Період гетьманщини в Україні

     Отже, економічна політика гетьманського  уряду була побудована на засадах  консерватизму, який уже був втілений у життя в багатьох західних країнах  і встиг позитивно зарекомендувати себе.

     Уряд П.Скоропадського прагнув побудувати державу на засадах приватної власності, зробити продуктивний товаровиробний аграрний комплекс, створити потужний промисловий сектор. Консервативна за своєю спрямованістю економічна політика гетьманського уряду в Україні сприяла певним позитивним зрушенням у господарстві. Але деякі прорахунки в соціальних питаннях, об'єктивна нестача часу на поглиблення перетворень, складні історичні умови призвели до поразки консервативних сил.

      Проте спроба консервативних політичних сил шляхом встановлення авторитарної форми правління стабілізувати ситуацію в Україні зазнала невдачі. Окремі успіхи П.Скоропадського та його однодумців у сфері освіти, економіки, міжнародних відносин не могли кардинально змінити ситуацію на краще. Складний клубок внутрішніх та зовнішніх протиріч виявився сильнішим за гетьманську владу.

      Основними причинами падіння гетьманату були: залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних формувань; відсутність численної дієздатної регулярної української національної армії; реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя; посилення впливу на державну лінію гетьмана російських консервативних кіл; вузька соціальна база; підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади; наростання соціальної напруги та формування організованої опозиції.

      Гетьманат проіснував менше восьми місяців, протягом яких реальна влада перебувала в  руках німців, а його власний вплив  був обмеженим. 
Спочатку він зміг здобути собі певну підтримку завдяки обіцянкам відновити правопорядок, якого прагнула велика частина населення. Проте він не спромігся належним чином підійти до розв’язання двох основних питань, що їх поставила революція в Україні, — питань соціально-економічної реформи та національної незалежності. Спроба відновити стабільність шляхом повернення дореволюційного соціально-економічного устрою, насамперед на селі, була найсерйознішою помилкою Скоропадського. В національному питанні його уряд займав двоїсту позицію: маючи на своєму рахунку великі досягнення, як, зокрема, українізація освіти й культури, він, однак, змушував українських націоналістів дивитися на нього як на уряд «український за формою, але московський за змістом».

       Список використаних джерел 

     1. Брюховецький М. Економічна політика уряду Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20040208&n=2&y=2004

     2. Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919р.). – К.: Вид-во політичної літератури України, 1990. 

     3. Гетьманський переворот. – Електронний ресурс. Режим доступу:  http://pravoznavec.com.ua/books/245/18248/21/

     4.  Гнатюк С. Внутрішня політика Гетьманату П.Скоропадського (1918 р.): українська історіографія проблеми: Автореф. дис. канд.. … іст. наук: 07.00.06 / С. Гнатюк; Київ. нац. лінгвіст. ун-т Міністерства освіти і науки України. – К., 2002. – 20 с.

     5. Калініченко В., Рибалка І. Історія України. Частина ІІІ: 1917-2003 рр.: Підручник для іст. ф-тів ВНЗ. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – 628 с.

     6. Малий словник історії України – Київ: Либідь, 1997. – 464 с.

     7. Нестеренко В. Міська дума: квітень  – листопад 1918 року // Подолянин. - 2006. - 28 квітня. - С. 6.

     8. Солдатенко В. Україна і Брестський мир // Дзеркало тижня. –  
2008. – №3.