Контроль і перевірка навченості англійської мови випускників шкіл (формат ЗНО)

    Якість  тесту визначається багатьма характеристиками: валідністю (validity) надійністю (reliability), автентичністю (authenticity), практичністю (practicality), ефективністю (efficiency) та ін. Розглянемо найважливіші:

    Валідність  – комплексна характеристика тесту, що включає відомості про область досліджуваних явищ і репрезентативність використовуваної стосовно неї діагностичної процедури (Л.Ф.Бурлачук). Інакше кажучи, тест називається валідним, якщо він вимірює те, для вимірювання чого він призначений (П. Клайн). А. Анастазі пише, що валідність тесту це поняття, яке вказує нам, що тест вимірює і наскільки гарно він це робить. У поняття валідності входить велика кількість інформації про тест. Різні категорії такої інформації і способи її одержання утворюють типи валідності:

    - зовнішня (face validity)

    - конструктна (construct validity)

    - внутрішня (internal/consistency validity)

    Зовнішня  валідність тесту визначається тою  мірою довіри, яку формат тесту  викликає у користувачів. Деякі тести через штучність процедури  спочатку мали невисоку зовнішню валідність, але пізніш валідність цього тесту була підтверджена численними дослідженнями і положеннями гештальт психології. Зовнішня валідність багато в чому визначається відношенням суспільства до язикового тестування, котре поки що залишається неоднозначним [14, с.8].

    Ще  більш важливою для якісного тесту  є конструктна валідність. Конструкт  тлумачиться в тестології як психологічний  концепт, специфічне визначення вміння, яке покладене в основу певного  тесту та інтерпретації його результатів. Тож, конструктну валідність слід визначити як обґрунтованість (meaningfulness) та адекватність (appropriateness) висновків, які ми робимо, спираючись на результати тестування. Типовою є спроба екзаменаторів оцінити граматичну компетенцію учнів під час усних відповідей, у той час як ігноруються більш суттєві характеристики відповіді, як то тематична відповідність, логічність мислення, мовленнєва взаємодія та ін. (grammar over-testing).  Конструктна валідність тесту також залежить від введення темпоральних (час виконання завдання) обмежень. Дослідження показують, що в умовах нав’язаного учням дефіциту часу тестові завдання вимірюють не стільки заявлений об’єкт, скільки властивості інтелектуальної діяльності учнів, що проходять тестування [31, с.7].

    Внутрішня валідність (внутрішня сталість) мовного тесту є звичайною характеристикою багатьох тестових завдань і означає узгодженість між собою завдань за рівнем їх складності.

    Усі типи валідності забезпечують так звану  інформативну валідність (learning validity) мовного  тесту, тобто конструктивність і корисність отриманої за допомогою тесту інформації про хід, результативність, ефективність та якість учбового процесу [30, с.42]. Інформативна валідність мовного тесту дозволяє підвищити його «функцію успіху», тобто ймовірність правильного виконання завдання й пізнавальних можливостей учнів.

    Тестова валідність невіддільна від надійності мовного тесту. Тест вважається надійним, якщо його результати добре співвідносяться  між собою у випадках повторного застосування та, водночас, стійко співпадають з результатами незалежної оцінки. Наприклад, у разі розробки декількох варіантів одного й того ж мовного тесту для того, хто його складає, немає ніякої різниці, який із запропонованих варіантів виконувати: учень повинен отримати абсолютно ідентичну кількість балів незалежно від варіанта, оскільки усі тестові завдання в них були розроблені за єдиними вимогами, з урахуванням єдиних цілей і передбачають єдині критерії оцінювання, хоча й побудовані на різному мовному матеріалі.

    Усе вищеозначене свідчить про те, що мовне тестування є досить неоднозначною процедурою педагогічних вимірювань. У загальному вигляді  протиріччя зводяться до того, що прагнення підвищити об’єктивність педагогічних вимірювань призводить до уніфікації процедури мовного тестування без урахування індивідуальних особливостей учнів. Прагнення підвищити валідність мовних тестів призводить до того, що важлива інформація, що надходить у ході тестування, ігнорується, тому що втрачається визначеність того, «що саме вимірює даний тест». Підвищення надійності мовних тестів здійснюється через процедуру «модернізації», виключаючи гнучкий індивідуально-орієнтований підхід до організації тестування.

