Физическая реабилитация при бронхиальной астме

Масаж грудної клітки зміцнює дихальні м'язи, підвищує її рухливість і еластичність, сприяє розсмоктуванню ексудату, ліквідації застійних явищ у ле­генях і зменшує ймовірність розвитку спайок та інших легенево-плевральних ускладнень.

Лікувальний масаж призначають у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації при неспецифічних захворюваннях легень (емфізема, пневмоскле­роз, бронхіальна астма). Застосовують сегментально-рефлекторний масаж по­перекових, верхньогрудних та середньошийних спинномозкових сегментів. Масажують рефлексогенні зони грудної клітки, носа та носо-губного трикут­ника; роблять непрямий масаж діафрагми, легень, серця [16, c. 158].

       Застосування фізіотерапевтичних методик

Фізіотерапію застосовують на всіх етапах реабілітації. Основними механізмами лікувальної дії фізичних методів є нервово-рефлекторний і гу­моральний.

Різноманітні фізичні чинники, як природні, так і преформовані, діють на організм не тільки через шкіру, слизові оболонки, а й дихальні шляхи з допо­могою подразнення їх численного рецепторного апарату. Рефлекторно зміню­ється збудливість дихального і судинорухового центрів, що негайно відбива­ється на вентиляції і газообміні в легенях та процесах тканинного дихання. Од­ночасно фізичні чинники сприяють нормалізації функціонального стану ЦНС, підвищенню координуючої ролі кори головного мозку.

Фізіотерапевтичні методи ліквідують рефлекторне порушення кровообігу в слизовій оболонці бронхів, активізують трофічні процеси, діють протизапально, спазмолітично, десенсибілізуючи. Вони розріджують мокротиння і покращують відхаркування. Фізичні чинники викликають активну гіперемію в легенях, стимулюють крово- і лімфообіг у них; прискорюють розсмоктування інфільтратів та ексудату, протидіють утворенню плевральних спайок, активізу­ють обмінні процеси; зменшують інтоксикацію, діють бактерицидно, знеболю­ючи. Загалом вони зміцнюють і загартовують організм, позитивно впливають на адаптаційно-компенсаторні процеси, сприяють попередженню загострень захворювання [55, c. 439].

При захворюваннях органів дихання застосовують такі лікувальні методи: інгаляцію аерозолями (електроаерозолями), аероіонотерапію, спелеотерапію, соллюкс, УФО, медикаментозний електрофорез, УФЧ-терапію, індуктотермію, мікрохвильову терапію, діадинамотерапію, хвойні, кисневі, вуглекислі ванни та ванни за Гауффе, зігріваючі компреси, обтирання, душ, купання, кліматолі-кування.

РОЗДІЛ ІІІ. Побудова та реалізація реабілітаційних програм на різних етапах відновлення при бронхіальній астмі

3.1. Застосування класичних базових засобів реабілітації при бронхіальній астмі

Лікування бронхіальної астми комплексне і націлене насамперед на усу­нення нападу, для чого використовують медикаменти, що знімають спазми мускулатури бронхів і розширяють їх просвіт. Використовують засоби, що знижують чутливість організму до алергенів (десенсибілізуючі), нормалізують діяльність ЦНС, протидіють інфекції. Велику питому вагу у відновленні функціонального стану хворих на бронхі­альну астму мають засоби фізичної реабілітації.

В лікувальний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають у період між нападами при задовільному загальному стані хворого. ЛФК протипоказана при астматичному статусі, дихальній та серцевій недостатності із декомпенсацією функцій цих систем [16, c. 84].

Завдання ЛФК: зняття патологічних кортико-вісцеральних рефлексів і від­новлення стереотипу регуляції дихання та нормальної діяльності ЦНС; лікві­дація або зменшення бронхоспазму і покращання вентиляції легень; навчання управління дихальними фазами, об'ємом дихання, паузами, тривалістю вдиху та видиху під час нападу і у період між нападами, довільного розслаблення м'язів; збільшення рухливості грудної клітки і зміцнення дихальних м'язів; ак­тивізація трофічних процесів і протидія розвиткові емфіземи легень.

Курс ЛФК у стаціонарі має різну тривалість, що залежить від клінічного перебігу захворювання, наявності супутніх захворювань та загального стану хворого. Його поділяють на два періоди: І — щадний (ввідний) і II — функці­ональний (основний). Після лікарні призначається III період — тренувальний (заключний), що проводиться в поліклінічних або санаторних умовах.

IІ              період хворого навчають вольового керування своїм диханням, регулювання тривалості вдиху та видиху, поведінки і вправ при наближенні нападу і під час нього. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самос­тійні заняття 5-7 разів на день. Комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних і простих загальнорозвиваючих вправ та вправ на розслаблен­ня м'язів, що виконують з вихідних положень сидячи і стоячи. Під час рухів необхідно постійно звертати увагу хворого на подовжений видих і підсилюва­ти його додатковими рухами. Вправи повторюють 4-5 разів, темп повільний, амплітуда рухів неповна. Метод проведення занять — індивідуальний та в малих групах.

Заняття слід починати зі звукових вправ, що наведені нижче, у поєднанні із вправами на розслаблення. Не можна  допускати натужування, глибоких вдихів та форсованих видихів, які викликають бронхоспазм і можуть спрово­кувати напад бронхіальної астми. Ні в якому разі не можна допускати утоми і при появі перших її ознак слід припинити заняття, розслабитися і виконати звукові вправи. Тривалість заняття 7-10 хв, а при покращанні самопочуття і засвоєнні вправ вона поступово збільшується [40, c. 239 ].

Хворого навчають навичок оптимального дихання, при якому на вдиху пе­редня стінка живота випинається одночасно або з подальшим підніманням грудної клітки, а на видиху опускається, живіт втягується; привчають до вдиху та видиху через ніс, використовуючи бронхорозширюючий ефект носолегеневого рефлексу; дихати ритмічно, з меншою частотою та з подовженим види­хом; вчать дихати поверхнево, не роблячи глибокого вдиху, на помірному ви­диху короткочасно (4-5 с) затримувати дихання, а потім зробити також неглибокий вдих тощо. Спеціально від­працьовують дихальні паузи в ста­ні спокою після неповного видиху, затримуючи дихання до появи пер­шого неприємного відчуття неста­чі повітря. Сумарний час таких па­уз протягом дня може бути близько 10 хв, тобто якщо затримка дихан­ня триває 10 с, то її слід повторю­вати 60 разів, 15 с — 40 разів. За­тримку дихання роблять з 5-хви­линними перервами, намагаючись поступово подовжити паузу.

Багато уваги приділяють зву­ковій гімнастиці. Вона подовжує фазу видиху і сприяє розслаблен­ню спазмованих бронхів і бронхі­ол. Це є наслідком своєрідного фі­зіологічного вібромасажу бронхі­ального дерева, легень і грудної клітки, що виникає за рахунок віб­рації голосових зв'язок. Найбільш придатними для вимови на видиху на початку занять є звуки "с", "з", "ш", "щ", потім — "ж", "р", "п", "ф", "б", "у", "є", "і", "а", "о". Піс­ля оволодіння вимови окремих зву­ків переходять до вимовою двох ("пф", "шр", "жр", "іу", "ау" та ін.) та трьох звукосполучень ("бру", "дра", "пру" "шро" та ін.). Дітям рекомендують імітувати дзижчан­ня жука, шум літака, потяга тощо. Орієнтовний комплекс вправ із застосуван­ням звукової гімнастики у щадному періоді наведено у табл. 5.4. Усі вправи ре­комендується виконувати у повільному темпі, з середньою амплітудою, не форсуючи дихання і не роблячи глибоких вдихів. Тривалість видиху на почат­ку періоду 6-10 с, ау кінці — 10-15 с. Кількість вправ основної частини занят­тя, дозування, тривалість паузи для відпочинку визначається індивідуально [55, c. 219].

При появі передвісників нападу астми і під час ядухи хворому слід прий­няти зручне положення, краще сидячи на стільці обличчям до спинки, і поклас­ти голову на передпліччя на спинці стільця, або сидячи на стільці, покласти ру­ки на стегна чи край столу. Одночасно необхідно максимально розслабити м'язи плечового пояса, спини, живота, ніг. Такі положення забезпечують віль­ну екскурсію грудної клітки, сприяють полегшенню видиху, зменшенню над­лишкової вентиляції легень і покращанню бронхіальної прохідності. Хворому рекомендують подовжувати видих через рот вузьким струменем, стримувати кашель, глибоко не вдихати, не розмовляти. Можна піднімати пальцями кінчик носа, розширюючи ніздрі, постукувати по його крилах, що рефлекторно при­зводить до зменшення бронхоспазму.

У II період до попередніх форм додають лікувальну ходьбу. її специфіч­ність полягає в тому, що хворого слід навчити керувати своїм диханням під час руху. Йому рекомендують спочатку на 1-2 кроки зробити вдих, на 3-4 — ви­дих. Після засвоєння такого режиму дихання при ходьбі, далі поступово збіль­шують кількість кроків на видиху. Рухатись слід повільно, робити зупинки для відпочинку, попереджуючи можливість появи утоми. Після адаптації хворого до такого способу ходьби збільшують відстань з поступовим підвищенням темпу кроків і зменшенням кількості зупинок.

У комплексах лікувальної гімнастики, окрім спеціальних вправ з подовже­ним видихом, на розслаблення, звукової гімнастики, включають вправи для зміцнення м'язів живота, вправи з палицею та легкими гантелями, використо­вують більше рухів кінцівками, нахили тулуба, елементи спортивних ігор. Треба стежити за тим, щоб будь-яка навантажувальна частина вправ виконувалася на видиху і після 1-3 вправ хворий розслабляв м'язи шиї, плечового пояса, спини, грудної клітки, живота, кінцівок. Допускається виконання деяких еле­ментарних вправ під час затримки дихання на помірному видиху і цей стерео­тип дихання необхідно тренувати та удосконалювати. Тривалість занять в се­редньому 20 хв, темп повільний і середній, амплітуда рухів неповна та повна.

Лікувальний масаж застосовують одночасно з ЛФК для усу­нення або зменшення бронхоспазму; розслаблення м'язів плечового пояса, грудної клітки та підвищення її рухливості; підтримання тонусу і зміцнення дихальних м'язів; стимуляції відходження мокротиння; нормалізації діяльності ЦНС. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебраль-них зон поперекових, верхньогрудних та середньошийних сегментів і класич­ний масаж. Масажують грудну клітку, спину, надпліччя, застосовують непря­мий масаж легень, серця, діафрагми. Використовують погладжування, розти­рання, розминання, вібрацію, стискування та стрясання грудної клітки. Масаж може застосовуватися окремо як на початку, так і в кінці заняття ліку­вальною гімнастикою, у комплексі засобів попередження та зняття астматич­ного нападу [14, c. 68] .

Фізіотерапію призначають з перших днів лікування для ліквідації бронхоспазму, десенсебілізації організму, зменшення запальних процесів, пок­ращання відходження мокротиння, підсилення адаптаційно-компенсаторних процесів, відновлення нормальної і регуляторної функції ЦНС, попередження повторних нападів. Застосовують інгаляції аерозолями або електроаерозолями, медикаментозний електрофорез, ручну гірчичну ванну, гірчичники, сухі банки, УФО, солюкс, індуктотермію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, окси-геннотерапію.

У післялікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальну фізичну культуру використовують за схемою III періоду. Завдання ЛФК: закріплення нормального стереотипу регуляції ди­хання, оптимізація діяльності ЦНС; підвищення сили дихальних м'язів, рухли­вості грудної клітки та стабілізація навичок раціональної регуляції дихання, протидія прогресуванню емфіземи легень і пневмосклерозу; покращання ді­яльності дихальної і серцево-судинної систем; відновлення фізичної праце­здатності і підготовки до роботи у побуті та на виробництві; зниження чутли­вості і підвищення опірності до дії чинників зовнішнього середовища; подов­ження періоду ремісії захворювання.

Форми ЛФК під час ремісії призначають відповідно до стану хворого та рухового режиму у вигляді лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, са­мостійних занять, лікувальної ходьби, теренкуру. Комплекси лікувальної гім­настики складаються зі спеціальних дихальних вправ статичного і динамічно­го характеру, звукової гімнастики, загальнорозвиваючих вправ з обтяженнями, з приладами і на приладах. При виконанні рухів зберігається принцип запобі­гання форсованому диханню, застосування пауз для відпочинку та вправ на розслаблення. Темп виконання повільний і середній, кількість повторень вправ 8-12, тривалість лікувальної гімнастики 30-35 хв. Особам з рідкими нападами бронхіальної астми та при незначних структурних змінах у легенях признача­ють відразу тренуючий чи щадно-тренуючий руховий режим. Вони можуть застосовувати плавання, ігри, веслування, ходьбу на лижах, катання на ковза­нах, біг підтюпцем та інші спортивно-прикладні вправи [17, c. 452].

Лікувальний масаж використовують періодично для підтримки нормальної діяльності ЦНС, підсилення скорочувальної здатності дихальних м'язів, збереження розтяжності грудної клітки і оптимального співвідношення фаз дихального акту; покращання загального стану організму. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон поперекових, верхньогрудних та середньошийних спинномозкових сегментів і класичний масаж. Масажують грудну клітку і спину, використовуючи основні прийоми.

Фізіотерапія спрямована на підвищення загальної реактивності і десенсибілізацію організму, нормалізацію процесів збудження і гальмування в ЦНС; покращання бронхіальної прохідності, ліквідацію вогнищ хронічної ін­фекції, загартування. Призначають медикаментозний електрофорез, інгаляції аерозолями та електроаерозолями, аероіонотерапію, електросон, УФО, УВЧ-терапію, ультразвук, соляні ванни, обтирання з поступовим зниженням темпе­ратури води, аеротерапію. Добре себе зарекомендував різновид аерозольтерапії — спелеотерапія (лікування мікрокліматом соляних копалин і шахт та у кабі­нетах штучного мікроклімату).