Трудове право як галузь права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ  ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………… 4

1.1 Трудовий договір…………………………………………………….4

1.2 Зміст трудового договору……………………………………………9

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ  ВИДИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ………………....14

2.1 Особливості трудового договору……………………………….....14

РОЗДІЛ 3 ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………………30

3.1 Причини припинення трудового договору……………………….30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕ…………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми.Трудовий договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору.

Об'єкт дослідження.Відносини,що виникають при уладені трудового договору.

Предмет дослідження.Поняття,сторони та зміст трудового договору.

Мета дослідження.Розглянути основні положення трудового договору.

Завдання дослідження.Розглянути трудовий договір.

Курсова робота виконана на 30 аркушах та складається зі вступу, Трьох основних розділів, висновків та переліку використаної літератури, який містить 18 джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ  ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

1. Трудовий договір

 

 

Трудовий договір — це угода  між працівником і власником  підприємства, установи, організації  або уповноваженим ним органом  чи фізичною особою, згідно з якою працівник  зобов’язується виконувати роботу, визначену  цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові .

Як юридичний факт трудовий договір є підставою виникнення і формою існування трудових правовідносин  у часі, а також передумовою  виникнення й існування інших  правовідносин, тісно пов’язаних з  трудовими. Зауважимо, що трудовий договір — це угода сторін, а трудові правовідносини — це правовий зв’язок працівника й роботодавця.

Трудовий договір є також  юридичним фактом реалізації працівником  інших трудових прав та обов’язку  працювати чесно й сумлінно в  обраній сфері діяльності.Як інститут трудового права трудовий договір  — це система правових норм щодо прийняття на роботу, переведення  на іншу роботу, зміни умов праці  та звільнення з роботи. Інститут трудового договору є серцевиною системи трудового законодавства.

Трудовий договір є  угодою між працівником і роботодавцем, визначає правове становище працівника. У ст. 21 КЗпП установлено зобов’язання сторін трудового договору.

З моменту укладення трудового  договору між працівником та роботодавцем виникають трудові правовідносини. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку організації  і набуває прав, установлених для  працівників цієї організації.

Зауважимо, що організаційно-правові  форми праці — це трудовий договір  та договір цивільно-правовий, предметом  якого є праця особи. Поняття трудового договору дає змогу виокремити основні ознаки трудового договору. Так можна розрізнити трудовий договір від цивільно-правових договорів, пов’язаних із застосуванням праці.

Предметом трудового договору є  процес праці; працівник зобов’язаний виконувати роботу (трудову функцію), визначену угодою сторін; йдеться  про роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

У трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу щодо працівника і за порушення трудової дисципліни може розірвати трудовий договір з працівником. Роботодавець має право притягти працівника до матеріальної відповідальності, якщо для цього є підстави та умови, у порядку, визначеному законодавством про працю. Роботодавець бере на себе й ризик втраченої чи зіпсованої продукції (без вини працівника).

Відповідно до Конституції України  будь-яке пряме або непряме  обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального  і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і  характеру, занять, місця проживання не допускається.

При укладенні трудового договору сторони, крім обов’язкових (основних), можуть визначити додаткові умови  трудового договору. Якщо сторони  обумовили додаткові умови, то вони теж обов’язкові для сторін трудового  договору. Наприклад, сторони можуть обумовити при укладенні трудового  договору його строк, випробування, неповний робочий час, сумісництво, а також  інші умови трудового договору. Права  й обов’язки працівника доповнюються, уточнюються чи конкретизуються  стосовно виконуваної ним трудової функції.

Трудовий договір — це угода  сторін, тобто їх взаємне волевиявлення, має на меті встановити між сторонами  трудові правовідносини. За трудовим договором до основних обов’язків працівника належить передусім виконання  в організації роботи певного роду. Тобто виконання працівником певної трудової функції у загальній колективній праці цієї організації. Трудова функція передбачає роботу за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Тому роботодавець може доручати працівникові, як правило, виконання роботи, визначеної цією угодою. Крім того, працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку. Під внутрішнім трудовим розпорядком розуміють певний режим праці, що забезпечує організовану діяльність працівників, виконання встановленого обсягу праці. Поняття внутрішнього трудового розпорядку охоплює і виконання в процесі праці розпоряджень роботодавця та інших вимог, які визначають зміст трудової дисципліни. Відносини керівництва й підлеглості встановлюються в процесі праці. Це також характерна ознака внутрішнього трудового розпорядку.

Перед державою стоїть завдання великої наукової вартісності: дослідити  корінні проблеми трудових відносин у перехідному періоді. Слід звернути увагу на те, що традиційно радянська  і вітчизняна економічна теорія не приділяла трудовим відносинам належної уваги, передусім тому, що базою трудових відносин вважалось власність на засоби виробництва, яка нібито уособлює в собі всю систему трудових відносин суспільства. "Власність на засоби виробництва, визначає не тільки характер трудових взаємозв'язків між людьми в процесі виробництва, але й  форми розподілу виробленого  продукту, його обміну і споживання. Сукупність цих відносин і створює  систему виробничих відносин даного суспільства".

Право на працю є основним контституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції  України, визначається за кожною людиною  і становить собою можливість заробляти на життя працєю, яку  людина вільно обирає або на яку  погоджується.

