Шляхи вдосконалення використання безготівкових розрахунків на сучасному етапі розвитку економіки України

Вступ

     Безготівкові  розрахунки - це система грошових розрахунків, які проводяться без участі готівки, тобто у сфері безготівкового грошового обороту, шляхом перерахування банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог.

     Безготівкові  розрахунки мають багато переваг  перед готівковими розрахунками, зокрема: не потрибують значних витрат на їх здійснення, проводяться скоріше, можуть застосовуватися великі суми грошей і т.д.

     Ефективність  функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта господарювання зокрема, залежить від організації  безготівкових розрахунків у  господарському обороті.

     Актуальність  теми обумовлюється необхідністю швидких, якісних та безперервних розрахунків, як між окремими підприємствами країни, так і між різними державами. Зрозуміло, що ці розрахунки не можуть проводитися готівкою, не тільки тому, що це не практично, але й тому, що безготівкові розрахунки – це ефективно, надійно, зручно. Розумна організація  безготівкового обігу – це запорука надійної і безперебійної роботи будь-якого підприємства чи фірми.

     В роботі розглянуті питання складу та основам організації безготівкових  розрахунків в Украйні, а також  особливості функціонування різних видів безготівкових розрахунків.

     Об’єктом  дослідження є процес розвитку безготівкових  розрахунків в Україні.

     Метою даної роботи є обґрунтування  теоретичних основ організації безготівкових розрахунків, а також розкриття проблем та основних напрямків підвищення якості структури безготівкового платіжного обороту, пошук шляхів, щодо вдосконалення системи електронних масових платежів.

     Для дослідження поставленої мети в роботі вирішені такі завдання, як: вивчення умов та принципів організації безготівкових розрахунків в Україні; аналіз основних форм безготівкових розрахунків; розглянуто нові форми безготівкових розрахунків; проаналізувати проблеми і перспективи організації безготівкових 
розрахунків.

      Теоретичною і методологічною основою дослідження  послужили закони та постанови Верховної  Ради України, нормативні акти і інструкції Національного банку України. Для  більш повного розкриття даної  теми в роботі були використані джерела  таких авторів О.В.Васюренка, А. М. Поддєрьогіна, Р.Коцовської, В.І.Міщенка, А.М.Мороза, В.Ричаківської, В.А.Ющенка та інші.

 

     

Розділ  I: Основи організації безготівкових розрахунків в Україні.

1. Поняття, принципи та система безготівкових розрахунків.

   Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також  заінтересована держава — не тільки з погляду економного  витрачання коштів, а й з  погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

   Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковим формам розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в юридичній літературі так і в законодавстві України.

   У розвинутих країнах готівка становить  незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці  готівковий оборот займає близько 35% усього грошового обороту (див. Додаток 1).

     Безготівоквий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх.

     Безготівкові  розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

     Між готівковою і безготівковою формами  розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану  продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в  установленому порядку в банківській  установі готівку для виплати  заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У  цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

     Безготівкові  розрахунки слід розглядати як цілісну  систему, яка включає:

— класифікацію розрахунків;

— організацію  розрахунків;

— форми  відповідних документів;

— взаємовідносини  платників з банками.

     У класифікації безготівкових розрахунків  слід розрізняти:

— розрахунки за товарними операціями;

— розрахунки за нетоварними операціями.

     Розрахунки  за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

     Розрахунки  за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

     Відповідно  до територіального розміщення підприємств (покупців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

     Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

     Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

     Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

     За  економічним змістом організація  безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській  установі.

     Розрахункові  документи готує постачальник або  платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових  розрахунків (залежно від форми  розрахункового документа).

     Безготівкові  розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

     Безготівкові  розрахунки між підприємствами, організаціями  та установами всіх форм влсності,  підприємствами без створення юридичної  особи і фізичними особами  здійснюються у національній валюті України через банки. Кошти з рахунка кліента списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягуванння та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не  допускається.

     Господарські  суб’єкти самостійно обирають форми  розрахунків та вказують їх при укладенні  договорів.

     Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обороті  регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України  виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у  народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

     За  часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків  повинна активно сприяти вирішенню  таких завдань:

     — удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

     — підвищення відповідальності підприємств  за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;

     — зміцнення договірної дисципліни;

     — прискорення обороту оборотних  коштів.

     Принципи  безготівкових розрахунків - це вихідні  положення які визначають конкретний економічний зміст способів і  форм розрахунків.

     Виділяються такі основні принципи організації  безготівкових розрахунків:

1. Грошові  кошти всіх господарських суб’єктів  (як власні, так і залучені) підлягають  обов’язковому зберіганню на  розрахункових, поточних  та інших  рахунках в установах банків.

2. Грошові  розрахунки і платежі підприємств  (організацій) усіх форм власності  здійснюється через установи  банків, як правило, в безготівковому  порядку за документами, що  передбачені правилами проведення  цих розрахунків. Готівкові розрахунки  характерні лише для невеликих  за сумою міжгосподарських платежів  і обмежених витрат на внутрішньо господарські потреби.

3. Розрахунки  з покупцями за товарно-матеріальні  цінності і послуги проводяться, як правило, після випуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну видпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі  за товари і послуги з рахунка  підприємства здійснюються, як правило,  за згодою (акцептом) платника (власника  рахунка) після перевірки виконання  постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору  платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові  розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного).

6. Зарахування  коштів на рахунок одержувача  відбувається після списання  відповідних грошових сум з  рахунка платника. Банк зобов’язаний  проконтрулювати ці рахунки, щоб  попередити зловживання, що мають  місце під час оплати безтоварних  документів. Якщо буде встановлено  факт подання в банк безтоварних  розрахункових документів, то банк  зобов’язаний стягнути штраф  з  підприємства (організації), яке  виписало такий документ.

7. Постачальники   і покуці (споживачі) мають право  вільного вибору форми безготівкових  розрахунків і способу платежу,  що узгоджується при укладанні  договорів поставок або договорів  підряду. 

     В системі юридичних і економічних  наук виділяється таке поняття, як спосіб безготівкових розрахунків.

     Спосіб  платежу у вузькому розумінні  характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

     У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб’єкти використовують два основних способи платежу:

—  перерахування  коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних  записів щодо них.