Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2011 в 06:35, курсовая работа
Метою даного дослідження є теоретичне обгрунтування основних вимог до асортименту та якості дитячих товарів в розрізі святкового одягу.
Об’єкт дослідження – ВАТ «Антошка». – мережа дитячих супермаркетів, в якій реалізується практично весь асортимент дитячих товарів.
Вступ 3
1.Тенденції розвитку ринку дитячого одягу в Україні 5
2.Особливості класифікації дитячого одягу 9
3.Вимоги до безпечності одягу для дітей 12
4.Аналіз та оптимізація асортименту святкового одягу для дітей 21
5.Оцінка якості дитячого одягу 29
Висновки та пропозиції 34
Список використаної літератури 35
Оптимізація
асортименту святкового
одягу для дітей
ВАТ «Антошка» (Непродовольчі
товари)
ЗМІСТ
За підсумками 2009 року, в Україні народилося близько 518,4 тисяч дітей, що є найвищим показником народжуваності за останні 17 років. Тенденція до зростання рівня народжуваності та поліпшення демографічної ситуації є стійкою впродовж кількох минулих років. Зокрема, у 2008 році кількість новонароджених становила 510,6 тисяч дітей, що на 8% більше попереднього року та на 35,6% більше, ніж у 2001 році, коли спад народжуваності в країні досягнув свого піку (в 2001 році народилося всього 376, 5 тисяч осіб). Ця тенденція негайно викликала підвищення активності на ринку дитячих товарів. На жаль, у погоні за активним попитом на товари для дітей, багато виробників не додають належної уваги якості виробів і дотриманню необхідних стандартів.
З огляду на пікову активність операторів ринку і появу великої кількості нових підприємств-виробників товарів для дітей, питання оцінки якості дитячих товарів стали як ніколи актуальні для українського ринку дитячих товарів. Саме діти, що створюють активний попит на товари (оскільки діти ростуть!), найбільш уразливі до низької якості товарів. Шкода, завдана дитячому організму неякісними товарами може привести до досить серьознів розладів у фізичному розвитку дитини. До того ж не треба забувати, що в дитячому віці навіть психічна травма, завдана неякісною сукнею, що втратила колір після першого прання, або штанцями, що розлізлися за три дні, може привести до тяжких розладів, які залишаться на усе життя. Діти є наібільшим скарбом будь-якої нації, вони будуватимуть майбутнє країни, а для цього повинно забезпечити належні умови їхнього розвитку. Для полегшення процесу обирання батьками одягу для дітей, а особливо святкового одягу, необхідно максимально раціонально складати асортимент, який у свою чергу має постійно підлягати процесу оптимізації у зв'язку із тим, що попит та уподобання потенційних покупців не є величиною постійною. Тому я думаю, що тема цієї роботи «Оптимізація асортименту святкового одягу для дітей ВАТ «Антошка»» дуже актуальна в даний момент.
Метою даного дослідження є теоретичне обгрунтування основних вимог до асортименту та якості дитячих товарів в розрізі святкового одягу.
Об’єкт дослідження – ВАТ «Антошка». – мережа дитячих супермаркетів, в якій реалізується практично весь асортимент дитячих товарів.
Предмет дослідження - асортимент святкового дитячого одягу, що реалізує ВАТ «Антошка».
У
роботі розглядаються питання
Робота
складається з вступу, п'яти розділів,
в кінці подані висновки та пропозиції
щодо оптимізації асортименту
Відповідно
до вимог статті 6 Закону України
«Про охорону дитинства» нашим дітям
гарантовано належні умови
Мабуть, не варто дивуватися, що маленькі люди забезпечують великі грошові обороти в економіці будь-якої країни. Наприклад, на Заході продаж товарів для дітей віком до року становлять близько 50% продажу всіх дитячих товарів. Перші місяці і роки після народження дитини - найбільш витратний період, і тут навіть не обговорюється необхідність придбання того чи іншого предмета. Просто систематично купується необхідний комплекс для нормального розвитку малечі (від білизни до візка). Після трьох років купівля дитячих товарів залишається постійною статтею витрат, але вже не становить левової частки доходу родини. Простежувати сьогодні динаміку витрат доволі важко, бо аналізом вітчизняного ринку ніхто не займався. Його місткість зменшується "фактором спадковості", коли білизна, одяг, взуття та іграшки передаються з покоління в покоління і від родини до родини.
Водночас місткість ринку збільшується від того, що через малу народжу-ваність до витрат на дитину залучається широке коло родичів і знайомих, тому родина зі скромними статками, але широкими зв’язками може подеколи щодо купівлі товарів дитячої групи поводитися як багата. Але середньостатистичну цифру витрат усе-таки можна підрахувати. Приміром, візок коштує 0,5 - 3 тис. грн, меблі (ліжко, дитячі стільці-столи) від 200-15000 грн (ціла дитяча кімната), білизна (ковдра, пелюшки тощо) - до 1 тис. грн. Крім того, "не дитячих" капіталовкладень потребує дитячий одяг (конверти, комбінезони, кофтинки, повзунки, комплекти для новонароджених) і взуття [19].
Наразі потреби ринку не закриті, особливо якщо врахувати, як швидко діти зростають - буквально через півроку дитині необхідно купувати щось нове. Це ідеальна ситуація для виходу нових компаній, коли ринок споживання постійно зростає і постійно змінюється. Тож тут є над чим працювати і куди розвиватися.
Щоправда, цим не поспішають скористатися вітчизняні виробники, які зараз на ринку виступають у ролі статистів. Більшість товарів, що реалізуються, постачають Україні китайські, турецькі та польські виробники, орієнтовані на масове виробництво. За даними Мінекономіки, 80 відсотків українського ринку дитячих товарів займає імпорт.
Однак
якість імпортних товарів найчастіше
залишає бажати кращого, особливо для
товарів китайського
Практика підтверджує, що усе більша кількість батьків зволіли б придбати своїм дітям одяг вітчизняного виробника, аніж польського, турецького, китайського, або взагалі незрозуміло чийого виробництва [16]. І, треба сказати, одяг і трикотаж українських виробників побачити на ринку вже можна, але вибір поки обмежений. Зате імпортний товар представлений усіма розмірами, навіть нестандартними. Тому частина родин продовжує купувати імпортні товари, найчастіше несертифіковані, реагуючи в такий спосіб на більшу розмаїтість, прийнятність цін і розмірів.
За даними Київського обласного управління по справах захисту прав споживачів, насиченість споживчого ринку товарами для дітей низька. При цьому навіть та кількість товарів для дітей, що реалізуються в торговельній мережі, практично зменшується за рахунок неякісних виробів, з дефектами, вичерпаним терміном придатності, без сертифікатів якості й інформації про товар і виробника.
Вітчизняні підприємства, що випускають більш якісну продукцію, як уже відзначалося, роблять дуже вузький асортимент продукції, що не завжди може конкурувати з аналогічною продукцією іноземних виробників. При реалізації продукції основна проблема полягає в обмеженні торговельної націнки на вітчизняні продукти дитячого асортименту (до 20%), що спонукує виробника зменшувати свою рентабельність для компенсування частини рентабельності торговельного посередника і зменшує бажання торговельних організацій займатися реалізацією малорентабельної продукції вітчизняного виробництва. У той же час, на аналогічну продукцію імпортного виробництва цінові обмеження відсутні.
У такий спосіб можна казати, що український ринок дитячих товарів у даний момент характеризується низькою насиченістю, бурхливою динамікою, пов’язаною з державною політикою, що спрямована на підвищення нарожуваємості, та великою кількістю товарів низької якості. У цей момент необхідно проведення заходів, спрямованих на те, щоб вітчизняний виробник зайняв гідне місце на цьому ринку [20]. Аналіз стану споживчого ринку щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів при реалізації товарів для дітей показав також, що на сьогодні, на жаль, ще існує проблема незахищеності дітей від неякісних і небезпечних товарів.
