Класифікація показників економічної ефективності реальних інвестицій і методика їх розрахунку

      • клас V (ризикові напрямки з метою  реалізації інноваційних проектів, кінець яких незрозумілий) - не менше 23 - 25 %.

      На  практиці у розрахунках ефекту найчастіше застосовується середня норма рентабельності, що у більшості зарубіжних і вітчизняних методиках дорівнює 10 - 12 %.

     При укладанні підрядних договорів  інвестори майже завжди включають  пункти, у яких зазначено економічну відповідальність та економічну зацікавленість підрядників у дотриманні строків здачі об'єкта (комплексу), що будується. Така зацікавленість створюється зобов'язанням інвестора у випадку дострокового введення об'єкта перераховувати генеральній підрядній організації конкретну суму, яка є певною часткою освоєних будівельниками коштів.

      Слід  відмітити, що розрахунок економічного ефекту від дострокового введення об'єкта втрачає смисл у випадках, якщо об'єкт не входить у промислову сферу, а від його функціонування отримання прибутку не планується (такими об'єктами можуть бути школи, бібліотеки, стадіони тощо) і коли об'єкт у момент дострокового введення не може бути використаний за своїм призначенням (зокрема економічно недоцільно вводити в дію цукровий завод у квітні, тому що надходження сировини (буряку) може початися лише у жовтні - листопаді).

      2. Втрати від «заморожування» капітальних  вкладень є суттєвою статтею  видатків інвестора (замовника). Під терміном «заморожені» капіталовкладення розуміють кошти, передані підряднику для здійснення будівництва. Кошти, вилучені з обороту, перестають приносити прибуток їх власникові (замовнику) до моменту введення готового об'єкта і таким чином для інвестора є втратами від «заморожування».

      Не  слід плутати «заморожені» капіталовкладення  із «замороженим» виробництвом. Втрати від «заморожування» капітальних вкладень мають місце навіть у випадку інтенсивного ведення будівництва та припиняються з введенням об'єкта в експлуатацію. Ці втрати можуть бути як досить значними (наприклад при передоплаті замовником усієї вартості будівництва), так і мінімальними (у випадку оплати готової продукції підряднику в момент її приймання).

      У найпоширенішому випадку оплата будівельних робіт проводиться  частками відповідно до умов, визначених підрядним договором. При цьому втрати інвестора від «заморожування» капіталу визначаються або по кожному окремому періоду (етапу) окремо, або вводяться усереднені характеристики руху фінансових ресурсів.

      Залежно від тривалості будівництва і точності розрахунків, які вимагаються, застосовуються різні формули розрахунку втрат від «заморожування».

      При тривалості будівництва, що вимірюється  роками, можна використати формулу:

            (5.2) [6, c.    ]

      де  Е' - коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, грн./грн. рік.; К^і_н.і - капітальні вкладення, освоєні до кінця і-го року будівництва зростаючим підсумком; П^і-1_зам - втрати від «заморожування» у попередньому розрахунковому році; К^і_в.о. - вартість введених до i-го року черг будівельного комплексу; t - тривалість будівництва, роки.

      На  відміну від коефіцієнта планованої (очікуваної) ефективності, що фігурує  у розрахунках ефекту від дострокового введення, вище наведеній формулі таким коефіцієнтом можуть бути: нормативний показник, який доводиться до будівельної організації вищим (наприклад державним) органом; досягнутий рівень рентабельності виробництва, з якого вилучаються гроші для здійснення будівництва; банківський процент (оплата за кредит) тощо

      Згідно  цієї формули розрахунок втрат проводиться для кожного року будівництва з наступним підсумком результатів.

      Величину  втрат, якщо будівництво продовжується  відносно невеликий час (наприклад  кілька місяців), можна визначити  за формулою:

           (5.3) [6, c.    ]

      де  Е"- коефіцієнт капіталовкладень, грн./грн. період (на відміну від формули (5.2), де цей коефіцієнт дається у грн./грн. рік); К₁ К₂, К_n-1 – капіталовкладення, освоєні до кінця періоду будівництва (місяць, квартал);         n - кількість цих періодів.

      Як  зазначено вище, зниження втрат від  зменшення «заморожування» коштів може бути платою банку за кредит, збільшення власного прибутку за рахунок зниження надходження коштів у будівництво  та ін.

