Физическая реабилитация при бронхиальной астме

Працетерапію використовують для відновлення і підтримання загальної працездатності та психоемоційного тонусу організму. Рекоменду­ються види трудової діяльності на відкритому повітрі, уникаючи втоми.

Протипоказані роботи під час цвітіння дерев і рослин та інших алергізуючих чинників, які можуть перервати ремісію і викликати загострення бронхіальної астми.

У період стійкої ремісії при відсутності суттєвих порушень зі сторони ди­хальної і серцево-судинної систем показано санаторно-курортне лікування у місцевих профільованих санаторіях та приморських і середиьогірських кліма­тичних курортах.

3.2. Рекомендовані схеми комплексних реабілітаційних заходів при бронхіальній астмі

Показання для призначення реабілітаційних заходів: екзогенна і ендогенна БА незалежно від ступеня тяжкості і фази перебігу захворювання. Спеціальні свідчення в основному зумовлюються супутньою патологією і залежать від виду реабілітаційної методики.    

Протипоказання: загальні протипоказання для фізичних методів лікування, специфічні протипоказання для конкретної методики, астматичний статус.

Основні задачі реабілітаційних заходів при БА:

1.    Зниження активності алергічного запалення в бронхах.

2.    Зниження гіперчутливості і гіперреактивності бронхів.

3.    Зменшення впливу тригерів, що провокують епізоди експіраторного диспное і загострення зхворювання.

4. Поліпшення бронхіальної прохідності за рахунок зменшення бронхоспазма, зниження набряку слизистих, нормалізації бронхіальної секреції і стимуляції МЦК.

5.    Відновлення адекватної вегетативної нервової регуляції бронхів.

6.    Модуляція імунної відповіді за рахунок відновлення адекватних нейроендокринноімунних взаємовідносин.

7.    Підтримка раціональних ВПС за рахунок формування правильного стереотипу дихання, покращення рівномірності вентиляції легенів і стимуляції мікроциркуляції.

8.    Поліпшення характеру перебігу захворювання за рахунок використання реабілітаційних заходів як заходів вторинної профілактики, створення сприятливого мікросередовища для пацієнта в основному шляхом утворення пацієнтів, включаючи навчання методикам оперативного контролю стану і
заходам самодопомоги, ознайомлення з чинниками ризику, і методик раціональної психотерапії.

9.       Сприятливий вплив на супутню патологію, обтяжуючу перебіг БА.

Формування  конкретної  реабілітаційної програми залежить від стану хворого, його функціональних здібностей, етапу реабілітації, його тривалості, можливостей лікувальної установи, можливості поєднання вживаних чинників, специфічних свідчень і протипоказань. Реабілітаційні заходи доцільно проводити на фоні адекватної базисної медикаментозної терапії. Украй бажано включати в реабілітаційний комплекс освітні програми, навчання хворих методикам респіраторної гімнастики, формуючим правильний дихальний стереотип, і методики психотерапевтичної дії. При формуванні реабілітаційної програми пріоритет повинен бути відданий найефективнішим з позицій доказової медицини методикам, а також, у разі потреби, методикам із специфічними свідченнями. Відповідно до цього представлені схеми сформовані виходячи з підрозділу реабілітаційних методик на 4 групи:

1)   базисні, тобто що є обов'язковими або украй бажаними;

2)   основні, тобто володіючі доведеним високим реабілітаційним ефектом;

3)   допоміжні, тобто ті, що збільшують ефективність базисних і основних або сприятливо впливають на супутні захворювання;

4)   спеціальні, які доцільно застосовувати як основні або в поєднанні з основними за наявності певної супутньої патології або при певному своєрідному перебігу БА [32, c. 394].

До базисних методик можна віднести освітні програми, базисну медикаментозну терапію, респіраторну гімнастику, раціональну психотерапію і заходи по створенню гипоаллергенного і гипополлютантного мікросередовища.

До основних методик на сучасному етапі можна віднести інгаляції бронхолітичні (в основному, р2-адреномиметиків, інгаляційних стероїдів і їх поєднань) і муколітічних засобів, ГТ, ГІТ, СПС.

До допоміжних методик можна віднести осциляторну модуляцію дихання і дихання в режимі ПДКВ, масаж грудної клітки (доцільно поєднувати з інгаляційною терапією), опромінювання грудної клітки ДМВ, електросон, дозовану АІТ, АФТ, дозовані індивідуальні фізичні вправи, кліматопроцедури, лікувальне живлення.

