Етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання

Найбільш важливим кроком у цьому напрямі можна  вважати прийняту в 1994 р. у швейцарському  місті Ко (Caux) Декларацію Ко -"Принципи бізнесу".

Круглий стіл бізнесу  в місті Ко був заснований у 1986 р. Фредеріком Філліпсом, попереднім президентом компанії "Філліпс Електроніко" та Олів'є Жискар Д'Естеном, віце-головою INSEAD, як засіб послаблення зростаючої напруги в торгівлі. До нього входять відомі бізнесмени Європи, Японії та США [6, 191-192].

Основними принципами бізнесу у цьому документі  визнані наступні:

1. Відповідальність  бізнесу: від блага акціонерів  до блага його основних партнерів.

2. Економічний  та соціальний вплив бізнесу:  до прогресу, справедливості та  світового співтовариства.

3. Етика бізнесу:  від букви закону до духу  довіри.

4. Повага правових  норм.

5. Підтримка  багатосторонніх торговельних стосунків.

6. Турбота про  навколишнє середовище.

7. Уникання протизаконних  дій.

Співзвучна цьому  документу праця американського соціолога Л.Хосмера, в якій сформульовані десять сучасних етичних принципів ділової поведінки, які спираються на аксіоми світової філософської думки. Три перші з них такі:

• Ніколи не роби того, що не відповідає твоїм довгостроковим інтересам або інтересам твоєї  компанії.

• Ніколи не роби того, про що не можна було б сказати, що ця дія чесна, відкрита та істинна, про яку не можна було б з  гідністю розповісти на всю країну у пресі та по телебаченню.

• Ніколи не роби того, що не є добром, що не сприяє формуванню почуття ліктя, почуття того, що всі  ми працюємо для однієї спільної мети.

Можна сказати, що ці принципи, які ґрунтуються  на вченнях Аристотеля, Платона, св. Августіна про особистість, чесність, доброчесність, відкритість, помірність, закликають до добра та співчуття.

Про те, що світ у цілому рухається, незважаючи на всі  конфлікти, до вироблення загальної, глобальної етики, свідчать документи міжнародних  форумів, такого, наприклад, як перший Всесвітній конгрес з етики, бізнесу  та економіки (Токіо, липень 1996 р.).

Останніми роками розширюється розуміння етики бізнесу  як складової ділової культури в  різних країнах світу.

Наприклад, у  Росії створено Національний фонд "Російська  ділова культура", постійно проводяться  міжнародні конференції, присвячені цьому  питанню. Так, у серпні 2000 р. відбулася  конференція "Бізнес і культура світу: репутація вітчизняного підприємництва та образ Росії у III тисячолітті". Конференція стала потужним інформаційним  приводом, який підвищив престиж підприємництва в очах російського та міжнародного суспільства. На конференції, в якій приймали участь провідні політики та підприємці, вчені та викладачі було прийнято "Принципи ведення справ  у Росії", які можуть бути цікавими й для українських ділових  кіл [9, 188-189]. У ній, зокрема, визначається:

1. Прибуток головніше  за все, але честь дорожча  прибутку.

2. Поважай учасників  спільної справи - це основа стосунків  та самоповаги. Виконуй прийняті  ділові зобов'язання.

3. Утримуйся  від насильства та погроз як  способів досягнення ділових  цілей.

4. Завжди веди  справу відповідно коштам.

5. Виправдовуй  довіру. Вона - основа підприємництва  та ключ до успіху. Прагни завоювати  репутацію чесного, компетентного  та порядного партнера. Будь таким,  яким ти хочеш бачити свого  кращого партнера.

6. Конкуруй достойно. Не доводь ділові суперечки  до суду. Найнадійніший партнер  той, який теж виграє від  угоди.

7. Дотримуйся  чинних законів та поважай  законну владу.

8. Для законного  впливу на владу об'єднуйся  з однодумцями на основі даних  принципів.

9. Роби добро  не заради користі та марнославства.  Не вимагай за зроблене неодмінного  суспільного визнання.

10. При веденні  справи, як мінімум, не завдай  шкоди природі.

11. Знайди в  собі сили протистояти злочинності  та корупції. Сприяй тому, щоб  вони стали невигідними для  всіх.

12. Будь терпимим  до представників інших культур.  Вони - не гірші і не кращі  за нас, вони просто інші.

