Проблеми формування місцевих бюджетів

Організацію виконання  загальнодержавного бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Відповідно до затвердження законодавством доходів і асигнувань воно здійснює заходи з мобілізації коштів та фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних і природоохоронних робіт, в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення і захисту утримання органів державної влади і управління, судів, правоохоронних органів, цільових економічних програм.

Міністерство  фінансів контролює витрачання коштів виділених з загальнодержавного бюджету за всіма напрямами і  видами витрат. У встановленому законом порядку проводяться ревізії та перевірки в концернах, асоціаціях, акціонерних, орендних, спільних підприємствах, кооперативах та інших організаціях.

Касове виконання  бюджетів здійснюють установи державного бюджетного банку України. Він виконує доручення розпорядника коштів на перерахування бюджетних коштів лише за наявності підпису уповноваженого контролера. Міністерство фінансів України повноваження якого визначаються положенням, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок складання, використання і складання звіту  про виконання державного бюджету  України встановлено ст. ст. 7, 8, 9 і 10 Закону "Про бюджетну систему  України". Ст. 13, 14, 15 цього закону регламентує складання і використання місцевих бюджетів, а ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 регламентує дії органів місцевого самоврядування в бюджетному процесі.

Бюджетний процес це регламентований законодавством порядок; складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. затверджено Законом України.

Правове регулювання  бюджетного процесу в Україні  проводиться згідно з Конституцією України (п.4.14 ст.85; п.1 ст.94; ст.ст. 95-98; п.6 ст.116; п.4 ст.119; п.4 ст.138; ст.143); Законом України "Про бюджетну систему України" від 05.12.90 р. з змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 08.10.91 р., 05.05.93 р., 29.06.95 р., 21.05.97 р.; Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97р.; Постановою Верховної Ради України № 170 від 06.05.96 р. яка затверджує "правила оформлення Закону "Про державний бюджет України"; Законом України "Про рахункову палату Верховної Ради України" від 11.07.98.

Бюджетний процес від початку складання проекту  бюджету і до затвердження звіту  про виконання бюджету проходить  під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних  рівнів.

Складання бюджету  передує забезпечення відповідними даними бюджетів різних рівнів. Кабінет  Міністрів України доводить до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів інструктивні листи про  особливості складання розрахунків  до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.

Складенню проектів бюджету передує розробка основних програмних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зокрема  щодо обсягу валового внутрішнього продукту, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану.

У своїй діяльності і Верховна Рада України, і відповідні місцеві ради часто приймають  такі рішенні, які зумовлюють скорочення надходжень або збільшення видатків по нижче стоячих бюджетах бюджетної системи. у таких випадках вони повинні передбачити джерела їх покриття. Тобто у разі коли рада вищого рівня або її виконавчій орган у межах своєї компетенції приймає рішення, яке зумовлює зменшення доходів або збільшення видатків бюджетів нижчого рівня, то кошти, необхідні для збалансування мінімального бюджету нижчого рівня, мають комплектуватися тим органом, який прийняв рішення за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього Законом. Слід зазначити, що при визначені нестачі коштів у бюджеті нижчого рівня не враховується вільний залишок коштів цього бюджету, який створився на початок поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття даного рішення.

Виконання Державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету. Аналогічно складаються фінансовими управліннями розписи доходів і видатків з поквартальним розподілом бюджетів місцевих рад.

У разі, коли в  ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Верховна Рада України, Верховна Рада України Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України та відповідних виконавчих органів або державних адміністрацій приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету до кінця поточного року. Пропорційне скорочення може бути запроваджене тоді коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується і, фінансування передбачених бюджетних заходів стає неможливим.

Якщо Верховна Рада не прийме рішення про скорочення видатків бюджету при зростаючому  дефіциті, то Президент України має право зупинити або скоротити фінансування окремих видів видатків, відповідним чином попередивши про це Верховну Раду України.

