього твого!" та ін.

На основі загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей можна  окреслити коло якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і  людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна та правова культура.

Провідні якості моральності формуються в ранньому дитячому віці на основі так званого "соціального успадкування". Вирішальну роль у цьому процесі  відіграють батьки: їх власна поведінка  на засадах високої моральності, цілеспрямований вплив на особистість  дитини закладають основи моральних  чеснот особистості. Можна визначити  своєрідний кодекс моральних доброчинностей дитини дошкільного віку, які є  аксіоматичними засадами цивілізації:

1. Люби і шануй батьків своїх.

2. Бережливо стався до навколишнього  природного світу.

3. Не вбивай нічого живого.

4. Будь милосердним, з повагою  стався до інших, намагайся  допомагати їм.

5. Стався до інших так, як  хотів би, щоб ставилися до  тебе.

6. Прагни сумлінно працювати.

7. Не кради.

8. Не зраджуй: ти завжди відповідальний  затих, кого наблизив до себе.

9. Уникай неправди, не свідчи  на когось брехливо.

10. Остерігайся шкідливих звичок.

В.О. Сухомлинський, розвиваючи ідеї загальнолюдських моральних цінностей як основи формування духовності людини, визначив своєрідну  програму морального виховання школярів:

"1. Ти живеш серед людей,  не забувай, що кожен твій  вчинок, кожне твоє бажання позначається  на людях, які тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що  тобі хочеться, і тим, що можна.  Перевіряй свої вчинки, запитуючи  сам себе: чи не робиш ти  зла, незручності людям? Роби  все так, щоб людям, які тебе  оточують, було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними  іншими людьми. Люди дають тобі  щастя дитинства. Плати їм за  це добром.

3. Усі блага і радощі життя  створюються працею. Без праці  не можна чесно жити. Народ  вчить: хто не працює, той не  їсть. Назавжди запам'ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд — це трутень,  що пожирає мед працьовитих  бджіл. Навчання — твоя перша  праця. Йдучи до школи, ти  йдеш на роботу.

4. Будь добрим і чуйним до  людей. Допомагай слабким і  беззахисним. Допомагай товаришу  в біді. Не завдавай людям прикрості.  Поважай і шануй матір і  батька — вони дали тобі  життя, вони виховують тебе, вони  хочуть, щоб ти став чесним  громадянином, людиною з добрим  серцем і чистою душею.

5. Не будь байдужим до зла.  Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто  прагне жити за рахунок інших  людей, завдає лиха іншим людям,  обкрадає суспільство".

 

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють декілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського  колективу у вирішенні певних педагогічних завдань, а всередині  класу – єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності моральним  вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також  взаємозв'язок і взаємовплив вихованців на момент моральних якостей дітей.

По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в  послідовності розвитку тих або  інших якостей особистості у  міру зростання і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних  якостей, складових поведінки. [17, с. 177]

У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але  і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

Отже, моральне виховання — виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Моральне  виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають  загальнолюдські та національні  цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед  таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної  людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання  передбачає формування в дітей почуття  любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.

Моральне  виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний  кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості.[5, с.224]

 

1.3 Моральні  почуття. Особливості формування моральних почуттів у молодших школярів

Якщо розглядати поняття моральних  почуттів з психолого-педагогічної точки зору то можна знайти таке його пояснення : моральним почуттям називається емоційне ставлення  особистості до поведінки людей  і свого власного. У сфері вищих почуттів моральним почуттям належить особливе місце. Моральні почуття виникають і розвиваються в процесі спільної діяльності людей і зазнають впливу моральних норм, фактично пануючих в даному суспільстві. Вони виникають під впливом поведінки і вчинків інших людей і своїх власних. Ці переживання - своєрідний результат оцінки вчинків, їх відповідності або невідповідності нормам моралі, які людина вважає обов'язковими для себе та інших. Позитивні оцінки вчинків викликають у людини почуття задоволення, негативні - внутрішній протест.

До моральних почуттів належать почуття симпатії і антипатії,прихильності й відчуженості, поваги і презирства, вдячності і невдячності, любові і ненависті.

Серед моральних почуттів особливо слід виділити відчуття товариства і дружби, почуття обов'язку і совісті.

Особливість моральних почуттів - їх дієвий, тобто яскраво виражений,астенічний характер. Вони реалізуються не тільки в помислах і переживання,але й в активній діяльності, якої людина віддає всі свої сили, всю енергію.

Почуття обов'язку може проявлятися  й у повсякденному житті. Наприклад, почуття обов'язку змушує школяра відмовитися від можливості подивитися цікаву телепередачу і сісти за уроки. Це ж почуття змушує його допомогти мамі по господарству, жертвуючи грою з товаришами.

Моральне виховання виділяє серед своїх завдань формування моральних почуттів. Моральні почуття - це переживання людиною свого ставлення до дійсності, до людей, до власної поведінки. Моральне почуття виникає тоді, коли людина починає виходити у своїх діях не зі спонукань «своєї волі», а із суспільних вимог.

