Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Июня 2013 в 00:41, курсовая работа
Мета роботи – обґрунтування основних методів, засобів та форм практичного навчання студентів напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування». Для досягнення поставленої мети були розроблені завдання, зокрема розробити структурну схему методів, засобів та форм практичного навчання, обґрунтувати їх застосування.
Розроблено структуру методів практичного навчання, обґрунтовано їх суть. Запропоновано основні складові засобів та форм практичного навчання студентів напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування».
1. ВСТУП……………………………………………………………………..5
2. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………………….7
2.1. Методи навчання та їх класифікація………………………………....7
2.2. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності……………………………………………………………………..8
2.3. Наочні методи навчання………………………………………………9
2.4. Практичні методи навчання………………………………………....10
2.5. Засоби навчання……………………………………………………....11
3. ОСНОВНА ЧАСТИНА…………………………………………………..15
4. ВИСНОВОК………………………………………………………………23
5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………24
МЕХАНІКО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА МАШИНОЗНАВСТВА
з навчальної дисципліни "Сертифікація персоналу"
Тема: «Розробка системи формування змісту та методів навчання»
Виконала: студентка 510 групи Гезь Ю.С.
Київ 2012
Механіко-енергетичний факультет
Кафедра машинознавства
Тема курсової роботи «Розробка системи формування змісту та методів навчання »
1.
Термін виконання проекту: з _
3. Етапи роботи:
4. Перелік обов'язкового графічного матеріалу:
5. Завдання видав
(підпис керівника)
6. Завдання прийняв
до виконання ________________
Курсову роботу
захищено з оцінкою_____________________
Голова комісії:
Члени комісії: ____________________________ І. Білокур
Київ – 2012
РЕФЕРАТ
До курсової роботи " Розробка системи формування змісту та методів навчання": 24 с., 3 рис., 0 табл., 13 літературних джерел.
Об'єкт дослідження – методи, засоби та форми навчання.
Мета роботи – обґрунтування основних методів, засобів та форм практичного навчання студентів напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування». Для досягнення поставленої мети були розроблені завдання, зокрема розробити структурну схему методів, засобів та форм практичного навчання, обґрунтувати їх застосування.
Розроблено структуру методів практичного навчання, обґрунтовано їх суть. Запропоновано основні складові засобів та форм практичного навчання студентів напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування».
МЕТОДИ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ, СПОСОБИ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ, ФОРМИ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ
ЗМІСТ
1. ВСТУП…………………………………………………………………
2. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………………….7
2.1. Методи навчання та їх класифікація………………………………....7
2.2. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної
діяльності……………………………………………………
2.3. Наочні методи навчання………………………………………………9
2.4. Практичні методи навчання………………………………………....10
2.5. Засоби
навчання……………………………………………………..
3. ОСНОВНА ЧАСТИНА…………………………………………………..15
4. ВИСНОВОК…………………………………………………………
5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ВСТУП
Відомо, що практична підготовка студентів започатковується в процесі теоретичного навчання, коли проводяться лабораторно-практичні заняття, вирішуються завдання певного виробничого змісту. Традиційно в професійній педагогіці термін «практична підготовка» використовується для визначення характеру навчання, як складової частини професійної освіти, що відображає закономірності, зміст, методи і форми організації процесу формування умінь і навичок, який спрямований на формування здатності студентів до кваліфікаційної виробничої праці [2, 4].
Проте, проблема практичної підготовки майбутніх екологів залишається не до кінця дослідженою, оскільки, необґрунтовано й теоретично не розроблено цілісну систему методів, засобів та форм практичного навчання майбутніх екологів.
Практична підготовка студентів має великий вплив на виховання і розвиток всіх сторін особистості. Винятково важливе значення практичної підготовки і для розумового розвитку особистості. В професійній педагогіці термін «практична підготовка» використовується для визначення характеру навчання, як складової частини професійної освіти, що відображає закономірності, зміст, методи і форми організації процесу формування умінь і навичок, який спрямований на формування здатності студентів до кваліфікаційної виробничої праці за обраною спеціальністю. У психологічній науці наголошено, що пізнання і практика, як один із послідовних етапів практичної підготовки, тісно взаємопов'язані і є органічним поєднанням двох сторін єдиного навчально-виховного процесу, тому що пізнавальна діяльність неможлива без активної взаємодії між суб'єктом та об'єктом. Отже, практична підготовка, яка разом з теоретичною створює основу, і є провідною частиною всієї професійної освіти.
Метод навчання
— взаємопов'язана діяльність викладача
та учнів, спрямована на засвоєння учнями
системи знань, набуття умінь і навичок,
їх виховання і загальний розвиток.У вузькому
значенні метод навчання є способом керівництва
пізнавальною діяльністю учнів, що має
виконувати три функції: навчаючу, виховну
і розвиваючу. Він є складним педагогічним
явищем, в якому поєднані гносеологічний,
логіко-змістовий, психологічний, педагогічний
аспекти. Складовою методу навчання є
прийом навчання.
Прийом навчання — сукупність
конкретних навчальних ситуацій, що сприяють
досягненню проміжної (допоміжної) мети
конкретного методу.
Чим багатший арсенал прийомів у структурі
методу, тим він повноцінніший та ефективніший.
Методи навчання класифікують на загальні
(можуть використовуватися в процесі навчання
будь-яких навчальних предметів) і спеціальні
(застосовуються для викладання окремих
предметів, але не можуть бути використані
при викладанні інших предметів).
За іншою класифікацією їх поділяють
на: методи готових знань (учні пасивно
сприймають подану викладачем інформацію,
запам'ятовують, а в разі необхідності
відтворюють її) і дослідницький метод
(передбачає активну самостійну роботу
учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ,
формулювання проблеми, висунення і перевірка
гіпотез, самостійне формулювання висновків),
який найбільш повно реалізується в умовах
проблемного навчання.
1. Методи навчання та їх класифікація
Залежно від
походження інформації виділяють: словесні,
наочні та практичні методи; від мети:
методи здобуття нових знань, метод формування
умінь і навичок, метод застосування знань
на практиці, методи творчої діяльності,
методи закріплення знань, умінь і навичок,
методи перевірки і оцінювання знань,
умінь і навичок.
Досить розгалуженою є класифікація
методів навчання за особливостями навчально-пізнавальної
діяльності учнів, яку складають:
— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний)
метод: викладач організує сприймання
та усвідомлення учнями інформації, а
учні здійснюють сприймання (рецепцію),
осмислення і запам'ятовування її;
— репродуктивний: викладач дає завдання,
у процесі виконання якого учні здобувають
уміння застосовувати знання за зразком;
— проблемного виконання: викладач формулює
проблему і вирішує її, учні стежать за
ходом творчого пошуку (учням подається
своєрідний еталон творчого мислення);
— частково-пошуковий.(
— дослідницький: викладач ставить перед
учнями проблему, і ті вирішують її самостійно,
висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи
для цього необхідні джерела інформації,
прилади, матеріали тощо.
Залежно від особливостей викладання
та учіння, в яких поєднуються методи викладання
(діяльність викладача) з відповідними
методами учіння (діяльність учнів):
— інструктивно-практичний метод викладання
і продуктивно-практичний метод учіння.
Викладач інструктує учнів словесними,
наочними або практичними способами, як
виконувати певні практичні дії; учні
за допомогою вправ відшліфовують різні
уміння і навички;
— пояснювально-спонукальний метод викладання
і частково-пошуковий метод учіння. Викладач
частину навчального матеріалу подає
в готовому вигляді, іншу частину — через
проблемні завдання; учні засвоюють навчальний
матеріал як за допомогою репродуктивного,
так і творчого, дослідницького методу;
— спонукальний метод навчання і пошуковий
метод учіння. Викладач ставить перед
учнями проблемні питання і завдання,
організовуючи їх самостійну діяльність;
учні самостійно здобувають і засвоюють
нові знання в основному без допомоги
викладача.
Беручи за основу логіку побудови навчального
матеріалу, розрізняють індуктивні, дедуктивні
та традуктивні методи; логіку викладання
— аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні,
аналогічно-індуктивні, синтетично-дедуктивні;
характеру пізнавальної діяльності —
ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні,
катехізичні (запитальні) методи; ступінь
самостійної роботи учнів у процесі навчання
— подаючі методи (діяльність учнів в
основному зводиться до сприймання словесної
або наочної інформації), методи взаємодії
викладача та учнів (наприклад, бесіда,
дискусія тощо), методи самостійної роботи
учнів; спосіб вирішення пізнавального
завдання — емпіричні (засновані на досвіді,
експерименті) і теоретичні (засновані
на логічному аналізі) методи. Досить широко
в педагогіці почали використовувати
методи проблемного і програмованого
навчання.
2. Методи організації та здійснення
навчально-пізнавальної діяльності
До цієї групи
належить сукупність методів (словесні,
наочні, практичні), спрямованих на передачу
і засвоєння учнями знань, формування
умінь і навичок.
Словесні методи навчання. Головна їх
особливість у тому, що інформація подається
учням через слово викладача, а сприймання
її здійснюється у процесі слухання її.
Усю їх різноманітність іноді зводять
до двох методів: евристичного (запитального)
— бесіда; та акроматичного (викладального)
— пояснення, розповідь, лекція, інструктаж,
робота з підручником.
Бесіда — діалогічний метод навчання,
за якого вчитель із допомогою вдало поставлених
питань спонукає учнів відтворювати раніше
набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення
на основі засвоєного фактичного матеріалу.
Метод бесіди реалізується за допомогою
запитань — відповідей. Якщо запитання
мають тільки інформаційний характер
(“Що?”, “Де?”, “Коли?”), бесіда є повідомлюючою.
Розрізняють кілька типів пояснень:
причинні, які виявляють причини певного
явища, події, факту (наприклад, пояснення
передумов різних історичних подій, причин
виникнення фізичних, хімічних та інших
явищ тощо); генетичні, що розкривають
передісторію явищ; закономірні, які розшифровують
зміст закономірних зв'язків, конкретних
виявів закону; структурні — розкривають
будову об'єкта, взаємодію його елементів
(наприклад, пояснення будови машин, приладів,
механізмів); функціональні — допомагають
усвідомити специфіку функціонування
об'єкта (наприклад, пояснення дії приладу,
машини).
Розповідь — образний, динамічний, емоційний
виклад інформації про різні явища і події.
Характеризується відсутністю взаємних
питань між викладачем та учнями, незначною
тривалістю (10—12 хв.), доступною формою
викладу. Викладач може використовувати
цитати, резюмування, наочні засоби, яскраві
образні приклади, зіставлення. Розрізняють
три типи розповіді: розповідь-вступ (використовують
перед вивченням нової теми для стимулювання
та актуалізації опорних знань), розповідь-викладання
(пояснення), розповідь-завершення (проводять
після пояснення або вивчення теми з метою
узагальнення вивченого, підбиття підсумків).
Лекція — інформативно-доказовий виклад
великого за обсягом, складного за логічною
побудовою навчального матеріалу. Структура лекції
є наслідком творчості вчителя. Проте
доцільно передбачити: вступ (чіткий, короткий,
виразний виклад вихідних позицій, можливе
використання яскравих фактів, суперечливих
ситуацій); виклад основного змісту (послідовне,
адаптоване до рівня сприйняття викладення
матеріалу); висновок (коротке узагальнення
або яскрава цитата, що підбиває підсумок).
Інструктаж — короткі, лаконічні, чіткі
вказівки (рекомендації) щодо виконання
дії. Поділяється на вступний, поточний і
заключний. Вступний інструктаж проводять
перед початком самостійної роботи учнів,
щоб довести до них мету й способи виконання
завдання. Поточний інструктаж проводять
у процесі самостійної роботи. Розрахований
він на допомогу окремим учням.
3. Наочні методи навчання
Информация о работе Розробка системи формування змісту та методів навчання