Проблеми збалансування  місцевого бюджету

Органи виконавчої влади областей, міст Києва і Севастополя у встановлений їх радами строк виходячи з необхідності затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року доводять до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів нижчого рівня вказівки щодо розробки проектів бюджету.

У разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів селищних, сільських рад народних депутатів, бюджет районів та міст виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають до виконавчих органів місцевих рад народних депутатів вищого рівня, а в разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів – Кабінету Міністрів України необхідні розрахунки для обгрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходів, розмірів дотацій, дані про зміни складу об’єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.

Мінімально  необхідні видатки обчислюють за єдиними або груповими мінімальними соціальними і фінансовими нормами  та нормативами, встановленими вищими органами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням  індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави. Та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо в ході виконання бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуючий надходження від доходних джерел, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України, виконавчих органів відповідних рад приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за усіма статтями бюджету крім захищених статей, переліз яких визначається відповідною радою до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення може бути застосоване також якщо в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, в наслідок чого не можуть фінансуватись передбачені бюджетом закони. Якщо в ході виконання бюджету рада вищого рівня або її виконавчий орган Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції приймає рішення яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого територіального рівня, то відсутні для збалансування мінімального бюджету кошти компенсуються органом, який прийняв рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього законом.

Бюджетний дефіцит  виникає в результаті незбалансованості  економіки, зниження доходів і різкого  зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Можна виділити чотири форми регулювання бюджетів:

• централізована, здійснювана мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави;
• децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;
• забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

забезпечення  бюджетним фінансуванням усіх галузей  народного господарства.

Доходи місцевих бюджетів

Як державні так і місцеві доходи це грошові  відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними  і юридичними особами податків, зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в  межах, встановлених законами України, зараховуються:

• податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
• прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;
• плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня;
• податок на нерухоме майно громадян;
• місцеві податки і збори;
• частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;
• надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;
• відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;
• інші надходження.

Доходи районних і місцевих бюджетів не відрізняються  від доходів районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів також встановлюються залежно від:

• податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
• прибуткового податку з громадян у відсотках громадян;
• плати за землю в розмірах, передбачених законодавством;
• місцевих податків та зборів;
• відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня;
• інших надходжень.

Держава в особі  органів управління зобов’язана  гостро реагувати на зміну економічної  ситуації і коригувати податкову  систему. Можна зрозуміти бажання в умовах дефіциту бюджету посилити фіскальну сторону податкової політики, але це загрожує важкими наслідками, оскільки без стимулювання розвитку виробництва та підприємництва, фіскальна функція податків починає переважати над стимулюючою, що зрештою призводить до зменшення надходжень до бюджету.

У доходи бюджетів в районах у містах зараховується:

• податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування (крім комунальної власності цього рівня у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня);
• прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, але не менше 50%;
• плата за землю до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня і 60% – до бюджету міста;
• податок на нерухоме майно громадян;
• місцеві податки і збори у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;
• частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;
• надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;
• відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;
• інші надходження.

Набутий досвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагає комплексності нерозривності та взаємозв’язки при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики.

Зміни цін вплинули як на доходи, так і на витрати  бюджету. Розрахунки показали неможливість збалансувати місцеві доходи і видатки  без виділення субвенцій, субсидій і дотацій.

Структуру доходів  бюджету можна визначити і  за джерелами доходів, тобто державних  доходів та закріплених за місцевими  бюджетами інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно  йти через структурну перебудову доходів держави.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

• податку на додану вартість;
• акцизного збору;
• податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування у розмірах, визначених Законом "Про Державний бюджет України" на наступний рік;
• надходження від зовнішньо-економічної діяльності;
• доходів від приватизацій державного майна та від його реалізації;
• кредитної сплати за оренду майна, цільових майнових комплексів загальнодержавної власності;
• внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• надходження від внутрішніх позик;
• перевищення доходів над видатками національного банку України;
• та інші доходи встановлені законодавством України.