Cутність державного регулювання економіки

3

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

1.1 Цілі і завдання ДРЕ

1.2 Межі втручання держави в економіку

1.3 Інструментарій державного регулювання

2. ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

3. ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

3.1 Принципи державного регулювання економічних процесів

3.2 Сучасні методи державного регулювання

4. ПОЛІТИКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

4.1 Соціальна політика держави

4.2 Фінансова політика держави

5. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

5.1 Засоби ДРЕ

5.2 Механізм державного регулювання політики цін

5.3 Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Державне управління (англ. public administration) – діяльність органів державної влади та їх посадових осіб з практичного втілення виробленого на основі відповідних процедур політичного курсу (public policy). Діяльність органів державного управління традиційно протиставляється, з одного боку, політичної діяльності, а з іншого боку, – діяльності по формулюванню політичного курсу.

У теорії державного управління існують три основні підходи до формулювання основних принципів державного управління:

–                    правовий підхід;

–                    політичний підхід;

–                    менеджеристський (управлінський) підхід.

Згідно правового підходу, ключовими цінностями державного управління є цінності верховенства права, захисту прав громадян. Державний службовець підпорядкований не стільки своєму керівництву, скільки вимогам правової держави і Конституції.

Згідно політичному підходу, основним завданням державного управління є максимально краще втілення волі народу. Державні службовці повинні бути політично відповідальні (підзвітні), сприйнятливі до поточних інтересів громадян. Для того, щоб втілити це, іноді пропонується реалізація концепції «представницької бюрократії», в рамках якої органи виконавчої влади мають бути соціальною моделлю суспільства в мініатюрі. Передбачається, що в цій ситуації полегшиться облік відомствами існуючих в суспільстві інтересів, будуть знижені можливості для дискримінації окремих груп.

Згідно менеджерістскому підходу, основними цінностями державного управління повинні бути ефективність, економічність та результативність, сформульованих, по можливості, в квантіфіціруемой (вимірної) формі. Основна проблема, яка ставиться в цьому підході, полягає в тому, як забезпечити потрібний результат з найменшими витратами або, як варіант, як отримати максимальний результат при заданих витратах. Характерною ознакою даного підходу є використання поняття «державний менеджмент» (public management) як синонім поняття «державне управління».

Спільною для всіх трьох підходів є проблема відповідності дій державних службовців сформульованим заздалегідь принципам:

–                    проходження принципом верховенства права (правовий підхід);

–                    проходження волі народу (політичний підхід);

–                    проходження мети отримання потрібного соціально-економічного результату (менеджеристський підхід).

Оцінка того, наскільки ця проблема вирішується, називається якістю державного управління. Кожен підхід використовує в якості основних різні показники якості державного управління.

Далі в контексті державного регулювання мається на увазі державне управління економікою. Так як в сучасних умовах функціонування економіки України функція управління звузилася до регулювання. Це пов'язано з активними приватизаційними процесами і звуженням державного сектора економіки впродовж 90-х та на початку 2000-х років. Внаслідок цього зменшилась кількість об'єктів, керованих державою.

Актуальність теми дослідження. Державне регулювання ринкової економіки є важливою складовою функціонування сучасних господарських систем в більшості розвинутих країн світу. Конкретні інструменти державного втручання залежать від особливостей економічного, політичного та соціального розвитку певної країни. Посилення державного втручання та регулювання завжди мали місце в періоди виникнення кризових явищ в економіці. Становище в економіці сучасної України об’єктивно потребує активізації ролі держави в процесі стабілізації економіки та досягнення економічного зростання.

Мета роботи – розкрити сутність державного управління, ознайомитись з об’эктами, розкрити їх зміст, сутність та механізми.

Для досягнення поставленої мети необхідно:

1.                  Визначити основні цілі та тавдання держави в управлінні ринковою економікою;

2.                  Ознайомитись з об’эктами державного управління;

3.                  Проаналізувати механізм реалізацій державної політики в управлінні.

