Розробка напрямів удосконалення депозитної політики ПАТ КБ «ПриватБанк»

а) наявністю великої  кількості відділень банку у  всіх містах та районних центрах України, що створює доступність банківських  послуг;

б) наявністю великої  кількості банкоматів та POS - терміналів у всіх містах та районних центрах України, масовий випуск пластикових карток (40% від загальної кількості карток в Україні), що створює привабливість нових видів автоматизованого цілодобового банківського сервісу;

Територіальна масовість надання банківських послуг на ринку дозволяє ПАТ КБ «ПриватБанк» вести жорстку та агресивну політику зниження ставок на депозити фізичних осіб (зниження витрат банку) та підвищення ставок на кредити та послуги у всіх сегментах ринку фізичних осіб (підвищення доходів банку);

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ ДЕПОЗИТНИХ ПОСЛУГ

3.1 Удосконалення  методів формування депозитного  портфеля банку

Одним із критеріїв  оптимізації  структури  депозитних ресурсів банку  відповідно до мети    аналізу  депозитних ресурсів є  підвищення стабільності  депозитів, а також  ресурсної бази та надійності банку  в цілому. Тож доцільним є розглянути методи та інструменти формування стабільного депозитного портфеля [8].

Як в українській  так і в зарубіжній практиці банківської  справи депозитний портфель є важливою складовою ресурсної бази комерційного банку. Від ефективності управління депозитним портфелем банку багато в чому залежать найважливіші показники діяльності кредитної організації   рентабельність та ліквідність.

Для економік розвинених країн характерна перевага довгострокових вкладень, тому як перед зарубіжними, так і перед українськими комерційними банками досить гостро стоїть проблема невідповідності строків залучення та розміщення фінансових ресурсів, тобто задача забезпечення ліквідності та платоспроможності [10].

Окрім фактора невідповідності  строків активних та пасивних операцій, на ліквідність комерційного банку, особливо миттєву та поточну, впливає й  інший не менш важливий фактор – стабільність ресурсної бази. Існуючі підходи до формування депозитного портфеля, методи та інструменти, що застосовуються  часто  не забезпечують значного підвищення стійкості депозитів.

Значна частка депозитів  до запитання,  переважання короткострокових депозитів і значна питома вага депозитів  юридичних осіб за умов нестабільної економіки негативно впливають  на стійкість ресурсної бази. Дані показники свідчать про високий рівень ризику, якого зазнає банк.

Розглянемо такий індикатор, як значна частка короткострокових депозитів. З одного боку, цей показник можна  охарактеризувати як негативний, оскільки переважання короткострокових ресурсів не дозволяє банку у повному обсязі використовувати залучені кошти, збільшує ризик втрати ліквідності, не дозволяє здійснювати довгострокові вкладення, що, в свою чергу, негативно відбивається на  ефективності діяльності комерційного банку. З іншого боку, короткострокові ресурси більш дешеві, що позитивно відбивається на верхній межі процентної маржі. Отже, задача формування депозитного портфеля  багато в чому суперечлива –  необхідно забезпечити переважання стабільних, але одночасно недорогих ресурсів.

На практиці застосовуються різні підходи до формування депозитної бази. Часом питанням номер один для банку стає «залучення клієнта», тобто наріжним каменем роботи банку виявляється маркетинговий принцип «Банк для клієнта».

Щодо формування депозитного  портфеля, основними результатами застосування цього принципу є забезпечення стабільного надходження  в банк вільних коштів і залучення нових клієнтів. Однак самі по собі залучення більшого числа клієнтів і постійне відкриття депозитів не сприяють підвищенню стабільності ресурсної бази.

Традиційний підхід до визначення стабільності депозитів полягає у розрахунку двох чи трьох основних показників чи їх модифікації: середній термін зберігання грошових коштів (T використ.), рівень осідання коштів (Р осід.), а також розмір залишку коштів, доступних для використання, – трансформація (Ктранс.)[5].

