Дидактичний стиль спілкування викладача з студентами

     Уявіть  собі урок. Скільки мікропедагогічних ситуацій виникає тут - протиріч, конфліктів, проблем - саме в організації спілкування з дітьми. І кожна із цих ситуацій вимагає свого неодмінного рішення. Зараз, цю хвилину. От чому педагогічне спілкування - це кінцеве ж творчість. У чому воно конкретно проявляється? Насамперед в умінні передати інформацію: точно орієнтуватися в неї на співрозмовника, знайти яскраві образні оцінки й т.д.

     Творчість проявляється в умінні зрозуміти стан школярів це важливо - глянути в особу дитини й відразу зрозуміти, що з ним відбувається! Але ж часте невміння орієнтуватися в зовнішніх проявах психічних станів учнів заважає правильно організувати й плідний процес спілкування, навчання й виховання.

     А як важлива творчість в організації  взаємин з дітьми. Саме творчість у складному мистецтві вибудовування, розвитку взаємин учителі й дитини, їхньої перебудови, якщо необхідно, надто важливо. Адже ділова взаємодія з дітьми починається саме зі створення «багатоповерхового будинку» взаємин.

     Думайте над тим, як доцільно організувати взаємини з дітьми, шукайте нестандартні способи організації взаємин, думайте про дитину саме з погляду своїх особистісних взаємин з ним. Нагадаю слова Антуана де Сент-Екзюпері: «Ніякої драми! Нічого хвилюючого немає ні в чому, крім людських взаємин»[29, c. 56].

     Творчість у спілкуванні проявляється й у мистецтві впливу на партнера по спілкуванню, в умінні взаємодіяти з ним [23, c. 204].

     Як знайти точні психологічні ходи в спілкуванні з дітьми, як через спілкування, так, саме через спілкування й тільки через нього організувати цілеспрямований педагогічний вплив. Розмовляючи з дитиною, учитель повинен будувати систему взаємодії з ним творчо; з огляду на особливості його особистості, загальний психологічний контекст, нарешті, особливості власної педагогічної індивідуальності.

      ВИСНОВКИ 
 

     Таким чином, можна сказати, що розглянуто поняття та методологічну основу дидактики, розглянуто особливості та функції педагогічного спілкування, досліджене педагогічне спілкування як дидактичний діалог, вивчений стиль педагогічного спілкування, охарактеризовані моделі спілкування та установку викладача, проаналізоване спілкування викладача як особливий вид комунікативної творчості.

     І ще один аспект творчості вчителі в спілкуванні - творчість у процесі саморегуляції: мистецтво управляти власними психічними станами, переборювати різноманітні психологічні бар’єри, викликати творче самопочуття, уміти завжди бути життєрадісним й оптимістичним.

     Ви  напевно звертали увагу на те, що настрій учителя невловимо передається класу. Пом’ятайте про це, учіться панувати собою.

     З метою професійного самовиховання  зверніть увагу на те, як організують  ваші колеги-педагоги творче спілкування з дітьми. Можна діяти по наступній програмі:

     1. Відвідаєте уроки декількох учителів і спробуйте по тональності спілкування, настрою дітей, загальній атмосфері уроку визначити характер взаємин учителі з дітьми. Обміняйтеся враженнями з колегами й спробуйте створити цілісну картину цих взаємин,

     2. Постарайтеся визначити, якими прийомами користується вчитель, організувати спілкування, чи допомагають вони вирішувати навчально-виховні завдання.

     3. Спробуйте як би «примірити»  манеру спілкування з учнями різних учителів на себе й установити, що в «технології» цього спілкування відповідає вашій індивідуальності, а що ні.

     4.  Побувайте   на   виховних   заходах    у   досвідчених педагогів і зверніть увагу на те, як вони враховують настрій дітей, їхні індивідуальні особливості й т.п., як це все відображається на спілкуванні.

     5. Спробуйте зрівняти атмосферу на уроках у декількох учителів і визначити, чим вона відрізняється, які причини цієї відмінності.

