Призначення та функції податкової системи. Податковий кодекс України

У практиці оподаткування  застосовуються такі види пільг: неоподатковуваний  мінімум об’єкта оподаткування (наприклад, при утриманні податків із заробітної плати); звільнення від  сплати податків окремих юридичних  і фізичних осіб; зниження податкових ставок для окремих платників  податків; зменшення обсягів об'єкта оподаткування через вирахування  з нього окремих видів пільг (зменшення оподатковуваного доходу на суму емісійного доходу при розрахунку податку на прибуток або звільнення від сплати податку на землю заповідників, ботанічних садів, зоологічних парків, науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю тощо). (http://osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/18826/)

2.Податковий  кодекс   України

2.1. Загальні положення

Сфера дії Податкового  кодексу України

1. Податковий кодекс України  регулює відносини, що виникають  у процесі встановлення, зміни  та скасування податків та  зборів в Україні, визначає  вичерпний перелік податків та  зборів, що справляються в Україні,  та порядок їх адміністрування,  платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію  контролюючих органів, повноваження  і обов'язки їх посадових осіб  під час здійснення податкового  контролю, а також відповідальність  за порушення податкового законодавства.

2. Відносини, що виникають  у зв'язку з оподаткуванням  операцій з переміщення товарів  через митний кордон України,  регулюються цим Кодексом та  законами з питань митної справи.

Внесення змін до Податкового кодексу України  та спеціальних законів з питань оподаткування

Зміна положень цього Кодексу  або законів з питань оподаткування  може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або  відповідного спеціального закону з  питань оподаткування.

Податкове законодавство  України

1. Податкове законодавство  України складається з цього  Кодексу, Митного кодексу України  (у частині регулювання правовідносин,  що виникають у зв'язку з  оподаткуванням операцій з переміщення  товарів через митний кордон  України), законів України, що  регулюють відносини, передбачені  статтею 1 цього розділу; чинних  міжнародних договорів України,  якими регулюються питання оподаткування;  нормативно-правових актів Кабінету  Міністрів України, прийнятих  на підставі та на виконання  цього Кодексу та інших законів  з питань оподаткування, рішень  Верховної Ради Автономної Республіки  Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього  Кодексу та інших законів з  питань оподаткування.

2. Якщо міжнародним договором  України, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою  України, встановлено інші правила,  ніж ті, що передбачені законами  України з питань оподаткування,  застосовуються правила міжнародного  договору.

3. Контролюючі органи  надають податкові консультації  у порядку визначеному розділом II цього Кодексу.

Основні засади податкового  законодавства України

Податкове законодавство  ґрунтується на таких принципах:

1. загальність оподаткування  - кожна особа зобов'язана сплачувати  встановлені цим Кодексом, законами  з питань оподаткування та  митної справи податки та збори,  платником яких вона визнається;

2. рівність усіх платників  перед законом, недопущення будь-яких  проявів податкової дискримінації  - забезпечення однакового підходу  до усіх платників податків  незалежно від соціальної, расової,  національної, релігійної приналежності,  форми власності юридичної особи,  громадянства фізичної особи,  місця походження капіталу;

3. невідворотність настання  визначеної законом відповідальності  у разі порушення податкового  законодавства;

4. презумпції правомірності  рішень платника у випадку  коли норма закону чи іншого  нормативно-правового акта, виданого  на підставі закону, або коли  норми різних законів чи різних  нормативно-правових актів припускають  неоднозначне (множинне) трактування  прав та обов'язків платників  податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до фактичної платоспроможності платників податків;

7. економічна ефективність - податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів;

8. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

12. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

13. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

14. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

 

 

 

Поняття податку  та збору

1. Податком є обов'язковий,  безумовний платіж до відповідного  бюджету, що справляється з  платників податку відповідно  до цього Кодексу, іншого закону  з питань оподаткування.

2. Збором (платою, внеском)  є обов'язковий платіж, що справляється  з платників зборів, з умовою  отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення  на користь таких осіб державними  органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами  та особами юридично значимих  дій.

3. Не визнаються податком  або збором платежі, що не  визначені цим Кодексом як  загальнодержавні та місцеві  податки або збори.

4. Сукупність загальнодержавних  та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому  цим Кодексом або законами  з питань оподаткування та  митної справи порядку, становить  податкову систему України.

Види податків та зборів

1. В Україні установлюються  загальнодержавні та місцеві  податки та збори.

2. До загальнодержавних  належать податки та збори,  що установлені цим Кодексом  і є обов'язковими до сплати  на усій території України,  крім випадків, передбачених цим  Кодексом.

3. До місцевих належать  податки та збори, що установлені  відповідно до пункту 4.15 статтею  4 цього розділу рішеннями сільських,  селищних і міських рад в  межах їх повноважень і є  обов'язковими до сплати на  території відповідних територіальних  громад.

Загальнодержавні  податки та збори

До загальнодержавних  належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток  підприємств;

2. податок на доходи  фізичних осіб;

3. податок на додану  вартість;

4. акцизний податок;

5. податок на транспортні  засоби;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними  нафтопроводами та нафтопродуктоводами,  транзитне транспортування трубопроводами  природного газу та аміаку  територією України;

8. рентна плата за нафту,  природний газ і газовий конденсат,  що видобуваються в Україні;

9. плата за користування  надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування  радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне  використання води;

13. збір за спеціальне  використання лісових ресурсів;

14. єдиний податок;

15. фіксований сільськогосподарський  податок;

16. збір на розвиток  виноградарства, садівництва та  хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

17. мито;

18. збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на електричну та теплову енергію,  крім електроенергії, виробленої  кваліфікованими когенераційними  установками;

19. збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на природний газ для споживачів  усіх форм власності.

Відносини, що пов'язані із установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Порядок зарахування загальнодержавних  податків та зборів до Державного бюджету  України, місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.

Установлення загальнодержавних  податків та зборів, не передбачених цим  Кодексом, забороняється.

Місцеві податки  та збори

До місцевих податків належить: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності;

2. збір за місця для  паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької  діяльності.

Місцеві ради самостійно вирішують  питання відповідно до вимог цього  Кодексу щодо установлення збору  за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних  місцевих бюджетів визначається бюджетним  законодавством.

Платники податку

1. Платниками податку  визнаються фізичні особи (резиденти  і нерезиденти України), юридичні  особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені  підрозділи, які мають, одержують  (передають) об'єкти оподаткування  або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування  згідно з цим Кодексом або  податковими законами і на  яких покладено обов'язок із  сплати податків та зборів  згідно з цим Кодексом.

2. Кожний з платників  податку може бути платником  податку за одним або декількома  податками та зборами.

Обов'язки платника податків

 Платник податків зобов'язаний:

1. стати на облік у  контролюючих органах в порядку,  встановленому цим Кодексом або  законодавством України з питань  митної справи та оподаткування;

2. вести в установленому  порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується  обчислення і сплати податків  та зборів;

3. подавати до контролюючих  органів у порядку, встановленому  податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші  документи, пов'язані з обчисленням  і сплатою податків та зборів;

4. сплачувати податки  та збори в строки та у  розмірах, встановлених податковим  та митним законодавством;

5. подавати на письмову  вимогу контролюючих органів  (у випадках, визначених податковим  та митним законодавством) документи  з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;

6. подавати контролюючим  органам інформацію, відомості про  суми коштів, не сплачених до  бюджету в зв'язку з отриманням  податкових пільг (суми отриманих  пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг  - пільг, що надаються за умови  використання коштів, вивільнених  у суб'єкта господарювання внаслідок  надання пільги, у визначеному  державою порядку);