У сучасній банківській  практиці формування депозитного портфеля відповідно до вимог підтримки ліквідності  банку зазвичай досягаються шляхом регулювання співвідношень між  активами та пасивами за строками з  допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів, які оцінюють ці співвідношення. Слід зазначити, що дані методи не призначені для аналізу клієнтської бази та виявлення стабільних депозитних ресурсів, вони не дають відповіді на ряд актуальних питань, які постають при реалізації депозитної політики: які види ресурсів, яких клієнтів та в якій кількості необхідно залучати банку з метою забезпечення стабільності ресурсної бази.

Важливим аспектом при  вирішенні задачі формування депозитного  портфеля є планування роботи по залученню депозитних ресурсів. Для забезпечення планування та управління роботою по залученню клієнтів банку необхідно оцінити можливу величину залишку грошових коштів, яку можуть забезпечити потенційні та існуючі клієнти. Іншими словами, необхідно визначити, яку кількість клієнтів треба мати чи залучити, щоб забезпечити заданий обсяг депозитів.

Отже для якісного управління депозитними ресурсами  банку необхідно вирішити наступні основні задачі:

• знати, які клієнти найбільш вигідні з точки зору можливості більш ефективного використання їх ресурсів, тобто вміти визначати клієнтів, які забезпечують більшу стабільність депозитної бази і більш високий залишок на своєму рахунку;
• вміти планувати роботу по залученню клієнтів, тобто знати, скільки клієнтів необхідно мати чи залучити для забезпечення заданого обсягу депозитної бази та її складових;
• організувати та проводити роботу по залученню найбільш вигідних потенційних клієнтів у банк, не забуваючи про необхідність утримання існуючих;
• забезпечити ефективність кожної операції, пов’язаної з обслуговуванням клієнта, тобто слід розраховувати собівартість послуг та визначати їх рентабельність в розрізі кожного клієнта, що дасть можливість проведення гнучкої індивідуальної цінової політики;
• розробити інформаційно-аналітичну систему підтримки прийняття рішень при формуванні депозитного портфеля. Це ключовий  фактор, яки й впливає на можливість своєчасного отримання необхідної інформації з метою оперативного та адекватного реагування на зміни, які відбуваються.

З метою організації  і планування роботи по  залученню  клієнтів необхідно визначити (спрогнозувати) можливу величину залишку на рахунку  кожного клієнта. Тоді буде можливість встановлювати чіткі планові  завдання по залученню конкретної кількості  клієнтів. Таким чином, для здійснення якісного планування банку необхідно:

• оцінити величину можливого залишку на рахунку клієнта в залежності від кредитового обороту по його рахунку;
• знати скільки і яких клієнтів необхідно мати (чи залучити), щоб досягти заданої частки цих ресурсів у загальному обсязі залучення.

Для залучення ресурсів до запитання фізичних та юридичних  осіб, строкових ресурсів юридичних  осіб можна  використовувати метод, заснований на розробці гнучких диференційованих тарифних планів на розрахунково-касове обслуговування та встановленні диференційованої плати (ступінчаті процентні ставки залежно від величини залишку – сітка ставок) за залишок грошових коштів на рахунках залежно від належності клієнта до визначеної категорії (цільової групи).

Для залучення строкових ресурсів фізичних осіб використовується метод,

заснований на розробці нових видів вкладів, які відрізняються  більш вигідними умовами розміщення ресурсів (процентна ставка) для  визначених соціальних груп, які виділяють  в процесі проведення аналізу стабільності депозитної бази[6].

Як свідчить практика, у більшості випадків навіть спеціалісти, які займаються розрахунково-касовим  обслуговуванням фізичних та юридичних  осіб, схильні помилятися в оцінці важливості клієнтів, спираючись виключно на постулат «чим клієнт більший – тим краще». Більш адекватне сприйняття того, як і за рахунок чого формується депозитна база банку, допоможе провести більш точну сегментацію клієнтів.