Як спеціальні методики:

-         при   вираженій  серцево-судинній  патології (гіпертонічна хвороба II стадії, ІБС, деяківиди порушення серцевого ритму) застосовують сухо-
повітряні вуглекислі ванни, інтервальне гіпоксичне тренування;

-         при вираженій ДН застосовують оксигеногеліотерапію, малопотокову оксигенотерапію; при явищах відносної надниркової недостатності застосовують внутрішньовенне лазерне опромінювання крові, комбіновану дію ЕП УВЧ трансцеребрально і ДМВ на область проекції наднирників;

-         при дисфункції яєчників і клімактеричному синдромі застосовують трансцеребральну дію УВЧ;

-         при вираженому імунному дисбалансі застосовують комбінований вплив УВЧ трансцеребрально і ДМВ на область проекції селезінки;

-         при важкому відділенні мокротиння призначають дію на грудну клітину низькочастотним ультразвуком, імпульсними струмами (СМТ, інтерференційні струми, електростимуляція діафрагми), вібромассаж;

-         при поєднаному аутоімунному тиреоїдиті призначають СМТ-електросон [32, c. 396].

3.3. Профілактика бронхіальної астми

Первинна профілактика БА проводиться у дітей групи ризику. Її метою є запобігання виникненню захворювання. На підставі тривалих клінічних спостережень і епідеміологічних досліджень за програмою ISAAC рекомендовано виділяти наступні групи ризику [65, c. 238]:

1)                      молоді подружні пари, у яких ще немає дітей, але є спадкова схильність до атопії в сім'ї;

2)                      вагітні жінки з сімей, в яких є атопічні захворювання (атопічний дерматит, бронхіальна астма, алергічний риніт, кропив'янка, набряки Квінке, анафілактичний шок і ін.);

3)                      діти без клінічних проявів алергії, але що мають один або декілька наступних ознак:

—                       спадкова схильність до атопії,

—                       підвищення рівня загального сироваткового IgE,

—                       позитивні шкірні тести з алергенами,

—                       бронхіальна гіперреактивність,

—                       еозінофілія;

4)                      діти з ранніми проявами харчової алергії і атопічним
дерматитом;

5)                      діти з поствакцинальними реакціями алергічного генеза і
медикаментозною алергією;

6)                      пацієнти з нез'ясовним сухим нав'язливим кашлем;

7)                      група пацієнтів з обструктивними бронхітами різної етіології;

8)                      діти, що перенесли один і більш епізодів гострого стенозуючого
ларінготрахеобронхіту;

9)              діти з алергічним ринітом і алергічною ріносинусопатією.
У сім'ях із спадковою схильністю до атопічних захворюваннь необхідно поширювати інформацію про суть алергії, ролі генетичних і зовнішніх чинників в розвитку можливих захворювань і клінічних проявів, пропагувати здоровий спосіб життя. Дія чинників зовнішнього середовища під час вагітності має надзвичайно важливе значення у формуванні імунної відповіді майбутньої дитини. Заходами профілактики розвитку атопічних захворювань і бронхіальної астми, зокрема, є:

1) усунення професійних шкідних факторів у матері під час
вагітності;

2) припинення куріння. Куріння матері несприятливо діє на формування дихальної системи дитини і показники функції зовнішнього дихання новонародженого;

3)              раціональне харчування вагітної з обмеженням високоалергенних продуктів, а також їжі, що володіє гістамінолібераторною
активністю. Склалася думка, що при дотриманні матерями гіпоалергенної дієти ризик розвитку алергічних захворювань в цілому зменшується;

4)              обмеження лікарського лікування під час вагітності
суворими показаннями. Звертає на себе увагу, що діти, що народилися
від матерів із загрозою переривання вагітності і що лікувалися туріналом,
частіше захворюють бронхіальною астмою. Несприятливий вплив здійснює також антібіотікотерапія, що проводиться під час вагітності з приводу гострих інфекційних захворювань;

5)               попередження гострих інфекційних хвороб у вагітної.
 

Визначення і усунення контакту з причинно-значущими алергенами складає основу профілактичних заходів у хворого БА. З часом велике значення має усунення не алергенних тригерів — ОРВІ, фізичного навантаження, пом'якшення впливу метеорологічних чинників, зменшення впливу стресових ситуацій.

