Програма комплексного кредитного обслуговування малих та середніх підприємств в Укрексімбанку

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Зміст     Вступ……………………………………………………………………..…….…..3

Розділ 1 Призначення  позикових ресурсів підприємства………………..…..…5

Розділ 2 Види та забезпечення довгострокового кредиту підприємства….....11

Розділ 3 Визначення кредиспроможності позичальника………………......….21

Розділ 4 Програма комплексного кредитного обслуговування малих та середніх підприємств в  Укрексімбанку…………………………..….….……...34

Висновки……………………………………………………….………………...38

Список використаних джерел……………………………………….………….40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Вступ

   Об’єктом  дослідження є процес довгострокового  банківського кредитування виробничих підприємств.

      Предмет дослідження – довгострокове  кредитування підприємств та  його особливості. Мета дослідження  – з’ясувати проблематику у  сфері довгострокового кредитування, що здійснюють банки України,  визначити перспективи розвитку  довгострокового кредитування. Згідно  з поставленою метою задачами  дослідження є: 

   – охарактеризувати теоретичні засади економічної  сутності кредиту, його функцій в  умовах ринкової економіки;

   – обґрунтувати необхідність довгострокового  кредиту;

   – провести аналіз кредитного ринку;

   – викласти певні перспективи розвитку довгострокового кредитування. Інформаційні джерела дослідження. Роботу виконано на основі нормативно-правових актів  України в сфері грошово-кредитного регулювання і контролю, науково-економічної  літератури та публікацій в спеціалізованих  засобах масової інформації.

   Актуальність  обраної для написання теми курсової роботи зумовлює той факт, що у наш  час все більше зростає роль довгострокового  кредиту комерційних банків як виду фінансування капітальних вкладень підприємств. Дане питання має бути не лише належним чином врегульовані між цими сторонами при укладені кредитної угоди, але підприємство має зробити всі необхідні  фінансові розрахунки для належного  і вчасного погашення зобов’язань  перед банком та отримання за рахунок  такого кредитування поставленої підприємницької мети.

   Метою курсової роботи стало вивчення ряду питань – капітальних вкладень, джерел їх фінансування в умовах ринкової економіки, аналізу діючої системи  кредитування підприємства в основні  засоби, шляхів вдосконалення діючої системи довгострокового кредитування підприємств.

   Відповідно до поставленої мети було поставлено таку сукупність завдань:  

розглянути теоретико – методичні основи довгострокового кредитування підприємств, а саме: сутність та проблематика довгострокового кредитування підприємств, проблеми довгострокового кредитування підприємств, класифікація кредитів, що надаються підприємствам; 
 
 
 
 

         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

               Розділ 1 Призначення позикових ресурсів підприємства.

   Призначення позикового капіталу суб'єкта господарювання - підвищення ефективності основної діяльності та інвестування розвитку. На залучення позикового капіталу у чинному українському законодавстві існує суттєве обмеження: забороняється надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів, для внесення платежів у бюджет та позабюджетні фонди. 
Існують два головних об'єктивних чинника існування позикових коштів в капіталі суб'єкта господарювання: 
1. Розбіжність термінів виготовлення продукції (робіт, послуг), пере-дання її споживачеві і надходження оплати обумовлює тимчасове переривання грошового потоку підприємства, що означає розрив у наявності оборотних коштів. Переривання грошового потоку за своїм характером буває очікуваним (плановим) внаслідок особливостей технології виробництва (сезонності, тривалості виробничого циклу) або незапланованим внаслідок непередбачених факторів бізнесу. Тимчасова недостатність обігових коштів, як правило, покривається короткостроковими (до 1 року) позиками. 
2. Економічне зростання вимагає розширення або модернізації виробничої бази з відповідним рівнем капіталомісткості інвестиційних проектів, що, як правило, одним самофінансуванням не можливо повністю забезпечити. Саме тому для реалізації інвестиційних програм розвитку крім власних фондів розвитку виробництва, залучається довгостроковий позиковий капітал. 
Джерела запозичення капіталу в країнах із розвиненим фінансовим ринком відзначаються значним різноманіттям, що забезпечує реальний доступ до запозичень усім формам підприємництва (13). 
Суб'єкт господарювання залучає позиковий капітал згідно з розробленої та затвердженої власниками підприємства політикою запозичень (позиковою політикою), яка формулюється у складі загальної фінансової політики підприємства. 
   Практика реалізації позикової політики включає послідовні етапи від збирання фінансової інформації до оцінки ефективності залучення позики [3,с.58]. 
Етап 1. Формування інформаційної бази для управління позиковими ресурсами. 
Етап 2. Аналіз фактичного позикового капіталу підприємства: 
- аналіз обсягу і структури позикового капіталу за попередні періоди; 
- аналіз складу фактичних джерел позикового капіталу за умовами залучення позикових ресурсів; 
- аналіз ефективності використання залучених позик. 
Етап 3. Визначення потреби у позиковому капіталі на основі прогнозу операційної та інвестиційної діяльності. 
Етап 4. Вибір оптимальних джерел та умов залучення позикових ресурсів 
Етап 5. Оцінка ефективності формування позикового капіталу підприємства (планової структури позикового капіталу): 
- на основі застосування ефекту фінансового важеля; 
- на основі оцінки вартості капіталу по джерелах залучення і в цілому підприємства; 
- на відповідність політиці фінансування активів всіх видів; 
- на відповідність стратегічній меті діяльності підприємства. 
Етап 6. Розробка заходів з реалізації позикової політики підприємства.