    Та  все ж науково обґрунтоване й  методично грамотно організоване тестування дозволить вчителю досягти настільки важливий зворотній зв'язок, який забезпечує управління навчальним процесом, і буде сприяти, таким чином, підвищенню ефективності вивчення іноземної мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  3. ЗНО як формат вступного іспиту до вищого навчального закладу в Україні

    Зовнішнє  тестування є дуже актуальною проблемою  для України, зважаючи на процеси  реформування української освіти. Необхідність формування національної системи зовнішнього  тестування, що є інструментом об’єктивного неупередженого оцінювання, не викликає сумнівів. Система зовнішнього тестування для випускників загальноосвітніх шкіл створюється для подальшого розвитку освіти в Україні, її інтеграції в європейський простір та створення умов для забезпечення доступу громадян до якісної освіти. Отже, впроваджується уніфікований підхід до якості та кількості знань випускників і абітурієнтів, створюються умови для рівного доступу до вищої освіти.

    Зрозуміло, що впровадження зовнішнього тестування на загальнодержавному рівні потребує кропіткої роботи в багатьох напрямах, а саме: вивчення світового досвіду та стандартів, підготовка відповідних фахівців, розробка специфікацій тестів, формування банку якісних тестів, створення та дотримання тестових процедур, підготовка освітянської спільноти тощо.

    Україна вже пройшла довгий шлях перетворення на європейську державу, та попереду ще багато роботи. Досвід незалежного  тестування триває 8 років. За цей час  було зроблено багато змін, як у самій  процедурі незалежного оцінювання, так і у системі підготовки до нього. Починаючи з 2008 року проходження зовнішнього незалежного оцінювання є обов'язковою умовою вступу до вищого навчального закладу.

    Відкритим та актуальним залишається питання  впровадження єдиного іспиту з іноземної  мови, бо досвід його триває лише тільки 2 роки.

    Сьогодні, коли вже не потрібно нікого переконувати в перевагах володіння однією чи двома іноземними мовами, суспільство  зацікавлене в тому, щоб мовна  освіта в Україні поряд з високою  ефективністю набула також якості на рівні міжнародних стандартів, що надало б можливості громадянам країни відчувати себе повноправними членами європейського співтовариства. Для досягнення цієї мети за основу розробки Програм для середньої, вищої мовної та немовної шкіл Україною прийняті «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання» (ЗЄР) [17].

    Аналізуючи  ЗЄР, можна зробити висновок, що вони мають усі ознаки енциклопедії в  галузі навчання іноземній мові, а  також мають більш нормативний, ніж рекомендаційний характер, в  наслідок чого можуть служити досить надійною базою для гармонізації вимог до якості, прозорості та співвіднесенності результатів навчання іноземній мові як в національному, так і в міжнародному вимірах. [2, с.10]

    Одним з пунктів цих рекомендацій є  документ «Загальноєвропейські компетенції володіння іноземною мовою» (Common European Framework of Reference – CEFR), в якому представлена система рівнів володіння мовою і система опису цих рівнів з використанням стандартних категорій.

    Отже, згідно з Державним стандартом і Програмою для загальноосвітніх шкіл випускники мають оволодіти іноземною мовою на рівні В1+, що є середнім (Intermediate) або рівнем самостійного володіння (Independent User).  
 

    3.1 Особливості складання  тесту з іноземної  мови

    Розглядаючи структуру тесту, що покладено в основу зовнішнього оцінювання з англійської мови, по-перше, слід зазначити, що на сьогодні через технічні та фінансові обставини він складається лише з двох частин: читання та письма. Хоча, як вже зазначалося, повноцінний стандартизований тест з іноземної мови, як правило, налічує чотири види мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, аудіювання та письмо). Розглядаючи ЗНО з англійської мови, можемо говорити лише про прагнення зробити його подібним до тестів європейського зразку. За три роки були зроблені лише незначні зміни у структурі тесту. У цілому ж, характер завдань, тематична спрямованість та рівень знань, що перевіряються, залишились незмінними [27,с.69].

    Тож, характеристика тесту на 2011 рік складає  наступну картину:

    Тест  складається з двох частин:

    •     Читання;

    •     Письмо.

    Тест  з англійської мови складається  із завдань чотирьох форм:

    1. Завдання на встановлення відповідності.  У завданнях пропонується підібрати  заголовки до текстів/частин текстів  із поданих варіантів; твердження/ситуації  до оголошень/текстів; запитання  до відповідей або відповіді до запитань.

