Програма комплексного кредитного обслуговування малих та середніх підприємств в Укрексімбанку

      Залежно від мети  використання кредити поділяються на:кредити,які видаються на формування обігових коштів;кредити,які видаються на фінансування основних фондів.

     За строками використання кредити бувають:строкові;безстрокові;відстрочені і прострочені. При цьому, строкові позики-це позики, які надаються банками особам,які беруть позику під певний строк,встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики,які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики,як правило,за першою вимогою банку кредитора. До прострочених позики,за якими вийшов строк повернення,передбачений кредитним договором банку з особою,яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики,термін повернення яких за проханням особи, яка взяла позику, перенесений на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється як правило, укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

      За методами надання  розрізняють позики,які видаються в разовому порядку і у відповідності з відкритою кредитною лінією. Під разовими розуміють позики,рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на основі прохання та інших документів особи,яка бере позику. Позики,які видаються у відповідності з відкритою кредитною лінією,- це позики,які надаються особі,бере позику протягом встановленого відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.

      За способами погашення позики бувають: які поступово погашаються;які погашаються одночасно платежем по закінченню строку; які погашаються і відповідності з умовами, передбаченими кредитним договором.

     За характером і способом оплати відсотків розрізняють позики з відсотковою ставкою,яка зафіксована,з плаваючою відсотковою ставкою і з оплатою відсотків у міру використання позичених коштів. Позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються,як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видаватися і в умовах інфляції,але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються,як правило,плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції.

     Забезпечення довгострокового кредиту підприємства.

   До  основних видів забезпечення кредиту  належать такі:  
а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);  
б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);  
в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації)[6.c.257-264].

   Застава як спосіб кредитного забезпечення.

   Правовідносини, пов’язані із заставою, регулюються Законом України “Про заставу”. Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання, кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

   Предметом застави є майно (рухоме та нерухому) та майнові права, які можуть бути відчуджені та на які може бути звернено стягнення. Використання застави того чи іншого майна в якості забезпечення кредиту залежить від ряду чинників:

   -по-перше,  визначається, наскільки легко реалізувати  дане майно і чи це взагалі  можливо; 
-по-друге, чи є можливість встановити точну ціну і чи ця ціна постійна.

   Крім того, оцінюються ймовірні додаткові накладні витрати, збитки та перешкоди у разі відчудження.

   Згідно  із вітчизняним законодавством, у  разі, якщо в кредитному договорі в  якості предмету застави передбачено  нерухоме майно, транспортні засоби, товари в обороті або у переробці, то цей договір повинен бути нотаріально засвідчений. В противному разі умови договору що до застави слід вважати недійсними.

   Згідно  із загальним правилом застава може бути здійснена як у вигляді передачі майна кредитору чи третій особі (заклад), так і шляхом передачі прав на заставлене майно (однак із залишенням даного майна у розпорядженні заставодавця). За договором банківської позички, як правило, право застави виникає лише після фактичного одержання суми позички боржником.

   Закон передбачає можливість подальших застав деяких об’єктів вже заставленого майна (якщо інше не передбачено попередніми  договорами застави). Задоволення вимог  заставодержателя, в якого право  застави виникло пізніше, здійснюється лише після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів, а також заставодержателів зареєстрованої застави рухомого майна. У зв’язку з цим, заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань.

   На  практиці, з метою зменшення кредитних  ризиків банк може вимагати страхування застави. Страхування застави здійснюється, як правило, на суму, яка не перевищує суми кредиту та відсотків за ним.

   Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

   Кредитне  забеспечення у вигляді  рухомого майна. Найбільш поширеними предметами застави рухомості є транспортні засоби, обладнання, товари в обороті та переробці, сировина, готова продукція. Слід мати на увазі, що транспортні засоби дуже легко оцінити і на них існує, як правило, стійкий попит. В той же час, у випадку невиконання кредитних зобов’язань чи банкрутства підприємства найважче продати обладнання та запаси неліквідної продукції. Як правило, вказане майно продають на аукціоні за частину його першопочаткової вартості. Товари в обороті або переробці сильно диференційовані в ціні і можливість їх реалізації залежить від попиту та їх стану. При цьому реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави, а набуті, стають предметом застави з моменту виникнення на них прав власності. До документів, які підтверджують право власності на рухоме майно належать: договори купівлі-продажу; платіжні документи; накладні; акти введення в експлуатацію; митні декларації; технічні паспорти; свідоцтво про реєстрацію (для автотранспорту); інші документи.

   Застава рухомого майна (здебільшого транспортні  засоби: автомобілі, причепи, катери, судна, літаки тощо) може бути зареєстрована в Державному реєстрі шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису до Державного реєстру є заява заставодержателя або заставодавця. Юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Будь-яка фізична та юридична особа шляхом подання відповідного запиту може одержати витяг з Державного реєстру, який свідчитиме про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно.

