Проблеми формування місцевих бюджетів

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки  розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.

Поточні видатки  – це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій  і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Розвиток держави  неможливий без створення необхідних умов утримання невиробничої сфери  і розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходи по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін., що відображено в складі видатків Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

До видатків Державного бюджету належать:

• фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й підвищення життєвого рівня народу, заходив щодо соціального захисту населення;
• фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;
• фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;
• фінансування оборони;
• фінансування охорони навколишнього природного середовища; утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;
• утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й прокуратури;
• здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;
• дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
• виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги по безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;
• утворення державних матеріальних і фінансових резервів;
• обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх повернення;
• інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

Склад видатків республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів витікає із заходів, які проводяться  за рахунок бюджетних коштів на всіх адміністративних територіях. У згрупованому вигляді їх можна відобразити  у видатках на:

• фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжних організацій, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на її органи влади функції;
• утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування; фінансування підприємств та господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, а також природоохоронних заходів;
• інші заходи, які фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

У республіканському  бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя  та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються  резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів  обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районних рад народних депутатів у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському  бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних, сільських бюджетах також утворюється  оборотна касова готівка. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження відповідного бюджету.

Розмежування  видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) радами народних депутатів та районними і міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів.

Наведені видатки бюджетів усіх рівнів повинні формуватися, виходячи з наявних коштів у дохідній частині бюджетів, тобто повинна чітко дотримуватись збалансованість бюджетів усіх ланок, що є необхідною умовою бюджетної політики. Незбалансованість веде до дефіциту бюджету.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами.

Надлишок бюджету — перевищення доходів над видатками.

Вже тривалий час  державний і місцевий бюджети  затверджуються з дефіцитом. Граничний  розмір дефіциту всіх регіонів та джерела  його покриття затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів.

Уже стало правилом, що дефіцит бюджету при затвердженні бюджету тієї чи іншої ланки бюджетної  системи не повинен перевищувати видатків розвитку. Таким чином, в разі наявності дефіциту бюджету фінансуються передусім поточні видатки. Держава, керуючись принципом першочергового фінансування поточних витрат, припиняє фінансування витрат на відтворення для збереження витрат на охорону здоров’я, освіту й інші заходи, спрямовані на створення необхідних умов життєдіяльності населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Нині бюджет України перебуває в тяжкому  стані, відображаючи економічне і соціальне  становище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падають якісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання виробництва товарів, посилюється утриманство, невміння жити на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходів рад усіх рівнів.

Це підкреслює необхідність централізації бюджету  в одному органі – Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання  усіх бюджетів за рахунок загально-державних  доходів і рівного фінансування усіх галузей.

Одним з напрямків  ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Досягнення  збалансованості бюджетів може здійснюватися  за рахунок находження нових джерел доходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунального майна.

В умовах економічної  кризи особливо гострою залишається  проблема соціального захисту. Основне  завдання – державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. В зв’язку з цим необхідно:

• зменшити суму пільг, якими користується населення;
• забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ;
• поступовий перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного страхування.

Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної  частини бюджету пов’язані з  удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів.

Потребує вирішення  питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктів комунальної власності, які перебувають  у власності членів територіальної громади.

Перелічені  вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого економічне зростання.

 

Використана література:

 

1. Балабанов И.Г. Финансовый менеджмент: Учебник. –Москва: Финансы и статистика
2. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К. Вища школа.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України. – Київ: Вища школа..
4. Гриценко.О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996.
5. Крутиков Р.А. Толковьій словарь рьіночной єкономики. – М. : Сотрудничество, 1993.
6. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. – Київ: Основи, 1993.
7. Родионова В.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1993.