Соціальна відповідальність бізнесу

акціонерів та активістів” 

Майкл Портер

Концепція базової  бізнес-стратегії передбачає, що бізнес не може процвітати, якщо

суспільство, в  якому він ведеться, функціонує невдало. «Корпоративна відповідальність» 

стосується заходів, які здійснюють підприємства для  підтримання та розширення цього 

симбіотичного взаємозв’язку. Звичайно,  суспільства також  можуть годувати цей 

взаємозв’язок, надаючи  такі послуги, як правоохоронна діяльність, інвестування у багато

суспільних благ, якими користується бізнес, та відповідне регулювання, і фінансуючи цю

діяльність через  якісно побудовану, дисципліновану систему  державних фінансів. Якщо дії 

як секторів бізнесу, так і суспільств успішні, то «підгонка» цих двох суб’єктів один до

одного допомагає  заохочувати атмосферу взаємної довіри та передбачуваності, яка 

сприяє веденню  бізнесу та підвищує економічний, соціальний та екологічний добробут.                   

Вставка 1.4 Розвиток концепції соціальної відповідальності бізнесу 

Коли самі компанії зіштовхуються з викликами середовища, що змінюється, у контексті 

глобалізації, зокрема  Внутрішнього Ринку, вони все більше усвідомлюють, що

корпоративна  соціальна відповідальність може мати пряму економічну цінність. Хоча

основний обов’язок  компанії – створення прибутків, компанії можуть у той же час 

сприяти досягненню соціальних та екологічних цілей, інтегруючи корпоративну

соціальну відповідальність як стратегічну інвестицію в свою базову бізнес-стратегію,  у 

свої управлінські інструменти та у свої операції.

(Зелена книга)

Концепція обов’язків.  Керролл (1979) стверджує, що про корпорації слід судити не лише

за їхнім економічним  успіхом, але й за неекономічними критеріями. Щоб  виконувати

належну корпоративну громадянську роль, корпорація повинна  виконувати наступні

обов’язки (Керролл, 2000, ст. 187):

 Економічний:  заробляти достатній прибуток  на власний акціонерний капітал  для 

задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених  за неї грошей, для 

задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для 

свого бізнесу, заохочувати  інновації.

 Правовий: дотримуватися  закону.

 Етичний: бути  моральною, чесною, справедливою, поважати  права людей, уникати 

шкоди чи соціально  кривди, запобігати завданню шкоди  іншими.

 Філантропічний: вести корисну діяльність для  суспільства. 

7          Філантропічні  

     обов’язки 

                  Бути добрим 

                                                           корпоративним  

                                           громадянином 

                Етичні 

   обов’язки 

                 Бути етичною 

              Правові  

   обов’язки 

               Дотримуватися  

                                                                  закону 

            Економічні 

   обов’язки 

             Бути прибутковою 

 Джерело: Керролл (1996)

Мал. 1 Складові СВБ 

Концепція „стейкхолдеров” (зацікавлених сторін).    Багато суспільств приймають ідею

про наявність  у організацій корпоративної  свідомості, яка передбачає постійне розуміння 

керівництвом  відповідальності даної установи по відношенню до громадянського

суспільства. Незалежно  від типу підприємства  чи організації, існують групи людей, які 

впливають на організацію  або на яких впливає сама організація  і котрих тому можна 

розглядати як таких, що покладають на організацію  певну відповідальність. Ці групи  осіб,

яких загалом  називають «зацікавленими сторонами», включають: працівників, покупців,

акціонерів, постачальників, місцеву громаду, державу та суспільство  в цілому. По суті,

деякі з цих  зацікавлених сторін матимуть більший  вплив, ніж інші, й бізнес повинен  мати

розуміння рівня  впливу, який може здійснювати кожна  з цих груп зацікавлених осіб.