   На  практиці, розмір кредиту під заставу окремих предметів рухомого майна сильно коливається і становить в середньому: по транспортних засобах — 25 - 50%; офісному обладнанню — 10 -20%; виробничому обладнанню — 10 - 30%; запасах (сировина) — 20 - 50%; незавершеному виробництву — 0 - 20%; готовій продукції — 10 - 50%.

   Майнові права як предмет  застави. Заставодавець може скласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов’язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін. Найбільш поширеним видом застави майнових прав є застава дебіторської заборгованості. Цінність даної форми кредитного забезпечення залежить від платоспроможності клієнтів підприємства. Якщо дебіторів багато, то існує велика ймовірність того, що більшість з них виконає свої зобов’язання. Але якщо у підприємства декілька крупних дебіторів, які не здійснюють платежі тривалий час, то цінність таких дебіторів, а отже і забезпечення досить сумнівна. В зарубіжній практиці індекс вартості забезпечення у вигляді дебіторської заборгованості становить від 50 - 75%. В Україні ця величина, враховуючи хронічні неплатежі в народному господарстві та недосконалість законодавства коливається від 0 - 50%.

   Кредити під заставу нерухомості (іпотечні кредити). Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій предмет застави залишається у заставодавця або третьої особи.

Предметом іпотеки можуть бути:

-земельна ділянка;

-жилий  будинок, квартира, частина будинку;

-дачний  будинок, гараж та будь-яке інше приміщення господарського призначення;

-підприємство або його структурний підрозділ.

   При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані дані об’єкти. Однак, у випадку іпотеки земельної ділянки право застави не поширюється на будівлі та споруди, що знаходяться на даній ділянці. У разі звернення стягнення на дану ділянку (чи її продажу), до нового власника переходять права та обов’язки, які мав у відношенні до власника будівлі заставодавець.

   Істотною  умовою надання іпотечного кредиту  є те, що одночасно з нотаріальним посвідченням договору накладається заборона на відчудження предмета іпотеки. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у порядку, передбачених законом. Майно, що є предметом іпотеки не має бути у заставі за іншою угодою. Крім того, на період фактичної дії договору іпотеки, заставодавець повинен за свій рахунок страхувати предмет іпотеки на користь заставодержателя, а у разі загибелі майна надавати аналогічне за вартістю, або, незалежно від настання терміну, виконати свої зобов’язання. В той же час, суттєвим є право іпотечного заставодавця володіти та користуватись предметом застави відповідно до його призначення, а також, за письмовою згодою заставодержателя, реалізувати дану нерухомість з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою, або передавати предмет застави в оренду. Як правило, індекс вартості забезпечення у вигляді нерухомості становить 60 - 75%.

   Надійним  засобом забезпечення кредитів може бути (застава) цінних паперів. Однак, в зв’язку із недостатньою розвиненістю вітчизняного фондового ринку та недоліками при проведенні приватизації, в даний час, в Україні цей вид забезпечення зобов’язань ще не знайшов достатнього поширення. За загальним правилом, застава фондових цінностей, тобто цінних паперів, що мають вільний обіг на біржовому ринку повинна бути зареєстрована в депозитарію або у відповідному реєстрі. Якщо акція чи інший вид цінних паперів можуть бути продані лише існуючим акціонерам чи співробітникам підприємства, то це суттєво обмежує можливості використання даних цінних паперів в якості інструменту застави. Крім того, слід мати на увазі, що вартість цінних паперів залежить від тенденцій на фондовому ринку, а середній індекс вартості даного виду забезпечення становить 50 - 60% їх курсової вартості.

Гарантії  та поручительства

   Виконання зобов’язань з повернення кредиту  може бути забезпечено також поручительством  та гарантією. За деякими оцінками, на ці форми кредитного забезпечення припадає близько 30% усіх кредитів.

   Поручительство являє собою додаткове (акцесорне Акцесорний (від лат. accessorius) - додатковий договір або зобов’язання, що приєднуються до іншого (головного) договору чи зобов’язання. ) зобов'язання по відношенню до кредитора, оформлене договором між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов'язання (як правило укладається тристороння угода). Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором третьої особи (боржника) відповідати за виконання зобов'язання цієї особи цілком або частково. Кількість поручителів за договором не обмежується, і усі вони відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено договором поруки.

   Кредитор  може одночасно пред'явити позов  і до боржника, і до поручителя. При цьому поручитель відповідає за боржника по всіх зобов'язаннях, у тому числі за сплату неустойки і відсотків, відшкодування збитків, якщо договором поруки не передбачене інше. Якщо поручитель зобов'язався відповідати за виконання частини зобов'язання, він відповідає перед кредитором лише за цю частину. Поручитель може пред’явити до кредитора всі заперечення, які випливають з основного договору між кредитором і позичальником.