Соціальна відповідальність бізнесу

1. Соціальна відповідальність бізнесу — це добровільний внесок бізнесу в розвиток суспільства  в соціальній, економічній і екологічній  сферах, зв’язаних з основною діяльністю компанії або тими, що виходять за рамки  певного мінімуму.

1.1. Історія СВБ

СВБ не виникла раптом, вона повільно еволюціонувала в часі та стала частиною

щоденного словника лише в останнє десятиріччя, особливо в Північній Америці та

Західній Європі. Деякі дослідники стверджують, що ідея корпоративної соціальної

відповідальності набула популярності  у 1950-ті роки та з роками поширювалася в міру

того, як корпорації ставали масштабнішими й потужнішими. 

У будь-якому разі, можна стверджувати, що  багато організацій отримали мотивацію до

здійснення програм соціальної відповідальності завдяки розвитку конс’юмеризму,

ширшої обізнаності громадськості з екологічними та етичними питаннями, зростанню

тиску з боку організованих груп активістів, наприклад, захисників довкілля,

феміністського руху, поборникам інтересів споживачів.

4Глобалізація світу та об’єднання  Європи  зробили сталий розвиток однією з головних

цілей багатонаціональних компаній та урядів багатьох країн. Ця ціль постала у відповідь

на критику та звинувачення компаній у тому, що вони шкодять суспільствам і довкіллю, і

як реакція на зростаючий тиск, який здійснювався на компанії з метою примусити їх

усувати негативні наслідки своєї діяльності. Враховуючи все більші масштаби глобалізації

бізнесу, групи активістів і навіть деякі уряди скаржилися, що національні

природоохоронні правила, стандарти охорони здоров’я та норми безпеки, а також закони

про захист споживачів є недостатніми для регулювання діяльності великих глобальних

фірм або багатонаціональних підприємств, які ведуть транскордонну торговельну та

інвестиційну діяльність – особливо у бідніших країнах з нижчим рівнем захисту довкілля й

охорони праці.

В Україні суспільство змінилося. Покупцю вже мало купити необхідний йому товар, покупець вибирає товар однієї улюбленої фірми. Вибір часто припадає на соціально відповідальні компанії, бо про них говорять, пишуть. Проведені дослідження показали, що за рівних умов споживачі стабільно віддають перевагу тим виробникам товарів та послуг, які словом й справою проявляють турботу про соціальні аспекти розвитку суспільства.

Соціальна відповідальність як підхід до справ бізнесу має  наступний набір характеристик:

1.СВБ – це добровільний  вибір компанії, в умовах зростання  конкуренції й зниження довіри  до бізнесу.

2. СВБ включає всіх членів  місцевого суспільства: бізнес, ЗМІ,  владу, населення, інвесторів  та ін.

3. СВБ це не засіб  вирішення проблем суспільства  за рахунок бізнесу, а засіб  участі в розвитку того середовища, де працює бізнес.[2]

Традиційно виділяється  три способи заохочення СВБ, які  використовуються у світі:

- податкові кредити (зменшення  ставки податку),

- податкові відрахування (зменшення оподатковуваної бази);

- "процентні закони", згідно яким, компанія сама може  вибрати, на які потреби піде  певна частина податків, які вона  платить.[2]

Проте розвитку соціальної відповідальності на Україні заважають декілька проблем, вирішення яких має стати пріоритетною метою політики розвинення СВБ на Україні.

Відсутність будь-яких методів  регуляторного заохочення соціально  відповідальних компаній.

Недосконалість правової та податкової політики.

Недосконалість системи  інформування населення, щодо соціальних стандартів.

Неповнота інформованості фірм щодо переваг СВБ.

Переваг від дотримання стандартів соціальної відповідальності досить багато. Основні з них:

Удосконалювання екологічних  процесів - ріст продуктивності й доходів.

Формування репутації  компанії - підвищення лояльності клієнтів і цінності бренда.

Можливість залучати більш  кваліфіковані кадри.

Доступ до нових ринків.

Ефективне керування ризиками - своєчасний і оперативний доступ до інформації і можливість швидко реагувати на критичні проблеми в  регіоні.

Стан розвитку СВБ в Україні 

 

СВБ на рівні окремої компанії та країни загалом проходить декілька етапів розвитку:

Стадії розвитку СВБ

Дотримання діючого законодавства

Здійснення доброчинної діяльності

Використання зв'язків з громадськістю

Покращення ефективності бізнес-процесів

Стратегічний підхід до СВБ

Дотримання діючого  законодавства – компанії виконують нормативно-правові норми, визначені законодавством країни, в якій вони здійснюють свою діяльність. Більшість українських компаній знаходиться саме на цьому етапі, жорсткість вимог законодавства часто визначає небажання компаній продумувати власну соціальну відповідальність.  

