Робота банкыв з проблемними кредитами

умовах  факторингу;

— здійснення сек'юритизації активів та інші методи.

Особливістю застосування зазначених методів є  прийняття рішення щодо

їх вибору на етапі стягнення кредиту внаслідок  неефективності превентивного

внутрішньобанківського  управління проблемними активами. Доцільність

запровадження у практику діяльності конкретного  банку цих методів

визначається  такими критеріями, як: особливості  бухгалтерського та

податкового обліку, вплив на достатність регулятивного капіталу, забезпечення

ліквідності, підвищення ефективності управління, зменшення рівня ризиковості

банку та забезпечення прибутковості кредитного портфеля.

Порівняльна характеристика зовнішніх методів  управління проблемними

активами  банків дає змогу зробити висновок щодо ефективності їх вибору та

застосування  у кожному конкретному випадку  банківської діяльності зурахуванням умов фактичного структурування портфеля проблемних активів.

Основними факторами максимізації вартості портфеля проблемних активів

банку є визначення структури вартості з урахуванням обсягів кредитів, наявного

забезпечення, умов прострочення оплати, терміну  дії кредитних договорів, етапу

провадження кредитної справи (стягнення застави, судове виконання); оцінка

регуляторних, податкових, фінансових та бухгалтерських наслідків продажу

кредитів, наявність підтримки при продажу  через позиціонування на ринку чи

експертну оцінку документації коштом інвестора.

Основними якісними параметрами для оцінки портфеля проблемних

активів інвестори вважають термін прострочення, суму заборгованості,

співвідношення  тіла кредиту і нарахованих штрафних санкцій, історію платежів

та якість роботи внутрішніх служб банку з  боржниками [34].

Банківський досвід застосування методів продажу  проблемних активів в

Україні свідчить про активний розвиток упродовж 2009-2010 років таких форм,

як передача проблемних активів в управління третій особі, тобто колектору та

продаж  проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах

факторингу. Так, за даними колекторської компанії Кредіт Коллекшен Груп

(Credit Collection Group - CCG), у 2010 році банківський сектор України

передав в обслуговування колекторам проблемних активів обсягом понад 2

млрд. гривень  за середньою ринковою ціною —  не більше 10% від суми

заборгованості  за тілом кредиту [12].

Прогнози  експертів дають змогу стверджувати, що для забезпечення

ефективної  роботи на фінансовому ринку та нарощення  обсягів кредитування

з 2012 року українські банки готові продати компаніям із управління

проблемними активами 35-45% від кредитного портфеля проблемних

кредитів. При цьому високий рівень конкуренції  серед покупців спричиняє

зростання цін на проблемні активи [20]. Фінансові  переваги здійснення таких

операцій  за умов неефективності внутрішньобанківських  методів управління

проблемними активами є очевидними. Адже таким  чином фінансові установи

мають змогу включати у витрати суму списань, що виникає при продажу кредитів з дисконтом, уникаючи сплати податку на прибуток, спрямовувати в

активні операції кошти резервів, сформованих під можливі втрати за

кредитними  операціями, зменшувати обсяг операційних  та адміністративних

витрат, скорочувати терміни списання кредитів тощо. Отже, ми можемо

констатувати  зростання перспектив застосування зовнішніх методів роботи

банків із проблемними кредитами в посткризовий період на основі

застосування  механізмів їх продажу.

Зарубіжний  досвід свідчить, що ефективно розв'язати  проблему

управління  проблемними активами банків на пізніх стадіях роботи із

заборгованістю  можна також шляхом передачі проблемних активів пов'язаній

фінансовій  компанії на засадах оптимізації  балансу (SPV onshore/offshore).

Компанії Special purpose vehicle - SPV — це фінансові  організації спеціального

призначення, основна мета діяльності яких полягає  у викупі в

неплатоспроможних банків проблемних активів, заставного забезпечення та

відношенні  їх платоспроможності після реалізації пулу проблемних активів за

договірною  ціною [36].

Впровадження  кращого світового досвіду передачі проблемних активів

пов'язаній фінансовій компанії через механізми SPV-onshore передбачає

частковий переказ проблемних кредитів банку  спеціальній юридичній особі, шо

належить  групі, яка юридично та операційно відокремлена від українського

банку та не консолідується на його рівні.

Перевагами  реалізації такого механізму є повна участь банку у розподілі

прибутку  за кредитним портфелем, поліпшення ідентифікації, оцінювання та

регулювання кредитних ризиків портфеля тощо. Натомість істотними

недоліками  є відсутність можливостей консолідації на рівні банків України,

обмеженість варіантів роботи банківського менеджменту  із компанією,

проблеми  у фінансуванні таких проектів.

Альтернативним  для банків є механізм продажу  проблемних активів із

частковим їх фінансуванням на принципах SPV-offshore за участі капіталуінвестора. Основною умовою реалізації угоди у цьому випадку слугує ціна

продажу банком портфеля проблемних активів (див. рисунок 3.2).

 
 
 

Рисунок 3.2. Порядок продажу проблемних активів пов’язаній

фінансовій  компанії SPV (за даними компанії Ернст енд Янг (Україна)) 

Перевагами  цієї схеми управління проблемними  активами банків є

потенційно  нижчий рівень списання проблемних кредитів, участь банку у

розподілі прибутку за кредитним портфелем, залучення  зовнішніх фахівців до

управління  проблемними кредитами, зацікавленість інвестора в ефективності

роботи  компанії SPV щодо повернення боргів, можливість капіталізації

заборгованості.

Сьогодні  дедалі більше загострюються питання  зменшення реальної

вартості  проблемних кредитів, юридичних аспектів реалізації заставного майна,

розробки  механізму державних аукціонів  щодо викупу майна, яке перебуває  у

заставі, співпраці банків з колекторськими агентствами та компаніями з

управління  проблемними кредитами. Незалежно  від моделі продажу

проблемних  кредитів, які можуть бути обрані менеджментом банків,

залишаються актуальними гострі питання, які  потребують нагального

вирішення, зокрема - створення й реалізації механізму фінансування викупу проблемних кредитів шляхом поєднання інтересів усіх зацікавлених сторін та

розроблення відповідного нормативного забезпечення здійснення таких

операцій. 
 
 

Найзагальнішу організаційну  структуру кредитної функції  банку унаочнює рис. 3.1.