Поняття мотивації та мотиваційного процесу

Вступ

Поняття мотивації тісно зв'язано з проблемою управління персоналом. Нові економічні відносини, породжені переходом України до ринку, висувають і нові вимоги до персоналу. Це не тільки підбір, навчання і влаштування кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації.

Необхідною умовою існування й розвитку суспільства є праця, як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб. Однією з складових праці є її мотивування на рівні учасників трудових відносин. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.

Актуальність теми дослідження. В умовах, що склалися в Україні на нинішньому етапі її розвитку, проблема мотивації персоналу набула важливого значення, оскільки вирішення завдань, які стоять перед суспільством, можливе лише за умови створення належної мотиваційної основи, здатної спонукати працівників підприємств до ефективної діяльності. Мова йде про застосування таких форм і методів стимулювання особистості, які б сприяли високій результативності її роботи.

Метою роботи є визначення поняття мотивації, ознайомлення з основними теоріями процесу мотивації та їх застосування в практиці менеджменту.

Завданнями даної роботи є:

1. З’ясування сутності мотивації та мотиваційного процесу ;

2. Розгляд основних теорій процесу мотивації;

3. Дослідження закордонних моделей мотивації праці;

Об'єктом дослідження виступає сама мотивація як функція управління та суть і стадії мотиваційного процесу.

Предметом дослідження являються теорії процесу мотивації, їх практичне застосування, та зарубіжний досвід мотивації персоналу.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг − 35 сторінок, включає 4 додатка, список використаних джерел з 20 найменувань.

В першому розділі розкрито зміст поняття мотивації, мотиваційного процесу і його основних стадій..

В другому розділі висвітлюютья основні теорії процесу мотивації.

Третій розділ присв’ячений вивченню зарубіжного досвіду системи мотивації і дослідженню практичного застосування теорії очікування в компанії «Склад-Експрес».

Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали періодичних видань, засоби мережі Інтернет, тощо.

Розділ 1. Поняття мотивації та мотиваційного процесу

1.1.          Суть мотивації та її загальна характеристика

В літературі є безліч визначень мотивації, які розкривають її суть з різних сторін. Мотивація в загальному розумінні – це сукупність рушійних сил, які підштовхуть людину до виконання півних дій; в залежності від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того чи іншого типу дій, які визначаються комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів; в управлінні – це функція керівництва, яка полягає в формуванні у працівників стимулів до праці, а також в довготривалому впливі на працівника в цілях зміни по заданих параметрах структури його ціннісних орієнтацій і інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу [16, с.56].

Для того, щоб всесторонньо розкрити поняття мотивації, необхідно розглянути три аспекти цього явища:

•  що в діяльності людини знаходиться залежно від мотиваційної дії;

•  яке співвідношення внутрішніх і зовнішніх сил;

•  як мотивація співвідноситься з результатами діяльності.

Перш ніж приступити до розгляду цих питань, потрібно з'ясувати значення основних понять, які будуть використані надалі.

Потреби – це те, що виникає і знаходиться усередині людини, що достатньо загальне для різних людей, але в той же час має певний індивідуальний прояв у кожної людини. Нарешті, це те, від чого людина прагне звільнитися, оскільки, поки потреба існує, вона дає про себе знати і "вимагає" свого усунення. Потреби можуть виникати як усвідомлено, так і не усвідомлено. Якщо потреба не усунена, то це не припускає, що вона усунена назавжди. Більшість потреб періодично поновлюється, хоча при цьому вони можуть міняти форму свого конкретного прояву, а також ступінь наполегливості та впливу на людину.

Мотив – це те, що викликає певні дії людини. Мотив знаходиться "усередині" людини, має "персональний" характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх по відношенню до людини чинників, а також від дії інших, що виникають паралельно. Мотив не тільки спонукає людину до дії, але і визначає, що треба зробити і як буде здійснена ця дія. Людина може впливати на свої мотиви, приглушаючи їх дію або навіть усуваючи їх з своєї мотиваційної сукупності. Поведінка людини звичайно визначається не одним мотивом, а їх сукупністю, в якій мотиви можуть знаходитися в певному відношенні один до одного по ступеню їх дії на поведінку людини. Тому мотиваційна структура людини може розглядатися як основа здійснення нею визначених дій [11, с.145].

Мотивування – це процес дії на людину з метою спонукання її до певних дій шляхом пробудження в ній певних мотивів. Залежно від того, що переслідує мотивування, які задачі воно вирішує, можна виділити два основні типи мотивування.

Перший тип полягає в тому, що шляхом зовнішніх дій на людину викликаються до дії певні мотиви, які спонукають людину здійснювати певні дії, що приводять до бажаного для мотивуючого суб'єкта результату. При даному типі мотивування треба добре знати те, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і те, як викликати ці мотиви.

Другий тип мотивування своєю основною задачею має формування певної мотивації структури людини. В цьому випадку основна увага звертається на те, щоб розвинути і посилити бажані для суб'єкта мотивування мотиви дій людини і, навпаки, ослабити ті мотиви, які заважають ефективному управлінню людиною. Цей тип мотивування носить характер виховної і освітньої роботи і часто не пов'язаний з якимись конкретними діями або результатами, які очікується одержати від людини у вигляді підсумку її діяльності.

Стимули виконують роль важелів дії або носіїв "роздратування", що викликають дію певних мотивів. Як стимули можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, носії зобов'язань і можливостей, і багато що інше, що людина бажала б одержати в результаті певних дій. Людина реагує на багато стимулів не обов'язково свідомо. Реакція на конкретні стимули не однакова у різних людей. Тому самі по собі стимули не мають абсолютного значення або значення, якщо люди не реагують на них.

Процес використовування різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці управління однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Роль даного процесу стимулювання досить велика.

Стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що стимулювання – це один із засобів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування. При цьому, чим вищий рівень розвитку відносин в організації, тим рідше як засоби управління людьми застосовується стимулювання.

Якщо подивитися, на що в діяльності людини має вплив мотивація, то з'ясується, що це наступні характеристики діяльності:

•  зусилля;

•  старання;

•  наполегливість;

•  сумлінність;

•  спрямованість.

Одну і ту ж роботу людина може робити, затрачувавши різні зусилля. Вона може працювати в повну силу, а може працювати в пів-сили.

Людина може по-різному старатися, виконуючи свою роль в організації. Одній може бути байдуже якість її праці, інша може прагнути робити все найкращим чином, працювати з повною віддачею, не ухилятися від роботи,.

Третя характеристика діяльності, на яку впливає мотивація, полягає в наполегливості продовжувати і розвивати почату справу.

Сумлінність при виконанні роботи, що означає відповідальне здійснення роботи, з урахуванням всіх необхідних вимог і регулюючих норм, для багатьох робіт є найважливішою умовою їх успішного виконання.

Спрямованість як характеристика діяльності людини вказує на те, до чого вона прагне, здійснюючи певні дії.

Сказане дозволяє уточнити поняття мотивації як сукупності сил, що спонукають людину здійснювати діяльність з витратою певних зусиль, на певному рівні старання і сумлінності, з певним ступенем наполегливості, у напрямі досягнення певної мети. Одним з мало розроблених аспектів теорії мотивації є питання про співвідношення "внутрішньої мотивації" і "зовнішньої мотивації". Суть проблеми полягає в тому, що діяльність людини знаходиться під впливом як мотивів, які виникають при замкнутій взаємодії людини і задачі, так і мотивів, що виникають при відкритій взаємодії людини і задачі, коли i об'єкт зовнішнього середовища викликає мотиви, що спонукають людину до рішення задачі. Насправді не існує чіткого розмежування «внутрішньої» і «зовнішньої» мотивації. Ряд мотивів в одних ситуаціях може бути породжений "внутрішньою" мотивацією, а в інших – "зовнішньою". Може бути і так, що мотив одночасно породжений обома системами мотивації. Але для управління дуже важливо знати про наявність цих двох типів мотивації, оскільки ефективне управління може спиратися тільки на "зовнішній" тип мотивації, прагнучи при тому, брати до уваги і передбачати виникнення визначеної "внутрішньої" мотивації.

