Лекции по "Интеллектуальной собственности"

      Часто охорону інтелектуальної власності  ототожнюють із її захистом і користуються терміном "захист прав інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а, по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав із видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".

      Можна назвати, принаймні, чотири принципи правової охорони.

      По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто  об'єкт правової охорони повинен  відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

      По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної  власності.

      По-третє, додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

      По-четверте, додержання балансу інтересів право-власника з одного боку, й суспільства - з  іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа. 

2. Охорона прав на об'єкти промислової  власності

 

      Право на винахід, корисну модель і промисловий  зразок охороняється державою і засвідчується  патентом.

      Патент - це техніко-юридичний документ, виданий  заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

      Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Критерій новизни полягає в тому, що винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено пріоритет - до дати її пріоритету.

      Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки.

      Промислова  придатність визначається тим, що винахід  може бути використаний у промисловості  або в іншій сфері діяльності.

      Для кожного об'єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноздатності, що визначені у відповідних законах України.

      Для оформлення прав на винаходи, корисні  моделі і промислові зразки необхідно  подати відповідним чином оформлену  заявку в Державний департамент  інтелектуальної власності (далі - Установа). Для цього заявка направляється на адресу Державного підприємства "Український інститут промислової власності", підлеглого Установі, де проходить експертизу (рис. 4). Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Установа здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані. Видача патенту здійснюється Установою в місячний термін після реєстрації патенту.

      Право на подання заявки, насамперед, має  автор. У встановлених законом випадках це право має роботодавець.

      В Україні діють два види патентів на винахід: патент із терміном дії 20 років, що видається після проведення «експертизи  по суті, і деклараційний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

      Терміни дії патенту прийнято відраховувати  від дати подання заявки до Установи. Якщо заявка спочатку бума подана в  одній із країн Паризького Союзу, а потім в Україні, то дія патенту  відраховується від дати раніше поданої заявки, що називається конвенційним пріоритетом.

      

      Рис. 4. Технологічна схема процесу правової охорони об'єктів промислової  власності

      Правова охорона інших об'єктів промислової  власності в принципі здійснюється за схемою, що наведена на рис. 4. із тими чи іншими особливостями. Основні характеристики щодо правової охорони цих об'єктів наведені в табл. 1. 

      Таблиця 1 Характеристика об'єктів промислової  власності

      *) прийом заявки на 6-ти річні  деклараційні патенти припинено  з 01.01.2004 року;

      **) Термін правової охорони може  бути продовженим ще на 10 років  після закінчення попереднього  терміну

      Дія охоронного документа на об'єкт промислової класності може достроково припинятися цілком чи частково на основі таких підстав:

• за заявою власника патенту;
• через невчасну сплату річного збору за підтримання дії охоронного документа.

      Охорона прав на об'єкти промислової власності  регламентується законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону  прав на промислові зразки", "Про  охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", а також низкою підзаконних актів: положень, правил, інструкцій. 

      3.3 Охорона прав на  нетрадиційні об'єкти  інтелектуальної  власності 

      Права на сорти рослин охороняються Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" (2001 р.).

      Охоронним документом, що закріплює права суб'єктів  права на сорт рослин, є патент.

      Урядовий  орган державного управління, що діє  у складі центрального органу вищої  виконавчої влади з питань сільського господарства й продовольства, на підставі позитивного рішення експертного органа за результатами експертизи на патентоспроможність сорту, здійснює державну реєстрацію сорту, вносячи його до Державного реєстру сортів України. Після реєстрації сорту Урядовий орган протягом одного місяця видає авторові (авторам) свідоцтво про авторство на сорт, а заявникові - патент.

      Термін  дії патенту становить 25 років  від дати надходження заявки. Для  сортів деревних, чагарникових культур - 30 років.

      Права на топографії інтегральних мікросхем охороняються Законом України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (1997 р.).

      Охоронним документом, що підтверджує реєстрацію Установою топографії інтегральних мікросхем і засвідчує право  власності на дану топографію, є свідоцтво. Реєстрація здійснюється шляхом занесення Установою топографії до Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати подачі заявки в Установу чи від дати першого використання топографії.

      Комерційна  таємниця виконує важливу функцію  в забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але  незважаючи на високу і безупинно  зростаючу значимість цього об'єкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона. На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення й порушника дуже складно.

      Частково  правова охорона комерційної  таємниці може бути здійснена в рамках законів України "Про інформацію" і "Про науково-технічну інформацію" у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Більш надійним способом охорони такої інформації може бути застосування заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охоронятися договором.

      Джерелом  права щодо охорони раціоналізаторських пропозицій є "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований "Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі й розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію", що затверджені наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року. Новий Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року дає більш розширене, у порівнянні з попередньою редакцією, тлумачення поняття раціоналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

      Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор подає заявку на неї тому підприємству, діяльності якого відповідає пропозиція. Заява  реєструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція піддається своєрідній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. По закінченні місяця після ухвалення позитивного рішення автору видається охоронний документ-свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується печаткою. Це свідоцтво закріплює за автором немайнові й майнові права. До останніх відноситься право на винагороду.

      Що  стосується таких об'єктів, як породи тварин і наукові відкриття, то на цей час ще не розроблені закони України щодо їх, правової охорони. 
 

      3.4 Охорона об'єктів  авторського права  і суміжних прав

1. Джерела права

 

      Авторські права і суміжні права охороняються Законом України "Про авторське  право і суміжні права". Цей закон охороняє особисті (немайнові) І майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), а також прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (суміжні права). Крім того, немайнові й майнові права власників авторського права і суміжних прав охороняються іншими законами України, а саме:

      - Про інформацію (1992);

      Про друковані засоби масової інформації в Україні (1992);

      - Про науково-технічну інформацію (1993);

      Про збереження й розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах (1993);

      - Про телебачення й радіомовлення (1993);

      Про захист інформації в автоматизованих  системах (1994);

• Про наукову й науково-технічну експертизу (1995);
• Про інформаційні агентства (1995); Про рекламу (1996);
• Про видавничу справу (1997);
• Про систему суспільного телебачення й радіомовлення в Україні (1997);

      Про державну підтримку засобів масової  інформації і соціальний захист журналістів (1997);

      - (Про професійних творчих працівників і творчі союзи (1997);

      - Про кінематографію (1998) тощо.

      Це  питання знайшло своє відображення також у Конституції України, Цивільному кодексі України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, у низці постанов Верховної Ради України і нормативних актах Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП).

      За  загальним правилом твір може бути використаний третіми особами тільки з дозволу власника авторського  права. Найбільш поширеними є права: копіювати чи іншим способом відтворювати твір: здійснювати звукозапис виконання твору; виконувати перед публікою твори, зокрема, музичні, драматичні чи аудіовізуальні; здійснювати публічний показ творів по радіо чи телебаченню, іншими способами трансляції; переводити на іншу мову літературні твори; здійснювати прокат, особливо творів, записаних на носій і комп'ютерні програми; екранізувати твори і, зокрема, створювати на їхній основі аудіовізуальні твори.