Класифікація показників економічної ефективності реальних інвестицій і методика їх розрахунку

      де К₁ та К₂ – розміри інвестицій за першим і другим варіантами.

      Величина  економії поточних затрат С=С₁ – С₂ (при С₁>С₂) обумовлює зростання прибутку. Враховуючи податок на прибуток, величину економії поточних затрат у загальному випадку слід відносити на приріст чистого прибутку підприємства. Тому приведені затрати (З_n) при порівнянні варіантів інвестиційних вкладень доцільно розраховувати як модифіковану формулу:

           (3.3) [6, c.    ]

      де С_t- експлуатаційні затрати (поточні затрати) у t-му році; а - частка податкових відрахувань від прибутку.

      Строк окупності додаткових інвестицій (Т) показує часовий період, за який додаткові інвестиційні затрати  при більш дорогому варіанті окуповуються за рахунок приросту економічного ефекту, що зумовлюється реалізацією інвестицій.

      Розрахунковий строк окупності (Т) визначається у  загальному випадку з рівності

,  (3.4) [6, c.    ]

      де  - економічний ефект інвестиційних вкладень по першому і другому варіантах у t-й рік; - затрати по першому і другому варіантах у t-й рік; - інвестиційні затрати по першому і другому варіантах у t-й рік.

      Обернена  величина строку окупності додаткових інвестицій – це коефіцієнт ефективності додаткових інвестиційних вкладень (коефіцієнт порівняльної ефективності) Е_р, що показує, наскільки перевищення річних результатів над затратами викликає збільшення інвестицій на одиницю, тобто

   (3.5) [6, c.    ]

      Розрахункове  значення коефіцієнта ефективності (Е_р) порівнюється з його нормативним значенням (Е), що відповідає нормі доходу на капітал, яка задовольняє інвестора. При Е_р>Е приймається більш капіталомісткий варіант.

      Оцінку  ефективності інвестиційних проектів доцільно проводити з використанням усієї сукупності показників. Але в цьому випадку можуть з'явитися протилежні результати. Перевагу серед усієї сукупності показників економічної ефективності слід віддавати інтегральному ефекту інвестицій, тому що взаємозв'язок між показниками при додатному значенні інтегрального ефекту забезпечує індекс рентабельності інвестицій Е_k>1, тобто норму рентабельності, яка вище «ціни» авансованого капіталу.

 

4. ДИСКОНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ, ДОХОДІВ І ВИТРАТ

      При оцінюванні ефективності варіантів  проектів капітальних вкладень, їх інвестування, порівняння показників різночасових витрат і результатів здійснюється приведенням їх до початкового або наперед заданого іншого фіксованого моменту часу. Операція приведення доходу (результату) до моменту вкладення капіталу називається дисконтуванням. В її основі - норма дисконту (Е), що дорівнює прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал. Приведення до базисного моменту часу витрат і результатів, які мають місце на і-му кроці розрахунку реалізації проекту, відображається їх добутком на коефіцієнт дисконтування а_t що визначається для постійної норми дисконту (Е) за формулою

            (4.1) [6, c.    ]

      де  і - номер кроку розрахунку (і = 1, 2, 3,..., t); t – строк освоєння капіталовкладень.

      Відрізком часу, що відповідає кроку, може бути місяць, квартал, рік. Якщо ж норма дисконту змінюється у часі та на i-му кроці дорівнює Е_i то при a₀=1 коефіцієнт дисконтування

            (4.2) [6, c.    ]

      Сама  величина норми дисконту складається з трьох складових: темпу інфляції, мінімальної норми прибутку, коефіцієнта, що враховує ступінь ризику. Під мінімальною нормою прибутку розуміють найменший гарантований рівень доходності, що склався на ринку капіталу. Дисконтований множник дозволяє визначити сучасну вартість (фінансовий еквівалент) наступних капітальних вкладень і доход, що зростають за певний строк за правилом складних процентів.

      Порівняння  різних інвестиційних проектів (або  варіантів проекту) та вибір кращого  з них для фінансування капітальних вкладень, що зіставляються з допомогою дисконтування, відбуваються з використанням різних показників, до яких належать:

      • чистий дисконтний доход;

      • індекс доходності (прибутковості);

      • внутрішня норма доходності (внутрішня  норма прибутковості, рентабельність, повернення інвестицій);

      • строк окупності.

      Чистий  дисконтний доход (ЧДД). Метод розрахунку ЧДД припускає, що підприємство (фірма) раніше задає мінімально допустиму ставку процента, при якій інвестиції можуть вважатися ефективними. Така «задана» ставка процента називається розрахунковою ставкою процента підприємства («суб'єктивною ставкою процентам).

      ЧДД визначається як сума ефектів за увесь  розрахунковий період, що приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

      Якщо  протягом розрахункового періоду немає  інфляційної зміни цін або  розрахунок відбувається у базових цінах, то величина ЧДД для постійної норми дисконту обчислюється за формулою:

           (4.3) [6, c.    ]

      де Р_i - результати, досягнуті на і-му кроці розрахунку; В_i - витрати, у тому числі капітальні вкладення, що здійснюються на цьому ж кроці (за винятком амортизаційних відрахувань); t - період розрахунку.

      Ефект, досягнутий на і-му кроці, дорівнює:

              (4.4) [6, c.    ]

      Чим більший чим більший чистий дисконтований  доход, тим ефективніший проект.

