Робота банкыв з проблемними кредитами

РОЗДІЛ І. Економічна сутність проблемних кредитів банків та основні ознаки її визначення. 

     Розгортання світової фінансової кризи, спад світового  господарства та

економіки призвели до значних проблем у  банківській системі загалом  і

України зокрема. Особливо це позначилось на тих напрямах діяльності банків,

які донедавна  стрімко розвивались, тобто надання  кредитів. Адже

неповернення  кредитів здійснює значний вплив  на функціонування банківської

системи України. Саме тому дослідження проблем  управління проблемними

кредитами банків та виявлення шляхів їх вирішення  набувають особливої

актуальності.

     Проблемними кредитами називають такі, за якими  своєчасно не Введені один чи кілька платежів, значно знизилася ринкова  Еість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

     Банк  здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням  кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. При  виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

     Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик  по яких є підвищеним. Досвідчений  працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою відсотків [мк с 101].

     Неприйняття своєчасних заходів із недопущення  фінансових проблем у позичальника призводить не лише до несплати основного  боргу і відсотків — збитки в цьому році для банку значно більші:

     По-перше, підривається репутація банку, такяк більша кількість прострочених кредитів може призвести до падіння довіри вкладників та інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку.

     По-друге, втрати від кредитних операцій підвищують загрозу відпливу з банку висококваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання.

     По-третє, банк вимушений здійснювати додаткові  витрати, пов'язані зі стягненням проблемного кредиту.

     По-четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищувати прямі збитки від непогашена ня боргу [кК с.244].

       
 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.1. Наслідки від недостатнього моніторингу  проблемних кредитів 

     Проблемні кредити в портфелі банку можна розділити на кілька категорій

за ступенем проблемності. Для кожної категорії  характерні свої ознаки та

індикатори, на які орієнтується банк. У банку  повинен бути розроблений свій

комплекс  заходів, що застосовується по відношенню до кожної категорії

проблемних  кредитів, відпрацьовані алгоритми  взаємодії підрозділів при появі

тих чи інших сигналів, продумані варіанти поведінки в залежності від ступеня

ефективності  застосовуваних заходів.

     Всі виділені категорії розумно згрупувати у два

блоки: кредити в стадії раннього попередження і кредити з вираженими

ознаками  проблемності. Пропонована класифікація відображена на рисунку 1.2.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.2 — Класифікація проблемних кредитів [11] 

     Таку  послідовність можна вважати  хронологічною послідовністю етапів

проблемності  при негативному варіанті розвитку подій, коли застосовувані

банком  заходи є неефективними або невчасні. У той же час деякі етапи  можуть

«випадати»  з ланцюжка залежно від причин проблемності кредиту [11].

Головними ознаками проблемних кредитів є:

— несплата процентів чи неповернення основної суми заборгованості

або її частини;

— несприятлива зміна вартості забезпечення кредиту;

— більш  низькі, ніж передбачалося, надходження  на рахунок

позичальника;

— погіршення фінансових показників, що відображають фінансовий

стан  позичальника.

     Необхідно відзначити, що ознаки проблемних кредитів можна виявити і

на стадії надання, і на стадії оформлення кредиту. Виявлення ознак, які свідчать

про те, що кредит може стати проблемним, на етапі надання кредиту надає

підстави  банку для відмови у кредитних  коштах, що дозволяє уникнути

проблемної  заборгованості у майбутньому.

     Найхарактернішими попереджувальними сигналами виникнення проблемних кредитів є [кК с 244]:

•претензії  на майнові права, податкові санкції щодо нерухомості, прийнятої банком як застава;

• раптове  припинення зв'язку з позичальником; недотримання умов і вимог, передбачених документацією про видачу кредиту;

•необгрунтовані затримки в одержанні від клієнта  фінансової звітності; відмова надати на прохання банку фінансову інформацію;

•одержання  неповної чи недостовірної інформації від фірми;

• погіршення фінансового стану, що виявляється зі звітів;

• наявність проблемних кредитів у позичальника чи поручителя за кредитами, отриманими в інших кредитних установах;

• погашення кредитів із запізненням;

• збільшення обсягів і термінів погашення дебіторської і (чи) кредиторської заборгованостей;

• збитки за операціями протягом одного чи декількох кварталів або періодів;

• оплата низьколіквідними активами — векселями й матеріальними запасами за бартером (у разі наявності коштів);

• несвоєчасна реакція на звернення банку;

• спроби позичальника змінити форму і масштаби проекту, що є як об'єктом фінансування;

