Розробка політики запобігання банкрутства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2012 в 20:41, курсовая работа

Краткое описание

Одним з найважливіших питань, що мають пріоритетне значення при дослідженні інституту банкрутства, є визначення власне поняття «банкрутство». Якщо звернутися до етимологічного змісту цього терміну, то буквально він у перекладі з італійської означає banco - ослін, rotto - зламаний. Цей вираз нагадує звичай, що існував в Італії, ламати або хоч перекидати ослін, на якому за своїм столиком сидів міняйла, котрий став неспроможним, та навіть й самий столик, якщо під словом «banco» розуміти також стіл чи прилавок. Звичайно, що і в цьому, як і в багатьох інших подібних випадках, термін «банкрутство» зберіг лише певну аналогію до буквального свого значення. В переносному смислі банкрутство означає фінансовий крах боржника, який стає неспроможним виконати майнові зобов`язання перед своїми кредиторами[3,5].

Содержимое работы - 1 файл

ОСНОВНА ЧАСТИНА.docx

— 83.73 Кб (Скачать файл)

Проаналізувавши дане підприємство, можна сказати, що фінансовий стан даного підприємства є не одним із кращих, але незважаючи на це, ймовірність настання банкрутства дуже  низька. Все ж таки, керівництву даного підприємства треба слідкувати за фінансовим станом, щоб підприємство нормально і на повну потужність функціонувало.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВИРІШЕНННЯ ПРОБЛЕМ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ ПВОП «ВІДРОДЖЕННЯ»

 

 

    1. Розроблення заходів щодо підвищення ефективності виробництва 

 

 

 

    Кожне підприємство  у процесі своєї діяльності  прагне підвищити ефективність  виробництва для мінімізації  витрат і максимізації прибутку. Тому кожне підприємство, зокрема  ПВОП «Відродження» має свої  резерви для удосконалення виробництва.   

Під резервами підвищення економічної  ефективності виробництва розуміють  невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки  більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.[16]

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації  виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.[16]

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – організаційний, технологічний  та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. Керівництво повинно переглянути свій стиль управління підприємством. Проаналізувати слабкі і сильні сторони. Це дозволить настроїти робочий персонал до більш продуктивнішої праці .

Наступною важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним  резервом її підвищення, є організація  виробничого процесу. На певних стадіях  вирощування продукції потреба  у організації виробничого процесу  дуже велика. Ось наприклад, при сівбі, як не буде організованого виробничого  процесу вона може затягнутися на довго і цим самим зменшиться ймовірність отримання належної урожайності та буде втрата запланованого  прибутку. А особливо потребує збір урожаю. Бо чим організованіше ми зберемо  урожай тим менші втрати будуть.  

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання. Це зумовлюється тим що дане підприємство було засноване недавно, близько десяти років тому. Новий власник не зумів за 10 років повністю оновити майно підприємства, лише приблизно на 25%. Це пояснюється тим що дане підприємство використовує застарілі технології, які не можуть максимізувати прибуток і мінімізувати витрати, а навпаки, бо витрати йдуть здебільшого на ремонт техніки. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших підприємств з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного  виробництва;

- удосконалення системи матеріально-технічного  забезпечення з метою оптимізації  виробничих запасів;

- прискорення реалізації готової  продукції (активізація маркетингової  діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської  заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу  і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини  втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу  на використанні сучасних високотехнологічних  матеріалів.

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації,; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.[ 16].

Також, однією з головних ознак підвищення рівня ефективного  використання основних фондів  підприємства є зростання обсягу виробництва  продукції. Кількість же виробленої продукції залежить від урожайності, кліматичних умов, посівних площ, коштів, а також від готовності техніки  до посівних і збиральних робіт Усю  сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого  використання основних фондів підприємства можна умовно поділимо на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) збільшення інтенсивного завантаження.

Завантаження засобів  праці сприятиме зниження частки недіючого устаткування, а також  виведення з експлуатації зайвого  й неефективно використовуваного  устаткування та організація завдяки  цьому повноцінної двозмінної роботи у період посіву площ, а також  збирання урожаю та його переробка. Здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємстві  на 10—15  відсотків.

Вирішальне значення для  підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів на підприємстві  має  своєчасна заміна та модернізація фізично  спрацьованого й технічно застарілого  устаткування. Для підтримування  порівняно високого технічного рівня  виробництва на підприємстві треба  щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6—8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

На підприємстві до важливих факторів, що зумовили б  зростання  продуктивності устаткування за одиницю  часу, належать також запровадження  нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємстві можна було б  досягти завдяки  застосуванню прогресивних форм і методів  організації виробництва , що уможливила б використання високопродуктивного  автоматизованого устаткування.

Досить істотні резерви  ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання  на підприємстві основних фондів можна реалізувати з допомогою  освоєння у стислі строки новітніх технологій підвищення урожайності, а  також залучення допоміжної техніки  для посівів і збирання урожаю, щоб зменшити період посіву і збирання урожаю. 

Для підвищення ефективності використання основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого  обладнання, використовуючи нові види  машин які забезпечать високу продуктивність і значно знизять  час обробітку земель.

