Етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання

Хоча корпоративні кодекси отримали широке розповсюдження, їх ефективність у боротьбі з порушеннями  ділової етики досить проблематична. З одного боку, їм надається величезне  значення, з іншого - розповсюджена  думка, що вони не можуть впливати на моральне вдосконалення. Особливо сильна ця недовіра у Західній Європі, де кодекси з'явилися  всередині 80-х років і досі сприймаються як американська мода. У Канаді їх використовують приблизно 50 % компаній, в Англії - близько 40 %.

Серед українських  компаній кодекси поведінки найчастіше приймають фірми з іноземним  капіталом. Проте багато вітчизняних  підприємців вважають етичні норми  основою в роботі з персоналом. Серед них холдингова компанія "Червонолиманська швейна фабрика", ЗАО "Хмельницьклегпром", ПО "Херсонський завод скловиробів", ООО "Київхімволокно" та ін.

Повага до співробітників, їх праці, урахування здібностей, відданість інтересам підприємства, сумлінність  та старанність, підтримка темпів перетворень - такі якості керівного персоналу  та співробітників цих підприємств  цінуються нині.

Основним етичним  барометром діяльності вітчизняних  підприємців є перш за все довіра[6, c. 537-539].

Розділ 2. Проблеми співвідношення принципів етики  та бізнесу

2.1. Основні тенденції  етики та бізнесу

Бізнес, який в  принципі базується на довірі, завжди залишається соціальною діяльністю — тобто, неодмінно здійснюватиметься  між людськими особистостями, які  завжди цінуватимуть турботу, дружбу, чесність тощо.

Загалом кажучи, людські особистості, як вчить філософія, наділені цінностями (будь-що, що ми визнаємо як варте), структурованими в „кодекси цінностей”. Дехто навіть вчить, що саме ті цінності, які ми приймаємо, роблять нас тією чи іншою особистістю. І навпаки, без цінностей неможливо навіть уявити людину. Кожен з нас має набір того, що вважає „добрим”. Без уявлення про вартість ми навіть не починаємо діяти — за кожним людським актом можна завжди віднайти уявлення про „благе”, яке й змушує людину діяти певним чином. Тобто, людина і пальцем не поворухне, якщо не бачитиме за цією дією якогось блага. Це означає, наприклад, що і палити, і їсти, і пити горілку, і допомагати немічним, і писати закони, і працювати, і займатися спортом, і жертвувати собою, і т. д. люди будуть лише тоді, коли бачитимуть за цим якесь благо, передусім для самих себе, потім для своїх близьких, і т. д. — аж до рівня всього суспільства. Звичайно, виділяють суб'єктивний та об'єктивний аспект блага. Суб'єктивно людина може вважати благом, у принципі, що завгодно, а в об'єктивному значенні благом для неї буде лише те, що відповідає її „природі”, як відомо з філософської спадщини. Наприклад, природно людині потрібна певна кількість їжі, чуттєвих насолод, речей для володіння (що відбирають час) і т. д., і ця кількість ніколи не є нескінченною, хоча й різною для природно різних людей. Саме для визначення цієї кількості людині дається розум — згідно з класичним уявленням мудрість полягає у розумному розпорядженні речами (благами).

Людська особистість, як вчить нас більшість мислителів, наділена також волею. Саме ресурси  розуму та волі вона і має застосовувати  для вибору мети власної дії і  способу її досягнення. Розум має  знання, воля — свободу, і ці риси стають вирішальними в прийнятті  рішення. Знання застосовується розумом  у різноманітних ракурсах для  ознайомлення з ситуацією, перебору альтернатив і вибору найкращої  серед них, але сам вибір здійснює воля, яка спонукає до початку, власне, дії. При цьому життєво важливо, щоб між діяльністю розуму та волі був мінімальний розрив, інакше людина приречена на „неефективність власної особистості”, коли розум мислитиме про щось одне, а в реальності дії особистості цим планам не відповідатимуть. В ситуаціях, близьких до клінічних, людина в такому випадку починає жити в мріях розуму, які не мають жодного відповідника в реальності. І навпаки, за умови наявності достатнього рівня славнозвісної „сили волі” людина отримує здатність не лише пасивно приймати „удари долі”, але й, застосовуючи дані розуму, змінювати реальність на більш прийнятну для себе. Подібні міркування, до-речі, за аналогією можна застосувати на рівні фірми.

