Прямі податки. Їх вплив на формування доходів бюджету

       Залежність бюджетів багатьох  країн від основних прямих  податків неоднакова й характеризується  певними коливаннями. Роль корпоративних  податків пов’язана не лише  з особливостями їх стягнення,  а й із реальними можливостями  використання для потреб стійкого економічного зростання. Ця причина значною мірою визначає і тенденції динаміки прибуткового податку з громадян, які мають самостійні доходи (йдеться, передусім, про підприємців).

       На основі узагальнення наукових праць можемо виділити інші проблеми прямого оподаткування, серед яких: непередбачувані зміни законодавства про прямі податки; неефективна система пільгового оподаткування за основними прямими податками.

       Система прямого оподаткування  має бути побудована так, аби  збільшення виробництва призводило до зниження податкового навантаження на одиницю продукції, а збільшення доходів бюджету відбувалося не за рахунок збільшення кількості податків і ставок оподаткування, а за рахунок збільшення маси прибутку суб’єктів господарювання.

       Для досягнення таких результатів необхідне подальше реформування системи прямого оподаткування, але така робота має спиратися на науково обґрунтовану та збалансовану систему відповідних заходів, яка до того ж узгоджується з кращим світовим досвідом. Доцільно привести мінімальний неоподаткований дохід у відповідність до прожиткового мінімуму, а також провести раціоналізацію переліку видів витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів громадян. Потребують подальшого удосконалення процедури адміністрування прямих податків. Необхідно вжити заходів щодо оптимізації системи обліку і витрат суб’єктів підприємництва, а також забезпечити стабільність відповідних нормативних документів. Слід посилити стимулюючий вплив податку на прибуток підприємств на розвиток високотехнологічних виробництв. Також доцільно запровадити податок на майно, закріпивши його за місцевими бюджетами.

       У подальшому мають бути проведені  ґрунтовні науково – практичні  дослідження впливу податкових  пільг за основними прямими  податками на макроекономічну динаміку. 
 
 
 

3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ. ПІДВИЩЕННЯ СТИМУЛЮВАЛЬНОЇ РОЛІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ. 
 

     Майбутнє  України як держави з визначеним вектором інтеграції в європейську  спільноту потребує вироблення відповідних  підходів до вдосконалення податкової системи країни. На сьогодні в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних високорозвиненим ринковим суспільно-економічним відносинам.

     На  даному етапі розвитку суспільства  рівень життя, стан економіки, умови господарювання,  національне багатство багато в чому залежать від податкової системи України. З огляду на це, першочергове значення та  особливу актуальність має детальне вивчення головних аспектів податкової системи України.

     Останнім  часом проблемі вдосконалення прямого  оподаткування населення приділяється чимало уваги: по-перше, реформовано  прибутковий податок з громадян у бік зменшення ставки, що сприятиме  розширенню бази оподаткування та стимулюванню економічної активності платників, по-друге, внесено суттєві зміни з метою спрощення процедур адміністрування, по-третє, зменшено обсяг податкових пільг (як правило, необгрунтованих).

     Питання оподаткування в Україні є  досить поширеним і посідає центральне місце  в працях багатьох науковців. Тому дуже важливо детально дослідити стан та структуру податкової системи України.

     Доходи  бюджету України формуються за рахунок  податкових надходжень, тому важливо  провести повний аналіз пільгового оподаткування, бо саме пільги мають безпосередній вплив на обсяги податків і зборів.

     Головною  проблемою оподаткування в Україні  є система пільг майже з  усіх податків і зборів, що не є достатніми важелями для забезпечення розвитку тих напрямків підприємництва, що цими пільгами користуються, а також  все це чинить нерівномірне  податкове навантаження на суб’єктів господарської діяльності.

     В наш час більшість науковців  вважають, що якими б не були масштаби податкового регулювання, не можна  забезпечити таку ситуацію, за якої податок забезпечував би надходження менше 10% власних потенційних можливостей. Що ж до податку на додану вартість, то тут пільги є дещо негативними, оскільки вони суперечать логічному функціонуванню цього податку. Виходячи з даних про податкові пільги у 2008 році слідує такий висновок, що понад 96% займають пільги щодо двох податків: податок на додану вартість (91,4%) та податок на прибуток підприємств (6%).