• уповільнення темпів реалізації частини нерухомості чи іншої продукції, що пропонується фірмою на ринку, в порівнянні з плановими показниками;

• зміни в галузі чи конкретному секторі економіки, що можуть безпосередньо вплинути на господарську діяльність позичальника;

• поява нових технологій, яка може привести до того, що продукти або послуги, що надаються позичальником, будуть незатребуваними або застарілими;

• катастрофи, наприклад, пожежа чи повінь, що можуть негативно позначитися на господарській діяльності позичальника навіть за наявності страховки;

• значні зміни в звітах про матеріально-технічні запаси або про кредиторську заборгованість;

• випадки виявлення підробок; численні прохання про подовження терміну виплат за кредитом;

• чутки про господарську діяльність позичальника, які отримані з надійних джерел, що свідчать про проблеми, що існують у позичальника;

• імовірність злиття, приєднання, реорганізації фірми та інші значні реорганізаційні заходи;

• зменшення обсягів господарської діяльності позичальника;

• зміни в керівництві фірми позичальника;

• смерть або хвороба керівників фірми позичальника.

      Важливим  аспектом для аналізу проблемних кредитів є розуміння причино-наслідкових  аспектів. Основні причин появи проблемних кредитів ілюструються рисунком 1.3.

Рисунок 1.3. Причини виникнення проблемних кредитів[кК с 246] 

1. Кредитування інсайдерів (членів ради банку, найбільших акціонерів або пов'язаних із ними осіб) на пільгових умовах або в особливо великих розмірах.

2. Неповна кредитна інформація — відсутність вичерпної фінансової документації та відповідних статистичних даних стосовно позичальників, мети кредиту, планів і джерел погашення, даних про те, як погашається кредит, як перевіряється виконаннякредитної угоди, а також зовнішньої інформації про кредит.

3. Погашення кредитів. Причиною проблем можуть стати необгрунтовані рішення кредитних комітетів щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів, особливо при кредитуванні сільського господарства.

4. Недостатньо виважений підхід до кредитної діяльності. Банк має дуже обережно ставитися до кредитування, уникати невиважених рішень.

5. Некомпетентність у спеціальних питаннях — невміння працівників кредитних відділів і підрозділів аналізувати та оцінювати фінансову документацію, а отже, забезпечити захист інтересів банку під час надання кредиту та контроль за виконанням кредитної угоди.

6. Невиважений підхід до ризиків. Рішення про надання кредитів має бути обґрунтованим і враховувати можливі та існуючі ризики.

7. Кредитування у занадто великих сумах. Надавати великий кредит позичальникові із задовільним фінансовим станом так само небезпечно, як і кредитувати клієнта за наявності значних ризиків. Кредити, сума яких перевищує можливості позичальника, а отже, є сумнів щодо їх погашення, вважаються ненадійними.

8. Конкуренція. Змагання між банками за нові види операцій, а також за клієнтів та позичальників може призвести до того, що деякі з них знизять критерії кредитування і почнуть надавати ризикові кредити.

9. Недостатній рівень супроводження кредитів. Відсутність постійного контролю з боку кредитних працівників банку за наявністю та станом заставленого майна, платоспроможністю позичальника, за змінами у його статуті, у складі керівництва тощо може значно зменшити забезпеченість та збільшити ризик неповернення кредиту.

      Загалом причини виникнення проблемної заборгованості можна класифікувати як зовнішні та внутрішні, що поділяються на причини, що виникають з боку позичальника та кредитора. Загальна класифікація зображена  на рисунку 1.4.

  
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рисунок 1.4. Класифікація причин виникнення проблемних кредитів[кК с 248] 

      Слід  також виділити особливості факторів впливу на повернення кредитів в кризовий та посткризовий періоди.

        Останні 4 роки банківський сектор демонстрував надзвичайно стрімке,

але нестійке зростання – більше 70% на рік [39]. Такому зростанню сприяло

поліпшення  доступу до світових ринків капіталу, прихід на український ринок

багатьох  іноземних банків та гнучка внутрішня монетарна політика.

Однак світова фінансова криза закрила  основне джерело такого

зростання, а саме доступ українських банків до міжнародних кредитних ринків.

В результаті, місцеві банки зіткнулися з підвищеним ризиком ліквідності та

кредитним ризиком, оскільки стало складно рефінансувати зовнішній борг, що

підлягав  сплаті, в той час як обсяг негативно  класифікованих кредитів почав

стрімко зростати.

Стрімке розширення кредитування