Проте тут і  з'являється перша проблема. Те, що є прийнятним для мене, не обов'язково є прийнятним для тебе, як відомо з банального життєвого досвіду. Тобто, жодна людська воля, як виявляється, не має абсолютної свободи, бо свобода  однієї людини (чи групи людей у  випадку колективних дій) обмежена свободою іншої. Наслідок простий —  хтось має поступитися своєю  свободою. Але чому хтось із них  має це робити? І що робити у випадку  двох (чи більше) егоїстів, коли жоден  з них не хоче поступатися? У цьому  випадку найчастіше має місце  своєрідна моральна суперечка, коли кожна зі сторін намагається представити  своє суб'єктивне бачення блага  як об'єктивне (прийнятне для всіх) і найбільш правильне[2, c. 165-167].

Життєвий досвід подібних суперечок, які в своїй  більшості лишаються нерозв'язаними  до кінця, призводить деяких людей до т. з. етичного релятивізму, коли просто заперечується сама наявність будь-якого  об'єктивного блага. Проте вже  сам процес моральної суперечки  до певної міри спростовує етичний  релятивізм, адже кожна зі сторін при  цьому застосовує поняття про  об'єктивне благо, і без цього  поняття, як виявляється, неможливо  нікого переконати в своїй правоті, чи, тим більше, розсудити людей  „по правді”. До-речі, слід правильно розставити акценти — закони (принаймні, створені людьми) в виборі уявлення про об'єктивне благо не дуже допомагають, адже всі вони були створені вже з огляду на певне уявлення про благо.

Але залишається  головне питання — що ж таке це об'єктивне добро. Цим і займається етика, в європейському варіанті — вже протягом двадцяти п'яти  століть. Дисциплінарно етика є  підрозділом філософії. І хоча термін іноді вживають і для позначення „моральності”, найчастіше під етикою мають на увазі вивчення (теорію) моральності. Етика бізнесу є однією з ряду „прикладних етик”, таких як етика мас-медіа, біоетика і т. п. Вживаючи термін „прикладна етика” переважно мають на увазі те, що загальна теорія повинна прикладатися (застосовуватися) до конкретного типу людської діяльності і слугувати критерієм її вивчення з точки зору моралі і розв'язання типових проблем. Але дуже часто процес має зворотній характер — типові ситуації певного роду людської діяльності (такого, як бізнес) спонукають теоретиків до їхнього переосмислення і усвідомлення. Врешті-решт, головною рисою філософії завжди лишатиметься створення (чи віднайдення) сенсу будь-чого, що потрапляє в поле зору мислителя.

Етика бізнесу, як відомо, є дуже молодою спеціальністю, і досі дуже багато людей схильні  до скептичного бачення наслідків  поєднання теорії (чи тим більше практики) бізнесу з етикою як галуззю  філософії. Проте, останнім часом цілий  ряд факторів призводить до все зростаючого  зацікавлення бізнесменів етичними питаннями[1, c. 527-529].

Спостерігається інтенсивне зростання боротьби за інвестиції, причому у світовому масштабі. Це призводить до зростання ролі інвестиційних  фондів, які, в свою чергу, зацікавлені  в додаткових гарантіях повернення своїх інвестицій з прибутком. Тому набуває поширення практика створення  „кодексів етики бізнесу”. Іноді такі кодекси підписуються однією компанією, іноді — декількома, здебільшого ці документи не мають додаткової до існуючих нормативних актів юридичної сили, але можуть означати для інвестора набагато більше, ніж десятки законів. Крім того, як виявляється, через „кодекс етики бізнесу”, дотримання якого вимагають від кожного працівника компанії, можна дуже ефективно формулювати місію фірми, її візії і способи досягнення стратегічних цілей.