1. Здійснення доброчинної діяльності – компанії надають спонсорські внески на соціальні проекти (культурні, спортивні, освітні тощо) на добровільній основі. Із зростанням доброчинної діяльності компанії визначають стратегію такої діяльності (стратегічне благодійництво). В Україні утворилась критична маса компаній, які займаються стратегічною доброчинністю та підтримують довгострокові соціальні ініціативи. Так, в Україні працює Форум Доброчинців.
2. Використання зв’язків з громадскістю (PR) – задля підвищення власної репутації та утворення маркетингових переваг компанії здійснюють проекти, націлені на зв’язки з громадськістю, часто на основі соціальних проектів та точкових ініціатив. Така діяльність заохочує компанії володіти інформацією про стан розвитку інших груп впливу (зокрема зовнішніх), залучатись у публічні дебати на соціальні та екологічні теми. Більшість великих українських компаній у своїй структурі мають відділи зв’язків з громадськістю та активно використовують їх для промоції власних соціальних проектів.
3. Покращення ефективності бізнес-процесів -  компанії здійснюють проекти, які призводять до зростання прибутковості діяльності та вирішення соціальних та/або екологічних питань. Часто такі проекти пов’язані із економією ресурсів (енергії, підвищенням продуктивності праці, зменшенням використання земельних ресурсів тощо), необхідністю залучати капітал (покращення корпоративного управління) та ініціюються вищим керівництвом компанії.  Впродовж останніх п’яти років великий український бізнес активно впроваджував такі точкові покращення, без прив’язки до СВБ.
4. Стратегічний підхід до СВБ – компанії визначають стратегію власної соціальної відповідальності, яка охоплює основні бізнес-процеси компанії (виробництво, продажі, маркетинг, стратегічне управління тощо), визначає середньо- та довгострокові цілі, утворює систему моніторингу прогресу, передбачає інстументарій досягнення цілей (у т.ч. у співпраці із іншими групами впливу) та звітність щодо такого прогресу. СВБ контролюється безпосередньо вищим керівництвом та акціонерами. СВБ використовується як інструмент корпоративного розвитку для отримання конкурентних переваг.    

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток СВБ в Україні  консолідувався навколо міжнародних  організацій та проектів, зокрема  Представництва ООН в Україні, яке  в 2006 році започаткувало та підтримує  діяльність української мережі Глобального  договору ООН, що охоплює понад 140 організацій. Разом з тим в Україні все  ще відсутні фахові бізнес-асоціації  з СВБ,  створені та керовані виключно бізнесом на прозорих та загальноприйнятих  умовах, що було характерним етапом розвитку СВБ в інших європейських країнах.

 

Поступ СВБ  в Україні за останні п’ять  років

 

13 компаній зі 100 публікують звіти  із соціальної відповідальності  бізнесу

 

24 компаній декларують діяльність  у 3 і більше категоріях СВБ 

 

На національному рівні 

• З’явились перші фахові організації, українська мережа Глобального договору охоплює понад 140 організацій
• Близько ста компаній декларують власну соціальну відповідальність, причому лише 13 з них публікують звіти із СВБ і 24 компанії декларують на корпоративних веб-сайтах діяльність у 3 і більше категоріях СВБ (із дев’яти)¹
• Існує група менеджерів, відповідальних за аспекти соціальної відповідальності українських компаній
• Щорічно проходить два великих заходи, присвячених СВБ, та близько двох десятків фахових форумів та семінарів
• Активізувався інформаційний потік щодо соціальної відповідальності (надання інформації громадськості, спеціалізовані джерела інформації)

 

Інструментарій СВБ знайшов  своє застосування в Україні:

• Системи управління СВБ – деякі українські компанії впроваджують системи управління СВБ на основі ключових показників, із залученням кількох департаментів, що у деяких випадках призводить до потреби змін (позитивних) методів управління на окремих підрозділах, зокрема виробничих. Компанії переходять від проектної до програмної діяльності в своїх ініціативах.

Інструментарій СВБ в  Україні

Системи управління СВБ

Соціальна звітність та верифікація

Партнерства з групами впливу

Інновативні товари та послуги

Адаптація міжнародних проектів та стратегій до українського ринку

 

Соціальна звітність  та верифікація – українські компанії (у т.ч. представництва ТНК) почали оприлюднювати власні звіти із СВБ, або соціальних та екологічних аспектів діяльності. За останні п’ять років було підготовлено близько 20 описових звітів та п’ять – на основі системного підходу до звітності на основі рекомендацій Міжнародної Ініціативи із Звітності (Global Reporting Initiative).

