Система оподаткування в Україні

Збір  за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

      Платниками  збору є громадяни та юридичні особи, що прямують за кордон. Об`єктом оподаткування є автотранспорт, який прямує за кордон, враховуючи його марку й потужність. Граничні ставки збору для юридичних осіб і громадян України становлять 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, для юридичних осіб і громадян інших держав- від 5 до 50 доларів США. 

Збір  за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг

      Це  плата за оформлення й видачу дозволів на торгівлю у спеціально облаштованих для цього місцях. Сплачують збір юридичні особи і громадяни, які здійснюють промислової та сільськогосподарської продукції й інших товарів.

      Об`єктом оподаткування є послуги, пов`язані з оформленням та видачею дозволів на торгівлю у спеціально облаштованих для цього місцях, з урахуванням площі торгового місця, з урахуванням площі торгового місця, його територіального розташування та виду продукції.

      Ставки  збору не повинні перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю постійно та один неоподатковуваний мінімум на день за одноразову торгівлю. Справляють збір уповноважені організації, яким надано таке право.

Збір  з власників собак

      Платниками  збору є громадяни - власники собак, які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду  та в приватизованих квартирах.  Сума збору становить не більше 10 відсотки від суми неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожну собаку (крім службових) щорічно.

 Збір за право використання суб`єктами підприємницької діяльності приміщень, пов`язаних з їхньою діяльністю і таких, що розташовані у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам`ятками історії та культури

      Платниками  збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, в тому числі представництва іноземних юридичних осіб СПД, які отримали відповідний дозвіл на право використання зазначених приміщень.

      Ставки  збору розраховуються на один метр квадратний площі приміщення з використаннням його протягом року. Сума збору не повинна  перевищувати двох неоподатковуваних  мінімумів дохода громадян на території міст Києва, Севастополя, Сімферополя та обласних центрів та 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян - на території інших населених пунктів.

      Кошти отримані від справляння збору, використовуються для сплати заробітної плати працівникам  закладів освіти та на покращення матеріально-технічної бази цих закладів. 
 

4. Проблеми реалізації завдань і функцій системи оподаткування

в Україні 
 

      Сьогодні в Україні діє нестійка система оподаткування із значною кількістю податків, які характеризуються низькою економічною результативністю.

      Характерною особливістю діючої податкової системи в Україні є, крім великої кількості широко відомих і значних за величинами податків, формування численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення. Це суттєво ускладнює сплату податків, контроль за їх сплатою, форми звітності, створює значні незручності безпосередньо для платників податків [16, с. 33].

      Сутність  податків, їх призначення найбільше  виявляються у фінансово-політичних засадах оподаткування, що полягають  в оптимальному підборі об’єктів оподаткування та самих податків для забезпечення достатності і гнучкості їх надходження. Для втілення цих принципів важливий не лише рівень податкового тягаря, а й поєднання прямих і непрямих податків. Прямі податки складніші в адмініструванні. Непрямі податки, як податки на споживання, з позицій їх стягнення зручні для фіскальних органів. В Україні співвідношення між прямими і непрямими податками склалося на користь непрямих податків, що суперечить практиці розвинених ринкових країн [13, с.72-79]. Негативні наслідки цього загальновідомі: зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з більш дешевою продукцією іноземних фірм.

      Ще  однією вадою нинішньої системи  оподаткування є безпрецедентна багаторазовість оподаткування оплати праці, яка призводить до спотвореного співвідношення у структурі виробленої вартості між окремими її частинами: фондом заміщення, оплатою праці й чистим доходом. Невиправдано занижена частина створеної вартості, яка акумулюється у фонді оплати праці, зменшує стимули до праці, спричиняє масову міграцію робочої сили за кордон, у тому числі й висококваліфікованих спеціалістів.

      Багаторічна практика місцевого оподаткування  в нашій країні слушно підводила  окремих економістів до висновку, що місцеве оподаткування виконує у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування, торкаючись тих об’єктів, які або не являють інтересу для державного фіску, або за своєю природою не можуть бути охоплені державними податками [4, с.109].

      Тому  в процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Потребує перегляду перелік цих податків, при цьому він може бути значно більшим, як свідчить практика багатьох розвинутих ринкових країн.

      Головні ознаки згубності діючої системи  оподаткування для потреб держави і суспільства:

      1. Система відзначається надзвичайно  високим податковим наван таженням.

      2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами.

      3. До вад чинної податкової системи  треба віднести й надзвичайну нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків.

      4. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються.

      5. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки.

      6. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її перевантаженні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податко вих платежів громадян України.

      7. Система збору податків відзначається  надвисокою централізацією.

      8. Згубність діючої податкової  системи полягає також у нестабільності  норм податкового законодавства.

      9. Низьку ефективність фіскальної  функції податкової системи обумовлює  також практично ворожий характер  відносин між платниками податків і податківцями.

      10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також ускладнена організація і непомірно дороге утримання податкової служби [24, c. 6].