Право на працю реалізується різними шляхами. Одні громадяни  займаються індивідуально-трудовою діяльністю, інші - створюють або влаштовуються  в кооперативні чи акціонерні товариства. Переважно більшість громадян влаштовуються на работу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

Для реального здійснення цього права держава створює  певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення  робочих місць, професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки працівників відповідно до суспільних потреб.Влаштування на роботу є одним  із життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті. І від того, наскількі  вибір робити є вдалим, залежить зміст життя конкретної людини.Але  це не означає, що проблема вибору професії та місця робити носить особливий  характер. У вирішення цієї проблеми зацікавлене також суспільство, оскільки чим повніше використовуються особливості та знання кожного працівника, тим вище ефективність праці, більше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку, чим швидше зайняті  всі робочі місця здібними працівниками, тим Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договір. Термін "договір" має багато значень, що передбачається різними нормами цивільного, трудового, земельного, міжнародного права. Кожна з цих та інших галузей права розглядає договір як різновид угод, що визначаються природою відносин, які становлять предмет регулювання цієї чи іншої галузі права.

Як юридичний факт договір  належить до числа правомірних дій, які спрямовуються його учасниками на виникнення, змінення або припинення правових відносин. Будь-який договір  є угодою не менш як між двома  сторонами. В той же час деякі  договори можуть бути багатосторонніми угодами.

Трудовий договір вважається основною підставою виникнення трудових правовідносин. Він завжди є двосторонньою, відплатною та консенсуальною угодою. Реальне виконання цієї угоди  не впливає на факт її укладення. Від  неї не залежить виникнення трудових правовідносин. Трудовий договір - це також угода, що означає належність його до таких договірних зв'язків, які передбачають необхідність особистого виконання працівником роботи, визначеної угодою сторін.

Треба зазначити, що якщо проблеми трудового договору як юридичного факту  певною мірою перебували у полі зору представників колишньої радянської науки трудового права, то способи  його укладення залишались поза їх увагою. Водночас у цій сфері існує  чимало невирішених питань, які впливають  на стан забезпечення трудових прав та інтересів як працівників, так і  роботодавців. Автори Науково-практичного  коментарі до законодавства про  працю справедливо зауважують, що недостатньо чітке правове регулювання  процедури укладення трудового  договору породжує нестабільність у  взаємовідносинах сторін, що уклали такий  договір.

В остаточній редакції ст. 21 КЗпП України 1971 р. дає легальне визначення поняття трудового договору як угоди  між працівником і власником  підприємства або уповноваженим  ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник  підприємства, установи, організації  або уповноважений ним орган  чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну  плату і забезпечувати умови  праці, необхідні для виконання  роботи, передбачені законодавставом  про працю, колективним договором  або угодою сторін.

Загальний порядок укладення  трудового договору визначено у  ст. 24 КЗпП України. Однак зміст цієї статті настільки суперечливий, що якби на практиці довелося керуватися лише нею, зробити це було б нелегко. Навіть Пленум Верховного Суду України, намагаючись визначити єдиний підхід до моменту укладення трудового  договору, у своїй постанові від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» обмежився  вказівкою на виданий наказ та фактичний допуск до роботи як фактичні обставини, після яких вважається, що договір укладено.

Працівник має право реалізувати  свої здібності до продуктивної і  творчої праці шляхом укладення  трудового договору на одному або  одночасно на декількох підприємствах.

Працівник укладає трудовий договір з власником тоді, коли останній безпосередньо управляє, але  не можна погодитись з тим, що уповноважений  власником орган на управління майном і виробничим процесом виступає стороної трудового договору, особливо тоді, коли праця застосовується на засобах  виробництва державної власності. Влаштовуючись на роботу, працівник  укладає трудовий договір не з  державою як власником і не з уповноваженою  службовою особою, що управляє підприємством, яке само перебуває з власником  у відносинах найму поряд з  іншими найманими працівниками, а  із створюваним власником підприємством  як юридичною особою.

Трудовий договір впливає  на динаміку трудових відносин, породжуючи їх, змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та обов"язків  сторін (виконувати роботу, виплачувати  заробітну плату), регулює поведінку  сторін при здійсненні трудових відносин(дотримуватись  правил внутрішнього розпорядку, забезпечувати  належні умови праці).

За допомогою погодженого  з власником або уповноваженим  ним органом волевиявлення і  самозобов"язання працівника абстрактні права і обов"язки, що випливають з права на працю, перетворюються у конкретні права і обов"язки з трудових відносин між працівником  і власником підприємства або  уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

 

 

2. Зміст трудового договору

 

Трудовий договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору .

Як юридичний факт трудовий договір  є підставою виникнення і формою існування трудових правовідносин  у часі, а також передумовою  виникнення й існування інших  правовідносин, тісно пов’язаних з  трудовими. Зауважимо, що трудовий договір — це угода сторін, а трудові правовідносини — це правовий зв’язок працівника й роботодавця.

Працівник зобов’язується виконувати зазначену в угоді роботу, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку,організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін, звісно — виконувати доручену йому роботу особисто, не передоручаючи її іншій особі, за винятком випадків, передбачених закон Роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.