Шляхи вдосконалення використання безготівкових розрахунків на сучасному етапі розвитку економіки України

   НБУ повинен подбати про те, щоб  застосування безготівкових форм розрахунків  було фінансово привабливим для  населення та організацій, які продають товари й надають послуги за готівку. Можна запровадити різні зі величиною  нормативи оподаткування (для готівкових розрахунків норматив оподаткування  повинен бути більшим) або змінити  цінову політику НБУ стосовно готівки. Готівка має стати дорогою. Крім того, варто ввести до порядку ліцензування торговельної діяльності диференційовані  вимоги щодо обов’язкового прийому  платіжних інструментів НСМЕП.

   Національний  банк України працює також над  низкою супутніх програм, з упровадженням  яких підвищиться ефективність і  привабливість усієї системи. Йдеться  насамперед про освоєння технології електронного чека для розрахунків  між юридичними особами. Мегабанк нинішнього року почав впроваджувати нову технологію і вже замовив для цього  невелику кількість корпоративних  карток. На мій погляд, це перспективний  напрям, який дасть змогу банку  при незначних затратах окупити  власні капіталовкладення.

   Крім  того, НБУ та ряд фірм розробляють  технології для обслуговування і  пільгових категорій громадян (на транспорті, в аптеках, при розрахунках  за комунальні платежі тощо). Ця робота проводитиметься у тісній взаємодії  з місцевими адміністраціями.

   Великі  перспективи НБУ вбачає також  у впровадженні електронної комерції. Сучасні клієнти з картками НСМЕП  матимуть змогу користування послугами  Інтернет-магазинів, отримувати банківські послуги та сплачувати комунальні послуги  через Інтернет.

   Цей проект є дуже перспективним, але  й дуже складним для втілення його в життя. На сьогоднішній час існує  багато перешкод, які необхідно подолати для того, щоб проект почав ефективно  функціонувати. Перш за все потрібно покращити макроекономічну обстановку в країні, тобто покращити рівень життя населення. Лише коли у населення  підвищиться рівень доходів та з’являться вільні кошти, тоді банки можуть розраховувати  ці кошти, і на те, що платежі будуть здійснюватися не готівковим шляхом, а через платіжні картки. По друге, до проекту потрібно залучити якомого більше підприємств, установ, організацій у сфері торгівлі та надання послуг, тому що саме вони є тим ланцюгом у системі, який буде безпосередньо приймати до оплати розрахункові картки. А для цього необхідно забезпечити їх системою терміналів для обслуговування системи, що потребує у свою чергу великого вкладення коштів. Лише при наявності всіх цих умов система зможе працювати та розвиватися. Впровадження та розвиток НСМЕП домірно змінить стан масових безготівкових розрахунків в Україні.

2.2 Проблеми і перспективи організації безготівкових розрахунків в Україні.

   Не  зважаючи на значні переваги безготівкового обороту над готівковим, в Украіні  існує досить багато проблем, які  потребують вирішення. В Україні ще не до кінця втіленні в життя багато проектів та не достатньо розроблені законодавча база, механізми реалізації по впровадженню і розповсюдженню безготівковиз розрахунків.

   Поговоримо, наприклад, про пластикові картки.

   У зв’язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком  банківської інфраструктури все  більше число комерційних банків включаються в нову для них  сферу - обслуговування платіжних карток, і на тлі цих процесів одним  із важливих етапів розвитку платіжної  системи України стає впровадження системи безготівкових розрахунків  населення за товари і послуги, які  виконуються за допомогою платіжних  карток Національної системи масових  електронних платежів окрім цього, існує багато національних платіжних  систем. Без сумніву, в Україні  будуть створені 2 чи навіть 3 альтернативні  системи, бо кожен банк, який, звичайно, має для цього підстави, хоче бути розрахунковим, щоб мати дешевші  ресурси інших банків-учасників  системи як депозитів. Так, у Франції  та Іспанії на рівні національних діють по три платіжні системи. Тож  місця вистачить для всіх, аби  вдалося вирішити інші важливі проблеми. Серед найголовніших, вважаємо, такі:

• низький середній рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;
• відсутність бажання у населення України тримати гроші в банку;
• брак як навичок, досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;
• незацікавленість торгівельних підприємств приймати до оплати картки (це в деякій мірі кримінально-психологічний момент);
• значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;
• відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;
• проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

   Деякі з цих проблем можуть бути вирішені вже сьогодні, інші вимагають часу. Без сумніву, держава повинна  стимулювати впровадження платіжних  карток через встановлення пільгового режиму авторизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для  забезпечення випуску та обігу карток; введення карткових пільг для  учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговців  приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних  карток створенням відповідної правової бази.

   Проблеми  небажання тримати гроші в  банку та відсутності традицій і  культури безготівкових розрахунків  можна частково вирішити шляхом реалізації зарплатних проектів.

