Етика ведення бізнесу в сучасних умовах господарювання

На основі вищенаведеного, питання "чи моральний бізнес" можна трактувати як, чи "моральне взагалі суспільство", оскільки, якщо визнано, що в підприємництві існує  можливість ігнорувати мораль, то і  суспільство не завжди і не в усіх своїх проявах моральне, внаслідок  цього етика бізнесу - це, по суті, "етика суспільства".

Канадський професор Д.Брейбрук вважає, що "саме теоретичне пояснення суперечних проблемних ситуацій, що будується на загальних принципах класичної етики, здатне внести ясність і логіку в систему мотивації бізнесмена, визначити конкретну лінію його поведінки". І далі "Бізнес, подібно державі, родині й історичним здійсненням християнства, надто багатогранний, щоб можливо було судити про нього з простих позицій добра і зла". А.Ф.Найт, ще у 1935 p., говорячи про етику конкуренції, довів, що суспільне життя занадто складне, для того, щоб можна було безапеляційно говорити про абсолютну перевагу одних способів організації суспільства і абсолютну неприпустимість інших[15, c. 467-469].

Виявлення різниці  пріоритетів, цілей і сприйняття результатів - це лише різні шляхи  реалізації загальних принципів. Однак, якщо бізнесмени в змозі поставити  себе на місце суспільних активістів, то поставити себе на місце бізнесменів, не знаючи підприємницької діяльності, й попередньо вважаючи її аморальною, неможливо. Коли Сократ спитав свого  співрозмовника, що означає благочесна поведінка, той з наївною упевненістю відповів, що це означає робити так, як він робить. І деякі з найбільш енергійних суспільних активістів дуже нагадують цього сократівського співрозмовника.

Формування ділової  етики в нашій країні розпочалося  в другій половині XVIII ст., коли відбувся поділ міського населення на купців і міщан. Купці, звільнені від  податків і рекрутської повинності, вже не були беззахисними. Хоча ще тривалий час слово "купець", "купчисько" мало презирливий відтінок. Однак цей "купчисько" оволодів законами ринку, переймаючи західні зразки поведінки.

Рисами успішного  підприємця в той час вважалися: знання і досвід, передбачливість  і обережність, ощадливість, вірність слову. Ці риси свідчили про міцну  репутацію купця. Цінувалося також  вміння вести бухгалтерські рахунки, поважалося знання права та іноземних мов.

У творах самих  купців другої половини XVIII ст. описувався новий тип ідеального підприємця, який забезпечує процвітання справи завдяки своїй порядності, добрій вдачі та вимогам до себе.

Не можна сказати, що образ "досконалого купця" став для більшості об'єктом для  наслідування. Ділові люди могли обдурювати, порушувати угоди, отримувати прибуток нечесним способом.

У становленні  ділової етики велику роль відіграла  релігія: протестантська - в європейських країнах, США; православна - в Україні, Росії, інших країнах СНД.

У класичній  роботі німецького соціолога-економіста М. Вебера "Протестантська етика  і дух капіталізму" відзначається, що "ідеальний" тип капіталістичного підприємця відрізняється тим, що йому "не притаманна" показова розкіш і марнотрацтво [13, 190-191].

Купці, які представляли християнську течію, як підкреслює сучасний російський дослідник П. Буришкін, розглядали свою діяльність не тільки і не стільки як джерело наживи, а перш за все як виконання задачі, свого роду місію, покладену Богом і долею [12,35].

Вагому роль у формуванні ділової етики відіграло  також відношення суспільства до багатства, заможної людини, власності. На Заході власність вважалась результатом  діяльності людини, його винахідливості, діловитості. У нас же заможних людей не дуже шанували. Людина, яка розбагатіла, сприймалась як нечесна або не дуже порядна. (Слід відзначити, що й сьогодні ця думка зберігається в суспільній свідомості). Пояснення такого ставлення був зв'язок підприємців із владою, їх залежність від_ представників владних структур. Суперництво через вигідне державне замовлення, пільговий кредит підштовхувало до обдурювання та нечесних дій.

Втручання уряду  у сферу бізнесу стало однією з причин того, що протягом багатьох років не були сформовані етичні кодекси  поведінки в загальноприйнятому розумінні цього слова.

