Спектр аналітичних жанрів та їх різновидів на сторінках газет «Запорізька правда» та «Остров Свободы»

 

       ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Статус соціальних проблем у сучасній періодиці  та можливості й особливості аналітичних  жанрів у їх висвітленні……………………………..7

1. Соціальні проблеми у ЗМІ……………………………………………….7
2. Характеристика аналітичних жанрів…………………………………….21

Розділ 2 Дослідження журналістикознавців у сфері аналітичних жанрів…..29

Розділ 3. Спектр аналітичних жанрів та їх різновидів на сторінках газет «Запорізька правда» та «Остров Свободы»…………………………………..35

Висновки…………………………………………………………………………40

Список використаних джерел…………………………………………………..45

Додаток А………………………………………………………………………...49

Додаток Б…………………………………………………………………………50

Додаток В………………………………………………………………………...53

Додаток Г………………………………………………………………………...56

Додаток Д………………………………………………………………………...58

Додаток Е………………………………………………………………………...60

Додаток Ж………………………………………………………………………..62

Додаток И………………………………………………………………………..64

Додаток К………………………………………………………………………..65

Додаток Л.……………………………………………………………………….66

Додаток М………………………………………………………………………..67

 

       ВСТУП 

       Актуальність роботи полягає у тому, що на шляху вирішення соціальних проблем першочерговими повинні бути їх визначення та висвітлення їх засобами мас-медіа, які, впливаючи на свідомість людини, спонукають її до соціальної активності, змінюють її суспільну та виробничу діяльність. Саме життя покликало засоби масової інформації стати  на стороні інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси утвердження ринкових трансформацій справляють величезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.

       Висвітлення соціальних проблем ефективне в  різних жанрових групах, але в  аналітичних  жанрах ширше фактичний матеріал, масштабніші думки, дослідження  життєво-важливих явищ.

       Одним із основних напрямків висвітлення  проблем соціального захисту  населення є конкретні поради читачам про те, як вижити в сучасних непростих умовах. Особливу увагу  варто приділяти найменш соціально  захищеним верствам населення –  пенсіонерам, дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним сім'ям. Необхідно подавати матеріали про їхнє життя, про благодійну допомогу. Важливо залучати спеціалістів, які б знайомили населення з його правами, роз'яснювали закони, що стосуються соціальної захищеності, коментували позицію держави в питаннях соціального забезпечення, відповідали на листи тощо.

       За  часів Радянського Союзу практично  не поставали питання соціальної захищеності людей, оскільки держава  приховувала справжній стан речей  і штучно створювала ідеальний образ свого народу, всі були на одному рівні,  не існувало різних прошарків населення. Нові економічні умови вимагали осмислення сучасної політики та наполегливої праці. Не кожна людина змогла пристосуватися до цих умов. Як наслідок, постраждали найменш захищені верстви населення – інваліди, пенсіонери, діти-сироти.

       У матеріалах про соціальний захист людей  преса має привертати увагу владних  структур до таких проблем:

       - надання матеріальної допомоги  малозабезпеченим;

       - ринок праці, його залежність  від економічних, соціальних та фінансових негараздів;

       - хід економічних реформ, їх оцінка  людьми, недоліки реформ;

       - реформування у сфері освіти, захисту дитинства;

       - хвороби суспільства – алкоголізм, наркоманія;

       - виживання підприємств і організацій  у складних економічних умовах сучасності.

       Проблеми соціального захисту населення та політичної нестабільності набувають особливої гостроти, що вимагає пошуків механізмів злагоди, консолідації різних громадсько-політичних сил в ім'я громадянського миру. Преса повинна розповідати і допомагати у вирішенні проблем незахищених верств населення. Тому дослідження є важливим, адже воно  стосується висунення соціальних проблем та висвітлення їх у друкованих журналістських матеріалах.

       Магістерська робота має на меті визначити проблеми, пов'язані з труднощами сьогодення у житті соціуму, показати важливість висвітлення соціальних проблем для їх вирішення, спроби їх висвітлення у власних публікаціях, подати думку професіоналів від журналістики з приводу тенденції використання аналітичних жанрів у досліджуваних виданнях.  

       Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити такі завдання:

       1) дослідити наукові підходи до  тлумачення поняття “проблема”, теоретично обґрунтовувати словосполучення  “соціальна проблема”;

2. визначити статус засобів масової інформації, як конституційно-правовий, так і в системі соціальних інститутів;
3. окреслити гострі соціальні питання, які потребують уваги владних структур;  
4. проаналізувати соціальну політику держави щодо визначених проблем;
5. вивчити підходи різних журналістикознавців до визначень і класифікацій аналітичних жанрів;
6. проаналізувати погляди досвідчених журналістів на досліджувану тему;
7. порівняти насиченість аналітичними жанрами соціальної тематики такі видання, як «Запорізька правда» та «Остров Свободы», розглянути деякі матеріали детально;
8. визначити умови, за яких журналістська публікація буде ефективнішою і найдієвішою.

       Об’єктом дослідження є добірка матеріалів на соціальну тематику, представлених у аналітичних жанрах газети «Запорізька правда»; власні публікації, які стосуються актуальних соціальних проблем, що розміщені на сторінках тижневика «Остров Свободы» упродовж 2006-2007 рр.; думки редакторів та досвідчених журналістів «Запорізької правди» та «Острова Свободы», додається порівняльна таблиця використання аналітичних жанрів у зазначених періодичних виданннях за період з січня по квітень 2009 р. 

       Предметом дослідження є соціальні проблеми, їх визначення, теоретичне обґрунтування, різні погляди на них; виділення актуальних проблем сучасності, ставлення держави до них, можливості преси щодо висвітлення та вирішення зазначених соціальних негараздів, законодавство, яке регулює статус ЗМІ у суспільстві; також різні погляди на особливості та класифікацію аналітичних жанрів журналістики.   

       Методологічно-теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців (соціологів, політологів, педагогів),  журналістів та журналістикознавців А. Андрущенка [1], В. Ворошилова [5], А. Тертичного [34], В. Бугакова [4], В. Гошовської [6], Є. Рибінського [27],  В. Здоровеги [10], В. Кукліна [14], В. Макаренка [19], В. Машталера [21],  Г. Сазонова [28], І. Михайлина [22], М. Кіма [11],  М. Смолярової [32], О.Бойка [3], О. Сергеєвої [29], О. Скомарохової [30], О. Стрільника [33], О. Плахової [24], О. Рівіної [26], С. Башкатової [2], С. Кузьменка [13], С. Походенка [25],  Т. Гури [7], Т. Кірйяна [12] та інших.

       У роботі застосовані аналітичний, систематичний, історичний, порівняльний, типологічний методи дослідження; також емпіричні – бесіда, самоспостереження.

       Наукова новизна роботи в тому, що вона є першою спробою системного дослідження стану висвітлення соціального життя в аналітичних жанрах газет.

       Структура роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи – сторінок, із них – сторінок основного тексту. Список використаних джерел включає  позицій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 1

       СТАТУС  СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ  У СУЧАСНІЙ ПЕРІОДИЦІ  ТА МОЖЛИВОСТІ Й ОСОБЛИВОСТІ  АНАЛІТИЧНИХ ЖАНРІВ

       У ЇХ ВИСВІТЛЕННІ 

       

1. Соціальні проблеми у ЗМІ

 

       Термін  “проблема” у перекладі з грецького  означає задача.                       У найзагальнішому виді проблема – це наукове чи практичне питання, що вимагає свого вивчення і дослідження. У філософській і науковій літературі розрізняють два типи проблем:

       - гносеологічні (пізнавальні), пов'язані  з перетворенням незнання в       знання, з розробкою нового інструментарію  пізнання, з розширенням меж   пізнання;

       - предметні (організаційні, соціальні), що являють собою       невідповідність, протиріччя між бажаним і дійсним, між існуючим і належним і потребують зусиль з боку суспільства для їх дозволу [7, с. 120].

       У філософії категорія “проблема” фіксує: а) розвиток протиріччя між  вимогами належного і наявних  умов його здійснення; б) посилення    недостатності наявних засобів для реалізації бажаного; в) наростання       неминучості дезорганізуючих процесів у системі при використанні тільки       цих засобів для досягнення бажаного; г) необхідність пошуку і створення       нових засобів, способів подолання названого протиріччя, виявлення і       здійснення нових можливостей вирішення поставленого завдання [7, с. 120].

       Однак у соціології досить часто термін “проблема” використовується лише у  своєму гносеологічному значенні, тобто  як покажчик теми, напрямку       наукового дослідження. Соціологи рідко задаються питанням, що означає     соціальна проблема як предмет спеціального вивчення. Так, наприклад, якщо мова йде про злочинність, то до неї обов'язково привішується ярлик       “соціальна проблема”. У той же час її дослідження обмежуються     типологізацією злочинців, оцінкою рівня злочинності, виявленням   ознак, що відрізняють злочинців від незлочинців. В окремих випадках оцінюється ефективність зусиль по запобіганню злочинних дій, взаємодія кримінальних об'єднань, їхній зв'язок із політичними, владними структурами, вплив на економічне життя. Отже, здійснюється традиційний науковий аналіз цілком визначеного соціального явища, без акценту на тому, чи дійсно воно стає проблемою в суспільстві і, якщо так, то чому [7, с. 121].

       Нерідко соціальні проблеми ототожнювалися з патологією, інтерпретувалися в  термінах деморалізації і пояснювалися нездатністю індивіда відповідати встановленим у суспільстві нормам і правилам, що виявлялося в дискусіях про розлучення, незаконнонародженості і розумові розлади. Їхнє вирішення бачилося через призму індивідуальної адаптації до існуючих соціальних умов, при мінімальному втручанні держави у відповідні процеси за допомогою таких засобів, як сучасні державні соціальні програми [15, с. 462].

       На  сьогодні існує досить велика кількість  публікацій,  присвячених широкому спектру життєвих ситуацій, які інтерпретують  соціальні проблеми.

       Соціологія  масової комунікації ставить  за мету всебічно і ґрунтовно розкрити методи і засоби найрізноманітнішого впливу засобів мас-медіа на суспільну свідомість, з тим, щоб визначити закономірності, можливості і межі впливу їх на суспільну свідомість.

       Об’єктом  соціології мас-медіа є, насамперед, читачі, глядачі, слухачі, з їх інтересами, потребами – аудиторна система, яка має досить плинний характер.

       Важливим  елементом вивчення соціології масової  комунікації є і текстовий  матеріал – зміст і форма самої  інформації. В емпіричних дослідженнях мас-медіа використовуються майже  всі методи – спостереження, анкетування, експеримент, аналіз документів, однак головним методом дослідження, який використовують у цій галузі, є аналіз документів – як традиційний якісний, так і кількісний (контент-аналіз) [3, с. 122].

       Комунікація виникла з потреб індивідів у суспільному житті. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, думками, за допомогою мови та інших знаків.

       Масова  комунікація завжди виступає і як впливова сила, і як впливовий елемент  у складній соціокультурній системі. Культура, яка, перш за все, “генерує” елементи мас-медіа (зразки, цінності, норми, стилі та ін.), є чи не найголовнішим чинником розвитку мас-медіа. Двосторонніми є взаємовідносини між масовою комунікацією та “споживачами” її – цільовою аудиторією, тією частиною суспільства, котра сприймає відповідну інформаційну систему [15, с. 475].

       З одного боку, мас-медіа виступає як «об'єктиватор» громадської думки, як елемент влади, соціального контролю. З іншого боку, масова комунікація  враховує інформаційні, комунікативні, ціннісні потреби та інтереси аудиторії.