Програма комплексного кредитного обслуговування малих та середніх підприємств в Укрексімбанку

   У випадку якщо поручитель виконав  за боржника зобов'язання, всі права  кредитора щодо стягнення заборгованості переходять до нього. Поручитель має  право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої за нього суми. Кредитор, стосовно якого поручитель виконав зобов'язання за боржника, зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимоги до боржника, і передати права, що забезпечують ці вимоги.

   У вітчизняній практиці досить поширеним  є майнове поручительство, за якого  заставодавцем є не лише боржник  за забезпеченим заставою зобов'язанням, а й третя особа (майновий поручитель). Оскільки така особа не є боржником за основним договором, її зобов'язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

   Гарантія характеризує зобов’язання третьої особи задовільнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантійних випадків. На відміну від поручительства, гарантія не носить акцесорного характеру, тобто безпосередньо не пов’язана із умовами договору між кредитором та боржником. Гарант, який виконав зобов'язання боржника, не вправі жадати від боржника відшкодування, якщо інше не обговорено в умовах видачі гарантії. Крім того, якщо поручитель зобов'язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги.

   Гарантія  відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа. Гарантійний лист має юридичне значення за умови, що буде прийнятий кредитором і останній у письмовій формі повідомить гаранту про прийняття гарантійного листа. Гарантійний лист можна вважати прийнятим кредитором, якщо в кредитному договорі з позичальником є посилання на цей гарантійний лист, із вказівкою номера, дати і того, хто є гарантом. Якщо в кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутнє, вважається, що кредитор не прийняв гарантію в забезпечення кредитного договору.

   Гарантійний лист повинен містити такі відомості:

   -за яким кредитним договором він виданий;

   -термін, протягом якого діє гарантія;

   - сума, яка гарантується.

   У вітчизняній практиці найбільш відомими є два види гарантій: державна гарантія та банківська. Державні гарантії тривалий час були досить поширеними при отриманні вітчизняними підприємствами кредитів від нерезидентів. Держава брала на себе зобов’язання погасити борги підприємств у разі настання гарантійних випадків. Банківські гарантії здебільшого використовуються як інструмент забезпечення договірних зобов’язань при здійсненні міжнародних комерційних операцій (експорт-імпорт).

   Особливістю договорів поруки і гарантії при  розрахунках між резидентами  України є те, що вони втрачають  силу автоматично, якщо протягом трьох  місяців із моменту настання терміна  виконання зобов'язання боржником (або  протягом року з моменту укладання  договору поручительства) кредитор не пред'явив позов поручителю (гаранту). Цей термін не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським судом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій порядок використання гарантій (поручительств) регламентується нормами міжнародних конвенцій та договорів.

   ДОВГОСТРОКОВА ПОЗИКА 
рос. долгосрочный заем  
позика, надана на тривалий період, на строк понад 5 років для реалізації (фінансового забезпечення) підприємницьких програм. 
 
 
 

   Розділ 3 Визначення кредиспроможності позичальника.

   Кредитоспроможність суб'єкта господарювання - це оцінена  кредитором наявність у позичальника передумов для одержання кредиту  і його повернення в повній сумі за обумовлену плату у встановлений термін[3.c.62]. 
Кредитоспроможність позичальника визначається кредитною установою з метою зниження ризиків неповернення кредиту, саме тому оцінка кредитоспроможності позичальника є комплексною оцінкою бізнесу позичальника з метою визначення надійності ним отримання прибутку, який є джерелом повернення кредиту. Комплексність оцінки кредитоспроможності позичальника досягається включенням у систему оцінки як оцінки стану платоспроможності позичальника на основі показників платоспроможності підприємства, розрахованих за його фінансовою звітністю, так і якісних показників кредитоспроможності. 
   Під платоспроможністю підприємства розуміється його здатність своєчасно розраховуватись за усіма поточними зобов'язаннями, включаючи повернення позик. Платоспроможність підприємства забезпечується достатнім рівнем чистого прибутку та оцінюється високою ліквідністю балансу у сукупності зі стабільно позитивними показниками платоспроможності. Рівень платоспроможності оцінюється самим суб'єктом господарювання під час систематичного аналізу фінансового стану підприємства. 
    Для кількісної оцінки платоспроможності залучаються абсолютні та відносні показники фінансового стану підприємства, які розраховуються за даними балансу і звіту про фінансовий результат роботи підприємства. Абсолютні показники фінансового стану позичальника, які бере до уваги кредитор, повинні надати інформацію про достатність грошового потоку позичальника здійснювати виплати з позики. До таких показників належить:

   - показник  чистих оборотних активів (робочого  капіталу) як різниця між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, тобто це показник фінансування поточної діяльності власним та довгостроковим капіталом, що характеризує можливість розширення операційної діяльності підприємства, а відтак і збільшення прибутковості; 
- показники прибутковості (чистий прибуток, прибуток до оподаткування, прибуток від операційної діяльності, чистий грошовий потік, чистий грошовий потік від операційної діяльності). 
Відносні показники діяльності позичальника характеризують: 
- стан активів підприємства (показники ліквідності, платоспроможності, майнового стану); 
- задовільність структури фінансового капіталу підприємства (показники фінансової стійкості ); 
- достатність рівня прибутковості (показники рентабельності та самофінансування); 
- ефективність використання оборотних активів (показники ділової активності). 
 
 
 
 
 

                                                                                                      Таблиця 3.1.

                  Показники фінансового стану підприємства

                              Показники фінансової стійкості

      Показники ліквідності (платоспроможності)

                               Показники майнового стану

                                Показники рентабельності