Напрями удосконалення системи мотивації на підприємстві ТОВ «Майстер плюс»

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ

1.1 Поняття і  сутність мотивації в менеджменті………………………………..

1.2 Методи мотивації……………………………………………………………..

1.3  Мотивація  як функція управління…………………………………………..

РОЗДІЛ II.  ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1 Характеристика  змістовних теорій мотивацій……………………………..

2.2 Сучасні засоби  мотивації працівників……………………………………..

2.3 Мотиваційна  політика фірми………………………………………………..

РОЗДІЛ III. АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ  В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Загальна характеристика  підприємства ТОВ «Майстер плюс»…………..

3.2 Оцінка рівня  мотивації персоналу ТОВ «Майстер  плюс»………………..

3.3 Напрями удосконалення  системи мотивації на підприємстві  ТОВ «Майстер плюс»………………………………………………………………………………

Висновки……………………………………………………………………….....

Список використаної літератури……………………………………………..

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1   Роль  мотивації в управлінні підприємством

    Управління мотивацією  персоналу — важливе завдання  сучасних менеджерів, від успішного  вирішення якого залежить ефективність  діяльності організацій і підрозділів,  які вони очолюють. У літературі  є достатньо визначень мотивації,  які розкривають її сутність  з різних сторін.

      Мотивація  в загальному розумінні — сукупність  рушійних сил, які спонукають  людину до виконання певних  дій.

      Мотивація  щодо поведінки людини — процес  свідомого вибору певного типу  діяльності внаслідок комплексного  впливу зовнішніх (стимулів) і  внутрішніх (мотивів) факторів.

      Мотивація  з погляду управління:   функція  керівництва, завдання якої —  створити у підлеглих стимули  до праці з повною віддачею; тривалий вплив на робітника  з метою зміни його структури  цілісних орієнтацій та інтересів,  формування відповідного мотиваційного  ядра і розвитку на цій основі  трудового потенціалу. Мотивація  як головна функція менеджменту  пов'язана з процесом спонукання  себе та інших людей до діяльності  через формування мотивів поведінки  для досягнення особистих цілей  і цілей організації.

      Зміст функції  мотивації полягає у визначенні  потреб персоналу та забезпеченні  цих потреб в організації; розробленні  систем винагороди за роботу, що виконується; застосуванні  різноманітних форм оплати праці;  використання стимулів до ефективної  взаємодії працівників у колективах  і підприємстві в цілому.

 Мотиваційний процес

    Процес мотивації  складається із кількох послідовних  стадій :

      Перша стадія  — виникнення потреби. Потреба  виявляється як виникнення у  людини почуття нестачі чогось  важливого для неї. Потреба  з'являється в конкретний час  і починає "вимагати" певних  дій від людини для її задоволення  (усунення).

      Друга стадія  — пошук шляхів задоволення  потреби. Якщо проблема виникла  і створює дискомфорт, людина  починає шукати можливості її  усунення, задоволення, придушення.

      Третя стадія  — визначення цілей (напрямів) дій. Людина визначає, що необхідно  зробити для задоволення потреби,  і з'ясовує для себе кілька  моментів:

      • що  вона матиме після задоволення  потреби;

      • що  вона повинна зробити для одержання  бажаного;

      • наскільки  реально досягти бажаного;

      • наскільки  те, що можна реально одержати, задовольнить потребу.

                Четверта стадія — вчинення  дій. На цій стадії людина  витрачає зусилля на виконання  дій, які допоможуть одержати  те, що усуне потребу і дискомфорт  від неї. В процесі здійснення  дій може відбуватися корекція  визначених цілей.

          П'ята стадія — одержання винагороди  за виконані дії. Після виконання  певної роботи людина одержує  те, що вона може застосувати  для усунення потреби. На даній  стадії виявляється, наскільки  виконання дій забезпечило бажаний результат. Залежно від цього відбуваються збереження, послаблення чи підсилення мотивації до дій.

      Шоста стадія  — задоволення потреби. Відповідно  до рівня зняття напруженості, спричиненої потребою, людина може  заспокоїтися (якщо потреба задоволена) чи продовжувати шукати нові  можливості для її усунення.

            Джерелом активності особи виступають  її потреби. Вони спонукають  людину діяти певним чином  і в певному напрямі.