     Податкова система України характеризується нерівномірністю оподаткування  в окремих регіонах (так, наприклад, у Дніпропетровській області загальний відсоток податкових пільг) становить 9,78% від загальних податкових надходжень; у Київській – 3,09; Вінницькій – 1,64;    Тернопільській – 0,87). Ці дані свідчать про нерівномірність податкових пільг на території України. Здебільшого таке нерівномірне оподаткування в окремих регіонах пояснюється тим, що держава з метою розвитку економічно нестабільних регіонів надає їм більші пільги. Але все це в кінцевому етапі не призводить до економічного зростання регіонів.

     Для того, щоб значно зменшити та урівноважити податкове навантаження потрібно розширити базу оподаткування, тримати баланс державного бюджету та створити більш конкурентне бізнес-середовище.

     Як  свідчать статистичні дані, сума пільг  у 2008 році щодо ПДВ зросла на 2%, порівняно  з 2007 роком і становила  відносно надходжень уже 26,9%, що є найбільшим показником серед усіх видів податків.

     За  останні роки обсяги податкових пільг  значно зросли, що безперечно чинить великий  вплив на бюджетні витрати. На разі простежується дещо незрозуміле  явище в економіці України: сума податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів менша, ніж сума пільг.

     Оскільки  податкові системи розвинених європейських країн зорієнтовані на оподаткування  доходів громадян, і ця тенденція  має незворотний характер, очевидним  для України є посилення уваги до такого виду оподаткування і головним моментом, про що свідчить європейський досвід має бути стягнення податків із тієї частки доходів платників, які залишаються після забезпечення основних життєвих потреб працівника та його сім"ї. У цьому контексті має бути переглянутий неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який сьогодні не відповідає потребам платників.

     Фіскальна політика дає змогу вирішувати завдання стратегічного характеру: встановлювати  оптимальне співвідношення між прямими і непрямими   податками,   персоналізувати   податок   залежно   від платоспроможності платника. Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходів сім"ї як бази оподаткування. Так, у Франції з 1947р. використовується система сімейного коефіцієнта, яка може послабити прогресивність оподаткування залежно від стану та наявності інших членів сім"ї. Саме тому за однакового рівня доходів сім"я сплачує податок менший , ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари, знижуючи рівень податку (причому таке зниження найпомітніше для осіб із невисокими доходами).

     Виходячи  з того, що податкова політика держави  не є досконалою, а нормативно-правова  база не забезпечує ефективне стимулювання господарської діяльності необхідно прийняти закон «Про особливості надання податкових пільг в Україні», в якому потрібно визначити порядок встановлення, змін та скасування податкових пільг, здійснення контролю за цільовим використанням  коштів, що отримані внаслідок вивільнення з пільгового оподаткування. А також для більш ефективного впливу пільгового оподаткування формування доходів  та стимулювання підприємницької діяльності необхідно здійснити такі заходи:

     1) з урахуванням аналізу впливу  на доходи бюджету та податкове навантаження підприємств, переглянути існуючі види пільг за всіма видами податків та зборів;

     2) вирішити питання про відновлення  пільг з інноваційної діяльності;

     3) у економічно-відсталих регіонах запровадити цільові податкові пільги для фінансування інноваційної діяльності підприємств. 

     Сьогодні  Україна перебуває в стадії формування податкової системи, головне завдання якої – створити умови для розвитку підприємництва і на цій основі забезпечити  повне задоволення державних  і соціальних потреб.

     В умовах трансформації економіки України в ринкову систему господарювання перед державою виникла проблема побудови гнучкої податкової системи, яка б здійснювала державне регулювання економічних процесів шляхом ефективного використання податкових важелів, спрямованих на забезпечення та підтримку збалансованого економічного зростання, оптимального використання ресурсів, стимулювання інвестицій та підприємницької активності платників податків у бажаних для суспільства напрямах. На сьогодні майже загальновизнано, що податки в Україні певною мірою виконують лише фіскальну функцію.