Використання розглянутих  підходів до аналізу та формування депозитної бази дозволяє отримати конкретні висновки про якість пасивів, які є або будуть сформовані в майбутньому. При чому в даному контексті планування обмежується не тільки прийняттям контрольних сальдових цифр за залишками, але й плануванням маркетингових пропозицій, які дозволять сегментувати окремі продукти та окремі клієнтські групи, щоб сформувати в кредитній установі «правильний» портфель пасивів.

3.2 Розробка  напрямів удосконалення депозитної  політики ПАТ КБ

«ПриватБанк»

Підвищення ефективності депозитної політики ПАТ КБ «Приватбанк» та й загалом всіх комерційних банків України необхідно починати з удосконалення  банківського законодавства,  а саме:

1. Ухвалення Верховною  Радою України Закону «Про ощадну справу», який  дозволив би забезпечити правову основу його організації і розвитку з урахуванням сучасних вимог.
2. Банківське законодавство має відображати всі форми відносин  банків з органами державної  влади і управління, з НБУ, а також  між собою  і клієнтурою. Банківські закони мають  мати характер прямої дії для того, щоб звести до мінімуму втручання органів управління в  діяльність банків. 
3. Необхідне вдосконалення системи банківського ліцензування з метою усунення монополізму в діяльності банків, а також  вирівнювання  умов конкуренції між ними.
4. Для забезпечення повноти банківського законодавства, норми, що належать до  банківської  діяльності, необхідно включати до законодавчих актів з регулювання інших сфер діяльності.
5. При вдосконаленні податкового законодавства необхідно зважати на специфіку банківського сектору і зацікавити його в  розширенні своєї діяльності і підвищенні фінансової стійкості, тому що створення ефективної  системи оподаткування є важливим напрямом регулювання банківського сектору.

Основними напрямками формування ресурсної бази ПАТ КБ «Приватбанку» можна назвати :

• забезпечення потреб  масової клієнтури  в заощадженні, нагромадженні й запозиченні коштів, проведенні розрахунків, веденні бізнесу; 
• надання  стандартного набору  конкурентоспроможних  продуктів і послуг, призначених для різних регіональних і соціальних груп клієнтів;
• подальший розвиток системи індивідуального обслуговування  клієнтів, що включає повний спектр банківських продуктів і послуг, що відповідають міжнародним стандартам.

ПАТ КБ «ПриватБанк» для удосконалення депозитної політики запропоновано:

• здійснювати поділ клієнтів на групи тадо кожної із груп розробляти спеціалізовані депозитні продукти;
• відсоткову ставку формувати у залежності від обсягу та терміну депозиту;
• нарахування відсотків і відсоткові ставки узалежнювати із групою вкладників;
• збільшувати кількість депозитних і суміжних із ними послуг;
• розробляти можливості збільшення обсягу гарнтованого депозитного фонду;
• розробляти нові інструменти страхування депозитів.

Для підвищення попиту на депозитні продукти банку запропоновано вжити заходи щодо збільшення обсягу гарантованого фонду банку.

Відзначено, що для удосконалення  депозитної політики потребує ретельнішого котролю за взаємозв’язком депозитної і кредитною політикою та забезпечувати  реалізаці останньої [12].

Також треба зазначити, що в цілому політика формування ресурсної бази банку знаходиться на достатньому рівні і дуже сприяє розвитку та ефективному функціонуванню банка, але для подальшого удосконалення та збільшення обсягів формування ресурсів банку, були запропоновані напрямки розвитку політики формування банківських ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, визначимо  основні  рекомендації і напрями, що стосуються  підвищення ефективності проведення  депозитної  політики банку :

• розвиток депозитних операцій з  населенням на основі  упровадження нової  техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;
• забезпечення високої стійкості залучених банком коштів;
• активне використання  процентної  політики як  методу стимулювання розміщення  коштів на різні  види  депозитів;
• розширення обсягу термінових депозитів шляхом використання  коштів спеціального призначення, які знаходяться на рахунках підприємств;
• розширення практики залучення коштів  клієнтів на ощадні вклади, тому  що вони є  найбільш стійкою частиною мобілізованих банком ресурсів;
• використання у  вітчизняних умовах досвіду банків ек<span class="dash041e_0