     Отже, оволодіння теорією професійно-педагогічного  спілкування, пізнання його структури, моральних принципів, входження в «технологію» цього процесу, придбання в результаті цього професійних комунікативних прийомів і навичок, формування власного досвіду комунікативної діяльності - от основні напрямки роботи, які будуть сприяти становленню комунікативних здібностей і комунікативної культури педагога, особливо початківця.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

1. Андрущенко  В., Табачек І. Формування особистості  вчителя в сучасних умовах // Політичний менеджмент. – 2005. – №1. – С. 58-69.
2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 322с.
3. Бєляєв О. Культура мовлення вчителя-словесника // Дивослово. – 1995. – № 1. – С. 37-44.
4.     Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2002. – 576 с.
5. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе. – М.: Просвещение, 1965. – 260 с.
6. Дегтярева М.А. Личность учителя в современном процессе обучения и воспитания // Методист. – 2006. – №2. – С.32-34.
7. Зимняя И. А. Педагогическая психология. – Москва: Логос, 2002. – 346c.
8. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение, 1987. – 234с.       
9. Климов Е.А. Педагогический труд: психологические составляющие. – М.: Издат. центр «Академия», 2004. – 240с.
10. Кодлюк Я.П. Дидактичні аспекти формування допитливості // Початкова школа. – 1996. – №5. – С. 5–8.
11. Коцур В. Найвищий педагогічний ідеал – виховання людяності // Вища освіта України. – 2005. – №2. – С. 72-78.
12. Кремень В. Час вимагає вчителя з новими якостями // Освіта. – 2006. – №32. – С.4-5.
13. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. – М.: Высшая школа, 1990. – 234с.
14. Курганов С.Ю. Ребенок и взрослый в учебном диалоге. – М.: Просвещение, 1989. – С.122-123
15. Лаврук В. Учителем школа стоїть // Директор школи (Шкільний світ). – 2006. – № 9. – С.3-6.
16. Лазарєв М.О. Особистісно-діалогічний стиль мислення і поведінки як основа культури професійного спілкування педагога // Педагогічна Сумщина. – 2007. – № 4. – С. 11-17
17. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М.: Эль-Фа, 1996. – 94 с.
18. Ляшко К.С. Навчання дітей прийомів пізнавальної діяльності // Початкова школа. – 1984. – №9. – С. 22–27.
19. Миколайчик М.В. Інноваційні педагогічні технології в початковій школі. – Рівне: ТОВ «Юлат», – 2004. – 52 с.
20. Метелиця О. Етикет вчителя як важливий в фактор успішної діяльності // Психолог. – 2008. – № 1. – С.13-14
21. Онаць О. Практика формування професійної компетентності молодого вчителя // Шлях освіти. – 2005. – № 3. – С. 34-40
22. Основи педагогического мастерства / Под ред. Й.А. Зязюна. – М: Просвещение, 1999. – 302 с.
23. Основи психології: Підручник / за заг. Ред. О.В. Киричук, В.А. Роменця. – Київ: Вища школа, 1995. – 326c.
24. Островерхова Н. Майстерність педагогічного спілкування // Завуч. – 2006. – № 4. – С. 120. 
25. Педагогічна майстерність: Підручник / за редакцією І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.
26. Перехейда О. Духовна культура педагога: проблема формування // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С.68-74.
27. Пуховська Л. Професія вчителя у світовому освітньому просторі: статистичні характеристики // Шлях освіти. – 2004. – №1. – С. 17-20
28. Рыбин В.А. Учитель в педагогике нового времени // Педагогика. – 2006. – №8. – С.48-56.
29. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. – К.: Наука, 1976. – Т.2.
30. Триліс О. Яким має бути вчитель? // Завуч (Шкільний світ). – 2004. – №7. – С.19-20.
31. Туріщева Л. Особливості особистості і педагогічної діяльності сучасного вчителя // Психолог. – 2005. – № 14. – С. 3-5.

32.  Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 528 с.