Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення

     Також здійснюють групування виробів за ознакою  ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

• рентабельність помітно зросла;
• рентабельність суттєво не змінилась;
• рентабельність знизилась.

      Групування  виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти  існуючі проблеми та визначити напрями  збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати  дію на рентабельність продукції  таких чинників:

• зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
• зміну податку на додану вартість;
• зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

      Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

     Показник  рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень  у реалізації продукції.

     Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових  результатів.

       Отже, показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

     Показники рентабельності можливо об’єднати  у декілька груп:

• показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
• показники, що характеризують прибутковість продажів;
• показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

      Всі показники можуть розраховуватись  на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого  прибутку.

            Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність  прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ  II Методика розрахунку прибутку

      Кінцевим  позитивним результатом господарської  діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі:

      >  слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

      >   є джерелом винагороди засновникам  (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

      >   в умовах ринкових відносин  прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

      >   прибуток виступає критерієм  доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

      >   прибуток є основним фінансовим  важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств,   держава   стимулює   ділову   активність суб'єктів господарювання.

      З метою аналізу та забезпечення ефективного  управління формуванням прибутку розрізняють  такі види прибутку підприємства.

      1.  Маржинальний прибуток (П_м) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

      П_М=ЧД-С_ЗМ,

      де  ЧД - чистий дохід підприємства, грн.;

      С_зм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

      2.  Валовий прибуток (П_в), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

      П_в= ЧД-С„._в                                                                                                                                                                                                                                                                                               

      де  С„._в  - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн                                                                                                                                                                                                                                            

      3.  Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_ад) являє собою різницю між валовим  прибутком  та  постійними  витратами  підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

      П_ад = П_в + Ді„.о- Вадм - В₃б - В_ін0 ,                                                                                                                                                              

      де  Ді„.о  - інший операційний дохід, грн.;

        Вадм - адміністративні витрати, грн.;

      В₃б - витрати на збут, грн.;

      В_ін.о - інші операційні витрати, грн.

      4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П_зв.оп) - визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

      П_зв.оп = П_о.д ⁺ Ду.к + Дін.ф + Дін - Ву.к-В_ін.ф - В_ін,

      де  Ду._к - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;

      Дін.ф - інші фінансові доходи, грн.;

      Д_ін - інші доходи підприємства, грн.;

      В_ук - втрати від участі в капіталі, грн.;

      В_ін.ф - інші фінансові втрати, грн.;

      В_ін - інші витрати підприємства, грн.

      5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пзв.д) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

      П_3в.д= П_3в.оп.- П_3в.оп*% податку= П_{3в.оп*(1--}% податку)

      де  %податку - ставка податку на прибуток (виражена у десяткового дробу).

      6. Чистий прибуток підприємства (П_н) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

      П_Ч = П_звд + Д_Н.д -В_н._д- (Д_н.д -В_н.д) * %_{податку},     

      де  Д_Н.д - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

      Вн.д - витрати,  пов'язані  з  надзвичайною  діяльністю підприємства, грн.

      Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інтенсивної діяльності.

      Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення  економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;
• визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

      Порядок розподілу та використання чистого  прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

      В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень  у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам, дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використання для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. 

      Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення  його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування; він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

      Загальна  величина прибутку має такі джерела  утворення:

• прибуток від реалізації продукції;
• прибуток від позареалізаційних операцій;
• прибуток від іншої реалізації.

      Загальна  величина прибутку визначається:

      П = ВД – ВВ – А; (2.1)

      де  ВД – валовий дохід підприємства;

      ВВ - валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

      А - амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.