Спектр аналітичних жанрів та їх різновидів на сторінках газет «Запорізька правда» та «Остров Свободы»

Аналітичні жанри поділяються на традиційні, що давно використовуються в журналістиці, та нетрадиційні, що сформувалися досить недавно, коли в них з'явилася потреба. До традиційних належать: аналітичний звіт, аналітична кореспонденція, стаття, аналітичне інтерв'ю, коментар, рецензія, аналітичний огляд. До нових, нетрадиційних – анкета, моніторинг, рейтинг, прогноз, версія, експеримент, лист, сповідь.

Жанр  газетної журналістики - це спосіб і  форма виробництва публікації газетними  журналістами.

Аналітичні жанри газетної журналістики можуть бути представлені такими.

Звіт. Абсолютно  інший жанр, ніж інформаційний  звіт. Принципова відмінність - у активному  сприйнятті отриманої фактури: зіставлення  фактів, пошук слабких місць, розміщення акцентів, коментування, резюмування (до 300).

Кореспонденція. Насправді багато хто уникає правдивого визначення цього жанру. Тому що це - чистої води мікс! Елементи як мінімум  трьох "чистих жанрів" у кореспонденції присутні завжди: репортаж (але без  живих картинок), коментар, резюме (до 150).

Інтерв'ю. "Пошук істини" у діалозі  між журналістом та іншою особою, у ході якого журналіст обмежує  себе постановкою чітких питань, але  ставить їх так, щоб відповіді, складаючись  у логічну розповідь, якнайглибше  розкрили суть обраної теми (до 300).

Бесіда. Принципова відмінність від інтерв'ю  в активності журналіста до співвідношення обсягів авторських слів 1:4. Зрозуміло, що журналіст, що бере участь у бесіді, повинен бути непоганим фахівцем у даній галузі (до 300).

Круглий стіл. Те ж, що і бесіда, але в процесі спілкування беруть участь більше двох осіб, що представляють, як правило, різні сфери діяльності, але об'єднані потребою вирішення однієї або більше проблем.

Коментар. Покликаний не стільки розібрати  по поличках складну фактуру, але й повною мірою привселюдно виразити думку стосовно події, факту, явища (до 150).

Анкета. Результат анкетування, узагальнений і поєднаний з резюме. Дозволяє визначити колективну думку щодо певних проблем, і на основі аналізу, дати їй соціальну, економічну, політичну, іншу оцінку (до 150).

Моніторинг. Систематична фіксація показників динаміки розвитку певних явищ, подій, фактів, оснащена іноді коментарями автора або  фахівців (до 100).

Рейтинг. Ранжування за різними характеристиками подій, особистостей, груп осіб, різних показників: зведення, top-10 і т.д. (до 100).

Рецензія. Аргументований критичний відгук, частіше  про здобуток літератури, мистецтва (до 250).

Стаття. Часто вживається як узагальнююче визначення будь-якого журналістського здобутку.

Стаття як жанр характеризується глибоким аналізом предмета висвітлення, узагальненням фактів, розкриттям закономірностей у розвитку явищ, багатогранним дослідженням причинно-наслідкових зв'язків (від 200).

Журналістське розслідування. Розповідь про процес пошуку відповідей на актуальні питання, розбору скандальних подій, кримінальних історій, коли журналіст збирає та аналізує факти автономно від відповідних служб і органів або разом з іншими фахівцями (від 200).

Огляд. Результат наскрізного спостереження  певних явищ і процесів та їх публічний аналіз - спортивні змагання, політика, передвиборна кампанія... (100 - 250).

Прогноз. Спроба передбачити статус явища, розвиток події, здійснення того або іншого факту.

Версія. Моделювання власної думки з  приводу вже наявного ходу подій або явища, припущення, що ґрунтується на їх детальному вивченні (підкріплене неординарними аргументами).

Експеримент. Результат дослідження журналістом  проблеми зсередини шляхом моделювання  ситуації (журналіст став злиднем, безбілетником...).

Лист. Пряме  звернення автора до конкретного  адресата, що має на меті або привернення  уваги до проблеми, або реактивність (відповідна дія).

Сповідь."Крик душі". Такі публікації найчастіше народжуються із читацької пошти. Характеризуються відвертістю, оголенням внутрішніх переживань

Рекомендація. Майже те ж саме, що й порада, але  крім відповіді на питання "що?" і "як?" тут даються відповіді  на питання "чому?" і "чому так, а не інакше?" 

       За  думкою В. Здоровеги, до аналітичних  жанрів належать коментар, аналітична кореспонденція, всі різновиди статті, рецензія, лист, огляд. Це твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти. Саме у цих жанрах можуть домінувати критичний підхід, полеміка [10, с. 157].

       Як  зазначає І. Михайлин, до аналітичного роду належать такі жанри – кореспонденція, стаття, рецензія і огляд. Родовими ознаками аналітичних жанрів є:

• встановлення журналістом однотипності фактів і явищ, об’єднання їх в логічний ряд;
• узагальнення їх, зіставлення з іншими, встановлення зв’язку між ними;
• оцінка ситуації і явища;
• постановка проблеми і виявлення всіх її аспектів;
• висловлення пропозицій про своє бачення розв’язання проблеми [22, с. 220].

       Науковець В. Ворошилов розрізняє жанри  в залежності від мети впливу на читача. Аналітичні жанри, на його думку, розрізняються за предметом пізнання, відображенням об’єкта, конкретним призначенням, пізнавально-виховними завданнями, за широтою висвітлення дійсності, масштабом висновків і узагальнень, характером літературно-стилістичних, виражально-зображальних засобів. Представники цієї групи жанрів – кореспонденція, стаття, рецензія, огляд [5, с. 225].

       Цікавим є погляд на організацію аналітичних  жанрів М. Кіма. Він вважає, що важливо  не просто висунути читачу факти, а  проілюструвати їх у контексті тої проблеми, яку журналіст розглядає. Тому при структурній організації цих жанрів головна роль відводиться наступним моментам – висунення основної тези для доведення, побудова системи аргументації, яка розкриває суть висунутої тези, висновки із системи доведень. Класифікація аналітичних жанрів, яку пропонує М. Кім: звіт (загальний, прямий проблемний, тематичний, звіт-коментар), кореспонденція (постановочна, проблемна, аналітична), стаття (теоретична, полемічна, проблемна, постановочна тощо), редакційна стаття, коментар, повідомлення, нагадування, «повертаючись до надрукованого», круглий стіл, анкета, відгук, моніторинг, рейтинг, рецензія, прогноз, версія, експеримент, огляд, журналістське розслідування, лист, огляд пошти [11, с. 322].

       Журналістикознавець А. Тертичний має на це питання  свій погляд. Ось запропонований ним  «зріз» аналітичних жанрів, які властиві сучасній періодичній пресі: аналітичний звіт, аналітична кореспонденція, бесіда, коментар, аналітичне інтерв’ю, журналістське розслідування, огляд ЗМІ, стаття, рецензія, соціологічне резюме, рекомендація (порада), сповідь, експеримент, версія, прогноз, рейтинг, анкета, аналітичне опитування, лист [34, с. 39].

       Отже, ми наводили різні думки щодо визначення і класифікації аналітичних жанрів. На основі цього можна вивести добірку найбільш популярніших, найуніверсальніших, «всеприсутніх»  жанрів: стаття, коментар, лист, огляд, рецензія, бесіда, журналістське розслідування. 

       М.Кім  подає такі жанрові визначення:

       Стаття  – це найважливіший жанр журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення фактів чи ситуацій ґрунтовно і глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює і теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності.

       Рецензія  – жанр, у якому передбачається інтерпретація та оцінка художнього, наукового твору тощо.

       Огляд – жанр, метою якого є ознайомити читачів із перебігом подій за проміжок часу чи низкою однорідних подій чи фактів за стислий хронологічний період.

       Коментар  – пряме пояснення подій із певної позиції для корекції суспільної позиції з цього питання.

       Журналістське розслідування – розповідь про  процес пошуку відповідей на актуальні  питання, розбору скандальних подій, кримінальних історій.

       Лист  – розгорнуте повідомлення, в якому  читач намагається роз’яснити власну позицію, упевнити в правоті рішення, проблеми, активізувати діяльність інстанцій.

       Бесіда  – спирається на використання діалогічного методу отримання інформації [11, с. 323].

       У практичній частині нашого дослідження  дізнаємося, чи використовуються ці жанри  в журналістській праці та як саме висвітлено соціальну проблематику.

       Характеризуючи  головні тенденції розвитку жанрів у сучасній журналістиці, визначаємо, що жанр – найконсервативніший елемент форми твору. Він стабільний за основою, структурою. Той чи інший твір несе у собі генетично закладену жанрову пам'ять. І разом з тим, зберігаючи свої певні визначальні риси, жанри не можуть не зазнавати певних модифікацій. Ці зміни залежать від багатьох причин. Найсуттєвіші – три [ 10, с. 163].

         Перша причина суб’єктивна, можна сказати, авторська. Чим талановитіший, самобутніший автор, тим оригінальніший його твір не тільки за змістом, але й за формою, жанротворчістю. У журналістиці авторське начало не  так помітне, не настільки індивідуальне. Але воно стає все відчутніше з ускладненням жанрових форм публіцистики.

       Друга причина об’єктивна. Вона дуже суттєва  і пов’язана з епохальними  суспільними змінами кінця XX ст., яке ознаменувалося розвалом тоталітарної системи, утворенням на території колишньої імперії нових постсоціалістичних держав, інтенсивних культурних зв’язків із Заходом, впливом традицій європейської та американської журналістики.

       Умовно  можна виділити три періоди суттєвих змін у колишній радянській журналістиці, які не могли так чи інакше не торкнутися її жанрової палітри. Перший почався у період так званої хрущовської відлиги. Зберігаючи повний контроль і повну монополію над засобами масової пропаганди, партійна верхівка під тиском самого життя змушена була піти на певні зовнішні зміни, які стосувалися розширення тематики і чисто формального обличчя преси.

       Другий  період пов'язаний із серйозними соціально-політичними  змінами, які прийнято називати перебудовою. Вона збігається із духовним і національним відродженням суспільства. На цей час  припадає піднесення періодики, своєрідний бум ЗМІ, величезне зростання їх авторитету і відповідно тиражів, популярності. Для ЗМІ характерними стають вільнодумство, небажання піддаватися будь-якому контролю, дискусійний, мітинговий стиль, категоричність і безкомпромісність суджень. На газетні шпальти, на екрани телевізорів увірвалася сама дійсність з її суперечностями, політичним, бунтарським пафосом, бурхливими емоціями.         

       Така  мас-медійна ейфорія не може тривати  вічно. Наступає пора протверезіння, спаду  популярності і навіть серйозних  кризових явищ. Настає третій період змін, який триває донині. Але у змістовний і жанровий код сучасної журналістики не може не вписатись все те, що було у так спрощено і схематично відтвореному минулому. Як не може не вписатись туди вплив західних мас-медіа, досвід яких стає все доступнішим, зокрема завдяки Інтернету. Доступною стає для практичного і навіть наукового осмислення діаспорна українська преса, частина видань якої перенесена в Україну.

       Все це не могло не вплинути на жанрово-стильову структуру сучасної журналістики з усіма її позитивними і негативними тенденціями. На перший план висуваються такі безумовно позитивні загальні тенденції сучасної журналістики, як зміцнення інформаційної основи ЗМІ та посилення діалогічності.

       Третя причина серйозних жанрових змін журналістики, - це бурхливий розвиток електронних, комп’ютерних систем масового інформування. Постійне розширення і збільшення потоків інформації вимагає стислості, лаконізму і оперативності. При явній тенденції до лаконізму, якої нам усе ще так бракує, у газетах з’являються великі за обсягом дослідження тієї чи іншої проблеми. Якщо у таких матеріалах пульсує справді оригінальна думка, вміло розкривається життєва суперечність, вдумливий читач не помічає розміру самого виступу, бо стає ніби співучасником пошуку відповіді на хвилююче питання [10, с. 167].