1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
 

1.1 Цілі і завдання ДРЕ

Головне завдання державного регулювання економіки - створення певних умов для забезпечення нормального функціонування економіки. Держава у взаємодії з ринком підтримує і стимулює розвиток суспільства, відстоюючи, перш за все, його інтереси. Розвиток суспільства сприяє ефективному, максимальному незалежному функціонуванню суб'єктів ринку, отримання їм оптимальних вигод. Держава захищає право власності, права споживачів.

Основні функції ДРЕ:

–                    розробка, прийняття та контроль над виконанням господарського       законодавства;

–                    визначення пріоритетів макроекономічної політики;

–                    забезпечення умов ефективного функціонування ринку;

–                    вирішення тих економічних проблем, які ринковий механізм не вирішує.

Держава визначає те нормативно-правове поле і ті правила гри, на якому грають і яких дотримуються суб'єкти ринку.

Реалізація цих функцій забезпечується вирішенням конкретних завдань ДРЕ, що відображають систему пріоритетів економічної політики держави як на даному поточному моментом, так і на перспективу.

Завдання ДРЕ:

1.                  Вдосконалення законодавства, що забезпечує правову основу діяльності підприємців та захист їх інтересів.

2.                  Підтримка оптимальних загальноекономічних пропорцій.

3.                  Удосконалення галузевої структури економіки, державна підтримка базових і інших галузей промисловості.

4.                  Оптимальне поєднання поточних і перспективних напрямків розвитку економіки: структурно-інвестиційної і науково-технічної політики.

5.                  Створення сприятливих умов для накопичення капіталу.

6.                  Підтримання прийнятного для більшості населення рівня диференціації та розподілу доходів, соціальної стабільності в суспільстві.

7.                  Регулювання зайнятості та якості відтворення робочої сили в умовах постійної зміни продуктивних сил.

8.                  Створення умов для вільної та добросовісної конкуренції, вільного переміщення товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

9.                  Охорона навколишнього середовища, запобігання її зараження, недопущеня загибелі природи.

10.             Забезпечення національної безпеки та ін.

1.2 Межі втручання держави в економіку

У першу чергу, це правильна організація грошового обігу.
Не менш важливим є надання державою різних суспільних товарів. Механізм вільного ринку дозволяє задовольняти практично всі потреби, які виражаються в грошовій формі, тобто, через попит. Однак існують такі потреби, які неможливо виміряти в грошах і перетворити в попит. Мова йде про послуги колективного користування: оборона держави, державне управління, система енергетики, національні мережі комунікацій, охорона громадського порядку, контроль екології і т. д. Тут не обійтися без втручання держави в економіку[1].

Наслідки зовнішніх ефектів також можуть бути усунені тільки за допомогою держави. У процесах ринкового виробництва і споживання можуть виникати своєрідні дефекти, що не мають грошового вираження і не фіксуються ринком. Ці зовнішні ефекти порушують ринкова рівновага і обумовлюють неефективний розподіл ресурсів, що робить необхідним втручання держави в економіку.

Перераховані вище функції, які виконує держава по організації грошового обігу, надання суспільних товарів і усунення наслідків зовнішніх ефектів, утворюють максимальні межі його втручання в економіку вільного ринку. Разом з тим ці функції складають мінімально необхідні кордону регулювання реального ринку. Отже, нерегульованого ринку взагалі не може бути, оскільки в певному впливі з боку держави потребує навіть найдосконаліший вільний ринок.

Якщо розглянути реальний конкурентний ринок більш докладно, виявляться нові області економічного життя, де виявляється обмеженість механізму ринку, що робить необхідним більш широку участь держави в економічних процесах. Сукупність таких областей визначає максимально допустимі межі втручання в економіку. Коротко розглянемо ці сфери:
Перерозподіл доходів.

