Концепція довідкових видань та систематизація матеріалу

   Найважливіша  вимога до укладання довідкового  видання – максимально чітка  і повна розробка його концепції, яка повинна враховувати потреби  певної читацької групи і конкретні  завдання, які ставить перед собою  видання. Будь-яка продукція довідкового характеру відповідає певному типу інформаційного  запиту. Структура видання, зміст, способи представлення матеріалу, одиниці інформації  повинні бути адекватними запиту. Довідкове видання, точніше, відповіді, що у ньому подаються, усувають розрив між знанням автора (колективу авторів) і частковим, неповним знанням читачів .

   Концепція видання стає основою редакторської  підготовки довідкової книги; деталізація  ключових параметрів видання під  час його проектування дозволяє редактору ухвалювати зважені й обґрунтовані рішення на всіх етапах своєї роботи. У зв’язку з цим особливе значення має глибоке знання редактором типологічних особливостей довідкової книги.   

   Значення  довідкової літератури як “зберігача”  інформації пов’язане з реалізацією процесу зміцнення знань, що служить досягненню інформаційної довершеності. Висока концентрація матеріалу в довідкових виданнях досягається з допомогою лаконічного викладу у формі готових даних та рекомендацій. Із тексту виключаються широкі трактування, пояснення, ланцюжок доказів, приклади та ін. Використовуються ж усі можливі форми візуалізації інформації (інколи один малюнок може замінити цілі сторінки тексту), кодування даних і т.д.

   Основне завдання довідкових видань – дати короткі відповіді на запропоновані питання користувачів, у зв’язку з чим закладений у них матеріал всесторонньо “відкритий” для пошуку. Вказані завдання вирішуються спеціальними видавничими засобами.

   Найбільш  ефективно зміст видання розкриває  комплекс вказівок, система посилань, до якої входять примітки типу “див”, або виділені курсивом слова, що посилають до тематично ближчих статей і т.п.

   Довідкова література – надзвичайно різноманітна група видань. За своїм функціональним призначенням та характером інформації їх прийнято поділяти, як уже згадувалось, на три основні підвиди: енциклопедії, словники та довідники. Такий поділ, проте, слід уточнити. Підвид  “енциклопедії” вірніше було б назвати “енциклопедичні видання”, так як до нього, крім власне енциклопедій, входять енциклопедичні словники. Їх зближує основна концепція синтезу та систематизації знань про дійсність.

   В сучасних умовах, коли розвиток електронно-обчислювальної техніки потребує розробки інформаційних  пошукових мов, тезаурусів і т.п., особливу роль відіграють термінологічні словники. В епоху інтеграції і диференціації наук такі словники набувають подвійного значення. Будучи необхідним елементом довідкової літератури, вони беруть на себе функцію дослідження мови науки, її нормалізації та уніфікації .

   Дослідження, опис та нормалізація мовних одиниць (слів, словосполучень, морфем, перекладів на іншу мову) – завдання лінгвістичних словників.

   Таким чином, увесь масив довідкової літератури можна диференціювати так: енциклопедичні видання, термінологічні словники, лінгвістичні словники, довідники. У наступному розділі ми розглянемо ці види детальніше 

1.3. Енциклопедичні видання

   Енциклопедія  – це довідкове видання, що містить  в узагальненому вигляді основні  відомості з однієї або всіх галузей  знань і практичної діяльності, які викладені у вигляді короткої статті та розташовані в алфавітному чи систематичному порядку. Енциклопедія включає узагальнене зведення впорядкованих, концептуально організованих і апробованих відомостей. Завдання енциклопедії – в тексті запланованого об’єму представити читачеві систематизоване зведення знань за всіма галузями (універсальна енциклопедія) або за однією (спеціалізована) галуззю наук. Важливими вимогами до енциклопедії є стислість викладу, концентрація фактичного матеріалу, його точність.

   За  структурою основного тексту енциклопедії можуть бути алфавітними або систематичними. Існують також енциклопедії зі змішаною структурою, наприклад, алфавітно-систематичні. У таких виданнях важливу роль виконують обширні оглядові статті, що поміщаються до або після алфавітної словникової частини .

   Структурною одиницею основного тексту алфавітної енциклопедії є енциклопедична словникова стаття, що є відносно самостійним  текстом із заголовковим словом і  його поясненням. Заголовкове слово  називає об’єкт опису статті. Воно може бути терміном, власною назвою, словосполученням і т.д. У тексті статті дається характеристика названого об’єкту. Основою енциклопедичної статті служать конкретні відомості і факти, а також поняття, закони, правила.

