Система оподаткування в Україні

ustify">      - доступність - забезпечення дохідливості  норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

      Загальновідомо, що для ефективного функціонування системи оподаткування обов'язковими є також зручність і простота розрахунку податків, а отже, і легке  розуміння платниками.

      Новий якісний етап у розвитку податкової системи України почався в 1997 р. і в теперішній час проводиться розробка Податкового кодексу України, яким будуть відрегульовані принципи оподаткування, визначені податкові критерії, які мають першочергове значення для податкової системи [21, с.53]. 
 

2. Загальнодержавні  податки і збори та порядок їх стягнення

 

      Загальнодержавні  податки та інші обов’язкові платежі  встановлюються Верховною Радою  України і вираховуються по всій території України.

До загальнодержавних  податків і обов’язкових платежів відносяться:

1. Податок на додану вартість
2. Акцизний збір
3. Прибутковий податок з громадян
4. Мито
5. Державне мито
6. Податок за землю
7. Податок на промисел
8. Податок з власників транспортних засобів
9. Плата за патент на окремі види торгівельної діяльності
10. Плата за природні ресурси
11. Рентні платежі
12. Податок на прибуток

Загальнодержавні  податки (Рис 3) установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.

 

Рис 3. Структурно – логічна схема загальнодержавних податків і зборів

Податок на додану вартість

      Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком та основним джерелом доходів  державного бюджету. Сутність цього  податку в тому, що ПДВ є часткою  новоствореної вартості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

      Необхідність  ПДВ, як і акцизного збору, обумовлена тим, що вони відіграють роль нейтрального каналу надходження коштів до бюджету, інструменту регулювання виробництва та контролю за споживанням.

      Платниками  ПДВ є як суб`єкти, так і не суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних днів перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачуть податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи - на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку ( крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору).

      Суми  ПДВ зараховуються до державного бюджету, використовуючи насамперед для бюджетного відшкодування податку та формування бюджетних сум, які спрямовуються як субвенції до місцевого бюджету.

      Платники  несуть відповідальність за достовірність  і своєчасність обчислення та внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства  України [11, с.156].

Акцизний  збір

      Акцизний  збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що долучається до їхньої ціни. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.

      Важливою  рисою акцизного збору є те, що доходи платників зазнають коливань, а витрати, які є фактично об`єктом оподаткування, при цьому стабільніші.

      Недоліками  акцизу є вплив циклічності виробництва, а також те, що об`єктом оподаткування є повна вартість товару, основним платником - споживач підакцизних товарів (сплачується одноразово) та незначна його питома вага в доходах бюджету. Платниками акцизного збору є суб`єкти підприємницької діяльності. 

      Об`єктами оподаткування акцизного збору є:

- обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їхнього обороту, обміну на інші товари, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою, у тому числі обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб власного споживання, промислової переробки ;

- власність підакцизних товарів (продукції), виготовлених вітчизняними виробниками на давальницьких умовах ;

- митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України, перерахована в гривні за валютним (обмінним ) курсом НБУ на дату оформлення ввізної митної декларації з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

      Зараховуються суми акцизного збору до відповідних  бюджетів, визначених законом України  про державний бюджет на поточний рік. Суми акцизного збору з імпортних  товарів платники перераховують  на депозитний рахунок митних органів до або під час надання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації перераховують їх до державного бюджету. Надалі суми акцизного збору перерозподіляються до місцевих бюджетів.

Прибутковий податок з громадян

      Платниками  прибуткового податку (суб'єктами оподаткування)в  Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без  громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають  постійного місця проживання в Україні.

      Об'єктом  оподаткування у громадян, які  мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний  доход за календарний рік (що складається  з місячних сукупних оподатковуваних  доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

  Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.  При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті).

  Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом [3, №13].

( Частина  четверта статті 2 із змінами,  внесеними згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93, в редакції Закону N 46/96-ВР від 14.02.96 )

  Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національним банком України на дату одержання доходу.

  Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

  Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до законодавства України.

  Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку .

 Мито

      Мито - вид непрямого податку, що справляється з товарів, які переміщаються через митний кордон України.  Мито - як і інші податки, виконує фіскальну і регулюючу функції та має певне політичне значення.

      В Україні застосовуються такі види мита:

- специфічне, що нараховується у грошовому вимірі на одиницю товарів (предметів);

- адвалерне,  що нараховується у відсотках до митної вартості товарів (предметів);

- комбіноване, що поєднує названі види митного обладнання;

- ввізне, вивізне, сезонне, антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне.

Серед основних особливостей мита необхідно відмітити: ставки диференційовані (повні, пільгові та преференційні); сплачується до або під час перетину митного кордону ( за винятком його відстрочки); контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати здійснюють митні органи.

      Цей податок долучається до ціни товарів  і не залежить від фінансово-господарської діяльності платника.

      Платниками  мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють переміщення таких  товарів (предметів) через митний кордон України, які підлягають митному  оподаткуванню.

      Об`єктом оподаткування є митна вартість товарів (предметів), які переміщаються через митний кордон.

  Нарахування мита провадиться на основі митної вартості товарів, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті під час перетину митного кордону України.

Державне  мито

      Порядок сплати державного мита визначається в ДКМУ “ Про держмито” від 21.01.93р. Держмито справляють:

• судові органи
• органи держарбітражу
• нотаріальні контори
• органи внутрішніх справ
• сільські,селищі Ради народних депутатів
• відділи РАКСу (ЗАГС)
• товариства мисливців і риболовців

         Просте мито вираховується за ставками у розмірах частин неоподаткованого мінімуму .

  Пропорційне мито обчислюється в процентному відношенні до відповідної суми документу.

  Держмито сплачується до подання заяви чи вчинення дій за які воно справляється, а в окремих випадках при видачі документів.

  Держмито може сплачуватися готівкою шляхом безготівкового розрахунку і митними марками. В усіх органах,що справляють держмито крім сільських і селищних рад мито сплачується шляхом безготівкового розрахунку,готівкою через установу ощадного банку та митними марками .

      Платниками,що розглядаються в судових органах  є позивачі і відповідачі. Особливістю  стягнення держмита в судових  органах є те, що на користь позивача коли позов задоволений з відповідача стягується держмито. Держмито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову,вказаної заявником. Звільняються від сплати держмита в арбітражних судах фінансові органи та податкові органи [1].

Плата за землю

      Плата за землю - це податок на володіння  та користування землею, який ся з юридичних та фізичних осіб.

      Плату за землю в Україні введено  з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про  плату за землю". 31 січня 1997 року набрала  чинності нова редакція Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378 ВР, яким було змінено ставки земельного податку та порядок справляння цієї плат пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено,» використання землі в Україні є платним [9, с. 560].

      Об'єктом  плати за землю є земельна ділянка, а земельна частка (пай), перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

      Платником є власник земельної ділянки  і землекористувач, у тому числі  оренда;

      Плата за землю справляється у двох формах: