Оптимізація асортименту святкового одягу для дітей ВАТ «Антошка» (Непродовольчі товари)

      Міжнародне  суспільство ЕКО-ТЕКС виникло по спільному рішенню 12 європейських науково-дослідних  текстильних інститутів, чиї представництва знаходяться в таких країнах, як: Бельгія, Данія, Англія, Франція, Іспанія, Португалія, Швеція, Туреччина, Угорщина, Австрія, США й ін. Перевірені за критеріями ЕКО-ТЕКС Стандарту – 100 текстильні вироби гарантують, що вони не містять ніяких субстанций, що шкодять людському здоров'ю.

      ЕКО-ТЕКС Стандарт – 100 був розроблений з  ініціативи незалежних науково-дослідних  інститутів. Засновниками були австрійський і німецький інститути. При сертифікації, перевіряються понад 100 контрольні параметри.

      Сертифікат  забороняє або ж регламентує  застосування шкідливих речовин.

      Оцінюються  наступні параметри [47]:

• наявність фарбувальних речовин, що викликають рак і алергію;
• формальдегіди і пестициди;
• хлоро-органічні переносники;
• важкі метали, що виділяються;
• зміст рн, фталатних смол, олов-органічних з'єднань.

   Щоб досягти конкурентноздатності продукції, треба досягти відповідності  європейському рівню вимог до безпеки та якості. Тому вже сьогодні багато хто з вітчизняних виробників на добровільних засадах сертифікує свою продукцію відповідно ЕКО–ТЕКС.

         При відповідності критеріям цього стандарту підприємство одержує право використовувати при маркіруванні продукції знак «Довіра до текстилю». Наявність такого знака гарантує, що одяг є абсолютно нешкідливою й екологічно безпечною.

   Стандарт  містить опис тестів і дає граничні концентрації шкідливих речовин, засновані на сучасних наукових знаннях.

     У відповідності зі стандартом [46]:

• Текстильні вироби не повинні мати особливих або неприємних запахів.
• Вони не повинні містити барвники, що викликають онкологічні або алергійні захворювань (по сучасному стані науки). В даний час двадцять сім барвників визнаються сприятливому розвиткові таких захворювань.
• Вони повинні мати нейтральну реакцію, що відповідає рн людської шкіри.
• Концентрація солей важких металів, що можуть виділятися при контакті виробу з потім, не повинна перевищувати пдк відповідно до вимог європейських законодавств для питної води.
• Зміст пестицидів у натуральних волокнах текстильних виробів не повинне перевищувати пдк для овочів і фруктів відповідно до європейського законодавства.
• Дитячий одяг не повинний містити формальдегіду, а білизняні вироби можуть містити не більш 75 проміле формальдегіду. Для порівняння: у яблуці утримується як мінімум 20 проміле формальдегіду, а для зубного еліксиру гранично припустима концентрація формальдегіду 100 проміле.
• Стійкість фарбування перевіряється по спеціальній шкалі після прання, стосовно поту, до тертя. Текстильні вироби повинні мати стійку або абсолютно стійку стосовно всіх іспитів фарбування.
• Дитячі вироби повинні мати фарбування, особливо стійку до поту і слини.

     При дослідженні текстильного виробу перевіряються  використовувані прикладні матеріали, нитки, упакування. Пряжки, ґудзика, застібки, тасьма розщеплюються і досліджуються  на відповідність критеріям стандарту.

     Проведений  аналіз нормативної документації показав, що в Україні і країнах СНД  розділ гігієни одягу і взуття є єдиним, який і на сьогодні немає "власних" нормативів і регламентів  відносно міграції з них хімічних речовин.

     Діючими в Україні є тільки норми вкладення хімічних волокон в матеріали для дитячого одягу і взуття, які викладені в Сан ПіН № 42-125-4390-87 "Вложение химических волокон в материалы для детской одежды и обуви в соответствии с гигиеническими показателями" і доповнення до них. Відносно гігієнічної оцінки кількісного виділення хімічних забруднювачів з дитячого одягу в документі є лише посилання на ГДКс.д для атмосферного повітря. Рекомендацій чи вказівок офіційних органів стосовно гігієнічної оцінки міграції хімічних забруднювачів в такі модельні середовища, як дистильована вода, потова рідина, слина немає. Відсутність нормативів і регламентів надзвичайно ускладнює роботу гігієністів в проведенні попереджувального і поточного санітарного нагляду. Тому ці питання неодноразово обговорювались на наукових конференціях та засіданнях колишнього Комітету з питань гігієнічного нормування та регламентації полімерних матеріалів. Було прийняте рішення користуватися нормативами для води господарчо-питного і культурно-побутового водопостачання. Такий підхід був обґрунтований тим, що при встановленні ГДК. враховувалась перкутанна дія ХЗ, використовувався комплекс показників безпеки, які відносяться до найбільш чутливих: одориметричні, рефлекторні, токсикологічні.

