Розробка системи формування змісту та методів навчання

Методи практичного  навчання за рівнем самостійно-пізнавальної діяльності ґрунтується  на  послідовній  і  цілеспрямованій  постановці  перед  студентами  проблемних  екологічних  завдань [4, с. 232-234]. До них  відносять проблемно-інформаційний, проблемно-пошуковий та  дослідницький  методи,  які  розвивають  у  студентів  здібності  до  професійно-практичної  діяльності протягом всього навчально-виховного  процесу. Ці методи спрямовані на отримання  студентом  нових  знань  шляхом  послідовного  та  цілеспрямованого  викладення  викладачем  проблемних  екологічних  завдань. 

Проблемно-інформаційний  метод  передбачає  створення  викладачем  екологічної  ситуації,  для  реалізації  якої  застосовують  різні  підходи,  зокрема  популяційний,  екосистемний,  еволюційний,  історичний  чи  експериментальний,  які  дають  найбільш характерну інформацію. Даний  метод допомагає активізувати у  студентів їх мислення  та спрямувати їх увагу на проблематику досліджень.

Проблемно-пошуковий  метод передбачає  створення викладачем екологічної ситуації, для  вирішення  якої застосовують різні екологічні  методи дослідження та засоби здійснення, зокрема фізичні, біологічні, хімічні, мікробіологічні,  екологотоксикологічні,  наземні,  радіоекологічні  та  інші.  Він  спрямовує  студентів  до  послідовного та цілеспрямованого вирішення екологічної проблематики, стимулює екологічну  свідомість  та пізнавальну їх діяльність.

 Дослідницький  метод спонукає студентів до  науково- дослідної  діяльності,  систематизації  результатів   проведеної  науково-практичної  роботи,  а  також  до  самостійного  осмислення  способів  пізнання  навколишнього  світу,  одержання   об’єктивних  фактів  та  їх  тлумачення,  вчить  студентів   самостійно  опрацьовувати  наукові   джерела,  проводити  спостереження   та  здійснювати  експериментально-дослідні  проекти,  виконувати інші дії  пошукового характеру. 

Даним методам  характерні такі характеристика, як  ініціативність,  самостійність,  творчий  пошук,  які  виявляються  в  науково-дослідницькій  та  професійно-практичній діяльності.   Запровадження  інтерактивних  методів ( рис. 1) у  практичній  підготовці  дозволяє  у  студентів  сформувати  відповідне  бачення,  тип  мислення  до  екологічної  проблематики,  стимулює  їх  професійно-практичну  діяльність  під  час  проходження  навчальних  та  науково- дослідних  практик.  До  інтерактивних методів  відносять  кейс-метод (полягає  у  використанні  конкретних  випадків (ситуацій,  обставин,  станів,  що  називаються « кейсом»)  для  спільного  аналізу,  обговорення  або  вироблення  рішень  студентами  з  певного  виду  професійно- практичного  навчання; сприяють формуванню вмінь  та навичок оцінювання ситуації, вибору та  організації пошуку основної інформації, всебічного аналізу екологічних  ситуацій за допомогою  екосистемного  підходу,  прогнозування  способів  їх  розвитку,  стимулює  індивідуальну  активність студентів, формує позитивну  мотивацію до практичного навчання та формує певні  особисті та практичні  якості), метод сценаріїв (сприяє формуванню у студентів готовність до публічного виступу із представленням та захистом запропонованого рішення), мозковий штурм  (ґрунтується на груповому формуванні ідей розв’язання певної екологічної задачі, спрямоване  на  колективне  продукування  нових  ідей),  роботу  в  малих  групах ( сприяє  ефективному  засвоєнню отриманих професійно-практичних знань, ефективному перерозподілу їх обов’язків,  закріпленню умінь та навиків у керуванні колективом).   Ситуаційні методи (рис. 1) дозволяють розвинути у студентів вміння аналізу конкретної  ситуації,  послідовно  та  цілеспрямовано  здійснювати  екологічні  дослідження  та  розв’язувати  ситуаційні задачі, формують соціально активну і життєво компетентнісну творчу особистість,  здатну до саморозвитку, самовдосконаленню і самореалізації.  Методи  стимулювання  і  мотивації  (рис.  1)  спрямовані  на  формування  позитивних  мотивів практичного навчання,  стимулюють  пізнавальну та  мотиваційно-стимулюючу  активність стимулюють студентів до  аналізу життєвих  ситуацій,  коли потрібно розібратися з  якоюсь  життєвою  проблемою,  наблизитися  до  практичного  життя.  Різноманітні  прийоми  стимулювання емоційних реакцій студентів  у  процесі  практичної  підготовки  значною мірою  сприяють  більш  повному  включенню  студентів  у  професійно-практичний  процес  та  його  активізації, сприяють формуванню вольових якостей та цілеспрямованості.   Застосування методів контролю і самоконтролю (рис. 1) допомагають побачити досить  повну картину всього навчально-практичного процесу [3], сприяють виявленню рівня реальних  досягнень  студентів у професійно-практичному навчанні, формуванню у  студентів особистих  якостей,  як  працьовитість,  креативність,  впевненість  в  собі,  цілеспрямованість,  комунікативність,  готовність  взяти  на  себе  відповідальність  за  результати  власного  аналізу  ситуації  і  за  роботу  всієї  групи  зокрема,  самостійно  приймати  рішення  в  умовах  невизначеності.