За допомогою  механізмів середнього та довгострокового  кредитування комерційний банк може брати участь в інвестиційному процесі.

      Довгострокові кредити банку є однією з найпоширеніших форм цієї участі. На відміну від  засновницьких операцій, використання банківського кредиту стимулює споживачів інвестицій ефективніше використовувати  кошти, щоб забезпечити погашення  кредиту та відсотків за його користування[Ошибка! Источник ссылки не найден., с.132].

      Призначенням  довгострокового кредитування є  впровадження прямих інвестиційних  заходів, реалізації витрат на придбання  елементів основного капіталу.

      До  об'єктів довгострокового кредитування відносяться:

• будівництво нових підприємств;
• реконструкція, технічне переозброєння і розширення підприємств;
• організація випуску нової продукції;
• придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;
• здійснення екологічних заходів.

   Залежно від типу фінансових  відносин, які виникають між капіталодавцями  і підприємством-об’єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб’єкта господарювання. Порядок здійснення внесків на формування власного капіталу охарактеризований у попередніх розділах. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

  Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо.

  Як  уже зазначалося, позичковий капітал  підприємства може формуватися за рахунок  зовнішніх та внутрішніх джерел . У  балансі позичковий капітал підприємства відображається у складі зобов’язань  за умови, що оцінка цих зобов’язань  може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення  економічних вигід у майбутньому  внаслідок їх погашення. Найважливіші параметри позичкового капіталу підприємства наведені в табл. 1.1.

          Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.                                                                  

      Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів (їх придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період[6.c.239].

  В економічно розвинутих країнах до довгострокових банківських кредитів вдаються, як правило, підприємства малого та середнього бізнесу. Крупні підприємства довгострокову  потребу в капіталі задовольняють  здебільшого шляхом емісії облігацій.

  Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов’язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

  Короткострокові банківські кредити залучаються  здебільшого для фінансування оборотних  активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних  засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

      
 
 
 
 

                  
 

                                                                                           Таблиця 1.1.

                    Характеристика позичкового  капіталу підприємства

 
 

   Однією  із нових форм довгострокового кредитування є андеррайтинг. Ця операція означає  надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів, шляхом повного викупу банком випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами. Установам банку инадається право здійснювати операції андеррайтингу тільки для провідних підприємств пріоритетних галузей України (літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість і т.д.), продукція яких користується попитом на світовому ринку. Сума ліміту для одного клієнта не може перевищувати 10% власного капіталу банку. Крім того, андеррайтинг надається, як правило, ьільки тим підприємствам, які не ма.ють заборгованості за раніше одержаними кредитами. У даному разі банки можуть викупити тільки цінні папери єдиного виду ¾ іменні промислові облігації із плаваючою процентною ставкою, забезпечених договором застави майна позичальника і для яких умовами випуску передбачена можливість конвертації облігацій у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають його права з урахуванням інфляційних процесів.

Про можливість надання андеррайтингу банки  приймають рішення після проведеної оцінки надійності облігацій підприємства на основі представлених клієнтом таких матеріалів: проек проспекту емісії облігацій; розрахунок строку дії облігацій; розрахунок процентної ставки по облігації; проект договору застави на майно та інші матеріали по узгодженню з установою банку.

   Винагорода  банку за андеррайтинг окрім процентних виплат по облігаціях повинна бути в межах 20% загальної вартості облігацій, виходячи з їх номінальної вартості, тобто облігації викуповуються банком по ціні, обов¢язково нижчій за номінальну вартість облігацій. 
 
 

Розділ 2   Види   та       забезпечення довгострокового кредиту підприємства.

                  Види довгострокового кредиту підприємства.  

       Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити під розподіляються на: забезпечені,незабезпечені (бланкові). Під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою,яка взяла позику,кредиту. В забезпечення повернення кредиту приймаються: застава майна;цінні папери;шляхові та товарні документи;гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо. Незабезпечені (бланкові) позики - це позики,які надані банками економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позики[6,с.306]