Розвиток інформаційних  технологій (і пов'язаний з ним  розвиток мас-медіа) робить капітал  все більш відкритим для контролю, і тому — все важче стає назавжди приховати інформацію про махінації  і т. п.

Бізнес стає набагато вразливішим від свого  іміджу, а для його формування просто необхідно „бути хорошим”, чи принаймні таким здаватися — а оскільки про це краще скажуть дії, то в якості профілактики від шизофренії все-таки краще бути хорошим, а не лише таким здаватися. Наприклад, останні гучні скандали навколо ряду великих американських компаній у своїй більшості стосувалися навіть не скільки порушень закону, скільки порушення принципів етики бізнесу, і як наслідок — зруйнування загальної довіри, якої досягали протягом десятків років.

Остання особливість  дуже сильно формує особливості сучасної етики бізнесу: для більшості  людей стає очевидною, з одного боку, необхідність певної кодифікації етичних  принципів сучасного світового  бізнесу, а з іншого — неможливість використати для цієї ролі жодну, навіть достатньо розвинену релігійну  чи культурну платформу внаслідок  того, що жодна з таких платформ не має „культурної етичної монополії” на світовому рівні. Навіть незважаючи на глобалізацію і зростання зацікавлення світу в американській етиці підприємництва, що своїми коренями сягає протестанської (зокрема, пуританської) етики. Тобто, сучасна етика бізнесу не може бути жодним моралізаторством чи проповідництвом, що, до-речі, лише стимулює в ній розвиток справжніх філософських рис внаслідок потреби апелювати до „загальнолюдської раціональності”, саме до того, що у філософії століттями називалося „людською природою”, основою якої залишається раціональне начало і того, що, власне і об'єднує всіх людей незалежно від їхньої культурної приналежності[13, c. 334-336].

2.2. Роль етики в  бізнесі

Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє  собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві. 
Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями. 
Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:

- по відношенню  до майна фірми;

- у ситуаціях,  коли стикаються різні інтереси;

- при встановленні  зовнішніх ділових зв’язків;

- при роботі  з державними установами;

- у взаємовідносинах  із клієнтами і конкурентами;

- у делікатних  ситуаціях, коли перед співробітниками  фірми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у  таємниці приклад порушення колегами  внутрішньо-фірмових правил та  норм.

У розвинутих країнах  сформувались три сучасні етичні концепції менеджменту (принципи ділової  етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість, а також нова модель бізнесу.

Утилітаризмвиходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.

Концепція дотримання прав людиниґрунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому випадку не буде примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.

Концепція справедливостізобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядності і чесності.

Намітилась тенденція  переходу бізнесу від економічної  моделі, яка була притаманна минулому, до соціо-економічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після 80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 2.1[7, c. 344-347].

Розділ 3. Етичні норми у  сучасному менеджменті

3.1. Етика ведення  бізнесу в сучасних  умовах господарювання

За висловом Артура Воллержу, кадрова політика "BMW" складалася з професійних буднів: орієнтація способу дій на етичні цілі, велику людяність, ліберальність і терпимість, прагнення до справедливості, принцип дії і протидії, самостійність та індивідуальність, самоствердження в роботі, влада, ієрархія, прагнення до соціальних контактів, інформація і комунікація, вільне висловлення думки, прагнення до безпеки, соціальна користь праці й демократія.

Подібний перелік  етичних норм, безумовно, характеризує правильну поведінку організації. Етика базується на системі принципів  і норм, що характеризують поведінку  керівників і рядових працівників  організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також  у стосунках між собою.

Американська  освітня організація "Центр етичних  ресурсів" пропонує 12 кроків у напряму  розробки кожною організацією власної  етичної програми:

- формування  бачення майбутнього;

- визначення  базових цінностей;

- розробка корпоративного  етичного кодексу;

- створення служби  або призначення працівника з  питань етики;

- створення команди/комітету  оперативного вирішення етичних  питань;