Прямі податки. Їх вплив на формування доходів бюджету

 
 
 

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ  “Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана” 
 
 

Кафедра фінансів  
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА  

з дисципліни “ФІНАНСИ”  

Тема: Прямі податки. Їх вплив на формування доходів бюджету 
 

 
 

КИЇВ  – КНЕУ – 2010 
 
 
 
 
 
 

     План 

     Вступ.

1. Прямі податки, їх суть, види та характеристика.
2. Прямі податки, як джерело наповнення зведеного бюджету України у 2005-2009 роках.
3. Шляхи удосконалення системи прямого оподаткування в Україні. Підвищення стимулювальної ролі прямих податків.

     Висновки.

     Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Виникнення  податків своїм корінням йде в  глибоку давнину, в часи формування суспільства та виникнення суспільних потреб.

     Дуже  цікава і різноманітна форма податків, податкової системи стародавніх країн залежала від цільової спрямованості їх стягнення та потреб суспільства, але головним є те, що саме зародження та формування держави є передумовою виникнення податків.

     Податкові системи пройшли тривалий шлях розвитку, в якому вони утверджуються як головний інструмент держави.

     У більшості країн світу податки  є "ефективним знаряддям державної  політики" відносно життєдіяльності  суспільства, а саме: перерозподілу  ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

     Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної  системи .Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

     Формування  доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення  ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст  фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

     Що  ж таке податки і коли вони виникли?

     Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності  монарха, доходи якого служили одночасно  й доходами держави. Це були приватно-правові, а не публічно-правові доходи.

     Іншим джерелом державних доходів виступали  регалії - доходні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності тощо приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного  обороту, із сфери діяльності населення.

     Регалії стали перехідним ступенем до податків. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

     Податки як джерело доходів державного бюджету  не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.). За його словами "податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати".

     Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.

     Податок встановлюється виключно державою і  базується на актах вищої юридичної  сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

     - стягується на умовах безповоротності.  Повернення податку можливе тільки  в разі його переплати або  тоді, коли законодавством передбачено  пільги щодо даного податку;

     - має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов`язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

     - на відміну від інших обов`язкових  платежів може бути сплачений  лише до бюджету, а не до  іншого грошового централізованого  або децентралізованого фонду;

     - категорія не тільки правова,  але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов`язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

     - виступає як індивідуальна безоплатність  і виражається в тому, що при  його стягненні держава не  бере на себе обов`язків з  надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

     Держава мусить мати бюджет із стабільними  джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним  і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

     Головним  інструментом держави є податкова  політика. До цього сучасні держави  дійшли далеко не зразу. Податкові системи  пройшли тривалий шлях розвитку від  особистого, прибуткового та майнового  оподаткування до розгалуженої системи різноманітних загальних, регіональних та місцевих податків.

     В цій роботі буде висвітлено, як впливають прямі податки на формування доходів бюджету.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. ПРЯМІ ПОДАТКИ, ЇХ СУТЬ, ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА 

     Податки - обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності.

     Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом - це фінансові  відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер - від платників до держави.

     У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі  державі - плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих  випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

     Плата (відповідає на запитання "за що?") передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

     Відрахування  і внески (відповідає на запитання "на що?", "від чого?") передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковими (відрахування), тобто  встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи, а повне цільове призначення є відрахування і внески у різні позабюджетні цільові фонди - внески у Пенсійній фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін.

     Податки (відповідає на запитання "для чого?") встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

     Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають  характер регулярних надходжень, збори  є платежами разового, випадкового  і незначного за розмірами характеру.

     Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції - розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

     Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, - надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Економічна функція податків полягає в тому, що за їх допомогою. Держава впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих підприємств, галузей і економіки в цілому. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.

     Прямі податки — податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Історично є найбільш ранньою формою оподаткування.

     Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю так і за впливом на платників поки, що недостаньо вагомі. При чому це скоріше недолік, ніж перевага податкової системи. Є певні проблеми у системі прибуткового оподаткування. Це насамперед проведення чіткого розмежування між прибутковим оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. На заході податок на прибуток корпорації має високий рівень розвитку. Із розвитком акціонерної форми власності в Україні прибуток стає важливою складовою доходу, а тому потребує особливих форм оподаткування.

     До  непрямих податків відносяться податки  на товари і послуги, що сплачуються  в ціні товару, або включені в  тариф. Власник товару чи послуг при  їх реалізації отримує податкові  суми, які перераховує державі. При непрямих податках об’єктом оподаткування являється не дохід, а розхід, тобто непрямий податок додається до ціни на товар, який купує людина. З економічної точки зору, це найбільш несправедливі податки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде до скорочення виробництва.