      Потреби  - почуття нестачі чогось, об'єктивно  необхідного для підтримання  життєдіяльності та розвитку  організму, особистості та соціальної  групи. Потреби неможливо безпосередньо  спостерігати чи вимірювати. Їх  існування виявляється тільки  в поведінці людей. Психологи  визначили, що потреби є мотивом  до дій для досягнення певних  цілей. Залежно від одержаного  результату потреби можуть бути  задоволені, частково задоволені  чи не задоволені, а людина  відчуватиме відповідно спокій, радість, напруженість, роздратованість  чи інші почуття.

      Мотиви - переважно  усвідомлені спонукання особи  до діяльності, пов'язані із задоволенням  певних потреб; причини дій і  вчинків людини.

        Стимул - зовнішні подразники чи важелі  впливу, які спричиняють зростання  інтенсивності певних мотивів  і діяльність людини. Стимули  — це певні блага (предмети, цінності), які забезпечують задоволення  потреб при виконанні певних  дій. Ними можуть бути винагорода, підвищення по службі, керівний  вплив менеджера, відповідальність, страх, прагнення до самореалізації  тощо. Для мотивації робітників  широко застосовується стимулювання.

      Стимулювання  — процес використання конкретних  стимулів на користь людини  і організації; вплив на трудову  поведінку робітника через створення  особисто значущих умов, що примушують  його діяти певним чином; спонукання, зовнішнє підштовхування до дій.

      Не менш  важливими елементами мотиваційного  процесу є спрямованість, установки,  інтереси, схильність особи та  ін.

      Спрямованість  особистості - сукупність стійких  мотивів, які забезпечують достатньо  чітку орієнтацію поведінки, незалежно  від конкретної ситуації. Існують  три типи спрямованості особистості,  які одночасно різною мірою  наявні у більшості людей: спрямованість  на взаємодію, співробітництво  з колегами, працю в колективі;  спрямованість на завдання, досягнення  мети, успішне вирішення проблем  і одержання реальних результатів;  спрямованість на себе, на вирішення  власних проблем, досягнення особистих  цілей, навіть за рахунок інших.

      Установки  особистості -   суб'єктивні  орієнтації людини на певні  цінності та способи поведінки.  Установки виступають як механізм  стабілізації діяльності, звільняють  людину від необхідності приймати  рішення щодо власної поведінки  в стандартних ситуаціях, можуть виступати і як чинники, що уповільнюють та ускладнюють пристосування працівника до нових умов.

      Інтереси  особистості - емоційні виявлення  пізнавальних потреб людини: бажання  глибше ознайомитись із важливими  для себе об'єктами, більше дізнатися,  зрозуміти їх. Роль інтересів  у мотивації значна, тому що  вони сприяють ефективнішому  вирішенню складних, але цікавих  для виконавців завдань.

      Схильність  особистості — вибіркова спрямованість  людини на окрему діяльність. В основі схильності — глибокі  стійкі потреби людини до конкретної  діяльності, бажання вдосконалювати  вміння та навички, пов'язані  з даною діяльністю.

 

 

1.2 Змістовні та  процесуальні   теорії мотивації  праці

    Теорії мотивації  засновані на результатах психологічних  досліджень і розподіляються  на дві категорії: змістові  і процесуальні.

    Змістові теорії  мотивації пов'язані з ідентифікацією  внутрішніх спонукань (потреб), що  змушують людину діяти так,  а не інакше, визначають структуру  потреб людини і виявляють  серед них ті, що мають пріоритетне  значення.

    Найвідомішими  змістовними теоріями мотивації  праці є:

• Теорія ієрархії потреб А. Маслоу;
• Теорія ЖВЗ Алдерфера;
• Двофакторна теорія Герцберга;  
• Теорія набутих потреб Мак-Клелланда.

    Більш сучасніші  процесуальні мотиваційні теорії  ґрунтуються на поведінці людини  і враховують її сприйняття  та набутий досвід.

 

    Теорія ієрархії  потреб А. Маслоу:

    Одним з перших  дослідників, хто створив свою  теорію мотивації в 40-х р. 20-го  століття був Абрахам Маслоу. Потреби людей Маслоу об'єднав у п'ять основних груп, назви яких та ієрархія показані на рис 1.1

    Рис 1.1 Ієрархія потреб за Маслоу

    Фізіологічні  потреби і потреби безпеки  згідно з теорією Маслоу і первинними, природженими. Інші групи потреб належать до вторинних, які є психологічними за своєю природою.