     Відсутність в Україні сучасної нормативної  і інструктивно-методичної бази для  дитячого одягу і матеріалів з  яких він виготовляється та виконуючи  поставлену задачу Уряду щодо гармонізації вітчизняних стандартів з європейськими, нами, разом з Українським науково дослідним інститутом з переробки штучних і синтетичних волокон (м. Київ), проводиться робота над проектом ДСанПін "Матеріали та вироби текстильні і шкіряні дитячі. Основні вимоги безпеки", який гармонізується з європейськими стандартами системи ЕКО-ТЕКС (СТАНДАРТ 100, СТАНДАРТ 104, СТАНДАРТ 105, СТАНДАРТ 106).

     Аналіз  методичних підходів в оцінці безпечності  текстильних матеріалів і дитячого одягу, що існують в Україні, країнах  СНД і в Європейському Співтоваристві, дозволив виділити загальні і відмінні принципи. Загальні положення полягають в частині проведення одориметричних досліджень і визначенні деяких хімічних забруднювачів (наприклад, формальдегіду).

     На  відміну від європейських стандартів в схему вітчизняних принципів  гігієнічної оцінки дитячого одягу  і текстилю не входить контроль гігієнічно значимих показників: барвників, важких металів, антисептиків, пестицидів. Останні, що підлягають обов'язковому контролю в країнах ЄС, в більшості своїй можуть бути стійкими органічними забруднювачами, яким властива виражена шкірно — резорбтивна, шкірно — подразнююча та загальнотоксична дії. При цьому, пестициди: гептахлор, токсафен, ДДТ, ГХЦГ є канцерогенами; ДДТ, 2,4 Д проявляють ембріотоксичні ефекти; ДДТ, 2,4,5-Т-тератогенну активність; 2,4,5 Т-мутагенні властивості. Необхідно підкреслити, що переважна частина цих препаратів, в тому числі ліндан і пентахлорфенол, в Україні та в світовій практиці заборонені для використання в сільському господарстві. Разом з тим, гербіцид 2,4 Д є досить розповсюдженим і входить до складу зареєстрованих в багатьох країнах препаратів [17, 18].

     За  стандартами країн ЄС здійснюється також контроль азобарвників, які  можуть бути розщеплені і відновлені в акриламіни (група МАК III АI —  канцерогени для людини і групи  МАК III А2 — канцерогени для тварин), а також барвників, що є алергенами [26].

     Проект  державних санітарних норм і правил враховує гігієнічний контроль якісних  складових хімічного фактору, що можуть спричиняти шкоду здоров'ю  дітям. Він включає проведення одориметричних досліджень, визначення рН модельного середовища, санітарно-хімічних показників — формальдегіду, важких металів, залишкових кількостей хлорорганічних пестицидів і пентахлорфенолу (для сировини натурального походження), AZO-барвників, що можуть спричиняти алергенні та канцерогенні ефекти, визначення стійкості пофарбування. Робота над проектом буде повністю завершена після наукового обґрунтування кількісного виділення хімічних речовин, які визначені стандартами країн ЄС.  

4. Аналіз  та оптимізація асортименту  святкового одягу  для дітей

     Раціональна організація роботи магазинів залежить від правильного розподілу товарів різних груп, підгруп i видів по роздрібних торговельних підприємствах та поєднання їх в окремих магазинах, що потребує відповідного групування товарів. У практиці торгівлі групування асортименту товарів для організації їх продажу в магазинах  здійснюється за трьома ознаками [45]:

• товарно-галузевою,
• спільності споживчого призначення,
• частоти попиту та складності асортименту.

     Загальні  напрями у формуванні асортименту  товарів торговельними організаціями i підприємствами як оптової, так i роздрібної торгівлі визначаються їх асортиментною політикою.