Концепція корпоративної  підзвітності підкреслює, що компанії у певний спосіб несуть

відповідальність  за наслідки своїх дій.  Сьогодні компанії повинні ставати більш 

підзвітними перед  усім суспільством, крім того, що вони, як це зазвичай є, відповідають

виключно перед  своїми зацікавленими  сторонами. Поки що основним засобом 

підзвітності  є створення прозорості шляхом звітування про не фінансову діяльність та

контакти з  зацікавленими сторонами. Єдиний шлях забезпечити, щоб транснаціональні

компанії не використовували  відмінності в національному  регулюванні, - передбачити 

підзвітність  фірм за зобов’язуючими  міжнародними стандартами поведінки з 

одноманітними санкціями.

Добровільна концепція. Одна з концепцій соціальної відповідальності передбачає

зобов’язання  фірми - понад те, якого вимагає  закон або економіка - прагнути досягнення

довгострокових  цілей, які є корисними для  суспільства (Буххольц, 1990; Роббінс і Десензо,

2001). Важливо, щоб  організації були віддані справі  виправдання очікувань і виконання 

8моральних зобов’язань  на рівні суспільства. Це означає,  що правильна поведінка 

враховує благополуччя ширшого суспільства.

Концепція проактивності. СВБ з точки зору бізнесу є засобом реагування на виклики

сталого розвитку. Компанії можуть це робити „реактивним” (підхід на основі реакції) або

„проактивним” шляхом (стратегічний підхід), який систематично розширює можливості

врядування задля  сталого розвитку. При  підході  на основі реакції компанії сприймають

зміни в розвитку та поведінки  компанії  як ризики, на котрі вони реагують більш-менш

спеціальними  заходами. Вони роблять це, оскільки бояться, що, якщо вони проігнорують

ці проблеми, це може зашкодити їхній репутації, а в серйозних випадках – навіть

позбавити їх ліцензії на діяльність або, як мінімум, перетворитися  в упущену можливість

(бізнесову). Процеси  корпоративного навчання  СВБ  йдуть, хоча можна було б  очікувати, 

що особливий  спосіб реагування на конкретні проблеми через СВБ обмежує саму

соціально відповідальну  діяльність  до так званого «технічного  навчання» інструментів та

заходів (Гласберген, 1994) .

 

 

Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) - це концепція залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу) (Green Paper EC “Promoting a European Framework for CSR”):

• СВБ покриває як соціальні, так і екологічні аспекти - це внесок бізнесу у досягнення цілей сталого розвитку, який передбачає збалансованість економічних, соціальних та екологічних цілей суспільства, інтеграцію іх у взаємовигідні приписи та підходи
• СВБ не є і не повинна бути відділена від бізнес-стратегії компанії - це не надбудова чи додаток до бізнесу, а спосіб покращити ефективність роботи компанії як у короткостроковому, так і довготривалому періодах
• Соціальна відповідальність є добровільною
• Для реалізації СВБ важливо як компанії взаємодіють з внутрішніми та зовнішніми групами впливу (працівниками, клієнтами, громадами, громадськими організаціями, державними структурами тощо).

 

Важливість тематики для:

• Бізнесу – правильно впроваджена концепція СВБ може забезпечити низку конкурентних переваг для компанії: ширший доступ до капіталу та ринку, більші обсяги продажів та прибутків, покращені процеси прийняття рішень та управління ризиками, економія операційних витрат, зростання продуктивності та якості, ефективна база людських ресурсів, міцна репутація, більша лояльність покупців тощо
• Суспільства – впровадження концепції СВБ забезпечить підвищення рівня життя громадян, рівня екологічної безпеки, ефективності і бережливого використання природних ресурсів, сприятиме співпраці бізнесу з місцевою спільнотою. Чим вища соціальна відповідальність бізнесу, тим краща якість життя у населення 
• Держави – розвиток соціальної відповідальності бізнесу сприятиме розбудові партнерства між приватним та державним секторами в межах реалізації загальнодержавних та регіональних стратегій соціально-економічного розвитку (зокрема, стратегії енергозбереження, інноваційного розвитку тощо).

 

3. В сучасній науковій літературі існує ряд моделей соціальної відповідальності бізнесу, що відображають основні тенденції формування системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у компаніях різних країн. Як правило, виділяються американська, британська, європейська (континентальна), японська та російська моделі корпоративної соціальної відповідальності.

1. Американська модель КСВ за більш ніж вікову історію свого розвитку сформувала набір традиційних механізмів і форм реалізації корпоративних соціальних програм. Для американських корпорацій характерні добровільні ініціативи в галузі КСВ, фінансування різних проектів і програм, благодійність, меценатство, спонсорство. Подібні види діяльності виходять за рамки вимог закону, більше того, заохочуються суспільством і державою, зокрема, компанії, щоактивно реалізують програми КСВ звільняються від низки податків, що закріплено на законодавчому рівні.

2. Європейська модель. На відміну від американської моделі КСВ, характерною рисою європейської моделі є її державне регулювання, в наслідок чого її визнають як приховану форму КСВ.

3. Британська модель корпоративної соціальної відповідальності є за своєю суттю симбіозом європейської та американської моделей. Як і в європейській моделі, держава активно підтримує бізнес, з американською моделлю схожість полягає у великій активності корпорацій в реалізації власних соціальних проектів.

4. Японська модель КСВ. Як відзначають дослідники, японська модель КСВ проявляється в системі «довічного найму» та відповідних умовах управління персоналом. Таким чином, можна сказати, що японська модель корпоративної соціальної відповідальності орієнтована на внутрішнє середовище підприємства.

5. Пострадянська модель. Пострадянська модель КСВ сформувалась на основі спадщини соціалістичних підприємств, що мають у своїй структурі такі традиційно соціально-спрямовані підрозділи, як дитячі садки, літні табори і пансіонати, власні лікарні, будинки культури, клуби і т.д. В умовах економічної системи Радянського союзу, соціальна відповідальність підприємств не розглядалася як особливий вид діяльності, КСВ була державно закріпленою формою активності виробничого сектора.

За кілька найбільш кризових для країни років багато підприємств  були змушені відмовитися від  «соціалки» як непрофільних активів, які не приносять підприємству прибутку, більше того, вимагають абсолютно невиправданих з економічної точки зору серйозних фінансових витрат на її підтримку. Однак, в сучасних умовах господарювання український бізнес, особливо великий, вже на добровільних засадах повертається до відродження традицій соціальної відповідальності: розвивається соціальна інфраструктура підприємств, з'являються спеціальні програми, бізнес активно починає брати участь у благодійних заходах та акціях.

Пострадянська модель КСВ ще не сформувалася остаточно, а швидше знаходиться в стадії свого розвитку, демонструючи при цьому стійкі позитивні результати.

Серед інституційних основ формування сучасних моделей КСВ можна виділити наступні:

1. Інститути влади національного, регіонального та місцевого рівня (законодавче забезпечення КСВ).

2. Податкова система (стимулювання соціальної відповідальності бізнесу за допомогою податкових пільг і привілеїв).

3. Цивільне право, яке  передбачає відповідне покарання  за невиконання відповідних соціально-спрямованих  заходів (нанесення екологічної  шкоди та ін.)

4. Етичні та професійні  кодекси, в яких прописані норми  етичного, соціального поведінки  представників бізнесу тій, чи  іншій галузі. Регулювання професійної  діяльності здійснюється за допомогою  не тільки загальних трудових, адміністративних та інших норм, але і специфічними для певного  виду діяльності, характерними для  відповідного професійного співтовариства, в силу чого не можуть розглядатися  як правові. Такі норми знаходять  відображення у відповідних Хартія, Деклараціях, Кодексах, що приймаються  професійними асоціаціями, або  окремими корпораціями. «Кодекс  етики та стандарти професійної  практики висловлює добровільне прийняття членами асоціації зобов'язання дотримуватися суворої дисципліни в більшій, ніж це передбачено законом, мірі» - говорить Кодекс американської Асоціації фірм з управлінського консультування, створеної в 1929 р.