Уважне ставлення  до культури та національних особливостей інших людей, як у суспільстві, так  і у сфері бізнесу, дозволить  передбачити та точно прорахувати  те, як вони будуть реагувати на пропозиції. Більш того, це допоможе певною мірою  визначити їх ставлення до вас, вважає Р. Льюіс, автор відомої праці "Ділові культури в міжнародному бізнесі", керівник організації "Richard Lewis Communications", яка є центром із вивчення крос-культурної взаємодії. Організація має філіали у 30 країнах світу. Тут бізнесмени вивчають не тільки іноземні мови, але й отримують навички ділового спілкування з представниками інших культур. Серед клієнтів центру такі гіганти сучасної економіки, як "Дойч Банк", "БМВ", "Жиллет" та ін.

В українському діловому суспільстві, незважаючи ні на що, невблаганно міцніє прагнення  до утвердження таких норм ведення  справ, які, з одного боку, увібрали б у себе кращі традиції ділової  культури України, а з іншого - кращі  норми цивілізованого бізнесу[14, c. 461-463].

"Нова управлінська  система змушена буде запропонувати  рівні для всіх правила гри  у нашій країні", - підкреслюється  в аналітичному матеріалі Агентства  гуманітарних технологій. Як для  бізнесменів, які прийшли з  управлінських структур та беруть  участь у приватизації державної  власності, так і для тих,  чий економічний інтерес сформувався  в той час, коли всі державні  ресурси вже розподілені. Саме  їм доводиться створювати свої  ніші у бізнесі, часто з нуля. їх відрізняє висока активність, іноді навіть агресивність, жорсткість, наявність більш усвідомлених  зовнішньоекономічних інтересів.  Проте їм явно не вистачає  знань у сфері стратегічного  планування, вони не завжди мають  відповідну сучасним світовим  вимогам освіту.

Вироблення принципів - це величезна праця. Однак ці принципи мають бути почутими, усвідомленими  та сприйнятими тими, хто буде їх дотримуватись.

Відомі філософи-просвітники  Дідро, Вольтер, Руссо та їх послідовники вважали, а що всі нещастя людей  через неуцтво, через незнання того, що добре, а що погано. Чи так це? Необхідно  вказати людині на її помилки і  вона змінить свою поведінку. Чи так  це? Практика свідчить, що справа значно складніша.

Можна змусити  людину підписати документ, в якому  вона визнає, що вживати алкоголь шкідливо, що вона зобов'язується відмовитися  від цієї звички. Але чи означає  це, що так воно й буде. Скоріше - ні.

Українські бізнесмени, наприклад, представляють групи  з різними джерелами початкового  капіталу, різною мотивацією, досвідом спілкування з владою, рівнем освіти та культури. Домогтися розуміння, а  тим більше дотримання етичних принципів  надзвичайно складно, заважають  цьому різноманітні бар'єри.

Внутрішні:

• скептичне  ставлення до етики в бізнесі;

• песимізм (нічого тут не зміниш; крали і красти будемо);

• фаталізм (зло  всесильне, воно перемагає завжди і  всюди);

• перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші...);

• невпевненість  у своїй моральній послідовності;

• моральна нестриманість;

• страх стати  неконкурентоспроможним;

• завищена самооцінка. Зовнішні:

• закони, суспільна  думка;

• підкуп чиновників;

• недобросовісність  ділових партнерів;

• застосування силових методів у стосунках  із партнерами;

• необов'язковість  у ділових комунікаціях. У сфері  торгівлі:

• порушення  зобов'язань по платежах;

• порушення  строків постачання;

• закупівля  та продаж товарів із простроченими  термінами реалізації;

• непрофесійність  персоналу;

• операції з  контрабандним товаром. У сфері  виробництва:

• виробництво  товарів низької якості;

• підробка торгових знаків;

• створення  підставних фірм та перекачування коштів. У сфері фінансів:

• затримка операцій з метою "прокручування" грошей;

• нечесність персоналу;

• розголошення комерційної таємниці, крадіжки, змова  з конкурентами;

• підробки документів тощо.

Ділові люди намагаються знайти відповідь на питання, що важливіше - правові (офіційні) норми, які регламентують економічне життя суспільства, або етичні? Якою має бути їх взаємодія?