   Як  свідчить досвід, лише в перший місяць зарплата забирається майже повністю, а потім, розуміючи, що в банкомату  це можна зробити цілодобово, знімається тільки необхідна сума. Середній залишок  на рахунках становить приблизно 20%.

   Окремого  розгляду заслуговує такий сегмент  ринку карткових послуг, як вищі навчальні заклади. Перерахування  стипендій, допомоги та інших виплат на карткові рахунки студентів та аспірантів з успіхом здійснюється в багатьох країнах світу. Це дає  наступні переваги: можливість централізованого залучення великої кількості  клієнтів; студенти й аспіранти в  недалекому майбутньому стануть  високооплачуваними спеціалістами  й можуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у  роки навчання; формується культура поведінки  клієнта з карткою, тобто навіть якщо студент у майбутньому і  не залишиться клієнтом банку, у нього  вже буде певний досвід користування карткою.

   Якщо  вести мову про перспективи розвитку ринку платіжних карток в Україні, то майбутнє, безумовно, - за національною чи національними платіжними системами. Міжнародні платіжні системи займатимуть  свою нішу на ринку, обслуговуючи туризм та ділові поїздки за кордон.

   В Україні банківські пластикові картки були "відкриті" всього декілька років тому. Сьогодні вже нараховується  декілька банків, що випускають власні картки, причому частина з них випускає картки з логотипом найбільших карткових асоціацій VISA, Master Card та інших. Зацікавленість банків до закордонних карткових систем не випадковий. Випуск таких карток дозволяє інтегруватися в світову систему банківських послуг, підняти діловий імідж банку, завоювати ринок та привабити клієнтів. Участь в міжнародній картковій системі дає змогу оволодіти новітніми банківськими технологіями, використовувати гігантську інфраструктуру для здійснення розрахунків в глобальних масштабах. Разом з цим, при розробці стратегії роботи банку на ринку пластикових карток необхідно враховувати, що приєднання до міжнародних платіжних систем - справа непроста. Вона потребує значних витрат, що під силу тільки великим банкам, і, крім того, додержання жорстких вимог встановлених міжнародними картковими асоціаціями.

   Але пластикові картки мають як переваги так і недоліки.

   Продавці (торговельні організації) мають такі вигоди від застосування пластикових карток: 
— зростають обсяги реалізації завдяки залученню більшої кількості і з більшою платоспроможністю покупців; 
— скорочуються витрати на інкасацію та конвертацію виручки; 
— скорочуються витрати на підтримання безпеки магазинів і підвищується її рівень; 
— зростає якість, технологічність обслуговування покупців та рейтинг торгової організації. 
   Негативні наслідки застосування карток для продавців полягають у необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідного обладнання та навчання кадрів з користування досить складною системою пристроїв. У подальшому зростуть і поточні витрати з обслуговування терміналів та пристроїв. Для переважної більшості українських “торговельних точок”, які залишаються малопотужними, такі витрати не під силу профінансувати. 
   Для окремих банків застосування пластикових карток у масових платежах має такі вигоди: 
— збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і можливості збільшувати їх доходи; 
— зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картками вони стягують плату; 
— зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежів. 
   Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку кадрів, лінії зв’язку тощо. 
   Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має такі вигоди: 
— зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки; 
— знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);  
— з’явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп’ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв’язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.  
      Проте для активного впровадження карткових технологій необхідно забезпечити сумісність банкоматів і поширення POS (касовий термінал, касовий аппарат), щоб держатель картки був упевнений у тому, що він може розраховувати на отримання грошей і можливість розраховуватись карткою в будь-якому місці.

   Впровадження  новітніх банківських технологій є  запорукою сталого розвитку українського фінансового ринку, довіри населення  до вітчизняних банків та широкого його залучення до розрахунків у  безготівковій формі. 

     Додаток 1

     Частка  безготівкових та готівкових розрахунків  у платіжному обороті України

Додаток 2

     Питома  вага основних розрахункових документів у комерційних банках України

Додаток 3.

Емісія платіжних карток НСМЕП за роками (шт.)

Додаток 4 

Додаток 5

   Висновок

   Виходячи  з усього дослідженого в роботі, можна зробити такі висновки.

   У нинішніх кризових умовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу і готівкових розрахунків. Ці заходи мають антиінфляційний характер. Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта господарювання зокрема залежить від організації безготівкових розрахунків у господарському обороті.

   Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються  на рахунок отримувача. Безготівкові  розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють  сукупність принципів організації  безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків  і пов’язаного з ними обігу  документів.

   Безготівкові  розрахунки - розрахунки, що проводяться  без готівки, тобто в сфері  безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

   В країні згідно з Інструкцією НБУ  № 135 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 29.03.2001 року застосовуються наступні основні інструменти безготівкових  розрахунків: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; платіжними вимогами; чеками; акредитивами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Також  проводяться розрахунки векселями, які регламентуються Законом  України "Про цінні папери і  фондову біржу" від 18.06.1991 року.