    2. Завдання з вибором однієї  правильної відповіді. До кожного  завдання пропонується чотири  варіанта відповіді, з яких  лише один правильний.

    3. Завдання на заповнення пропусків  у тексті. У завданнях пропонується  доповнити абзаци/речення в тексті реченнями/частинами речень, словосполученнями/словами із поданих варіантів.

    4. Завдання з розгорнутою відповіддю. Завдання передбачає створення  абітурієнтом власного висловлення  у письмовій формі відповідно  до запропонованої комунікативної ситуації.

    Композиція  завдань у тесті з англійської  мови ґрунтується на таких засадах:

    - Завдання розташовуються відповідно до видів мовленнєвої діяльності. Спочатку в тексті представленні завдання частини «Читання», потім – завдання частини «Письмо».

    - Завдання розташовуються послідовно за знаннями, комунікативними вміннями та навичками: розуміти основний зміст автентичного тексту, повністю розуміти зміст автентичного тексту, якщо значення незнайомих слів розкривається на основі лінгвістичної та контекстуальної здогадки, знаходити спеціальну або необхідну інформацію в автентичних текстах різнопланового характеру, розуміти структуру тексту, розпізнавати зв’язки між частинами тексту, розрізняти значення окремих лексичних одиниць відповідно до контексту, правильно використовувати граматичні форми частин мови та частини мови відповідно до контексту, робити письмове повідомлення, оформлюючи його відповідно до мети та завдання спілкування. [6]

    Як  бачимо, тестові завдання у загальному сенсі зводяться лише до наступних типів: matching, multiple choice та gap filling. Щодо характеру діяльності, яка контролюється, слід зазначити, що, хоча й розділ «Читання» складається лише з текстів, завдання розподіляються таким чином, що останні два чи три спрямовані на перевірку складних аспектів граматики та лексики відповідно до контексту прочитаного. Як правило, перша частина містить 5 або 6 завдань з різною кількістю текстів у них (один великий, два маленькі і т.д.). Частина «Письмо» складається з двох завдань, на яких слід зупинитися докладніше. Перше завдання також містить невеликий текст, у якому слід заповнити пропуски, але для яких не дається варіантів відповіді. Завдання такого типу має назву open gap filling і є одним з найскладніших, бо повністю виключає можливість «сліпого влучання». Друге завдання передбачає написання власного висловлювання, яким і у 2009, і у 2010 році був лист (формального чи неформального характеру). 
 

        3.2 Порівняльна характеристика тестових завдань зовнішнього незалежного тестування з завданнями іспиту міжнародного рівня (PET)

    Сучасний  європейський екзамен, на основі якого  створюється модель національного  зовнішнього тестування з іноземної  мови, не ставить своєю метою з’ясувати, наскільки  точно учень уміє перекладати  з іноземної мови або навпаки, чи може він пояснити значення слова, ідіоматичного висловлювання, перефразувати речення або знайти еквівалент незнайомого слова, фрази рідною мовою, хоча все це є необхідними елементами навчання. Метою сучасних іспитів є встановлення спроможності учнів спілкуватися іноземною мовою для досягнення взаєморозуміння в повсякденних ситуаціях у ролі мовця або слухача, в усній чи письмовій формі комунікації навіть на найнижчому рівні володіння мовою та без 100%-ої коректності оформлення висловлювань. [16]

    Іспит Preliminary English Test («Підготовчий тест по  англійській мові»)  другий в  серії іспитів Cambridge ESOL. Він  вимагає знання англійської на  середньому рівні (Intermediate). Успішно здати PET можуть ті, хто володіє англійською мовою в достатній мірі для того, щоб спілкуватися на  знайомі теми, вести особисте листування, розуміти просту інформацію на  слух. Кандидати в 100 країнах світу здають PET. Вік більшості кандидатів  від 12 до 18 років. Більшість з  них  школяри або студенти [13,с.32].

    PET признається рядом організацій як доказ можливості використовувати англійську мову для роботи на  адміністративних і  секретарських посадах, у сфері туризму, роздрібної торгівлі, будівництві, на  виробництві. Багато університетів і  урядові організацій офіційно визнають PET як кваліфікацію на  середнє знання англійської мови. Оскільки PET перевіряє всі основні комунікативні уміння  читання, листування, аудіювання і  усної мови,  іспит дає можливість оцінити свої сильні й  слабкі сторони, зрозуміти, в  якому напрямі рухатися в  подальшому вивченні мови.