Очевидно, що мотивація робить великий вплив на виконання людиною    своєї роботи, своїх виробничих обов’язків. Проте, між мотивацією і кінцевим результатом діяльності немає однозначної залежності. Може бути так, що людина, дуже мотивована на виконання своєї роботи, дає результати гірші, ніж людина менш мотивована, або навіть слабо мотивована [11,с.150].

1.2. Мотиваційний процес

Мотивація, що розглядається як процес, теоретично може бути представлена у вигляді шести наступних одна за одною стадій. Природно, такий розгляд процесу носить достатньо умовний характер, оскільки в реальному житті немає такого чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації. Процес мотивації складається з шести стадій ( додаток А).

Перша стадія – виникнення потреб. Потреба виявляється у вигляді того, що людина починає відчувати, що їй чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає "вимагати" від людини, щоб вона знайшла можливість і зробила якісь кроки для її усунення. Потреби можуть бути досить різними. Умовно їх можна розбити на три групи:

•    фізіологічні

•    психологічні

•    соціальні.

Друга стадія – пошук шляхів усунення потреби. Ящо ж потреба виникла і створює проблеми для людини, то вона починає шукати можливості усунути її: задовольнити, подавити, не помічати. Виникає необхідність щось зробити.

Третя стадія – визначення цілей (напрямів) дії. Людина фіксує, що і якими засобами вона повинна зробити, чого добитися, що одержати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії відбувається ув'язка чотирьох моментів:

•    що я повинен одержати, щоб усунути потребу;

•    що я повинен зробити, щоб одержати те, що бажаю;

•    у якій мірі я можу добитися того, що бажаю;

•    наскільки те, що я можу одержати, може усунути потребу.

Четверта стадія – здійснення дії. На цій стадії людина затрачує зусилля для того, щоб здійснити дії, які кінець кінцем повинні надати їй можливість отримання чогось, щоб усунути потребу. Оскільки процес роботи робить зворотний вплив на мотивацію, то на цій стадії може відбуватися коректування цілей.

П'ята стадія – отримання винагороди за здійснення дії. Виконавши певну роботу, людина або безпосередньо одержує те, що вона може використовувати для усунення потреби, або те, що вона може обміняти на бажаний для неї об’єкт. На даній стадії з'ясовується те, наскільки виконання дій дало бажаний результат. Залежно від цього відбувається або ослаблення, або збереження, або ж посилення мотивації до дії.

Шоста стадія – усунення потреби. Залежно від ступеня зняття напруги, що викликається потребою, а також від того, чи викликає усунення потреби ослаблення або посилення мотивації до діяльності, людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби, або продовжує шукати можливості і здійснювати дії по усуненню потреби [11,с.150].

В рамках аналізу мотиваційного процесу можна зробити кілька висновків і зауважень.

Знання логіки процесу мотивації не дає істотних переваг в управлінні цим процесом. Можна вказати на декілька чинників, які ускладнюють і роблять неясним процес практичного розгортання мотивації. Важливим чинником є неочевидність мотивів. Можна припускати, здогадуватися з приводу того, які мотиви діють, але в явному виді їх "виокремити" неможливо. Потрібні тривалі і скрупульозні спостереження для того, щоб спробувати з достатньою мірою достовірності сказати: чому і які мотиви є тими, що ведуть людину в мотиваційному процесі.

Наступним важливим чинником є мінливість мотиваційного процесу. Характер мотиваційного процесу залежить від того, які потреби ініціюють його. Проте самі потреби знаходяться між собою в складній динамічній взаємодії, часто суперечивши одна одній, або ж, навпаки, посилюючи дії окремих потреб. При цьому склад цієї взаємодії може мінятися в часі, змінюючи спрямованість і характер дії мотивів. Тому навіть при найглибшому знанні мотиваційної структури людини, мотивів її дії, можуть виникати непередбачені зміни в поведінці людини і непередбачена реакція з її сторони на мотивуючі дії.