Суть та значення господарських зв’язків

РОЗДІЛ 1.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ ТА ЇХ ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ 
 

1.1. Суть та значення господарських зв’язків 

     Господарські  зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки ”.

     Господарські  зв'язки між постачальниками й  покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

 Система господарських зв'язків включає, зокрема:

• участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами
• планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;
• господарські договори;
• контроль за дотриманням договірних зобов'язань;
• застосування економічних санкцій;
• участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;
• перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;
• установлення оптимальних фінансових взаємин;
• застосування адміністративно-правових норм та ін.

     Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів  і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

     Таким чином, основне  місце в господарських зв'язках  торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам  в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

     Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати  формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.

     У процесі переміщення товарів  безпосередньо в сфері обігу  і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки. Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга - до магазина.  

     Види  та класифікація господарських зв'язків  

     Систему господарських зв'язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості  й торгівлі можна умовно розділити  на три етапи:

     1. підготовчий,

     2. документального оформлення поставки,

     3. виконання (функціонування).

     Господарські  зв'язки на поставку товарів розрізняються  по своїй структурі, за кількістю  учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

     По  своїй структурі господарські зв'язки можуть бути простими й складними.

     При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами - виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

     Так заключають договори на продовольчі  товарів, фізико-хімічні властивості  яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).

     Для складної структури характерна участь у господарських зв'язках одного або декількох посередників - оптових  баз. По кількості посередників розрізняють  одно-, двох- і багатоланкові зв'язки. При участі в господарських зв'язках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.

     За  кількістю учасників договірних відносин господарські зв'язки підрозділяються  на прямі й опосередковані.

     Під прямими зв'язками маються на увазі  взаємини двох учасників договорів  поставки: підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські зв'язки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (об'єднаннями) по поставках товарів без участі позасистемних оптових посередників.

     Ефективність  прямих тривалих господарських зв'язків  виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і  є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів - відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.

     Робота  виробничих об'єднань і великих підприємств  показує, що ефективними такі зв'язки можуть бути при наступних умовах:

     1. при взаємній зацікавленості  у встановленні прямих тривалих  зв'язків як підприємства-споживача,  так і підприємства-виробника; 

     2. ритмічності роботи виробника; 

     3. якості продукції, що постачається;

     4. можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;

     5. наявності у виробника резерву  виробничих потужностей, необхідного  для оперативного задоволення  обґрунтованих вимог споживача:  по кількості, якості й асортиментам  продукції й строкам її поставки;

     6. стабільності показників обсягів  поставок продукції споживачеві; 

     7. при платоспроможності споживача; 

     8. наявності між підприємствами, заключених  довгострокових договорів поставки, що передбачає зобов'язання сторін  по ефективному виконанню умов.

     До  основних напрямків співробітництва  підприємств, що забезпечують ріст економічної  ефективності прямих тривалих господарських  зв'язків, відносяться:

     1. поліпшення асортиментів поставляємої продукції, відповідно до замовлень споживачів;

     2. освоєння нових видів продукції,  забезпечення стабільності її  якості відповідно до вимог  замовників, підготовка матеріалів  до виробничого споживання;

     3. забезпечення ритмічності й комплектності  постачання, поставка продукції  за погодженим графіком оптимальними партіями;

     4. застосування спеціалізованих видів  тари й транспортних засобів; 

     5. механізація вантажно-розвантажувальних  робіт. 

     Поліпшення  асортиментів постачаємої продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємкості й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

     Важливим  напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв'язків  є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

     Істотним  напрямком підвищення ефективності прямих зв'язків є застосування економічних  видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку - за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін..

     Застосування  спеціалізованих транспортних засобів  доцільно лише при тривалих зв'язках  споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка  на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

     Опосередкованими  називаються господарські зв'язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.

     До  опосередкованих відносяться такі господарські зв'язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов'язаннях.

     За  термінами дії укладених договорів  й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв'язки.

     Тривалі господарські зв'язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами - виробниками товарів й оптових  торговельних підприємств. Розрізняють  також прямі тривалі господарські зв'язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

     За  відомчою підпорядкованістю учасників  розрізняють міжсистемні й внутрисистемні господарські зв'язки.

     При між системних договірних зв'язках  взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

     Внутри  системними господарськими зв'язками називаються договірні відносини по поставці товарів одними підприємствами й організаціями споживчої кооперації іншим.

     За  рівнем регульованості

     - регульовані державою.

     Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками  влади наступним чином:

     1) прийняттям вищим законодавчим  органом найбільш важливих нормативних  актів, що регулюють господарську  діяльність;

     2) виданням органами виконавчої  влади, передусім Кабінетом Міністрів  України і центральними органами  управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

     3) за допомогою діяльності особливого  юрисдикційного органу - арбітражного  суду, який не тільки судить  про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

     - нерегульовані державою.