Отже, як бачимо на ефективність виробництва впливає багато чинників. Щоб підприємство мало високу ефективність виробництва, потрібно керівництву  проаналізувати всі недоліки підприємства і в найкоротші терміни старатись  їх ліквідувати.

 

 

 

3.2 Основні напрямки  запобігання банкрутства

 

 

На сьогодні однією з найактуальніших  проблем в українській економіці  є проблема банкрутства вітчизняних  підприємств. Також ця проблема торкається сільськогосподарських підприємства, зокрема ПВОП "Відродження» Адже банкрутство окремого суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки як для самого підприємства, так  і для відповідної галузі й  економіки країни в цілому.

Головною умовою визнання підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями. А тому необхідна діагностика  банкрутства, що передбачає використання сукупності методів аналізу для  своєчасного розпізнання симптомів  фінансової кризи на підприємстві та оперативного реагування на початкових стадіях з метою зниження ймовірності  повної фінансової неплатоспроможності  суб’єктів господарювання [13, 34].

Ринкова економіка виробила обширну систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства та кризових явищ, яка одержала назву «системи антикризового фінансового управління».

Суть цієї фінансової системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства  діагностується ще на ранніх стадіях  її виникнення. Це дозволяє своєчасно  задіяти спеціальні фінансові механізми  або обґрунтувати необхідність певних процедур реорганізацій. Якщо ці механізми  і процедури через невчасне або  недостатньо ефективне їх здійснення не призвели до фінансового оздоровлення підприємства, воно повинне в добровільному  або примусовому порядку припинити  свою господарську діяльність і розпочати  ліквідаційні процедури.

Система антикризового фінансового  управління підприємством  або політика запобігання банкрутства базується  на певних принципах. До цих принципів  відносяться такі:

1. Постійна готовність до можливого  порушення фінансової рівноваги  підприємства;

2. Діагностика кризових явищ  на початкових етапах фінансової  діяльності підприємства;

3. Диференціація індикаторів кризових  явищ за ступенем їхньої небезпеки  для фінансового розвитку підприємства;

4. Терміновість реагування на  окремі кризові явища у фінансовому  розвитку підприємства;

5.Використання за необхідності  відповідних форм санації підприємства  для запобігання його банкрутству 

6. Адекватність реагування підприємства  на ступінь реальної загрози  його фінансовій рівновазі; 

7. Повна реалізація внутрішніх  можливостей виходу підприємства  з кризового фінансового стану;

На мою думку, дані принципи повністю відображають швидкість, адекватність, а, отже, і позитивність реагування керівництва підприємства на прояви у господарській діяльності кризового  періоду стану підприємства.

Тому, щоб дане підприємство функціонувало  нормально і було конкуренто спроможне, йому треба дотримуватись цих  принципів і подальшім своїм  функціонуванні.

Основною метою антикризового  фінансового управління, яким займається антикризові менеджери, є розробка і реалізація заходів, спрямованих  на швидке відновлення платоспроможності  та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить  його вихід з кризового стану.

З урахуванням цієї мети антикризові  менеджери розробляють на підприємстві спеціальну політику антикризового  фінансового управління при загрозі  банкрутства.

Політика антикризового фінансового  управління є частиною загальної  фінансової стратегії підприємства, яке полягає в розробці системи  методів попередньої діагностики  загрози банкрутства та задіяні  механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід  із кризового стану [14, 152].

Реалізація політики антикризового  фінансового управління підприємством  передбачає здійснення постійного моніторингу  фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак  його кризового розвитку; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які  характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і  використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які повинні забезпечити реалізацію термінових заходів із відновлення  платоспроможності та фінансової рівноваги  підприємства за рахунок внутрішніх резервів; вибір ефективних форм санації  підприємства і, нарешті, забезпечення контролю за результатами розроблених  заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи, що покладається, як правило, на керівників підприємства.

Україна для того щоб попередити банкрутство вживає такі заходи:

  • стимулювання інвестиційної діяльності;
  • підтримка реального сектору економіки;
  • досягнення макроекономічної стабілізації.

Досліджуючи ПВОП «Відродження» можна сказати, що дане підприємство для того, щоб запобігти настання банкрутства вживає наступні заходи:

  • підвищує статутний капітал підприємства;
  • підвищує інвестиційну привабливість підприємства. Даний захід є ефективним, тому що чим більше інвесторів, тим більше грошових коштів, для того щоб підвищити попит на свою продукцію;
  • підвищує якість своєї продукції. Даний захід також є досить ефективним, тим більше у вирощуванні високоякісної  сільськогосподарської продукції, тому що ця продукція є більш конкуренто спроможна ніж неякісна продукція;
  • модернізація робочого обладнання. Даний захід є вкрай важливим, адже із сучасною технікою обробка земель є менш затратною у часі і фінансах ніж техніка 80-90 років.
  • пошук надійних каналів збуту. Цей захід  передбачає пошук постійних покупців даної продукції. І зменшує ризик у реалізації продукції.
  • забезпечення власним насінням різних посівних культур. Це дозволить значно зменшити витрати на закупівлю сировини. 

Информация о работе Розробка політики запобігання банкрутства