Туристичні ресурси Іспанії

ЗМІСТ

ВСТУП.……………………………………………………………………………3

Розділ І. Теоретико-методологічні  основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів

1.1. Поняття і  класифікація туристсько-рекреаційних  ресурсів. Поняття туризму……………………………………………………………………………4

1.2. Методика  досліджень………………………………………………………..6

Розділ ІІ. Природні туристсько-рекреаційні ресурси  Іспанії

2.1. Рельєф…………………………………………………………………………9

2.2. Кліматичні  умови…………………………………………………………. .11

2.3. Водні ресурси………………………………………………………………..11

2.4. Бальнеологічні  ресурси……………………………………………………..13

2.5. Природоохоронні території……………………………………………… ..14

Розділ ІІІ. Історико-архітектурні ресурси Іспанії

3.1. Історико-культурні  та археологічні ресурси………………………………17

3.2. Етнокультурні  особливості…………………………………………………20

3.3. Музеї, виставки  та галереї…………………………………………………..25

Розділ IV. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИЗМУ ІСПАНІЇ

4.1. Оцінка туристичної  інфраструктури Іспанії………………………………28

4.2. Оцінка транспортної  інфраструктури Іспанії……………………………..29

4.3. Туристсько-рекреаційні території………………………………………….29

4.4. Місце Іспанії  на світовому туристичному ринку………………………….33

ВИСНОВКИ

Список використаних джерел 
 

ВСТУП

     У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає дохід в казну. Крім значної статті доходу туризм є ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. В даний час велика кількість туроператорів працює з Середземноморськими країнами. Найбільшою популярністю користуються приморські курорти Іспанії.

     Іспанія – країна-мозаїка. Вона складається з материкових і острівних частин. Провінції і побережжя, а відповідно і курорти, володіють відмінною один від одного зовнішністю і характером. Тому туристична галузь Іспанії є цікавою для дослідження. Так як Іспанія є дуже популярним і стародавнім курортом, то і туристичні ресурси досліджені на найкращому рівні, тому мені було неважко знаходити дані про неї, готуючи роботу.

     Об’єктом являється стан та характер розвитку туристсько-рекреаційних ресурсів Іспанії.

     Предметом – ступінь використання туристсько-рекреаційних ресурсів в туристичному господарстві країни.

      Метою дослідження є комплексна оцінка Іспанії на базі таких завдань:

- дослідження  природних ресурсів Іспанії, а  саме рельєфу, клімату, водних  та бальнеологічних ресурсів, природоохоронних  територій;

- оцінка її  історико-архітектурних ресурсів, а  саме її архітектурної спадщини  та культури;

- аналіз рівня  економічного розвитку Іспанії  та стан використання її рекреаційних  ресурсів;

- аналіз сучасного  стану туризму Іспанії, а саме  стану туристичної індустрії  країни на сьогоднішній день. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ І. Теоретико-методологічні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів

    

     1.1. Поняття і класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів. Поняття туризму.

     Туристсько-рекреаційні ресурси – об’єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів, їх спеціалізацію та економічну ефективність; сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та за сучасної і перспективної структури рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостей використовуються для прямого й опосередкованого споживання, надання рекреаційно-туристських і курортно-лікувальних послуг. [3]

     У структурі рекреаційних ресурсів виділяють дві основні складові: природну та соціально-економічну (природні та історико-культурні ресурси рекреаційної діяльності) характеристику рекреаційних ресурсів, що включають дані про якість природних умов, площу (або об’єм) на якій ці якості поширюються, тривалість періоду, протягом якого певні якості проявляють свою дію.

Рис. 1.1. Туристсько-рекреаційні ресурси [3]

    

     За структурою туристсько-рекреаційних ресурсів (рис. 1.1), гіперблок туристсько-рекреаційних ресурсів складається з природних, природно-антропогених, суспільно-історичних ресурсів (фундаментальні ресурсні фактори), до складу яких входять архітектурно-історичні, біосоціальні, подійні ресурси туристсько-рекреаційні ресурси, трансресурсні об’єкти (гомогенні та парарекреаційні ресурси) та суперточка-тур. Суперточка-тур – точкова територія, що поєднує унікальні природні та суспільні ресурси, займає домінуючу висоту і характеризується суттєвою соціально-історичною значимістю подій, що відбувались (відбуваються) в її межах або в межах простору, що візуально сприймається з неї. Цьому простору притаманне, як правило, високе пейзажне різноманіття та сполучення природних компонентів, атрактивність ландшафту.

     Розрізняють також уфологічні рекреаційні ресурси – території (ділянки водного середовища, повітряного басейну), що визначені фактом існування необізнаних літаючих об’єктів (НЛО), істот (форм життя) позаземного походження; такі території й компоненти, що їх складають (рослинний і ґрунтовий покрив, зооценози та ін.) характеризуються наявністю хронологічних, радіотехнічних, цитологічних, фізіологічних та інших аномалій, що пов’язано з техногенною (енергетичною) дією НЛО та інших матеріальних реалій на природне та антропогенне середовище; фактор пізнавального туризму й особливий вид рекреаційних ресурсів, що набув поширення в межах ойкумени (США: Аризона, Флорида та інші штати; Російська Федерація: Москва, Приморський край – Дальнореченськ; Україна: Київ, АРК – Севастополь та ін.) [3]

     Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

     Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО),туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про  туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною. [5]

     За Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об"єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями. [2]

Види туризму

• рекреаційний екскурсійний науковий діловий
• релігійне паломництво

Рис. 1.2. Головні види туризму [1, с. 32] 

     За видами туризму (рис. 1.2) спеціалісти розрізняють чотири головні його види: рекреаційний, або оздоровчий туризм, що застосовується для відпочинку та лікування; екскурсійний туризм, що поєднує відпочинок з пізнавальними інтересами; науковий туризм (6-7% від загального числа туристів); діловий туризм (12-13%). Окремим типом виділяють релігійне паломництво. [1]

     Загалом, будь-який маршрут в просторі, який виходить за рамки повсякденних справ, для насолоди життям та відпочинку, можливо вважати туризмом. 

     1.2. Методика досліджень

     Метод (гр. methodos) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.

     До загальнонаукових методів дослідження відносять емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо).

     В курсовій роботі була використана низка таких методів – метод абстракції, метод аналізу і синтезу, історичний і логічний методи, картографічний метод, математико-статистичний метод.

     Метод абстракції полягає у пізнанні реальних туристичних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від усього випадкового, неістотного. Застосуванням методу абстракції я користувалась для формування понять, виявлення і формування закономірностей розвитку туристичної галузі Іспанії.

     Метод аналізу і синтезу застосовується в єдності його двох складових. При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини (частини об’єкту, його ознаки, властивості, відношення), кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

     Історичний та логічний методи застосовуються для дослідження економічних процесів в єдності. Історичний метод вивчає ці процеси, розвиток їх у хронометричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювались один за одним. Логічний метод досліджує туристичні процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від випадковостей і непотрібних подробиць, які не властиві цьому процесу. В основному, цим методом я користувалась, виконуючи розділ ІІІ.

     Картографічний метод дослідження - метод застосування карт для наукового й практичного пізнання зображених на них явищ. Картографічний метод використовується для дослідження закономірностей просторового розміщення явищ, їхніх взаємозв’язків, залежностей і розвитку. Картографічний метод, можна об’єднати в наступні основні групи: візуальний аналіз, що полягає в безпосередньому зоровому дослідженні карт просторового розміщення, сполучень, зв’язків і динаміки явищ, графічні прийоми аналізу, що складаються в побудові по картах профілів і розрізів (які дають наочне подання про вертикальну структуру явищ), блок-діаграм (які поєднують перспективне зображення місцевості з її вертикальними розрізами), різного роду графіків і діаграм і т.д., картометричні роботи, що полягають у визначенні за картами координат, відстаней, довжин, висот, площ, обсягів, кутів та ін. кількісних характеристик об’єктів, зображених на карті (з оцінкою точності одержуваних результатів). Цим методом я користувалась, знаходячи на карті основні пам’ятки і курорти Іспанії, а також створюючи власну карту.

     Математично-статистичний метод дослідження застосовується для дослідження за картами будь-яких однорідних явищ (температур повітря, щільності сільського населення, урожайності й т.п.), їхнього розміщення та тимчасові зміни, які обумовлені багатьма факторами з невідомою функціональною залежністю; для з’ясування форми й тісноти зв’язків між різними явищами. Цей метод було використано в ІІ розділі.

     З визначенням поняття туристсько-рекреаційних ресурсів і їхньої класифікації я погоджуюсь з Бейдиком О.О. Саме він найчіткіше визначив це поняття та поділив його на такі складові: природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні та окрему частину – суперточка-тур. Існує багато точок зору щодо визначення поняття туризму. В роботі наведено визначення ВТО, Закону України, Н.Ф.Реймерса та О.О.Бейдика. Визначено методологічні основи роботи: використані метод абстракції, метод аналізу і синтезу, історичний і логічний метод), картографічний метод, математико-статистичний метод дослідження.