      Становлення податкової системи України відбувається у важких економічних, соціальних і  політичних умовах. Складність економічних умов полягає в тому, що в Україні відбувається економічний спад, економіка перебуває на перехідному етапі від централізовано-планової до ринкової.  Складність соціальних умов в успадкованій від минулого системі соціального захисту, яка більшою мірою зорієнтована на державний бюджет і меншою — на заощадження громадян. Складність політичних умов полягає у відсутності політичної еліти єдності щодо напрямків економічних реформ, а як наслідок, і єдності щодо податкової системи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  та пропозиції 
 
 

      Історія розвитку людського суспільства  свідчить, що в різні періоди існували різноманітні податки. Проте, найбільшого розвитку податки досягають в умовах розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами.

      Необхідно зазначити, що у вітчизняній науці  немає єдиного трактування складу і суті системи оподаткування. Різні автори по різному підходять до цього питання, використовуючи такі терміни, як “податкова система” і “система оподаткування”. Останній термін використовується частіше, оскільки він продекларований Законом України “Про систему оподаткування”. Сутність податкової системи полягає у встановленні в державі податків і зборів у їх взаємозв’язку із платниками і податковими органами.

      Проведені дослідження свідчать, що ефективність податкової системи низька. Вона не повною мірою забезпечує надходження  до бюджету  та державних централізованих  фондів для вирішення соціальних і економічних проблем. Звідси невідкладність підвищення ефективності податкової систему.

      Основні концепції її вдосконалення викладено  в проекті Податкового кодексу, розробленого Кабінетом Міністрів  України. Особливість полягає в  еволюційному підході, відповідно до якого не передбачаються революційні зміни у складі, структурі податків, механізмів їх обчислення і справлення. Передусім має бути збережений порядок обкладання податками, що становлять основу діючої системи України.

      З метою реалізації завдань системи оподаткування та необхідності її вдосконалення необхідно:

      1) знизити частку обов’язкових  платежів у ВВП. Проте, не  можна ніяк цю частку фіксувати.  По-перше, вона не є сталою  величиною (навіть при стабільному  законодавстві), а змінюється зі  зміною добробуту суспільства, зростанням ВВП. По-друге, єдиним науковим підґрунтям її визначення на певному етапі розвитку суспільства може бути окреслення функцій, що їх бере на себе держава відповідно до затвердженої концепції державного регулювання та обсягу державних витрат, які необхідні для виконання її функцій.

      Оскільки  ці питання в Україні не врегульовані, немає об’єктивних підстав для  визначення оптимальної на даному етапі  частки податків у ВВП.

      2) скорочення загальної кількості  податків з 35 до 23. Воно покликане  засвідчити серйозність намірів щодо зниження загального рівня оподаткування в країні.

      3) розширення кола платників податків  на основі скасування значної  кількості пільг та винятків. Справді, проблема податкових  пільг для України болюча, однак  варто уникати спрощеного підходу до розв’язання цієї проблеми. На мою думку, доцільно розрізняти два види пільг: нестимулюючі пільги, що надаються окремим економічним суб’єктам і фізичним особам незалежно від характеру використання ними доходів і стимулюючі пільги. Якщо перші необхідно скасовувати, то другі – ширше використовувати з метою регулювання в Україні соціально-економічних процесів.

      4) скорочення переліку місцевих  податків і зборів, вилучивши  неефективні обов’язкові платежі.  Така пропозиція цілком виправдана, оскільки вони, не відіграючи істотної ролі у поповненні місцевих бюджетів, потребують значних на їх адміністрування.

      5) досягти оптимального співвідношення  між прямими і непрямими податками.  Прямі податки є більш справедливі,  хоч непрямі гарантують сталу  фінансову базу держави. Переважання прямих податків дозволить уникнути таких негативних наслідків як: зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад національного виробництва, нездатного конкурувати з більш дешевою продукцією іноземних фірм.

      Ще  один чинник, що обумовлює неефективність податкового контролю та податкової системи – неузгодженість інтересів сторін податкових відносин. Підвищенню плідності податкових відносин сприятиме їх побудова на основі збалансування інтересів держави та платника податків. Це потребує реформування діяльності податкових органів, підвищення значимості підрозділів по роботі з платниками податків та формування високої податкової культури в суспільстві.

      Реформування  податкової системи в Україні  може відбуватися за двома головними принципами: реформування зі збереження існуючих розмірів видатків бюджету, та зниження податкового навантаження разом зі зменшенням видатків бюджету та державних соціальних фондів. В першому випадку позитивний ефект від реформи досягається за рахунок спрощення податкового обліку та більш рівномірного розподілу податкового навантаження між платниками. В другому випадку додатковий ефект досягається за рахунок зниження податкового навантаження. Рівень зобов’язань по видатках бюджету є одним з головних обмежень при проведені податкової реформи. Через високий рівень соціальних зо бов’язань в поточному бюджеті, більш реальною на даний момент бачиться реформа, що передбачає збереження реальних видатків бюджету на поточному рівні (та скорочення їх частки в ВВП через реальне зростання економіки). Така реформа передбачає більш повільне зменшення ставок податків [19].