 

 

Рис. 2. Засоби практичного навчання студентів  екологічного спрямування

 

Бінарні  методи ( рис. 1) допомагають  систематизовано  комплексно  вирішувати  поставлені  завдання,  об’єднуючи  різні  методи  професійно-практичного  навчання  студентів,  також  дозволяють  студентам  моделювати  та  прогнозовувати  поведінку  екосистем  в  цілому,  вірно  обирати  оптимальні  та  екологічно  прийняті  варіанти  й  стратегії  природоохоронної  діяльності, застосовувати системно-структурний  підхід до екологічних досліджень.  Процес  професійно-практичного  навчання  передбачає  застосування  різноманітних  засобів  навчання  (рис. 2), за  допомогою  яких  більш  успішно  і  швидко  можна  досягти  поставлених цілей. До таких засобів  практичного навчання студентів  екологічного спрямування  належать:  графічні ( діаграми,  схеми,  моделі,  формули,  графіки,  постери  у  тому  числі  і  в  електронному  вигляді),  технічні ( відеомагнітофони,  мультимедія,  інформаційні  системи,  телекомунікаційні мережі), лабораторно-інтрументальні (лабораторне обладнання та інвентар,  польове  устаткування),  науково-методичні  засоби ( підручники,  навчальні  посібники,  практикуми, науково-методичні рекомендації з навчальних та виробничих практик).  Засоби практичного навчання залежать від типу конкретної екологічної ситуації та виду  науково-дослідної  роботи,  і  спрямовані  на  здобуття  навичок  використання  теоретичного  матеріалу  для  аналізу  практично-дослідних  завдань;  формування  навичок  оцінювання  екологічної  проблематики,  вироблення  вмінь  формулювати  питання  і  відповіді;  вироблення  умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії; формування вмінь та навичок  виконання лабораторно-практичних та науково-дослідних робіт.

 

Рис. 3. Форми практичного навчання у  професійно-практичній підготовці майбутніх  екологів

 

Якщо зміст  навчання відповідає на запитання "Чого навчати?", методи охоплюють шляхи  і засоби навчання, то форми показують  найраціональнішу його організацію.

Під  формами  практичного  навчання ( рис. 3) розуміють  різні  варіанти  організації  і  взаємодії студентів і керівників практики, зовнішні рамки їх взаємопов'язаної діяльності. 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Використання  різних форм і видів навчання сприяє  формуванню  високоосвічених,  компетентних,  мобільних,  самоорганізованих,  конкурентоспроможних  майбутніх  екологів, готових  входити  в  глобалізований світ, відкрите  інформаційне товариство. Застосування методів, засобів  та форм практичного навчання полягає  в  тому, що  вони  одночасно  відображають  не тільки  практичну  підготовку,  а й  актуалізують  певний комплекс  знань, який необхідно  засвоїти при вирішенні  ряду  екологічних проблем,  а  також  вдало  поєднують  навчальну,  аналітично-пошукову,  науково-дослідну  й  виховну  діяльність,  що  безумовно  є  діяльним  і  ефективним  в  реалізації  підготовки  сучасних  висококваліфікованих  фахівців,  конкурентоспроможних  на  ринку  праці.  Подальшого  дослідження  потребує  розробка  алгоритму  здійснення  практичного  навчання  майбутніх  екологів.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.  Рідей  Н. М. Ступенева підготовка  майбутніх екологів: теорія і  практика: Монографія / за заг. ред.  академіка Д. О.  Мельничука. –  Херсон: Видавництво Олді-плюс, 2-ге  вид. перероблене і доповнене, 2011. – 650 с. 

2.  Ягупов  В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. –560с.

3.  Сидоренко   О.,  Чуба  В.  Ситуаційна  методика  навчання:  теорія  і  практика.  Практичний посібник.  Київ:  Центр   інновацій і розвитку, 2001, 256 с. 

4.  Малафіїк  І. В. Дидактика: Навчальний  посібник. – К.: Кондор, 2005. – 398 с. 

5.  Иванович  К.А. Сельскохозяйственное образование  в СССР. – М.: Советская наука, 1958. – 240 с. 

6.  Іщенко  Т.Д. Педагогічні умови організації  фахового навчання  в системі  безперервної  освіти агропромислового  комплексу. Дис. ка нд. пед наук. – К., 2000. – 277 с.  

7.  Караваев  А.П. Учебное хозяйство – база  производственного обуче-ния. –  М.: Высшая школа, 1965. – 48 с. 

8.  Корушкин  Е.Н.  Основные  принципы  построения  системы  практического  обучения  студентов  факультета  механизации  сельского хозяйства, внедренном  в Новосибирском СХИ. Труды  института, 1964. – Т. 24. – Вып. 2.  – С. 8-15. 

9.  Лузан   П.Г.,  Рябець  В.І.  Навчальна   ділова  гра “ Жнива”.  Методичні   рекомендації  удосконалення   практичної  підготовки студентів.  – К.: Вид. Національного аграрного  університету, 1997. – 44 с. 

        10. Островский Л.Ф. Планирование и организация учебной практики и производственных работ студентов первых  курсов // Совершенствование учебного  процесса  в сельскохозяйственных  вузах Сибири  и Дальнего  Востока.  Труды института. Новосибирский СХИ. – 1974. – Т. 66. – С. 162-164. 

11. Решетова  З.А.  Основные типы производственного   обучения  и  их  психологическая   характеристика // Научный  семинар  по психологии труда и производственного  обучения. 15-18 июня 1961 г. – Казань, 1961. – Вып. 1. – С.  34-37. 

12. Федорченко  В.К.,  Фоменко Н.А.,  Скрипник  М.І.,  Цехмістрова  Г.С. Педагогіка  туризму. - К.:  Видавничий  дім  "Слово", 2004. - 296 с.

          13. Левочко М.  Т.,  Гресь Н.  Л.  Теоретично-практична підготовка  студентів до  виробничої  практики / Вісник  Житомирського державного університету. Випуск 45. Педагогічні науки. – Житомир: ЖДУ, 2009. – С. 3-9