Спонукальну силу моральних почуттів добре знали прогресивні психологи  та педагоги минулого. І. Сєченов уважав, що справжній моральний учинок «завжди  є результатом морального почуття  й моральної звички». Сучасні  психологи та педагоги також надають великого значення моральним почуттям, визначаючи їх як стійке ставлення особистості до навколишнього.

Почуття спонукають людину до активної діяльності, вони додають переконанням силу пристрасті та стійкості. Психологія розрізняє прості почуття як тимчасові  стани людини і складні суспільні, морально-політичні почуття, об'єктом  яких є суспільство, держава, колектив. Це почуття патріотизму й інтернаціоналізму, гуманізму, товариськості та колективізму, обов'язку й відповідальності.

Важливе значення у вихованні почуттів має проблема моральної спрямованості  таких простих почуттів, як, на приклад, задоволення, радість, обурення, сором та ін. Задоволення від вчинку, потрібного колективу, радість від утілення творчого задуму, почуття каяття й сорому за погану поведінку - усі ці переживання включаються в моральний досвід школяра, збагачують його й повинні бути предметом турботи вчителя, вихователя. Так, у школяра сильно розвинене почуття сорому, він прагне діяти самостійно, усіляко показати незалежність своїх суджень, але в дійсності він дуже чуйний до думки оточуючих його людей, особливо своїх товаришів. Важливо враховувати, чому він боїться. Учень, боячись осуду товаришів, боїться часом хорошого: проявів ніжності до матері, доброти до оточуючих, а поганого, наприклад, брутальності до старших, може не боятись, уважаючи, що товариші побачать у цьому прояв дорослості.

Забезпечення ефективного розвитку моральних знань і емоційно-моральних  ставлень молодших школярів, як важливої передумови становлення моральних  переконань з необхідністю, передбачає врахування у навчально-виховному  процесі ряду особливостей емоційно-когнітивної сфери у молодших школярів .

Важливою умовою розвитку моральних  знань молодших школярів є позитивні  зміни в їх мисленні. В цей період формуються операції мислення — аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Поняття, судження, умовисновки мають якісно іншу будову [17, с.163]. Все це має позитивний вплив на формування моральної свідомості молодших школярів. Разом з тим, враховуючи особливості моральної свідомості молодших школярів, особливо ті, які обумовлені обмеженістю морального досвіду, потрібно спеціально формувати у дітей прийоми аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення моральних явиш.

Тому, крім аналізу природних моральних  ситуацій, що виникають у спілкуванні  з дорослими і однолітками, необхідна  цілеспрямована виховна робота. При  цьому важливі такі форми роботи, як колективне читання і обговорення  оповідань з моральним змістом, створення на уроках спеціальних  проблемних ситуацій, в яких ставиться  завдання навчити дітей аналізувати  поведінку і почуття героїв, порівнювати  представлену в літературному творі  моральну ситуацію з аналогічними життєвими  ситуаціями. Завдяки цьому школярі  вчаться здійснювати "перенос" безпосередньо даного в оповіданні морального змісту на моральні явища  із реального життя дітей.

Процес засвоєння моральних  знань молодшими школярами суттєвим чином залежить від навчання їх правильному  сприйманню моральної ситуації, адекватній оцінці моральних вчинків, розумінню  моральних мотивів. Поряд з цим  необхідно виховувати органічну  єдність між правильним розумінням моральної ситуації і вмінням  школярів співпереживати, співчувати, тобто виховувати особистісне ставлення  до тих чи інших моральних явищ, вчинків. Це, в свою чергу, є необхідною умовою виховання у дитини одного із важливих механізмів переконань —  моральної потреби певним чином  діяти, відповідно до засвоєних моральних  норм і принципів.

Важливою умовою розвитку у молодших школярів елементів моральних переконань є: сформованість в них моральних  почуттів. Почуття тільки тоді стають компонентом моральних переконань особистості, коли вони виступають як внутрішній стимул до моральної поведінки. Тому виховання моральних почуттів як мотиваційної основи моральної поведінки — одне із головних завдань виховної роботи в школі.

У початкових класах педагогу необхідно  враховувати, перш за все, такі вікові особливості молодших школярів, як обмеженість їх особистого досвіду  моральної поведінки, труднощі у  виділенні головних компонентів  в поведінці оточуючих, безпосередній  характер емоційної реакції на вчинок.

Для ефективного формування у молодших школярів моральних почуттів необхідно  створювати в класі атмосферу, що сприяє розвитку у дітей взаємоповаги, емоційного сприймання до переживань інших, взаємодопомоги.

Емоційне сприймання, навіюваність, довірливість, схильність до наслідування, високий авторитет вчителя у  дітей даного віку забезпечують широкі можливості для виховання моральних  почуттів. Особливу увагу слід приділити міжособистісним взаєминам у колективі, оскільки в цій сфері найчастіше виникають ситуації морального вибору, правильні вирішення яких сприяють набуванню необхідного молодшому школяреві морального досвіду, збагачують його моральні знання.