Не можна не враховувати й те, що наприкінці XIX - поч. XX ст. підприємницька діяльність поповнилася багатьма представниками різних соціальних груп, які іноді  не мали уявлення про традиційну мораль. "Біржові зайці", що розбагатіли  на спекуляціях із цінними паперами, напіврозорені, без ділових здібностей, але з родинними зв'язками поміщики - всі пручатися розвитку ділової  моралі[9, c. 439-441].

Однак на початку XX ст. у підприємницькому середовищі поступово почали формуватися інші ціннісні орієнтації, форми відносин між підприємцями і владою, що знайшли  своє втілення в діяльності багаточисленних організацій. Про їх вплив на господарське життя вказує той факт, що представники цих організацій запрошувалися як рівноправні партнери в урядові органи. Підприємці приймали участь у розробці програм, ефективно відстоювали власні інтереси. Саме на початку XX ст. підприємці визначають принципи ведення справ, основою яких є етичні принципи:

Поважай право  приватної власності, люби та поважай  людину, будь вірний своєму слову, живи за доходами, будь цілеспрямованим, поважай  владу.

Кілька століть  світове підприємницьке співтовариство йшло до злиття в єдине двох основоположних засад бізнесу - моральності та успіху. Багато в цьому напрямі зробили  американські підприємці. Етика стала  фундаментом бізнесу. Високі етичні стандарти - основою успіху. Ця доктрина була прийнята американськими бізнесменами. Вона була покликана стримати "жагу наживи", збалансувати оцінні судження в умовах поляризації багатства.

У той же час  права людини, у тому числі і  права споживачів, і необхідність захисту навколишнього середовища більше не могли ігноруватися компаніями не тільки через ризик застосування санкцій до них, але й через  загрозу втрати довіри. Турбуючись про свій імідж, національні компанії об'єднуються в асоціації, які  все більше починають керуватися етичними принципами. Створюються міжнародні організацій, які впроваджують принципи бізнес-етики.

Найвідомішими світовими організаціями є: Міжнародне товариство економіки та етики (International Society of Economics and Ethics), Інститут соціальної та етичної відповідальності (Institute of Social and Ethical Account Ability), Мережа соціальних починань (Social Ventures Network).

До відомих  європейських організацій належить Європейська етична мережа (European Ethics Network), Європейська мережа бізнес-етики (European Business Ethics Network EBEW).

У вересні 2000 p. Європейська  мережа бізнес-етики провела свою 13-ту щорічну конференцію в Кембриджі (Великобританія) під назвою: "Етика: лідерство та відповідальність", зібравши відомих представників  бізнесу, суспільних організацій, фахівців бізнес-шкіл[5, c. 315-317].

Отже, з точки  зору моралі бізнес - лише модель, зліпок суспільних відносин. Моральні проблеми в ньому не складніші й не простіші, ніж у суспільстві у цілому. Такий висновок тим більш є  правильним, оскільки прибічники положення  про первісну аморальність підприємництва обґрунтовують цей вердикт, посилаючись  на те, що бізнес є нібито інституціоналізований людський егоїзм, оскільки його основною причиною є особистий егоїзм. У такому випадку і суспільство в цілому аморальне, так як і в ньому присутній особистий інтерес. Егоїстичне начало, притаманне людині, нікуди не зникає, навпаки, як свідчить історія, соціальний прогрес пов'язаний із досконалістю саме демократичних форм правління, а ті якраз пробуджують, активізують особистий інтерес в людині як каталізатора суспільного розвитку.

І навпаки, соціальної катастрофи зазнають ті суспільства, в  яких особистий інтерес відсутній  і які повністю регламентується "зверху" державою.

Таким чином, за поняттями "соціальний прогрес", "демократична форма влади", "особистий  інтерес", "бізнес" - стоїть визначений, історично сформований механізм соціальної еволюції, а саме: демократична влада перетворює особистий інтерес  у важіль соціальної динаміки - соціальні  ініціативи, як їх називають соціологи. І якщо бізнес, за загальним визначенням, активізує (і дуже сильно) інтерес, то він тим самим є засобом  формування соціальних ініціатив, тобто  засобом розвитку і зміцнення  демократії.