          1. Фізіологічні потреби вимагають  задоволення для існування людей  Вони передбачають потреби у  їжі, воді, сні, наявності притулку, де можливий повноцінний відпочинок  і відновлення кондицій, статевий  контакт, словом все, що сприяє  підтриманню життєдіяльності людини  на належному рівні.

          2. Потреби в безпеці та захисті  передбачають такі компоненти: наявність  робочого місця, яке забезпечувало  б відповідний рівень оплати  праці та давало б перспективи  на пенсію, гарантію медичного  обслуговування, страхування життя  та майна від нещасних випадків, стихійного лиха та ін. Ці потреби  іноді називають потребами завтрашнього  дня. Вони дають впевненість  у майбутньому і захищають  від фізичних та психологічних  небезпек.

          3. Соціальні потреби або потреби  в належності – це термін, який  характеризує відчуття належності  до когось чи до чогось (окремій  людині, сім'ї, колективу, організації), відчуття, що тебе сприймають  оточуючі, соціальна взаємодія та  підтримка. Дружба, інформаційний  обмін, взаємодопомога та взаємовиручка,  мікроклімат в колективі, солідарність, лояльність – це складові соціальних  потреб.

          4. До потреб у повазі належать  самоповага, визнання власних досягнень,  почуття власної гідності, незалежність, компетентність, повага оточуючих,  набутий досвід, імідж, соціальний  статус, увага, пошана.

          5. Потреба самореалізації – це  можливість застосувати у повсякденному  житті власний творчий потенціал.  Людина досить рідко повністю  використовує всі грані власного  таланту, доводить до завершення  свої потенційні можливості, задуми та мрії. Адже для цього необхідні певні повноваження та право використовувати обмежені організаційні ресурси і працю підлеглих.

Теорія ЖВЗ Алдерфера

    Теорія ієрархії  потреб не знайшла одностайної  підтримки, тому були запропоновані  деякі модифікації до неї. Найвідоміше  вдосконалення запропонував Клейтон Алдерфер – так звану «теорію ЖВЗ»(див. табл. 1.2), яка складається з трьох рівнів потреб, де Ж означає життєві потреби, тобто фізіологічні потреби і потреби безпеки, В-потреби взаємин, що пов'язані з між особовими стосунками, і 3 – передбачає необхідність зростання для потреб поваги і самореалізації. Теорія ЖВЗ не поділяє постулат, що зростання рівнів потреб відбувається за вертикаллю вгору, а заснована на можливості задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших.

Теорія двох факторів Герцберга

    Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 50-тих років розробили ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Вона дістала назву «двофакторної теорії». Модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, у якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотиваційні Гігієнічні чинники пов'язані з оточуючим середовищем, у якому здійснюється праця (виконується робота), мотиваційні (мотиватори) – з характером та змістом роботи. При відсутності чи недостатній мірі присутності гігієнічних чинників у працівника виникає та формується відчуття невдоволення роботою

 

Теорія набутих потреб МакКлелланда 

    Ще один видатний  теоретик у галузі мотиваційних  змістових досліджень – Девід  МакКлелланд. Він запропонував власну теорію – «трьох потреб», де наголошує на потребах вищих рівнів, бо на його думку, потреби нижчих рівнів відіграють дедалі менше значення (під час еволюції людства та суспільства задовольнити їх поступово ставало все простіше і сучасна людина може легко їх задовольнити повністю або хоча б частково).Саму мотивацію МакКлелланд визначив як: «Всі ті умови, що визначають внутрішнє переконання людини (воно складається із спонукань, бажань та ін.). Цей внутрішній стан керує поведінкою людини і визначає її дії.»У теорії МакКлелланда   виокремлюються такі три групи потреб: досягнення (успіху), співучасті (причетності) і владарювання. За МакКлелландом, якщо ці вищі потреби досить сильно розвинуті в людини, то вони здатні суттєво впливати на її поведінку, активізувати трудову діяльність. Названі потреби розглядаються як набуті під впливом навчання, життєвих обставин і досвіду.