      На  практиці часто користуються модифікованою  формулою для визначення ЧДД. Для  цього зі складу витрат виключають капітальні вкладення та позначають через:

      К_i - капіталовкладення на першому кроці;

      К - суму дисконтних капіталовкладень, а  саме:

             (4.5) [6, c.    ]

      Якщо  позначити витрати, не включені капіталовкладення  через В_i, то отримаємо формулу:

           (4.6) [6, c.    ]

      Тут чистий дисконтний доход визначається як різниця між сумою приведених ефектів і приведеної до того ж моменту величиною капітальних вкладень.

      Індекс  доходності (ІД) проекту являє собою відношення суми приведених ефектів до величини капіталовкладень:

           (4.7) [6, c.    ]

      Індекс  доходності тісно пов'язаний із ЧДД. Він складається з тих же елементів і його значення пов'язане зі значенням ЧДД: якщо ЧДД - додатний, то ІД>1 - неефективний.

      Внутрішня норма доходності (ВНД) являє собою норму дисконту (Е_ВН), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням, тобто чистий дисконтний доход перетворюється в нуль. Інакше кажучи, Е_ВН (ВНД) є розв'язанням рівняння:

           (4.8) [6, c.    ]

      Таким чином, розрахунок ЧДД та ІД проекту  дає відповідь на питання, чи є  проект ефективним при певній визначеній нормі дисконту (Е), а внутрішня норма доходності проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу, яку вимагає інвестор на капітал, що вкладається.

      Якщо  ВНД дорівнює або більше норми  доходу, яку вимагає інвестор на капітал, то інвестиції в даний проект виправдані.

      Строк окупності - показник, що показує, за який період часу скуповуються капітальні вкладення у проект. Це - період, вимірюваний у місяцях, кварталах або роках, починаючи з якого первісні вкладення та інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.

      Результати  й витрати у зв'язку зі здійсненням проекту можна обчислювати з дисконтуванням і без дисконтування. Відповідно отримуємо і два різних строки окупності.

      Визначення  строку окупності проекту на базі недисконтних доходів застосовується при необхідності швидкої оцінки при виборі альтернативних проектів; він не враховує факторів часу.

      Для більш точного визначення строку окупності рекомендується визначати цей строк із використанням дисконтування затрат і результатів реалізації проекту.

      Строк окупності, що визначається з урахуванням  методу дисконтування, - це мінімальний часовий інтервал від початку здійснення проекту, за межами якого інтегральний ефект стає у подальшому невід'ємним, тобто за період, починаючи з якого первісні вкладення та інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення. Нижче наведено приклад розв'язування задачі визначення оптимального варіанта розподілу капітальних вкладень,

 

5. ФАКТОР ЧАСУ ТА  ЙОГО ВПЛИВ НА  ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ  У БУДІВНИЦТВІ

      Поряд із матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами час у ринкових умовах стає найважливішим фактором ефективності будівельного виробництва.

      Слід  чітко розрізняти часові параметри, які стосуються інтересів інвестора (замовника), та фактори, що визначають економічну ефективність діяльності підрядника (підрядної будівельної організації).

      Фактор  часу необхідно враховувати також  при встановленні норми дисконту (Е) різночасових результатів і витрат. В умовах ринкової економіки норма  дисконту встановлюється відповідно до прийнятної для інвестора норми доходу на вкладений капітал. Інвестор не буде вкладати кошти у проект, реалізація якого не забезпечує норму доходу, меншу за величину депозитного процента по вкладах.

      У цьому випадку інвестор покладе  гроші у банк, а не буде вкладати їх безпосередньо у виробництво. Банківський депозитний процент в умовах ринкової економіки виступає як мінімальна норма на капітал.

      Розглянемо  фактор часу та його врахування стосовно інвестора.

      1. Дострокове введення дає змогу  замовнику (інвестору) отримати  додатковий прибуток (Е_д.в), визначений за такою формулою:

             (5.1) [6, c.    ]

      де  Е_Н - очікувана ефективність створюваного виробництва (грн./грн. год.); К - величина капіталу, що інвестується у виробництво, гри.; Т_д - строк введення об'єкта за договором; Т_ф - фактичний строк введення об'єкта.

      Різниця між строком введення об'єкта за договором і фактичним строком  введення у цій формулі (Т_д - Т_ф) повинна виражатись окремими періодами року.

      Взагалі, якщо Т_д<Т_ф, тобто строк введення затримується, інвестор втрачає очікуваний прибуток, що відбивається у від'ємному значенні розрахункового ефекта.

      Норму ефективності виробництва, що розглядається  як відношення чистого прибутку до вкладеного капіталу в середньому за рік, для різних класів капітальних вкладень можна брати у таких межах:

      • клас І (інвестиції з метою зберігання позицій на ринку, заміни окремих  машин та обладнання, що вийшли з ладу) - не менше 6 %;

      • клас II (інвестиції з метою оновлення основних виробничих 4)ондів, підвищення якості продукції, введення додаткових потужностей) - не менше 12 %;

      • клас ІІІ (інвестиції з метою впровадження нових технологій, отримання прибутку завдяки створенню нових підприємств, інших великих виробничих одиниць) - не менше 15 %;

      • клас IV (інвестиції з метою збільшення прибутків і нагромадження фінансових резервів) - не менше 18 - 20 %;