Отже, бізнес органічно  пов'язаний із демократією, оскільки є  одним із засобів, що сприяє соціальній діяльності. Бізнес не тільки економічна чи політична, а й філософська  категорія, умова здійснення соціальних ініціатив.

Суспільство історично  прагне до демократії й бізнесу, ринкова  економіка є необхідним компонентом  для реалізації цієї мети. Сама ж  мета цілком пов'язана з мораллю, оскільки цінності демократії, що визначають пріоритетними природні права людини стосовно держави, і є політичний корелят моральних цінностей.

Отже, можна зробити  висновок: по-перше, суспільний розвиток теологічний, а його "над мета" - моральний прогрес; по-друге, бізнес як соціально-філософська категорія  сприяє моральному прогресу суспільства.

Проблеми бізнес-етики  з точки зору організації поділяються  на внутрішні проблеми та проблеми, що характерні для всього бізнес-середовища.

Серед внутрішніх проблем слід виділити нечесність на робочому місці, зловживання алкоголем, крадіжки, конфлікти інтересів, несправедливість із боку управлінського персоналу, розголошування таємниць, підкуп тощо.

Етичними проблемами, характерними для всього бізнес-середовиша, вважаються: порушення правил екологічної безпеки, зловживання у фінансових розрахунках, при найманні працівників, обдурювання споживачів.

В сучасних умовах, коли відходить "золота ера" неймовірних  прибутків, виникає необхідність у  встановленні формальних та неформальних правил гри у вітчизняному бізнесі. Основою цих правил є моральні норми, які завжди цінувалися і цінуються  зараз, оскільки вони допомагають прогнозувати моделі поведінки ділових партнерів, краще планувати діяльність фірм, організацій[10, c. 347-349].

1.2. Етичні норми,  принципи ведення  справи

Люди приходять  у бізнес, стають підприємцями з  різних причин або мотивів. Одні - тому що прагнуть багатства, матеріальних благ; інші - тому що хочуть бути господарями  своєї долі; треті - не хочуть працювати  за чиєюсь вказівкою; четверті - тому що треба "вижити". Те, чого вони прагнуть, називають цінностями. Спільною цінністю для всіх категорій у бізнесі  є прибуток. Отримання прибутку пов'язане  з нормами та правилами гри.

Бізнес як соціально-економічне явище існує в умовах специфічних  людських взаємин. Це - ціла система  знань, вмінь та навичок поведінки  людей, які здійснюють комерційну діяльність.

На початковому  етапі свого розвитку бізнес мав  вигляд простого обміну товарів. З еволюцією  економічних структур суспільства  бізнес перетворився на складну діяльність, в яку включилися промислові підприємства, магазини, біржі тощо. Активними  суб'єктами цієї діяльності стали підприємці, менеджери, дилери, брокери тощо. їх почали називати бізнесменами.

У сфері бізнесу  складаються різні відносини  між суб'єктами діяльності.

"У мене  з ним добрі стосунки", тобто  соціальний зв'язок оцінюється  як позитивний.

"У мене  до нього добре ставлення" - дається позитивна оцінка людині.

Однак ці відносини  можуть бути й іншими, заснованими  на обдурюванні, необов'язковості, заздрощах, злості.

Численні дослідження  в галузі філософії, соціології, соціальної психології свідчать, що у ставленні  до чогось або у відносинах з кимось ключову, регулюючу роль виконують  не правові, а етичні принципи. Це стосується ситуацій, коли людина не усвідомлює, що поводить себе аморально, бо "безпринципність - також принцип". Пояснення цьому  просте: основу людської психіки, її душі складають незнищувальні уявлення про те, що таке добро і зло, любов і ненависть, справедливість і несправедливість. Позбавитись їх людина не в змозі, оскільки без них вона безсила у житті.

Однак бізнес виникає  в умовах приватної власності. Сам  процес отримання прибутку часто  виявляється далеко не етичним, і  у людей давно склалося двояке ставлення до бізнесу, бізнесменів. Протягом століть люди, стикаючись із так званими "діловими людьми", завжди ставили питання: "Чого чекати від них?", "Ошукає або запропонує справжній товар?"[12, c. 316-318]

Нині етичні принципи знову стали проблемою, над вирішенням якої працюють учені. Визначаються етичні принципи на міжнародному, регіональному, професійному, корпоративному рівнях.