Ринок бере до уваги всі доходи, отримані в результаті діяльності вільної конкуренції на ринках факторів виробництва, причому розміри цих доходів залежать від ефективності вкладення факторів. У суспільстві ж є люди, які не володіють ні землею, ні капіталом, ні працею (непрацездатні, незаможні). Вони не беруть участі в конкуренції, не отримують жодних доходів. Існують і люди, що не мають роботу, але працездатні, це особи, які не можуть знайти ринкове застосування своїй праці. Ринкове розподіл доходів також не застосовується до тих, хто зайнятий у виробництві громадських товарів, зміст таких працівників стає завданням держави.

Держава бере на себе забезпечення правової бази і деяких найважливіших послуг, що є передумовою ефективного функціонування ринкової економіки. Необхідна правова база припускає такі заходи, як надання законного статусу приватним підприємствам, визначення прав приватної власності і гарантування дотримання всіх встановлених законом правових норм. Уряд встановлює також законні шаблони поведінки, які регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами. Основні послуги, забезпечувані державою, включають застосування поліцейських сил для підтримання громадського порядку, введення стандартів вимірювання якості продуктів, створення грошової системи, що полегшує обмін товарів і послуг.

Конкуренція

Конкуренція є основним регулюючим механізмом в економіці. В умовах діючої конкуренції індивідуальні виробники і постачальники ресурсів можуть лише пристосовуватися до бажань покупців, які ринкова система фіксує і доводить до відома продавців. Конкуруючих виробників, уважних до волі ринкової системи, чекають прибуток і зміцнення їхніх позицій; ті, хто порушує закони ринку, приречені на збитки і у кінцевому рахунку фінансовий крах і банкрутство.

Однак, механізм ринку не реалізує до кінця право на працю для всіх тих, хто може і хоче працювати. При цьому, забезпечення зазначеного права не аналогічно наділенню всіх працездатних членів суспільства гарантованими робітниками місцями. Для дійсно ефективної роботи ринку потрібно оптимальний резерв робочої сили. Однак, в ринковій системі неминуча безробіття, що ставить перед державою ряд складних проблем. Обов'язком держави автоматично стає регулювання ринку робочої сили з метою підтримки певного рівня зайнятості, а також матеріального забезпечення людей, які втратили робочі місця.

Інфляція і циклічність

Інфляція є найскладнішою проблемою ринкової економіки, яка вирішується шляхом проведення антиінфляційної політики.
Суть державної антициклічної політики, полягає в тому, щоб під час криз і депресій стимулювати попит на товари і послуги, капіталовкладення і зайнятість. При тривалому і бурхливому підйомі в економіці країни можуть виникнути небезпечні явища товарних запасів, зростання імпорту і погіршення платіжного балансу, перевищення попиту на робочу силу над пропозицією, а отже, несправедливий зростання заробітної плати і цін. У такій ситуації завдання державного регулювання економіки – пригальмувати зростання попиту, капіталовкладень і виробництва, щоб по можливості скоротити перевиробництво товарів і перенакопиченням капіталів.

Розвиток фундаментальних наукових досліджень

Безумовно, займатися науковими дослідженнями з тривалими термінами окупності, високим ступенем ризику і невизначеністю відносно прибутку не під силу ринкового механізму. Тому держава змушена стимулювати науково-технічний прогрес. Такі дослідження життєво необхідні для підтримки галузей, які переживають технологічний кризу.

Реалізація національних інтересів

Регулювання зовнішньоекономічних зв'язків припускає проведення державою відповідної зовнішньоторговельної політики, контроль над міжнародною міграцією капіталів і робочої сили, вплив на валютні курси, керування платіжними балансами і т.д.

1.3 Інструментарій державного регулювання

Для вирішення численних завдань, що стоять перед державою у сфері економіки, у розпорядженні держави є широкий набір інструментів.
Основні інструменти державного регулювання:

Фіскальна політика

Важливий інструмент для досягнення стабілізації економіки. Маніпулюючи державними витратами та податками, можна стимулювати ділову активність, впливати на безробіття і інфляцію. Нерозумне застосування цього інструменту перетворює фіскальну політику на чинник, дестабілізуючий економіку.;