     Асортиментна  політика — це комплекс заходів  щодо управління асортиментом товарів. Вона відображає вимоги i форми розподілу  праці між учасниками товаропросування (товароруху) і має на меті розробити принципи підбору товарів з врахуванням специфіки роботи окремих підприємств i організацій.

     Разом з тим, асортиментна політика в роздрібній торгівлі не зводиться лише до орієнтації магазинів на торгівлю окремими групами (комплексами) товарів. Вона включає загальні напрями формування асортименту товарів в роздрібний мережі міста, мікрорайону, торговельної організації, приватного підприємства чи фірми.

     Кінцевою  метою асортиментної політики є  отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи промислових i торговельних підприємств, якi досягаються за рахунок максимально можливої відповідності обсягів i структури виробництва товарів народного споживання купівельному попиту населення.

     Асортиментна  політика с важливим складником загальної стратегії роздрібної торгівлі. Стратегія оптимізації асортименту може здійснюватися шляхом звуження його широти i зменшення глибини: магазини скорочують асортимент до декількох товарних груп, а в межах груп — організовують продаж лише самих популярних і ходових товарів. Це дозволяє значно зменшити товарні запаси, збільшити швидкість обертання товарів i скоро потребу в кредитах на закупівлю та реалізацію товарної маси.

     Якщо  в основу формування асортименту  покладена стратегія максимального його розширення і поглиблення, то вона потребує значно більших фінансових ресурсів, але дозволяє запропонувати покупцям дуже широкий асортимент товарів, які можна знайти тільки в цьому магазині.

     Таким чином, асортиментна політика повинна  обиратися з врахуванням загальної мети і стратегічних підходів, якi ставить перед собою керівництво фірми, роздрібного торговельного підприємства. Вона має за мету організацію продажу в магазині збалансованого асортименту товарів, який в раціональних співвідношеннях поєднує товари різних товарних груп залежно від потреб ринку, має враховувати рентабельність торговельної діяльності. При цьому прибутковість торгівлі може бути досягнута як за рахунок скорочення, так i розширення товарного асортименту. Стратегія формування асортименту в цьому випадку має визначити, чи підвищиться рівень доходів магазину, якщо торгувати (чи не торгувати) цим товаром.

     Товарний  асортимент (товар–мікс) – це сукупність товарів підприємства, пов’язаних між собою функціональним призначенням. Товарний асортимент характеризується: широтою (число асортиментних груп).Широкий асортимент дозволяє орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення купівель в одному місці; глибиною ( число позицій у кожній асортиментній групі). Глибокий асортимент краще задовольняє потреби багатьох груп споживачів в одному товарі, перешкоджає появі конкурентів, поліпшує організацію продажу; порівнюваністю ( з погляду потреб, каналів збуту, цін тощо). Порівняльний асортимент дозволяє підприємству спеціалізуватися на виробництві і збуті продукції, забезпечувати їхню стабільність, ним краще регулювати [41].

     Асортимент  вважається вузьким, якщо можна збільшити  прибуток, доповнивши його новими виробами. Асортимент вважається досить широким, якщо прибуток можна збільшити, виключивши з нього ряд виробів. Підприємства, що прагнуть до завоювання більшої частки ринку, дбають про широту товарного асортименту. Вони не надають особливого значення прибутковості товарів, які випускають самі. Підприємства, зацікавлені у високій прибутковості, мають звичайно вужчий асортимент прибуткових виробів. З плином часу асортимент товарів звичайно розширюється.

     Товарний  асортимент підприємства є частиною загального асортименту.

     Нарощування асортименту відбувається тоді, коли підприємство виходить за межі того, що виробляє в цей час.

     Насичення товарного асортименту – це розширення асортименту за рахунок нових  виробів.

     Товарний  асортимент – це група товарів, тісно  пов’язаних між собою схожістю принципів  функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін.

     Суть  асортиментної політики [34]:

• визначення наборів товарних груп (видів, підвидів, марок);
• оптимальне співвідношення базових моделей та їх модифікацій;
• встановлення співвідношення наявності на ринку товарів, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу товару.

     У процесі оптимізації здійснюється вплив на основні характеристики асортименту: широта, насиченість, глибина  та гармонійність [22]: