Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2011 в 16:42, контрольная работа
Translate the following Ukrainian proper names and surnames into English
6. лупцювати, як Сидорову козу - beat the living daylights out of smb.;
7. (дивитися) як цап/баран на нові ворота - give an empty stare;
8 спіймати облизня - to meet a definite refusal, to suffer a setback;
9. чув дзвін, та не знає, де він - one doesn't know what one is talking about;
10. отримати
прочухана - give smb. a dressing down, give smb. what for;
give smb. a good scolding; give smb. a good talking-to;
11. рости, як із води - against all expectations, quite unexpectedly;
12. розбити глек із кимсь – to bicker (quarrel) with someone;
13. сім п'ятниць на тиждень – to keep one’s mind changing;
14. кашу маслом не збавиш - you can't spoil porridge with butter; there's never too much of a good thing;
15. морочити комусь голову - pull smb's leg;
16. клепки не вистачає комусь - someone isn't right up there, someone isn't all there; someone is a little wanting, someone has got a screw loose, someone has not all his buttons;
17. версти нісенітницю - talk rot, talk through one's hat;
18. буря
в склянці води - storm in a teacup; tempest in
a teapot;
19. гроші/гаманець, або життя - your money or your life! hands up!;
20. від
долі не втечеш/в кожного своя
доля - you can't escape your fate.
10. Translate the following fragments of the story of well-known Ukrainian novelist. Identify the author; make the comparative analysis of your own translation and the original Ukrainian text.
Once there was a sheepskin coat. It was a plain sheepskin coat, and not any too new either. True, it was not patched, although it did show signs of wear and tear; it smelt of human sweat, and its decorative trimmings typical of a Pokuttia sheepskin coat had long since faded.
In a word, it now was just an ordinary, uncomely coat, evoking no particular interest in the amateur ethnographer, and without the slightest right to be proud of its unsightly appearance.
One day a slight change came about in the sheepskin coat's daily round of duties.
The morning went by as usual.
The sheepskin coat had seen the lad off to school, and there was the master, the boy's farther, running up the street in his shirt-sleeves.
During that whole day the sheepskin coat never left his master's shoulders.
By the time they both returned home in the evening, the coat split in three places on the sleeves, and the master was gaimbling and dissatisfied because the overseer had paid so little for the work and did not even tell him to come back the next day.
One day, as the whole family was sitting at the table around a tureenful ot zatirka and the sheepskin coat was hanging on the peg, the door opened and in walked the esteemed excellencies of the community council: the taskmaster and the barrister.
The taskmaster tucked the coat under his arm arid without a goodbye to anyone left the house.
The barrister followed him.
Those who remained in the house after the sheepskin coat had been carried away had such a feeling as if the body of a dearly beloved member of the family had been carried out.
A week went by.
Together with the taskmaster he [Ivan] went to Judka, happy in the thought that he would once again have his sheepskin coat home at least.
But his joy was sadly shortlived.
After
lying around in the dampness a week the sheepskin coat had become altogether
unfit for use, it had rotted through and was falling apart in Ivan's
fingers.
Був колись кожух. Це був простий, зовсім не новий кожух. Правда, без латок і не виявляв прикмет зношеності; він пахнув людським потом, а його декоративне оздоблення, типове для кожухів Покуття, давно вицвіло.
Одним словом, зараз це був звичайнісінький, непривабливий кожух, що не викликав ніякого аматорсько-етнографічного інтересу, і навіть найменших підстав пишатися своїм непоказним виглядом.
Одного
буденного дня з кожухом
Ранок пройшов як звичайно.
Він провів хлопчика до школи, а господар, батько хлопця, піднімався по вулиці з закоченим рукавами сорочки.
Протягом усього дня кожух ні на мить не покидав плечей господаря.
До того часу, як вони обидва ввечері повернулися додому, кожух порвався в трьох місцях на рукавах, а господар скаржився і був невдоволений тим, що наглядач так мало заплатив за роботу і навіть не сказав йому прийти наступного дня.
Одного дня, коли вся сім’я сиділа за столом навколо супниці, повної затирки, а кожух висів на гаку, двері відчинилися і зайшли поважні чиновники з місцевої ради: десятник і адвокат.
Десятник підкачав жупан на свою суху руку і, не попрощавшись, вийшов з будинку.
Адвокат пішов за ним.
Ті, що залишись в будинку, після того, як кожух забрали, почувались так, немов забрали ніжно любимого члена родини.
Пройшов тиждень.
Разом з десятником він (Іван) пішов до Юдки, радий думкою про те, що він нарешті знов дістане свій кожух.
Але це щастя було скороминущим.
Після того, як кожух тиждень полежав у волозі, ставши цілком прогнившим і непридатним для використання, він розвалювався в Іванових руках.
Використана література