      3. Урахування різночасовості витрат. При розгляді варіантів інвестування часто доводиться оцінювати витрати, що здійснюються у різний час. Наприклад, можуть появитися варіанти, у яких передбачено негайні витрати або витрати, відкладені на кілька років. Приймати рівними видатки, розділені часовим інтервалом, буде неправильно, бо кошти, які знаходяться кілька додаткових років у підприємницькій сфері, значно змінюють свою величину.

      В економічній практиці прийнято витрати, що здійснюються у різні роки (різночасові  витрати), приводити до єдиної часової  дати розрахунків за допомогою коефіцієнта дисконтування, формули для розрахунку якого приведені у попередньому питанні даної курсової роботи.

      Величина  цього показника має великий  вплив на результат розрахунків. Згідно з досвідом країн із розвиненою ринковою економікою доцільно за основу при визначенні норми дисконтування брати банківський процент на капітал незалежно від його джерела. З урахуванням ризику при очікуванні майбутніх доходів від вкладеного капіталу, обмеженості вільного капіталу, поступового знецінення грошей норма дисконтування майже завжди збільшується порівняно з розміром банківського процента.

ВИСНОВКИ

     Україна стоїть перед об'єктивною необхідністю активізації капіталовкладень на створення  конкурентоспроможних господарських  систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямі соціальн-орієнтованих структурних перетворень. До того ж фізична і моральна застарілість виробничих фондів (до 60—70% у промисловості, сільському господарстві, на транспорті і навіть у торгівлі та інших сферах) загрожує дальшим погіршенням ситуації, аж до аварій і катастроф з людськими жертвами, припиненням господарської діяльності внаслідок виходу з ладу діючого устаткування.

      Порівняннярізних  інвестиційних проектів і вибір кращого з них проводиться з використанням показників економічної ефективності інвестицій.

      Ефектом інвестицій вважають результат інвестиційної  діяльності, який у теорії ефективності ототожнюється з фізичним обсягом  чистого продукту. На рівні галузей  і підприємств ефектом вважають чисту продукцію або частину продукції - прибуток. Зрозуміло, що ефектом є і зниження затрат - живої праці, собівартості, матеріальних ресурсів, капітальних вкладень та оборотних коштів, що призводить до зростання чистого продукту (нагромадження, національного доходу /прибутку/).

      Економічна  ефективність інвестицій обов'язково повинна визначатися з урахуванням оцінки соціальних і екологічних наслідків, а також затрат, пов'язаних із соціальними заходами та заходами щодо охорони навколишнього природного середовища.

      Оцінка  наступних затрат і результатів  при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється у межах розрахункового періоду, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається згідно:

      • тривалості спорудження, експлуатації та при необхідності ліквідації об'єкта;

      • середньозваженого нормативного строку служби основного технологічного обладнання;

      • досягнення заданих характеристик  прибутку (норми прибутку);

      • вимог інвестора.

      Затрати, що здійснюються учасниками інвестиційного процесу, розподіляються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні та ліквідаційні, які здійснюються саме на стадіях будівництва, експлуатації та ліквідації об'єкта.

      Для вартісної оцінки результатів і  затрат можуть бути використані базисні, світові, прогнозні та розрахункові ціни. Під базовими розуміють ціни, що склалися у народному господарстві на певний момент часу. Базова ціна на будь-яку продукцію або ресурси вважається незмінною протягом усього розрахункового періоду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты /Ю. Блех, У.Гетце: Пер. с нем. /Под ред. к.э.н. А.М.Чуйкина, Л.А.Галютина – 1-е изд., стеоретип. – Калининград: Янтар-сказ, 1997.
2. Великий Ю., Онищенко М. Проблемы оценки эффективности инвестиций. //Бизнес информ, №13-14, 98.
3. Закон України "Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р.
4. Жердецький П.Ф., Пересада А.А. Економіка будівельного комплексу – К.: “Вища школа”, 1992.
5. Литвин Б.М., Скочиляс С.М. Планування діяльності організацій (підприємств) будівельного комплексу (Методичні аспекти).  – Тернопіль: “Економічна думка”, 1999. – 69 с.
6. Рогожин П.С., Гейко А.Ф. Економіка будівельних організацій. – К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001.
7. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. – Вид.2-ге – К.: КНЕУ, 2001