• Партнерства з групами впливу – в Україні представлені успішні приклади партнерств великого бізнесу із неурядовими організаціями, а також органами місцевої влади. В рамках таких партнерств компанії долучаються до вирішення певних складних соціальних та екологічних проблем завдяки об’єднанню фінансових, людських та адміністративних зусиль на прозорих та чітких умовах. 
• Інновативні товари та послуги – з’явились перші приклади розробки та прибуткового виведення на ринок нових товарів та послуг завдяки співпраці компаній з неурядовими організаціями в рамках проектів СВБ. Такі послуги та товари допомагають подолати конкретні соціальні проблеми та створити нові можливості для людей, які не мали таких можливостей раніше. 
• Адаптація міжнародних проектів та стратегій до українського ринку - деякі ТНК успішно адаптували загальнокорпораційні політики до українських потреб, або активно впроваджують найкращі практики корпорацій, які придатні або актуальні для умов українського ринку  

 

СВБ в Україні також  переживає свої визначальні віхи на етапі становлення. Початок низхідного тренду в економічному циклі призвів  до необхідності переоцінки пріоритетів  СВБ. Лідери СВБ мають можливість оцінити переваги (або їх відсутність) ведення соціально відповідального  бізнесу в умовах повного економічного циклу, укоріненість компаній у соціально-економічному середовищі країни, оцінити значення інших груп впливу (зокрема державних  органів) та важливість підвищення соціально-економічного розвитку. Відкрились теми СВБ, досі не охоплені стратегією СВБ українського бізнесу, наприклад, відповідальна реструктуризація, соціальна відповідальність на міжнародних ринках (активи українського бізнесу в інших країнах тощо), зменшилась роль зв’язків з громадськістю як засобу провадження СВБ та зросла роль стратегічного підходу до СВБ.      

 

 

 

 

2. Різноманіття концепцій СВБ

Існує широке різноманіття концепцій СВБ або підходів до СВБ, яке виникало по мірі того,

як суспільство  бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства на цей рахунок 

зростали. Більше того, критерії СВБ важко визначити (за винятком законодавчих

обов’язків), тому що вони є умовними: те, що є для  однієї діючої особи відповідальним,

інші можуть сприймати  по-іншому. Абсолютних стандартів СВБ  немає, і вони можуть

змінюватися з  кожним поколінням, кожним етапом розвитку чи прогресу суспільства,

культурними особливостями, специфікою історичного розвитку регіону/географії/країни.

Концепції СВБ  різняться також залежно  від  національних соціально-економічних 

пріоритетів –  котрі самі знаходяться під впливом  історичних і культурних факторів –  та від 

різних типів  соціальних дійових осіб, що вимагають  дії за цими пріоритетами. Деякі  з цих 

концепцій продемонстровані нижче.

Концепція економічної  відповідальності. Спочатку СВБ розуміли як економічну

відповідальність  фірми за здійснення ділових операцій та підтримування рентабельності,

в той час, коли знаменита “невидима рука” ринку  автоматично перетворює особисті

інтереси у  спільні. Як переконаного прибічника цієї теорії часто згадували Мілтона

Фрідмана (“Капіталізм і свобода”, 1962). Часто цитують його ідею про те, що “існує одна й

тільки одна соціальна  відповідальність ділового світу –  використовувати свої ресурси та

займатися діяльністю, спрямованою на  збільшення прибутку,  за умови, що він 

додержується  правил гри, тобто бере участь у відкритій  вільній конкуренції без обману та

шахрайства”. Фрідману особливо не подобається термін “соціальна”, який для нього

політично асоціюється  з соціалізмом.

Є багато інших  економістів, які до певної міри підтримують  цю концепцію (М. Портер),

хоча при ближчому розгляді можна побачити, що його думка  не просто економічно-

технічно зорієнтована, але й передбачає моральну відповідальність у формі чесності та

етики.

6   Вставка  1.3 Розуміння СВБ теоретиками  менеджменту

„... підприємства беруть участь у корпоративній благодійній  діяльності для того, щоб 

уникати скандалів, і для того, щоб їх любили. Це –  небезпечний маршрут. Компаніям 

потрібно відходити  від захисних заходів  у бік  попереджувальної інтеграції соціальних

ініціатив у конкурентну  стратегію бізнесу. Взагалі, я думаю, що бізнес має пишатися тим,

що він робить: бізнес змушує економіку працювати. Гроші йдуть від бізнесу –  не від 

урядів. Бізнесу  не варто намагатися вирішити всі  суспільні проблеми. Він має 

зосередитися  на найвідчутніших ділових операціях, і саме це я називаю корпоративним 

конкурентним  контекстом. При цьому бізнесу  потрібно узгоджувати виклик з боку