Практика багатьох країн (наприклад Венесуели, Італії) свідчить, що чітке, детальне правове  регулювання далеко не завжди забезпечує високій рівень етики ділових  відносин. В Японії, навпаки, етика, ділова культура, роблять непотрібними більшість формальних норм[3, c. 198-201].

Що необхідно  і можливо зробити аби етичні норми бізнесу стали реальністю в наших умовах?

Як свідчать результати соціологічних досліджень, для встановлення етичних принципів  необхідно наступне:

• розумна податкова  політика;

• чітке та стабільне  правове регулювання економіки;

• ліквідація організованої  злочинності, корупції;

• політична  стабільність;

• професійність  підприємців;

• рівні умови  для всіх для ведення бізнесу;

• формування у  суспільстві позитивного іміджу підприємця;

• формування корпоративної  етики підприємців;

• навчання етичним  основам бізнесу.

Вочевидь, що становлення  етичних норм має починатися з  конкретної організації, фірми. Світовим діловим суспільством накопичено певний досвід у цій справі. Все частіше  фірми, організації запроваджують  кодекси поведінки або корпоративні кодекси, іншими словами правила, якими  керуються окремі організації, фірми. Проаналізуємо роль та місце кодексів поведінки[9, c. 578-579].

1.3. Корпоративні кодекси  ділової поведінки

Одночасно із розвитком  економічних відносин, як зазначилося вище, змінюється співвідношення правової та моральної сфер їх регулювання. Коли законодавчих заходів виявляється недостатньо, вони доповнюються етичними, культурними нормами.

Однією із форм, що регулює принципи та правила ділової  поведінки у фірмі, організації, стали етичні кодекси або кодекси  поведінки.

Перші корпоративні етичні кодекси з'явилися у США  на початку XX ст. Це були стислі формулювання ідей, наприклад: "Компанія дотримується стандартів системи вільного підприємництва". До кодексів включався перелік деяких норм поведінки з клієнтами та конкурентами. Такий документ був  прийнятий ще у 1945 р. компанією "Джонсон  і Джонсон" і досі не змінювався.

Наступний етап поширення корпоративних кодексів починається на початку 50-х років. Корпоративні кодекси приймають  не тільки американські, але й європейські, канадські, японські фірми. Аналіз літературних джерел дозволяє уявити структуру, наприклад, японських кодексів:

A. Ставлення  до компанії:

• відданість;

• вдячність.

Б. Ставлення  до роботи:

• ретельність;

• відповідальність;

• старанність

• ощадливість;

• почуття гордості за свою роботу.

B. Ставлення  до старших:

• повага;

• чемність.

Г. Ставлення  до співробітників:

• співробітництво;

• визнання заслуг.

Вінцем таких  кодексів, стверджував К. Татеісі, засновник та голова японської корпорації "Омрон", повинен бути зрозумілий та сприйнятий усім персоналом ідеал. Зазвичай такий ідеал формується у вигляді девізу:

"Працювати  в ім'я

Кращого життя,

Кращого світу для всіх" [9, 45].

Поступово у  кодекси почали включати положення  про подарунки, хабарі, про здоров'я  та безпеку, про стосунки з клієнтами, про навколишнє середовище тощо.

Більшість компаній передбачала застосування санкцій (зауваження, звільнення) до тих співробітників, які порушували положення кодексів. Особливо це стосувалося хабарів, подарунків, непоступливості у конфліктах, використання внутрішньої інформації. Досить часто  вимагалася письмова згода про дотримання вимог етичного кодексу.

Ініціаторами, авторами кодексів в основному були представники вищого керівного персоналу, хоча останнім часом до їх розробки залучають і  службовців. Тільки чверть кодексів було адресовано всім службовцям, як правило  стосувалися вони здебільшого менеджерів.

Дослідження, проведені  американською асоціацією менеджерів, свідчать, що кодекси, які складаються  із загальних положень (наприклад, не кради), легко забуваються та не приносять  користі.

За даними тих  же досліджень, сьогодні майже всі  великі американські корпорації (97%), половина невеликих фірм мають подібні  етичні кодекси. Вони різняться як за змістом, так і за обсягом. Велика комп'ютерна компанія "Крей Рісерч Інкорпорейтед" обмежилася 120 словами, а етичний кодекс компанії "Кока-кола" складається з п'яти розділів [9, 44].