     Стимулювальний  потенціал податкової політики, що реалізується переважно до надання  численних пільг і преференцій, майже не використовується. Розглядаючи  теоретичні й науково-практичні  аспекти формування та реалізації політики прямого оподаткування як складової податкової системи, автор визначає напрями посилення стимулювальної ролі прямих податків у контексті інтеграції економіки України в глобальні економічні системи. Зроблено пропозиції щодо удосконалення механізму адміністрування основних прямих податків як умови посилення їхньої стимулювальної дії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВОК 

     Сьогодні  прямі податки є базисом податкових систем держав з розвиненою ринковою економікою, в тому числі і в  податковій системі України, тому що вони мають значні переваги порівняно  з непрямими. Можна виділити основні  з них:

1. пряме оподаткування дає можливість державі впливати на економічні процеси (інвестиційну активність, накопичення капіталу, сукупне споживання, ділову активність), наприклад, податок на прибуток має порівняно невисоку питому вагу у доходах бюджету через низьку рентабельність і існує можливість його широкого використання як важеля регулювання економіки;
2. прямі податки дають можливість встановлення прямої залежності між доходами платника та його відрахуваннями в бюджет, тобто реалізується принцип справедливості, але велике значення має встановлення підходу до градуювання ставок. Справедливість прямого оподаткування не є автоматично діючою аксіомою, вона реалізується через шкалу;
3. прямі податки розподіляють податковий тягар так, що той, хто має високі доходи, платить до бюджету більше, ніж той, хто має більш низькі доходи.

     Як  бачимо, прямі податки об'єктивно  більшою мірою володіють стимулюючими можливостями щодо товаровиробників. їх вплив на відтворювальні процеси  здійснюється безпосередньо, через  зменшення чи збільшення прибутку (доходу), який залишається в розпорядженні платників податків. З точки зору макроекономіки, регулюється як інвестиційний, так і споживчий попит та пропозиція. Одночасно держава впливає на напрями використання національного доходу.

     За  умови не обмеження рівнем податкової ставки, прямі податки спроможні повністю знищити стимули до вдосконалення виробництва та накопичення капіталів. Ефективно ж побудована система прямого оподаткування, що володіє необхідною гнучкістю, здатна досягти чітко поставлених цілей або хоча б пом'якшити недоліки, які за певних обставин важко усунути чи запобігти їм. Об'єктивно закладені в прямих податках суттєві стимулюючі можливості пояснюють широке використання та постійне вдосконалення їх механізму в країнах, які поставили за мету досягнення високого рівня економічного розвитку на базі розширення та підвищення ефективності суспільного виробництва.

     Серед прямих податків провідне місце займає податок на прибуток (дохід). Оподаткування  прибутку, з одного боку, забезпечує залежність державного бюджету від процесів, які відбуваються в матеріальному виробництві, а з іншого — надає широкі можливості здійснення заходів з державного регулювання економіки. Останнє має особливе значення і, водночас, потребує особливої уваги та обережності. Тому надзвичайно важливо враховувати це, незважаючи на тенденції, що можуть виявитися стосовно значимості цього податку в доходах бюджету.

     Головним  у системі прямих податків, які  справляються з фізичних осіб, є  прибутковий податок. Розвиток ринкових відносин створює передумови зростання особистих доходів громадян. У цих умовах в світовій практиці застосовується переважно прогресивне оподаткування, яке дозволяє у міру зростання доходів громадян стягувати з них грошові кошти в більших розмірах. У більшості країн світу частка податку на доходи громадян вища від частки податку на прибуток підприємств. Тому вирішення питання підвищення ролі податку з доходів фізичних осіб у доходах бюджету України має відбуватися через перегляд усієї політики заробітної плати і доходів населення.

     Поступова зміна функціонального розподілу  доходів в економіці в напрямі  підвищення ролі доходів населення  сприятиме вдосконаленню структури  податкової системи. Що ж до недоліків, властивих прямим податкам, то вони значною мірою пов'язані з тим, що: