Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

Залежно від  своєчасності погашення дебіторську  заборгованість поділяють на:

• дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);
• дебіторська заборгованість, не сплачена в строк (прострочена). У тому числі:
1. Сумнівна дебіторська заборгованість.
2. Безнадійна дебіторська заборгованість.

Класифікацію дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовують під час обчислення резерву сумнівних боргів і розкривають у примітках до фінансової звітності.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

У Балансі відображають первісну та чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної  заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), і резерв сумнівних боргів. У підсумок Балансу включають чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості, яку визначають як різницю між сервіс-ною вартістю дебіторської заборгованості та резервом сумнівних боргів:

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

=

Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

–

Резерв сумнівних  боргів

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховують відсотки, оцінюється та відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Частину довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців  з дати балансу, відображають на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Положення щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про дебіторську заборгованість як фінансового активу встановлюють Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) :

МСБО 32 "Фінансові  інструменти: розкриття та подання".

МСБО 39 "Фінансові  інструменти: визнання та оцінка".

1.3. Структура  позикового капіталу та місце кредиторської заборгованості в ньому

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються певним чином (табл. 1.3.):

Таблиця 1.3.

Диференціація фінансових зобов’язань 

№ з/п	Фінансові зобов’язання	Форми фінансових зобов’язань, що відображаються в балансі
1.	Довгостроковий  позиковий капітал (довгострокові  фінансові зобов’язання)	1. Довгострокові  кредити банків, термін повернення  яких ще не наступив. 2. Довгострокові  позикові засоби, термін повернення  яких ще не наступив. 3. Довгострокові  кредити і позики, не погашені в зазначений термін
2	Короткостроковий  позиковий капітал (короткострокові  фінансові зобов’язання)	1.Короткострокові  кредити банків, термін повернення  яких ще не наступив. 2. Короткострокові  позикові засоби, термін повернення  яких ще не наступив. 3. Короткострокові  кредити і позики, не погашені  в зазначений термін. 4. Розрахунки  з кредиторами (кредиторська заборгованість). 5. Інші короткострокові  фінансові зобов’язання

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством за основними ознаками

№ з/п	Основні ознаки класифікації	Класифікація  позикових засобів
1	За цілями залучення	1. Позикові засоби, що залучаються для забезпечення  відтворення позаоборотних активів.  2. Позикові засоби, що залучаються для поповнення оборотних активів. 3. Позикові засоби, що залучаються для задоволення  інших господарських або соціальних  потреб
2	За джерелами  залучення	1. Позикові засоби, що залучаються із зовнішніх  джерел. 2. Позикові засоби, що залучаються з внутрішніх джерел (внутрішня кредиторська заборгованість)
3	За періодом залучення	1. Позикові засоби, що залучаються на довгостроковий  період (більше 1 року). 2. Позикові засоби, що залучаються на короткостроковий  період (до 1 року)
4	За формами  залучення	1. Позикові засоби, що залучаються в грошовій  формі (фінансовий кредит). 2. Позикові засоби, що залучаються у формі устаткування (фінансовий лізинг). 3. Позикові засоби, що залучаються в товарній  формі (товарний або комерційний кредит). 4. Позикові засоби, що залучаються в інших матеріальних  або нематеріальних формах
5	За формами  забезпечення	1. Незабезпечені  позикові засоби. 2. Позикові засоби, забезпечені порукою або гарантією. 3. Позикові засоби, забезпечені заставою

З урахуванням  викладеної класифікації організується  управління залу-ченням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.

Політика залучення  позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення  позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством  позикових засобів включає такі основні етапи:

1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді.
2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.
3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів.
4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.
5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.
6. Визначення форм залучення позикових засобів.
7. Визначення складу основних кредиторів.
8. Формування ефективних умов залучення кредитів.
9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.
10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.

Аналіз залучення  і використання позикових засобів у попередньому періоді.

Метою такого аналізу  є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів  підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

На першому  етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових  засобів в періоді; що аналізується, темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому  етапі аналізу визначаються основні  форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці: питома вага сформованого фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів позикових засобів за період їх залучення. У цих цілях проводиться відповідне угруповання позикового капіталу, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових засобів і їх відповідність обсягу оборотних і позаоборотних активів, що використовуються підприємством.

На четвертій  стадії аналізу вивчається склад  конкретних кредиторів підприємства й  умови надання ними різних форм фінансового  і товарного кредитів. Дані умови  аналізуються з позицій кон’юнктури фінансового і товарного ринків.

На п’ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів у цілому й  окремих їх форм на підприємстві. У  цих цілях використовуються показники  оборотності та рентабельності позикового капіталу. Перша група даних показників порівнюється, в процесі аналізу, із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати  проведеного аналізу є основою  оцінки доцільності використання позикових  засобів на підприємстві у сформованих  обсягах і формах.

Визначення  цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.

Основними цілями залучення позикових засобів  підприємствами є:

а) поповнення необхідного  обсягу постійної частини оборотних  активів. У даний час більшість  підприємств, що здійснюють виробничу  діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина даного фінансування здійснюється за рахунок позикових засобів;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних  активів. Яку б модель фінансування активів підприємство не використовувало перемінну частину оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових засобів;

в) формування недостатнього  обсягу інвестиційних ресурсів. Метю залучення позикових засобів  у даному випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих  реальних проектів підприємства: нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення основних засобів тощо.

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх  робітників. У цих випадках позикові засоби залучаються для видачі позичок  своїм робітникам на індивідуальне  житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі;

3. Визначення  граничного обсягу залучення  позикових засобів. 

Максимальний  обсяг даного залучення диктується двома основними умовами:

1. Граничним ефектом фінансового левериджу. При цій умові обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

2. Забезпеченням  достатньої фінансової стійкості  підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів.

З урахуванням  даних вимог підприємство установлює ліміт використання позикових засобів у своїй господарській діяльності.

4. Оцінка вартості  залучення позикового капіталу з різних джерел.

Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається  підприємством із зовнішніх і  внутрішніх джерел. Результати такої  оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі.

Визначення  співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.

На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних  основних засобів і формування відсутнього  обсягу інвестиційних ресурсів. На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей.

Розрахунок необхідного  розміру позикових засобів в  рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямів їх майбутнього використання. Метою  даних розрахунків є встановлення термінів вико-ристання позикових засобів, що залучаються для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначається повний і середній термін використання позикових засобів.

Повний термін використання позикових засобів є періодом часу з початку їх надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди:

а) термін корисного використання;

б) пільговий період;

в) термін погашення.

Термін корисного використання – це період часу, протягом якого  підприємство безпосередньо використовує надані позикові засоби у своїй господарській діяльності;

Пільговий період – це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових засобів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

Термін погашення –  це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу  та відсотків за використання позикових  засобів. Даний показник використовується в тих випадках, коли виплата основного  боргу і відсотків здійснюється неодноразово після закінчення терміну використання позикових засобів, а частинами – протягом визначеного періоду часу, що передбачено графіком.