З живлення хворих БА повинні бути виключені харчові продукти, що мають причинне значення. Оскільки "харчова" астма зустрічається рідко, а роль харчової алергії з віком зменшується, обмеження в їжі повинні бути суто індивідуальними. Слід пям'ятати, проте, про наявність перехресної алергії між пилковими і харчовими антигенами і можливості загострення захворювання на харчову провокацію.

Як ефективний метод первинної і вторинної профілактики БА рекомендується елімінація аероалергенів або зниження експозиції їх дії при неможливості повного усунення.

Встановлення грибкової сенсибілізації при БА вимагає усунення надмірної вогкості і вогнищ цвілі в житлових приміщеннях, контакту хворого з прілим листям, сіном і іншими джерелами цвілевих грибів.

Зменшення експозиції до пилкових алергенів можна досягти таким чином:

—                       зміна місця проживання на період цвітіння;

—                       перебування в кімнатах і палатах з кондиціонованим повітрям;

—                       встановлення нізкодисперсних фільтрів в автомобілях;

—                       закриття вікон, завішування їх мокрими простирадлами;

—                       захист очей тісно підігнаними окулярами;

—                       зміна вуличного одягу, душ;

—                       відмова від куріння.

При поєднанні бронхіальної астми і сезонного алергічного риніту, наявності алергічної, риносинусопатії, виступаючої як передвісник нападу, можлива медикаментозна профілактика азеластином гідрохлоридом (аллергоділом) або кромоглікатом натрію у вигляді назальних спреїв місцево за два тижні до цвітіння алергену.

Оскільки вірусна інфекція є одним з найчастіших тригерів не тільки в дитячому віці, але і у дорослих пацієнтів, необхідно не тільки уникати контакту з хворими ОРВІ, але і використовувати весь комплекс заходів по гартуванню, зміцненню резистентності до інфекції. Позитивний ефект може бути одержаний за допомогою щеплення проти грипу напередодні епідемії, а також при призначенні імуномодулюючих засобів.

В реабілітації багатьох захворювань, у тому числі і БА, велике значення мають партнерські відносини між реабілітологом і пацієнтом. Правильність виконання рекомендацій, що заснована на гарному навчанні хворого, дасть змогу подолати численні труднощі в контролі астми.

Відсутність діючої системи диспансерного спостереження та реабілітаційного супроводу  хворих алергологічного та пуль монологічного профілю призводить до надлишкових госпіталізацій та відсутності контролю астми, що позначається на якості лікування та його економічному ефекті .

Не зважаючи на постійний розвиток та удосконалення процесу реабілітації хворих на бронхіальну астму, існує пряма необхідність навчання таких хворих. Варіаціями способів навчання можуть бути такі форми як: астма-школи та астма-клуби. На даний момент астма-школи створені і працюють у деяких університетах м. Києва, Харкова, Одеси. В більшості, це закриті структури з невеликою аудиторією, де фахівцями з реабілітації проводяться короткострокові заняття за певним планом. Більш відкритими структурами, що створюються за ініціативою самих хворих є астма-клуби, котрі передбачують не тільки певний етап навчання, але і неформальне спілкування хворих один з одним.

Якщо формулювати основні положення, що відіграють головну роль в навчанні пацієнта, можна виділити наступні пункти:

1.      Гарний психологічний контакт реабілітолога і пацієнта.

2.      Забезпечення пацієнта і сім’ї хворого на бронхіальну астму інформацією щодо захворювання.

3.      Періодичні навчальні заходи (астма-школи, бесіди, відеофільми, робота асоціації і т.і.).

4.      Наявність індивідуального плану реабілітації хворого (застосування медикаментозної терапії, лікувальна, дихальна гімнастика, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо, як вести щоденник самоконтролю, коли слід звертатися за медичною допомогою і т.д.).

Запорукою ефективності реабілітації бронхіальної астми, а отже, і вторинної профілактики є адекватний контроль хворого за своїм самопочуттям [32, c. 316].

ВИСНОВКИ

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) показник кількості інвалідів всієї земної кулі складає 10% від усього населення планети. Цей показник достатній, щоб вважати дослідження проблеми повернення до активного життя людей з обмеженими фізичними можливостями актуальними Комітет експертів з реабілітації ВООЗ (1993) наголосив, що реабілітація — це процес, "метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання". Реалізація цієї мети можлива у разі залу­чення до реабілітаційного процесу державних і соціально-суспільних закладів.