   Наприклад, енциклопедія “Українська мова” . Статті енциклопедії розміщено за алфавітом. У назвах статей, що складаються з кількох слів, на перше місце винесено слово, яке більшою мірою визначає зміст і специфіку терміну. Для забезпечення системності та логічної впорядкованості матеріалів застосовано принцип відсилань між тематично близькими статтями. Назви статей, до яких зроблено відсилання, набрано курсивом, заголовкові слова виділено напівжирними великими літерами. Якщо термін має один або кілька синонімів, їх розміщують після нової назви статті. Така структура основного тексту енциклопедії  “Українська мова”.

   Статті  енциклопедії взаємопов’язані та складають  єдиний комплекс, що відображає систему  накопичених знань, які висвітлюються  у виданні. Комплекс статей є, у свою чергу, певною системою органічно пов’язаних між собою розділів і циклів. Найважливішою вимогою до основного тексту енциклопедії є системність вираження кола відомостей.

   Матеріал  для енциклопедії підбирається цілеспрямовано, при цьому має забезпечуватися  комплекс освітлення як окремого явища, події, предмету, так і їх сукупності. Головні якості матеріалу – достовірність і науковість, відповідність сучасному рівню знань з даної області.

   Згідно  з цільовим призначенням і читацькою  категорією виділяють наукову, науково-популярну та популярну енциклопедії. Наукові енциклопедії призначені для спеціалістів і вимагають глибокої розробки окремих питань: науковий характер енциклопедії виражається, перш за все, в принципах відбору матеріалу (Велика медична енциклопедія, “Математична фізика”). Науково-популярна енциклопедія адресована широкому загалу читачів і освітлює певну область знань достатньо повно і всесторонньо, з урахуванням інтересів публіки (Коротка медична енциклопедія, однотомні галузеві енциклопедичні словники). Популярна енциклопедія містить широке коло відомостей, необхідних у повсякденному житті або для проведення дозвілля (“Ваша дитина”, “Житло”, “Машинна вишивка”)

   За  характером інформації енциклопедії поділяють  на універсальні, спеціалізовані та регіональні. Універсальна енциклопедія містить відомості з усіх областей знань і відноситься, як правило, до науково-популярних енциклопедій (“Енциклопедичний словник” Брокгауза і Ефрона, “Енциклопедичний словник” Братів Гранат, Мала радянська енциклопедія та ін.). Спеціалізована енциклопедія присвячена окремій області знань і може відноситися як до наукових, так і науково-популярних та популярних. Регіональна енциклопедія відображає відомості про яку-небудь країну, географічний район. Вона може бути універсальною і спеціалізованою (“Географія України”, “Москва” і т.д.).

   Розглянемо  детальніше спеціалізовані енциклопедії. Вони можуть бути галузевими, тематичними, персональними. Спеціалізовані енциклопедії присвячені розгляду кола питань, що носять приватний характер (приватний по відношенню до універсальної енциклопедії). Галузева енциклопедія містить зведення відомостей з тієї чи іншої галузі науки, практичної діяльності (Велика медична енциклопедія, Мала медична енциклопедія, Коротка літературна енциклопедія, Філософська енциклопедія). Тематична – розкриває з енциклопедичною повнотою ту або іншу локальну тему (“Космонавтика”, “Театр”, “Шахи”, “Бджільництво”). У персональних енциклопедіях всебічно освітлюються життя і діяльність якої–небудь видатної особи (“Шевченківська енциклопедія”, “Лермонтівська енциклопедія”)

   За  способом організації тексту енциклопедії поділяються на багатотомні і  однотомні; за повнотою інформації –  на повні (великі) і короткі (малі). Однотомні  алфавітні енциклопедії називають  енциклопедичними словниками.

   Енциклопедичний словник – це енциклопедія, матеріал в якій розташовано за алфавітним порядком. Вважається, що для енциклопедії характерна наявність значного числа  великих за обсягом комплексних  статей, а енциклопедичні словники складаються в основному з коротких статей-довідок, в яких практично відсутній апарат посилань до інших статей (що активно використовується  в енциклопедіях).

   Крім  того, існує поділ енциклопедичних  видань з урахуванням їх об’єму: великі енциклопедії – декілька десятків томів; малі – від 10 до 12 томів; короткі – від 4 до 6 томів та енциклопедичні словники – від 1 до 3 томів. В такому розподілі енциклопедичних видань на енциклопедії та енциклопедичні словники враховується об’єм інформації у виданні в цілому, а також об’єм статті. Таким чином, кількісна ознака є однією з основних при виділенні енциклопедичних словників зі складу енциклопедичних видань в цілому.

   Разом з короткими статтями, що містять  тільки дефініцію або невелику довідку, енциклопедія може включати і розгорнені статті, що повно описують названий об’єкт. У великих енциклопедіях великі комплексні статті є по суті монографіями з певного питання, мають складну структуру, що закріплюється в системі рубрик.

   Статті  в енциклопедії повинні дублювати  одна одну. Для усунення повторів використовується система внутрішньо текстових посилань і відсилань; ця система (посилальний апарат) зв’язує близькі або суміжні поняття і служить для зручності пошуку при використанні енциклопедії.  Внутрішньо текстові посилання вказують, в яких статтях можна знайти додаткові відомості. Статті-відсилання направляють читача до матеріалу, де приводяться основні відомості.

   Для економії місця в енциклопедії використовується система скорочень  і умовних  позначень. Це допомагає уніфікації оформлення всіх елементів текстового та ілюстративного матеріалу у виданні.

   До  складу апарату енциклопедії входять (крім вихідних відомостей): супровідна стаття (передмова та ін), списки скорочень  і умовних позначень, система  посилань, допоміжні покажчики, бібліографічний  апарат та зміст. У всіх енциклопедіях поміщається передмова від укладачів (редактора, видавництва, редакційної колегії), де даються загальні характеристики і цілі видання, а також рекомендації щодо його використання.

   Важливим  та обов’язковим елементом апарату енциклопедії (за винятком енциклопедичних словників) є іменний покажчик. Особливості такого покажчика, що вибраний для конкретного видання, залежать від тематики та виду енциклопедії, а також від способу розташування статті. Іноді в енциклопедіях застосовується система покажчиків (іменний, тематичний, наочний та ін.). Допоміжний покажчик може бути єдиним і поєднувати у собі наочний та іменний покажчики .

   Бібліографічний апарат енциклопедії включає бібліографічні списки статей з конкретного питання, які носять, як правило, рекомендаційний характер. В кінці видання може поміщатися книжний бібліографічний список. Щодо змісту, то він в систематичних енциклопедіях подається у вигляді переліку словникової статті.

   Отже, центральне місце серед довідкових видань належить енциклопедіям, які є вищим ступенем синтезу та систематизації матеріалу. Історично сформувалось поняття про енциклопедію як про картину світу, або загальну картину будь-якої грані культури людського суспільства. Серед інших довідкових видань енциклопедія помітна тим, що в її основі лежить концепція об’єднання різноманітної інформації. 

   РОЗДІЛ II АНАЛІЗ ЯКОСТІ КОНЦЕПЦІЇ  ДОВІДКОВИХ ВИДАНЬ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ МАТЕРІАЛУ  НА ПРИКЛАДІ ЄНЦИКЛОПЕДІЙ 

             Енциклопедії присвячені дітям  для розширення світогляду шляхом задовольняння їх зацікавленості шляхом подання відповідей які їх цікавлять. Дитячі енциклопедії допомагають відкрити світ для юних читачів, а тому містять велику кількість інформації і для того щоб дитина не загубилась матеріал енциклопедії повинно правильно систематизувати, так як важливою деталлю дитячої енциклопедії є ілюстрації матеріал повинен бути чітко взаємопов’язаним з картинками а тому їх потрібно теж вірно систематизувати.

   2.1 Аналіз якості  концепції довідкового  видання на прикладі  енциклопедій

   «Книга  Знаний», Животные» 

        Розглянемо на прикладі енциклопедії «Книга Знаний». Інформація подана в енциклопедії найрізноманітніша, має такі розділи: Океани і ріки, Лицарі і замки, Світ техніки, Птахи. Дуже цікава книга з великою кількістю ілюстрацій але відкриваючи вже першу сторінку ми побачили що матеріал поданий не рівно і статі не однакового розміру і розкидані по сторінці хаотично що змушує читача шукати статтю відволікаючись, це ускладнює сприйняття інформації і погіршує увагу на тексті. Ілюстрації також розкидані хаотично і переплутаються із текстом відволікаючу увагу від нього. Наприклад сторінка 11 велика картинка займає дві сторінки а поряд знаходяться менші картинки хаотично розкидані разом з текстом для полегшення сприйняття інформації треба вирівняти ілюстрації відповідно до тексту а також розмістити їх так щоб вони мали однаковий розмір і тим самим не відволікали читача. Таким чином для вірної систематизації матеріалу всю інформацію повинно зробити однорідною.