Для
поліпшення якості товарів дитячого
асортименту, насичення споживчого
ринку України цією продукцією по
доступним для широких шарів
населення цінам необхідні
Криза боляче вдарила по багатоликому українському дитячому ринку, що бурхливо розвивається. Лише у найрозвиненішому сегменті – ритейлі дитячих товарів – падіння продажів у перші квартали кризи перевищило 30%. У сусідній РФ згаданий показник тримається на рівні 15%.
Проте деяке звуження торговельної сфери зокрема і дитячого ринку взагалі є явищем тимчасовим. Витратний і довгоокупний (порівняно з дорослим) «дитячий» бізнес має безальтернативні плюси. По-перше, оскільки на дітях економлять в останню чергу, цей ринок відчуває значно менше потрясінь, аніж інші бізнес-сфери. По-друге, традиційно вища маржинальність дає гравцям цього ринку місце для маневру. Деякий час для утримання попиту в межах 70–85% від докризового рівня представники «дитячого» бізнесу готові знижувати свою прибутковість.
Приблизно така сама ситуація спостерігається і на близькому до українського ринку РФ. За даними дослідження РБК, «Роздрібні мережі з продажу дитячих товарів, 2009 рік», найменше скорочуються витрати батьків на дитяче харчування, підгузки, дитячу косметику. Так, майже 90% покупців цих товарів заявляють про те, що зберегли колишні обсяги покупок. У сегменті дитячого одягу та взуття аналогічний показник становив близько 84–85%. Найпопулярніша стратегія економії в сегменті дитячого одягу і взуття – скорочення частоти покупок (приблизно 7% споживачів уже заявили про це). Рідше практикується перехід на дешевші марки (трохи більше 5%).
Однак ритейли і представники сегмента дитячих розваг стверджують, що масової відмови від звичних товарів і послуг навіть у найважчий період – осінь 2008 року – ані в сусідній Росії, ані в Україні не спостерігалося. Зменшення витрат на покупки сковує, але не гальмує розвиток «дитячого» бізнесу, який у складний період пройшов випробування на міцність.
Разом із тим у період кризи можна зрушити з місця проблеми, що стали вже традиційними для «дитячого» бізнесу. Сьогодні майже не існує сегментів на цьому ринку, що насичені продукцією вітчизняного виробництва більш ніж на 10–15%. Проте в нинішніх умовах імпорт може не подолати колишні «бар’єри» через значне подорожчання долара, що дасть кілька очок фори вітчизняним виробникам.
Нагадаємо, що в сегменті взуття і дитячого одягу вітчизняні виробники займають не більше 10–15%. І відповідальність за те, що це стало вже багатолітньою традицією, лежить на законодавчій владі, яка зобов’язала сертифікувати кожну зміну виробу (аж до кольору моделі). За таких умов розвивати асортимент одягу і взуття, обсяги випуску яких подеколи не перевищують кількох десятків штук, стає просто неможливо.
За
статистикою, річна потреба населення
України в дитячому взутті оцінюється
у 20–25 млн пар. При цьому річний
рівень виробництва вітчизняної
промисловості становить
Фахівці переконані, що вітчизняний бізнес до цих пір знищувала існуюча система сертифікації. Водночас вітчизняне виробництво у період кризи може зміцнити свої позиції. З одного боку, криза примушує зменшити оберти бізнесу, а з іншого – дещо придавивши імпортерів, дає змогу розширити свої ринкові кордони.
Насьогодні ринок дияточого одягу вщерть заповнений літніми й зимовими речами для дітлахів різного віку. До того ж, паралельно з продукцією турецьких, китайських, польських і вітчизняних виробників, представлені дорогі моделі від італійських дизайнерів, . Тому розібратися в усьому розмаїтті дитячих товарів інколи буває складно. Особливо, якщо взяти до уваги факт, що не будь-який одяг підійде вашій дитині, а тільки той, котрий відповідає низці гігієнічних вимог і безпечний для здоров’я.